Кризові явища в інвестиційній сфері та шляхи їх подолання

                                   Вартість                                           Гроші                                                                

Рис. 1. Взаємозв’язок базових категорій і суперечностей

   Основна суперечність реалізується через цілу систему фінансово-економічних суперечностей, головними серед яких є суперечності між вартістю і грошима, між попитом і пропозицією, між доходами і фінансовими зобов'язаннями (боргами). Перша з них розв'язується у процесі монетизації економіки, у результаті чого вартість, представлена у товарах і послугах, може реалізуватись у процесі обміну. Друга суперечність розв'язується шляхом капіталізації економіки, з насиченням тим самим попиту, з одного боку, і балансуванням попиту на фінансові активи за рахунок випуску цінних паперів на основі фінансової капіталізації доходу, з іншого боку. Третя суперечність розв'язується через сек'юритизацію, яка дозволяє перетворити строкову заборгованість на поточний дохід.

  У світі були фінансові кризи, які не справляли значного впливу на розвиток реального сектора економіки (Додаток А). За останні 30 років тільки половина фінансових потрясінь "спровокувала надалі економічний спад (рецесію) або спричинила уповільнення темпів економічного зростання і падіння реального ВВП протягом не менш як двох кварталів".

  За  оцінками МВФ, за останні 30 років у 17 провідних країнах світу сталися 113 фінансових криз (у 80-ті роки - 37, у 90-ті - 42 і у 2000-ні (включаючи нинішню кризу) — 34), з яких фондові кризи становили 45%, банківські — 38% і валютні — 17%. При цьому за середньою тривалістю банківські кризи перевищували інші види криз (відповідно, 2,6 і 2,4 кварталу) [13].

   Сучасна криза має ознаки і локального, і глобального характеру: перші  пов'язані з найбільшою економікою світу — економікою США — і  проблемами іпотечного кредитування, що вразили американську фінансову систему в цілому, другі обумовлені тим, що останнє десятиліття світовий відтворювальний процес спирався на попит з боку американського споживача. Дефіцит платіжного балансу, що досяг максимуму в розмірі 753 млрд дол. США у 2006 році, було профінансовано американськими споживачами за рахунок зростання їхньої заборгованості перед фінансовим сектором. Цю заборгованість профінансували іноземні інвестори, які скуповували різні американські фінансові активи, утому числі сек'юритизовані іпотечні кредити.

   За  сучасних умов головним каналом, який зумовлює стрімке поширення кризових явищ як у межах конкретних географічних регіонів, так і за їх межами, є сукупність фінансових взаємозв'язків між країнами — прямих і опосередкованих міжнародними фінансовими ринками. За умов інформаційної асиметричності фінансових ринків та існування ефекту моральної шкоди фінансові механізми поширення кризової інфекції, що базуються як на раціональних підходах фінансового менеджменту, так і на ірраціональних змінах ринкових очікувань, комбінуються, утворюючи єдиний комплексний механізм швидкої передачі ринкових коливань у фінансовій сфері. Фактично стрімке поширення кризової інфекції під час останніх криз може бути пояснено саме його дією.

   За  результатами узагальнення наявних  наукових підходів до розуміння явища кризової інфекції складено принципову схему дії механізмів її міжнародного поширення (Додаток Б).

  У 2008 році криза на фінансових ринках позначилася й на глобальному  потоці прямих іноземних інвестицій: уперше за останніх кілька років сталося його зменшення [12].Логічно припустити: якщо інвестиції в дослідження й розробки розглядаються ТНК як ключовий фактор успіху на ринках у майбутньому, то фінансування таких робіт навіть в умовах кризи й далі зростатиме або, принаймні, зменшуватиметься значно повільніше, ніж прямі іноземні інвестиції в цілому [8].

  В умовах розгортання фінансової кризи у 2008-му та зменшення глобального потоку ПІІ динаміка інвестицій залишалася позитивною, хоча темпи їх приросту дещо знизилися (рис. 2). 

             Відсоток до

            попереднього  47,2

                    року 

                                   29,9 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                          -21,0

                                    -30 

 Джерела: побудовано: R&D — згідно з: Sсоrеbоаrd R&D 2008. — Р.4.— http://www.iri.jrc.ec.europa.eu/research/docs/2008/Scoreboard_2008.pdf; ПІI — на основі власних розрахунків згідно з: UNCTAD, World Investment Report 2008: Transnational Corporations and the Infrastructure Challenge/United Nations. — New York and Gevena, 2008. — Р. 253. — http://www.unctad.org/en/docs/wir2008_en.pdf. 

Рис. 2. Динаміка глобального потоку інвестицій та загального потоку ПІІ протягом 2004-2008 років 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2.1. Формування і розвиток  сучасної кризи в Україні

   Криза в Україні зумовлена дією ряду зовнішніх і внутрішніх шоків, до яких національна економіка була не готова. Це пов’язано з незавершеністю деяких важливих процесів ринкової трансформації, вузькістю внутрішнього ринку, сильною залежністю від зовнішньої кон’юктури, низьким рівнем економічного суверенітету в умовах прискорених темпів монетизації, підвищення рівня доларизації, випереджаючим зростанням фінансового сектору у відриві від реального, відсталою структурою економіки та її надлишковою енергомісткістю.

   Серед причин економічної кризи в Україні є відсутність або нерозвиненість багатьох необхідних інститутів, які опосередковують зв’язки між ринком, державою і суспільством. В Україні не сформовано ефективних механізмів взаємодії держави і ринку. Держава неохоче підтримає бізнес, а бізнес здебільшого обходить інтереси держави. Відбувається боротьба груп інтересів. Ці групи отримують можливість прямо впливати на розробку законотворчих і урядових документів. Нині бізнесмени іронізують, що найбільш доходними із існуючих цінних паперів є постанови уряду. Інвестиції в лобізм є високопродуктивними і підтверджують тезу інституціоналізму про наявність “рентоорієнтованої поведінки” [2].

  Світова фінансова криза проявилася в  Україні падінням вартості акцій  компаній, погіршенням стану багатьох банків (деякі з них перебувають на межі банкрутства), масштабним зростанням безробіття, різким скороченням обсягів будівництва, зупиненням багатьох підприємств, передусім металургійних. Це є свідченням того, що сьогодні розвиток нашої країни, як і багатьох інших, дедалі більше залежить від зовнішніх умов.

   Сьогодні  українська економіка перебуває  в дуже вразливому стані. За оцінкою  чутливості до макроекономічної нестабільності "Fitch", із 73 країн, підданих аналізу у травні 2008 року, Україна посіла друге місце серед найвразливіших держав. Вітчизняний банківський сектор має високий ступінь ризику — йому привласнено 10-ту категорію, до якої належать найслабші й найвразливіші банківські сектори у світі (разом із Болівією й Венесуелою). За квартальною оцінкою фінансових ризиків Американського казначейства (вересень 2008), Україна потрапила до 10-ти країн із найвищим ступенем фінансового ризику у світі. Нашій країні загрожує істотний ріст дефіциту зовнішньоторговельного балансу, який може перевищити рівень у 10 % ВВП, що є критичним для економік, які розвиваються [1].

  Особливо  болісно криза вдарила по інвестиційній активності, позбавивши тим самим економіку середньострокової перспективи, що є одним з найнегативніших її наслідків. Оскільки для виходу з кризи необхідно зменшувати бюджетний дефіцит і запозичення на цій основі, скорочуються можливості держави щодо підтримки інвестицій, хоча запозичення зростають як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках [3]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2.2. Шляхи подолання кризових явищ в інвестиційній сфері

  Для подолання кризових явищ в інвестиційній  сфері потрібно виробити системний план дій. Якщо не буде розроблено адекватної довгострокової антикризової стратегії, не буде створено команди, здатної її реалізувати, то можна очікувати економічне банкрутство держави як зовнішньоекономічного суб'єкта, невиплати зарплат і пенсій, масштабне безробіття, а можливо, і народні бунти й розкол країни.

  Слід виділити такі ключові аспекти антикризового реформування фінансових систем і водночас необхідні передумови їх стійкості до фінансових шоків:

• підвищення капіталізації банків та інших типів фінансових посередників шляхом запровадження обов'язкових нормативів капіталу, як у абсолютному вимірі, так і у відсотках до активів;
• запровадження обов'язкових нормативів кредитних та інвестиційних ризиків у відсотках до капіталу фінансових установ у розрізі окремих позичальників та їх груп, створення нормативної бази для систем ризик-менеджменту з метою обмеження таких ризиків і поліпшення якості кредитних портфелів банків;
• запровадження обов'язкових граничних нормативів валютної позиції у відсотках до капіталу з метою недопущення прийняття фінансовими установами надмірних курсових ризиків і забезпечення їх можливості покривати такі ризики за рахунок власного капіталу;
• запровадження обов'язкових нормативів ліквідності, які обмежували б можливості фінансових установ трансформувати короткострокові пасиви у довгострокові активи;
• створення ефективного нагляду за діяльністю всіх видів фінансових посередників, включаючи дієві механізми контролю виконання економічних нормативів, систему санкцій до порушників, у тому числі вилучення їх з ринку;
• створення ефективного законодавства у сфері боргових відносин, зокрема з питань банкрутства.

   Важливим  комплексом заходів щодо подолання кризових явищ є створення в економіці мотиваційного механізму піднесення виробництва.

   Його  головною метою є, по-перше, створення  умов рівновигідності різних сфер економічної  діяльності при певному пріоритеті виробничої діяльності на період виходу з кризи.

   По-друге, мотиваційний механізм має створювати умови для забезпечення вигідності збільшення маси прибутку (доходу) головним чином не за рахунок підвищення його норми, а в результаті розширення обсягу виробництва і реалізації товарів та послуг. По-третє, сюди слід віднести створення пільгового режиму для прямих вітчизняних та зарубіжних інвестицій безпосередньо у виробничу сферу в поєднанні з фінансово-кредитною політикою та виробничою діяльністю за критерієм - мінімальний строк подолання кризи виробництва.

   Для того щоб подолати кризові явища  в інвестиційній сфері потрібно створити сприятливий інвестиційний  клімат.

      Інвестиційний клімат держави  — це сукупність політичних, правових, економічних і соціальних умов, що забезпечують і сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних і зарубіжних інвесторів [4].

   Сприятливий інвестиційний клімат має забезпечити  захист інвестора від інвестиційних ризиків (непередбачених фінансових втрат капіталу та прибутків). Сукупність інвестиційних ризиків всебічно характеризує інвестиційний клімат від самого несприятливого до найбільш сприятливого. Чинники, що забезпечують подолання або зниження ризиків, формують інвестиційний клімат.(Додаток В)

  Підбиваючи  підсумки, можна сказати, що для подолання кризи у фінансовому і реальному секторах потрібні такі кроки:

• відновлення контролю над міжнародним рухом капіталу;
• розширення федерального боргу;
• відновлення нормальної грошової пропозиції;
• якісне зниження всього спектра процентних ставок;
• підтримання платоспроможного попиту за допомогою зростання витрат уряду, зокрема, шляхом розміщення державних замовлень у сфері будівництва [7].

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
<