Инвестиционная деятельность

     В Україні донедавна в обігу  перебував особливий вид державних  цінних паперів, що засвідчував право  власника на безоплатне одержання у  процесі приватизації певної частки майна державних підприємств, — приватизаційні папери (майнові сертифікати) їхню емісію здійснював Національній банк України, а видачу громадянам України організовували місцеві відділення Ощадного банку України. Згідно з чинним законодавством України видані громадянам приватизаційні майнові сертифікати підлягали обміну на акції вітчизняних підприємств, що приватизувалися.

     Сукупність  різних видів цінних паперів, що випускаються і перебувають в обігу в  Україні, поділяють на три групи. До першої з них належать пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у статутному фонді, надають їхнім власникам право на участь в управлінні справами емітента та одержання частини майна за ліквідації емітента. Друга група охоплює боргові цінні папери, за якими емітент бере на себе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але які не дають їхнім власникам права на участь в управлінні справами емітента. Третю групу становлять похідні цінні папери, механізм обігу яких зв'язаний із пайовими борговими цінними паперами та іншими фінансовими інструментами чи правами щодо них.

     Класифікація  фінансових інвестицій

     Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними напрямами:

• інвестиційні операції з традиційними інструментами;
• придбання похідних цінних паперів (деривативів);
• депозитні операції підприємств;
• пайова участь у спільних підприємствах.

     Такі  форми, як інвестиційні операції з традиційними інструментами i придбання дoxiдниx цінних паперів, були розглянуті раніше. Спрямованість фінансових інвестицій багатьох підприємств за останній час все більш орієнтується на ринок цінних паперів. Різні інструменти цього ринку складають сьогодні приблизно 90% загального обсягу фінансових інвестицій підприємств.

     Щодо  депозитних операцій, то це одна з найбільш ефективних форм використання тимчасово  вільних грошових коштів підприємства. Депозитні операції використовуються для короткострокового вкладання капіталу, а основною їх метою є генерування інвестиційного прибутку. Пайова участь у спільних підприємствах багато в чому подібна до реального інвестування, однак вона менш капіталоємна i більш оперативна. Зазвичай, інвестор, використовуючи цю форму фінансового інвестування, ставить за мету не стільки одержання високого доходу, а встановлення прямого впливу на господарську діяльність підприємства.

     Залежно від мети інвестування, терміну перебування  на підприємстві i ліквідності, фінансові  інвестиції поділяють на довгострокові та поточні.

     Довгострокові:

1. інвестиції, що утримуються до їх погашення;
2. інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства;
3. інвестиції у спільну діяльність;
4. інші фінансові інвестиції;

     Поточні:

1. еквіваленти грошових коштів;
2. інші поточні фінансові інвестиції;

     Довгостроковими фінансовими інвестиціями є фінансові інвестиції на період понад один рік, а також yci інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

     Поточні інвестиції — це фінансові інвестиції терміном, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (окрім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

     Інвестиції  можуть бути класифіковані як еквіваленти, якщо вони:

1. вільно конвертуються у відому суму грошових коштів;
2. характеризуються незначним ризиком зміни вартості;
3. мають короткий строк погашення, наприклад протягом трьох місяців.

     Еквіваленти грошових коштів, як правило, утримуються  для погашення короткострокових зобов'язань, а не для інвестиційних  цілій.

     До  інших поточних інвестицій відносять:

1. Інвестиції терміном менше одного року (крім еквівалентів грошових коштів);
2. Інвестиції в асоційовані i дочірні підприємства, які придбані i утримуються для продажу протягом 12 місяців;
3. Інвестиції у спільну діяльність, які придбані i утримуються з метою подальшого продажу протягом 12 місяців;

     Залежно від придбаних паперів фінансові  інвестиції прийнято поділяти на пайові та боргові.

     Пайові  фінансові інвестиції характеризуються такими ознаками:

1. засвідчують право власності підприємства на частку у статутному капіталі емітента корпоративних прав;
2. виступають у вигляді пайових цінних паперів (акцій) або внесків до статутного капіталу інших підприємств;
3. мають необмежений термін обігу;
4. утримуються підприємством з метою одержання доходу за рахунок дивідендів або придбані з метою перепродажу чи одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

     На  відміну від пайових, боргові фінансові інвестиції не надають права власності.

     До  них відносять інвестиції, які:

1. виступають як боргові цінні папери (облігації);
2. мають боргову природу;
3. мають установлений термін обігу;
4. утримуються підприємством до їх погашення з метою одержання доходу у вигляді відсотків або придбані з метою перепродажу й одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

         Також є похідні папери, механізм обігу яких пов'язаний з пайовими, борговими цінними паперами, іншими фінансовими інструментами чи правами. До таких можна віднести ф'ючерси, опціони, варанти та приватизаційні цінні папери (приватизаційний майновий сертифікат, компенсаційний сертифікат).

     Варто зосередити особливу увагу на деривативах  як похідних інструментах фондового  ринку.

     Ф'ючерс — стандартний документ, що являє собою контракт, за яким одна сторона дає іншій зобов'язання продати чи купити певну кількість цінних паперів за певною ціною, що визначається в момент виконання угоди в майбутньому. Останнім часом з'явився новий вид ф'ючерсів — індексний, який укладається на рух індексів цінних паперів (наприклад, індекс Dow Jones, Standart & Poor's 500, в Росії— РТС та ін.). Особливість таких ф'ючерсних контрактів полягає в тому, що вони заздалегідь не передбачають будь-які постачання, угода закривається після виплати різниці, що виникає внаслідок руху індексу вгору чи донизу.

     Опціон  — стандартний документ, що є  контрактом, відповідно до якого власник  закріплює своє право продати  чи купити певну кількість цінних паперів за певною ціною, що узгоджується в момент укладання контракту. Опціони  можуть бути двох типів — європейський та американський. Опціон європейського типу передбачає, що купити або продати базові цінні папери можна лише безпосередньо перед датою його закінчення. За американським опціоном реалізувати угоду можливо протягом терміну його дії. Тому європейський тип опціона менш мобільний, ніж американський, який у зв'язку з цим дістав значного поширення.

     Включення ф'ючерсів та опціонів до інвестиційного портфеля ненабагато змінює його дохідність, але значно знижує рівень ризику.

     Варант  являє собою різновид опціона  на купівлю, який випускається емітентом разом з привілейованими акціями чи облігаціями та надає право придбати прості акції даного емітента за певною ціною. 
 
 
 
 
 
 

                                                     Лiтература:

      1. Міжнародний стандарт фінансової звітності 25 „Облік інвестицій”. Набрав    чинності з 01.01.2005 р.

     2. Наказ Міністерства фінансів України „Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 „Фінансові інвестиції” від 26.04.2000 р. № 91 // Електронна база даних „Законодавство”.

     3. Міжнародний фінансово-інвестиційний менеджмент: Конспект лекцій для студ. спец. 7.050206, 8.050206 "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності", 8.050206.01 "Менеджмент митної системи" всіх форм навчання. – К. : НУХТ, 2009.

     4. Щукін Б. М. Аналіз інвестиційних проектів. — К.: МАУП, 2002.

     5. Федоренко В.Г. Основи інвестознавства: Посібник. – К.: МАУП, 2000.