Инвестиционная деятельность

1. Інвестиційна діяльність.  

     Інвестиційна  діяльність - це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави з реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність складається з таких елементів:

     1) інвестування, здійснюваного громадянами,  недержавними підприємствами;

     2) державного інвестування, здійснюваного  за рахунок коштів бюджетів;

     3) іноземного інвестування;

     4) спільного інвестування.

     В економічній літературі, законодавстві  і на практиці немає однозначності у визначенні інвестицій взагалі і фінансових інвестицій, зокрема. Це призводить до різноманітних тлумачень означених понять, і, як наслідок, до різних класифікацій.

     Інвестиції- вкладення майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої утворюється прибуток або досягається соціальний ефект. Інвестиції у відтворення основних фондів можуть бути здійснені у формі капітальних вкладень. Інвестиції можуть бути фінансовими, реальними, валовими і чистими, приватними і державними.

     Фінансові інвестиції - це вкладення капіталу в акції, облігації та інші цінні папери. Реальні інвестиції - це вкладення в основний капітал і на приріст матеріально-виробничих запасів. Валові інвестиції - це сумарні вкладення, необхідні для відшкодування і приросту основного капіталу. Чисті інвестиції – сума валових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді. Приватні інвестиції - фінансуються за рахунок власних джерел і залучених коштів (довготермінових кредитів, емісій цінних паперів). Державні інвестиції фінансуються за рахунок коштів державного бюджету. Особлива увага аудитора має бути зосереджена на достовірності джерел фінансування інвестицій. Джерелами фінансування інвестиційної діяльності є:

     • власні фінансові ресурси інвесторів (прибуток, амортизаційні відрахування, грошові нагромадження, заощадження юридичних і фізичних осіб тощо);

     • позичені кошти інвесторів (банківські та бюджетні кредити, облігаційні займи  тощо);

     • залучені кошти інвесторів (кошти  від продажу акцій, пайові внески юридичних і фізичних осіб);

     • бюджетні інвестиційні асигнування  тощо.

     Основним  напрямом інвестиційної діяльності є вкладення майнових та інтелектуальних  цінностей у капітальні вкладення  і впровадження нової техніки, тому вони є важливим об'єктом аудиту. Завданнями аудиту капітальних вкладень є реконструкція і заміна спрацьованого або застарілого обладнання та інших об'єктів основних засобів, будівництво нових і розширення діючих підприємств. Завдання аудиту інвестиційної діяльності, незалежно від форм її здійснення, полягає у визначенні доцільності вкладання інвестиції, обґрунтованості використання коштів та ефективності розвитку технічного прогресу. Об'єктами аудиту інвестиційної діяльності є інвестиційні проекти, знову створювані та модернізовані основні фонди і оборотні кошти, цінні папери, цільові вкладення коштів, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності та інші об'єкти власності, а також майнові права, витрати на капітальне будівництво, введення в дію об'єктів і виробничих потужностей, бухгалтерський облік і звітність з інвестиційної діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Фінансові інвестиції. Форми, цілi i особливостi інвестицій.

    Поняття "фінансові інвестиції" є новим  і використовується у вітчизняній  обліковій термінології порівняно  недавно - з кінця 1980-х років, коли в Україні були введені такі фінансові інструменти як цінні папери, почали формуватися нові економічні відносини, пов'язані з участю одних підприємств у формуванні статутного капіталу інших суб'єктів.

     Функціональна спрямованість операційної діяльності підприємств, що не є інституціональними інвесторами, визначає в якості пріоритетної форми здійснення реальних інвестицій. Однак на окремих етапах розвитку підприємства виправдане здійснення й фінансових інвестицій. Така спрямованість інвестицій може бути викликана необхідністю ефективного використання інвестиційних ресурсів, сформованих до початку здійснення реального інвестування за відібраними інвестиційними проектами; у випадках. Коли кон’юнктура фінансового ринку дозволяє одержати значно більший рівень прибутку на вкладений капітал, аніж операційна діяльність на «затухаючих» товарних ринках; за наявності тимчасово вільних грошових активів, пов’язаних із сезонною діяльністю підприємства; у випадках наміченого «захоплення» інших підприємств у переддень галузевої, товарної або регіональної диверсифікації своєї діяльності шляхом вкладення капіталу в їх статутні фонди (або придбання відчутного пакета їх акцій) та в низці інших випадків.

     Тому  фінансові інвестиції розглядаються  як активна форма ефективного використання тимчасово вільного капіталу або як інструмент реалізації стратегічних цілей, пов’язаних із диверсифікацією операційної діяльності підприємства.

     Здійснення  фінансових інвестицій характеризується низкою особливостей, основними з  яких є:

1. Фінансові інвестиції є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки.
2. Фінансові інвестиції є основним засобом здійснення підприємством зовнішнього інвестування.
3. У системі сукупних інвестиційних потреб підприємств реального сектора економіки фінансові інвестиції формують інвестиційні потреби другого рівня (другої черги).
4. Стратегічні фінансові інвестиції підприємства дозволяють йому реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидким і дешевим шляхом.
5. Портфельні фінансові інвестиції використовуються підприємствами реального сектора економіка в основному в двох цілях: отримання додаткового інвестиційного доходу в процесі використання вільних грошових активів та їх проти інфляційного захисту.
6. Фінансові інвестиції надають підприємству найбільш широкий діапазон вибору інструментів інвестування за шкалою «доходність-ризик».
7. Фінансові інвестиції надають підприємству достатньо широкий діапазон вибору інструментів інвестування й за шкалою «доходність-ліквідність».
8. Процес обґрунтування управлінських рішень, пов’язаних зі здійсненням фінансових інвестицій, є більш простим і менш трудомістким.
9. Висока схильність до коливань кон’юнктури фінансового ринку в порівнянні з товарним визначає необхідність здійснення більш активного моніторингу в процесі фінансового інвестування.

     Фінансове інвестування здійснюється підприємством у наступних основних формах: з урахуванням особливостей і форм фінансового інвестування організується управління ними на підприємстві. При достатньо високій періодичності здійснення фінансових інвестицій на підприємстві розробляється спеціальна політика такого управління.

     Основні форми фінансового інвестування, що здійснюються підприємством:

     1. Вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств. Ця форма фінансового інвестування має найбільш тісний зв’язок з операційною діяльністю підприємства. За своїм змістом ця форма багато в чому підміняє реальне інвестування, являючись при цьому менш капіталомісткою і більш оперативною. Пріоритетною метою цієї форми інвестування є не стільки одержання високого інвестиційного прибутку, скільки встановлення форм фінансового впливу на підприємства для забезпечення стабільного формування свого операційного прибутку.

     2. Вкладення капіталу в доходні види грошових інструментів. Ця форма фінансового інвестування спрямована перш за все на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Основним видом грошових інструментів інвестування є депозитний внесок у комерційних банках. Як правило, ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу й головною її метою є генерування інвестиційного прибутку.

     3. Вкладення капіталу в доходні види фондових інструментів. Ця форма фінансових інвестицій є найбільш масовою і перспективною. Вона характеризується вкладенням капіталу в різні види цінних паперів, які вільно обертаються на фондовому ринку (так звані «ринкові цінні папери»). Основною метою цієї форми фінансового інвестування також є генерування інвестиційного прибутку, хоча в окремих випадках вона може бути використана для встановлення форм фінансового впливу на окремі компанії при рішенні стратегічних задач (шляхом придбання контрольного або досить вагомого пакета акцій).

    До  основних цілей здійснення фінансових інвестицій підприємств належать:

       - одержання прибутку (як правило, довгострокові фінансові інвестиції);

    - поглинання чи здобуття контролю  над підприємством-конкурентом,  у т. ч. з метою його ліквідації;

    - створення інтегрованих корпоративних  структур (концернів, холдингів);

    - поліпшення фінансово-господарських зв’язків з постачальниками сировини (матеріалів, комплектуючих тощо) та споживачами готової продукції;

    - диверсифікація діяльності та  одержання доступу до певного  сегмента ринку;

    - збереження ліквідних резервів (як  правило, поточні фінансові інвестиції). 
 
 
 

3. Економічна сутність, характеристика та класифікація фінансових інвестицій. 

     Основною  ціллю інвестиційної політики є  забезпечення найефективніших шляхів розширення активів підприємства з  позицій перспектив його розвитку і  збільшення його ринкової вартості. З врахуванням цієї цілі зміст політики управління інвестиціями підприємства можна сформулювати наступним чином: інвестиційна політика представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає у виборі і реалізації найефективніших шляхів розширення об'єму його активів для забезпечення основних напрямків його розвитку.

     Економічна  сутність та класифікація фінансових інвестицій.

     Як  показують розрахунки за тривалий період часу, у середньому приблизно одну третину обсягу фінансових коштів підприємств різних галузей економіки України становлять інвестиції (одноразові капітальні витрати).

     Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку). Той, хто має капітал і вкладає його у ту чи іншу комерційну справу, називається інвестором, й сам процес вкладення капіталу — інвестуванням (довгостроковим фінансуванням). У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто як підприємства, так і окремі власники капіталу. Для сутнісно-змістової характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визначення різновидів інвестицій за окремими ознаками, тобто за їхнім функціонально-елементним складом.

     Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції.

     У свою чергу, внутрішні інвестиції поділяються  на фінансові та реальні, а зовнішні — на прямі й портфельні.

     Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. За такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним, оскільки він не є реальним багатством і не має реальної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери та галузі суспільного виробництва).

     Реальні інвестиції — це вкладення капіталу у різні сфери та галузі народного господарства з метою оновлення існуючих і створення нових матеріальних благ, а як наслідок — одержання набагато більшого прибутку. Такі реальні інвестиції ще називають виробничими; проте в практиці господарювання за ними закріпилась інша назва — капітальні вкладення.

     Зовнішні  прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестиції, менші за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту, називаються портфельними.