Використання віршованих матеріалів при навчанні лексики англійської мови

     5) принцип комплексного рішення  основних дидактико-методичних завдань:  вирішуються завдання формування  реального словника, розширення  потенційного словника й розвитку  лексичного здогаду;

     6) принцип опори на лексичні  правила: використовуються лексичні  правила семантики, сполучуваності  й стилістичної диференційованості  досліджуваних лексичних одиниць;

     7) принцип єдності навчання лексиці  й мовної діяльності: остаточна  мета словникової роботи досягається  при завершенні формування лексичного  механізму, що входить в основні  види мовної діяльності.

     Лексичний мінімум для середньої школи

     У зміст навчання лексичній стороні  іноземної мови входять три компоненти: лінгвістичний, психологічний і  методологічний.

     Лінгвістичний компонент представлений науково  відібраним й організованим словником. Природно, що неможливо вивчити весь словниковий запас мови; і тому що в практиці спілкування люди обходяться обмеженим словником, уживаним у  тих або інших сферах, немає  необхідності вчити його весь. В  умовах школи мова йде про необхідний, достатній й посильний для  засвоєння за короткий строк лексичний  мінімум.

     Лексичний мінімум - обсяг мовних засобів, що є  максимальним з погляду можливостей  що вчиться і часу, що відводиться, й максимальним з погляду всієї  системи мови, тобто ще не руйнуючим  її і що дозволяє використати мову як засіб спілкування.

     Об'єктивні  можливості міцного оволодіння лексики  до ступеня розвинених мовних лексичних  навичок в умовах школи накладають строгі обмеження на обсяг лексичного матеріалу. Завищення лексичного мінімуму, як показує практика роботи з нових  підручників англійської мови, негативно  позначається на якості володіння лексикою.

     Вся лексика мінімуму повинна бути практично  засвоєна учнями в плині курсу  навчання. Це реальний словниковий  запас. Разом з тим необхідно  проводити роботу із прищеплювання  їм умінь дізнаватися й розуміти словникові одиниці, що зустрічаються  вперше, але утримуючі знайомі  елементи. Подібні слова ставляться до потенційного словникового запасу.

     Вся лексика, включена в шкільний словник-мінімум, відбирається відповідно до певних принципів. По характері ознак і показників всі принципи можна розділити  на три групи:

     Статистичні

     Методичні

     Лінгвістичні

     Уживаність (частотність, поширеність)

     Відповідність певній тематиці; опис понять; семантичний  принцип

     Сполучуваність; словотворча цінність; багатозначність; стилістична необмеженість; стройова здатність. [6, с.47]

     На  основі наведених принципів виділяються  активний, пасивний і потенційний  словники-мінімуми. Активний лексичний  мінімум - лексичні одиниці, що обслуговують діалогічне й монологічне мовлення учнів, тобто репродуктивне (продуктивне) говоріння. Активний лексичний мінімум регламентований програмою й конкретизований тематично й кількісно по класах.

     Активний  лексичний мінімум, відповідно до програми середньої школи, такий:

     5 клас - 250 слів; 6 клас - 200 слів; 7 клас - 175 слів; 8 клас - 175 слів; разом за восьмирічну  школу 800 лексичних одиниць. У  старших класах до цього мінімуму  додається по 200 лексичних одиниць (в 9 й 10 класах), засвоюваних активно.

     Таким чином, обсяг активного лексичного мінімуму для середньої школи  дорівнює 1200 словам. Активний лексичний  мінімум являє собою основний запас лексики, що повинен забезпечити  учням середньої школи здатність виражати свої думки й розуміти думки інших людей в усному й письмовому мовленні без перекладу.

     Основні критерії при відборі активної лексики  в словник-мінімум є:

     1) семантичний принцип, що полягає  в тім, що відбирають слова,  що повинні виражати найбільш  важливі поняття по тій тематиці, з якої зустрічається учень,  вивчаючи іноземну мову;

     2) принцип сполучуваності, відповідно  до якого словам з більшою  сполучуваністю віддають перевагу  над словами з рідкою сполучуваністю, тому що при обмеженому обсязі  обов'язкової лексики вони дозволяють  виражати й розуміти більше  різноманітний зміст;

     3) принцип стилістичної необмеженості,  тобто віднесеності слова до  нейтрального, літературного, розмовного  й книжково-писемного стилів мови;

     4) принцип частотності, відповідно  до якого в словник-мінімум  включаються найбільш уживані  в літературно-розмовній мові  слова й звороти мовлення;

     5) принцип виключення синонімів  означає, що в словник-мінімум  із синонімічного ряду включається  тільки одне, саме вживане й  нейтральне слово;

     6) принцип словотворчої цінності, що полягає в тому, що в словник-мінімум  включаються лише найбільш продуктивні  в словотворчому відношенні слова,  від яких за допомогою афіксів  можна утворити найбільшу кількість  інших слів;

     7) принцип виключення інтернаціональних  слів, які повністю збігаються  в рідній й іноземній мові. Наприклад: million. [8, с.3]

     Пасивний  лексичний мінімум становлять лексичні одиниці, які учні розуміють при  аудіюванні й читанні, він обслуговує рецептивну діяльність. Пасивний лексичний мінімум не регламентований програмою, він індивідуальний у кожного учня.

     Потенційний словниковий запас - це синтетичні одиниці, які учні повинні розуміти на основі базового слова, певних законів мовлення, а також на основі контексту. Зміст  потенційного словника становлять:

     а) похідні слова, значення яких учні можуть зрозуміти на основі знання складових  їхніх частин;

     б) інтернаціональні слова, що мають подібний графічний і звуковий вигляд у  рідній й іноземній мовах, а також  загальну семантику;

     в) окремі значення багатозначних слів.

 

Розділ 2. Використання віршованих матеріалів при навчанні лексики англійської мови

2.1 Віршовано-пісенні матеріали як засіб підвищення мотивації навчання учнів

 

     Психологи справедливо cтверджують, що передача знань від учителя до учня не може бути здійснена, минаючи власну діяльність учня по оволодінню знаннями. Розцінюючи мотивацію як найважливішу пружину процесу оволодіння іноземною мовою, що забезпечує його результативність, потрібно мати на увазі наступне: мотивація - сторона суб'єктивного миру учня, вона визначається його власними спонуканнями й поданнями, усвідомлюваними їм потребами. Звідси всі труднощі виклику мотивації. Учитель може лише опосередковано вплинути на неї, створюючи передумови й формуючи підстави, на базі яких в учнів виникає особиста зацікавленість у роботі.

     Досить  нестандартним образом можна  вирішити проблему мотивації до вивчення іноземних мов: навчання повинне  йти паралельно зі збагненням культури - вивченням пісень, легенд, звичаїв  народу. Використання країнознавчої  інформації в процесі навчання забезпечує підвищення пізнавальної активності учнів, розглядає їхні комунікативні можливості, сприяє розвитку їх комунікативних навичок  й умінь, а також позитивної мотивації, дає стимул до самостійної роботи над мовою й сприяє рішенню  виховних завдань.

     У навчанні іноземній мові пісні й  вірші займають гідне місце. Однак  відзначимо, що останнім часом намітилося помітне збільшення частки відеокурсів і комп'ютерних програм, що застосовуються у ході навчання іноземній мові, що негативно позначилося на використанні в ході занять віршів. Тим часом віршу й пісні, як дидактичному матеріалу, властивий ряд переваг:

     а) доступність - завдяки розвитку мережі Інтернет;

     б) достаток язикового матеріалу;

     в) розмаїття мовного матеріалу;

     г) постійне відновлення матеріалу;

     д) приналежність до культури країни - додаткова лінгвокраїнознавча інформація;

     є) наявність численних і різноманітних  регістрів мови.

     Все це дозволяє використати пісні й  вірші на занятті по іноземній  мові з більшим коефіцієнтом корисності. [2, с.16]

     Використання  віршовано-пісенного матеріалу на занятті по іноземній мові повністю відповідає вимогам сучасності, коли іноземна мова вивчається в нерозривному зв'язку з культурою країни. З  іншого боку, спів пісень і читання  віршів є розширенням комунікативної компетенції й творчих здібностей, а так само одним з найефективніших  засобів навчання іноземній мові. Емоції й враження, отримані під  час прочитання вірші або співу  пісні, стають прожитим життєвим досвідом, що перетвориться в знання, що у  свою чергу стимулює мотивацію учнів. У сполученні із традиційними уроками  англійської мови, уроки, на яких учні намагаються виразити себе, є для  учнів найкращим засобом вивчення мови, тому що до процесу засвоєння  тексту додається виразна його інтерпретація  й вимова з відповідними інтонаціями. Вірші й пісні вчать дітей  виражати свої почуття й доносити їх до інших, розвивати фантазію й  творчі здібності кожного, привчаючи  їх працювати в колективі. Уміння й помірне сполучення англійського слова з музикою особливо сильно впливає на емоційний мир дитини, пробуджує думку, уяву, сприяє кращому  запам'ятовуванню матеріалу.

     Адже  щоб підвищити ефективність процесу  навчання іноземній мові, необхідно  впливати не тільки на свідомість учнів, але й на їхню емоційну сферу. Один зі способів впливу на почуття й  емоції школярів - музика. Музика й спів можуть надати неоціненну допомогу у  вивченні іноземної мови на початковому  етапі навчання. Пісня, як один з  видів мовного спілкування, - засіб розширення лексичного запасу, тому що з її допомогою діти вивчають нові слова й вислови. У піснях уже знайома лексика зустрічається в новому контекстуальному оточенні, що допомагає її активізації. Тут є власні імена, географічні назви, реалії країни, мова якої вивчається, поетичні слова. Це сприяє розвитку в школярів почуття мови, допомагає довідатися його стилістичні особливості. За допомогою пісень краще засвоюються й активізуються граматичні конструкції. Пісні сприяють удосконалюванню навичок іншомовної вимови, розвитку музичного слуху. Розучування й використання коротких, нескладних по мелодійному малюнку пісень із частими повторами допомагає закріпити правильну артикуляцію й вимову звуків, правила фразового наголосу, особливості ритму. Завдяки музиці на уроці створюється сприятлива атмосфера, знижується психологічне навантаження, підтримується інтерес до вивчення іноземної мови.

     Спів  на уроках - окрема тема. Уважається, що саме через розучування пісень людина краще починає розуміти не тільки чужу мову - у процесі співу краще  осягається й рідна мова.

     Згодом  включення пісень у хід уроку  позначиться на вимові. Діти особливо сприйнятливі до фонетики й інтонації  мови. Навчання іншомовній вимові школярів може бути успішним у тому випадку, якщо діти навчаться самостійно контролювати свою вимову і якомога раніше відрізняти правильне від неправильного. При  засвоєнні іноземної мови діти сприймають звучні слова через фонологічну  систему рідної мови. Тому формування іншомовного фонематичного слуху  припускає створення нових звукорозрізняльних механізмів рідної мови.

     Правильна вимова - необхідна умова успішного  оволодіння англійською мовою. Тому вже із самого початку навчання в  дітей формують навички розуміння  іншомовної мови на слух й її адекватне  відтворення. Розвиток у дітей фонематичного  слуху займає особливе місце, сприяє не тільки формуванню правильної вимови, але й, надалі, знімає проблеми з  письмовою мовою. Ніж вірніше дитина вимовляє звуки й виділяє фонеми, тим грамотніше вона пише.

     Прослуховування аудіозаписів з пісеньками, лічилками сприяє розвитку правильної вимови, причому краще якщо виконувати їх будуть маленькі англійці.

     До  того ж згодом учні почнуть зіставляти російський переклад пісні з її англійським  змістом, тобто мислити по-англійськи, що, безсумнівно, веде до розширення словникового запасу. Розучування й виконання  пісень англійською мовою також  сприяє розвитку в здатності, що вчиться, розрізняти й відтворювати мелодійну  інтонацію; формуванню музично-ритмічного почуття; пробудженню інтересу до культури, музиці носіїв досліджуваної мови.

     Вірші й пісні можуть виконувати різні  функції:

     1. Використовуються як фонетична  зарядка на початку уроку. Пісня  дозволяє вчителеві перейти від  звуків рідної мови до звуків  іноземної мови, тренуючи мовні  органи й підготовляючи їх  до більше складної артикуляції;

     2. Для міцного закріплення лексичного  й граматичного матеріалу;

     3. Як вид релаксації в середині  або наприкінці уроку, коли  діти втомилися або потрібна  розрядка, що знімає напругу й  відновлює їхню працездатність [5, с.3].