Ранний новоанглийский как период формирование английской литературы

        В епоху первісного нагромадження в Англії з усією  очевидністю з самого початку  проявився антинародний, антигуманістичний  характер буржуазних відносин. Це зумовило і визначальну особливість англійської  гуманістичної літератури - гостру постановку в ній соціальних проблем, її не тільки антифеодальний, а й  антибуржуазний характер [7, c. 98].

        Отож, в історії  англійської літератури епоха Відродження  посідає значне місце. В першу  чергу цей період характеризується появою нових жанрів, стилістичних збагачення вже існуючих жанрів та багатством передачі художній ідей, образів  та смислів. Важливу роль відіграла  в такому становленні та зрештою  і розквіті англійська мова, котра  відповідно до загальноприйнятих підходів до періодизації розвитку англійської  мови, переживала новий перехідний етап до становлення новоанглійської мови, тобто тією, якою ми спілкуємось в наш час.

3. Особливості англійської літератури гуманізму

        Англійську літературу пізнього Відродження, котру частіше  називають гуманістичною літературою, слід виділити в окремий підпункт, через свої особливості та характерні риси.

        Взагалі специфіка цього періоду зумовлена її порівняно пізнім характером. Вона опиралася на надбання ренесансної культури європейських країн, де гуманізм розвинувся раніше, активно вбирала їхній літературний досвід і завдяки цьому розвивалася прискорено. В ній органічно поєдналися цей здобуток континентальних країн та національна літературна традиція і фольклор [5, c. 163].

        Ранній період розвитку літератури припадає на кінець XV- першу  половину XVI ст. В останній чверті XV ст. спостерігається помітне пожвавлення  культурного життя в країні і  посилення впливу нових європейських віянь. В університетах вводиться  викладання грецької та латинської мов. З 1478 р. починається книгодрукування. Особливо значною була культурна  роль Оксфордського університету, який наприкінці XV ст. став центром передової  гуманістичної думки. Тут діяла  група вчених, які здобули освіту в Італії, де сприйняли нові ідеї і захоплене ставлення до античності. Встановлюються особисті контакт» між  гуманістами Англії та інших європейських країн З початку XVI ст. розпочинається розвиток латинської гуманістичної  прози, значне місце в літератур  займає поезія.

        Найвидатнішим гуманістом раннього періоду був Томас Мор - великий мислитель, письменник, державний  діяч. Він народився в сім'ї  судді в Лондоні. У 1492 р. Мор вступні  до Оксфордського університету, де особливо захоплювався літературою  і філософією, вивчав латинську і  грецьку мови. Через два роки на вимогу батька Мор покинув навчання в університеті зайнявся юридичними науками. В 1502 р. він став адвокатом  та викладачем у юридичних закладах незабаром набув великої популярності в Лондон як юрист виняткового  красномовства, справедливості й непідкупності. У 1504 р. Мор був обраний в парламент, став членом палати громад, його діяльність у парламенті викликала невдоволення короля Генріха VII, і під загрозою утисків Мор змушений [327] був відійти від політичних справ. Зі вступом на трон Генріха VIII Мор повернувся до громадської діяльності і в 1510 р. одержав посаду помічника лондонського шерифа. Невдовзі він став досить помітною постаттю в політичному світі і з роками призначався на все вищі посади, виконував дипломатичні доручення у Фландрії і Франції, а в 1529 p., за призначенням короля, вступив на пост лорд-канцлера Англії. Проте розходячись з королем у багатьох питаннях, зокрема реформації церкви, Мор у 1532 р. подав у відставку і відійшов від політики. Король вжив проти нього жорстоких репресій. Мора звинуватили в державній зраді, ув'язнили і засудили до смертної кари. 6 липня 1535 р. його стратили [6, c. 121].

        Літературна спадщина Томаса Мора різноманітна, вона складається  з різних за жанрами оригінальних і перекладних творів. Замолоду він  разом з Еразмом Роттердамським перекладав твори Лукіана, потім  з латинської мови - біографію Піко делла Мірандоли і його листи, значну кількість грецьких епіграм  переклав латинською мовою. Писав Мор  також оригінальні епіграми і  поеми латинською і англійською  мовами, які за своєю ідейною спрямованістю  близькі до прозових творів автора, а також до «Домашніх бесід» Еразма.

        Видатними прозовими  творами Томаса Мора є незакінчена  історична праця «Історія Річарда III» (1513-1518) і знаменита книга «Утопія» (1516). Перша з них, написана у двох варіантах - латинською і англійською мовою, за життя автора видана не була, почала вона друкуватися з 1543 р. в англійських хроніках [4, c. 77].

        Значного розвитку в період раннього Відродження досягла  англійська поезія. П джерелами були і національна поетична традиція (Чосер), і антична література; зазнала  вона сильного впливу італійської гуманістичної  поезії, а також французької та іспанської. Англійські поети багато перекладали з поезії континентальної, вводячи у національну поезію нові теми, ідеї, жанри.

        Перший визначний  ренесансний поет - Джон Скелтон (1460-1529). Скелтон рано здобув визнання як учений і поет. У 1499 р. Еразм Роттердамський назвав його «єдиним світочем і славою англійської літератури». У своїй поетичній творчості Скелтон спирався на традиції Чосера і народної поезії. Майже всі його твори - це віршові сатири антицерковної й анти-дворянської спрямованості. Поет викриває беззаконня, неробство дворян, невігластво й розбещеність попів, церковну службу та ін. Особливо високо ціниться його гостросатирична поема «Колін Клаут» (1519-1524), в центрі якої стоїть образ бродяги-бідняка, своєрідного блазня Коліна Клаута, котрий сміливо говорить правду про порочність служителів кліру і вищого дворянства. Окремі місця поеми звучать як грізні інвективи. За спрямованістю сатири Скелтона близькі до ідей Реформації [10, c. 63].

        Наприкінці першої половини XVI ст. в англійській літературі виступили поети Уайет і Серрей, що у своїй творчості відштовхувалися  не від національної традиції, як Скелтон, а від зразків європейської гуманістичної  поезії, головним чином італійської.

        У другій половині XVI ст. в атмосфері швидкого зростання  могутності країни й великого національного  піднесення гуманістична культура в  Англії досягає повної зрілості. Відбувається інтенсивний розвиток філософської думки, найвищим досягненням якої стала  філософська система основоположника  англійського матеріалізму Френсіса Бекона, швидко розвивається гуманістична література, збагачуючись  різноманітним змістом  та ідеями, новими жанрами й поетичними формами. Такий стан, однак, тривав не довго. Уже в першому десятилітті XVII ст. історичні умови значно змінюються: різко загострюються соціальні  суперечності, посилюється політична  реакція, антигуманістична войовничість пуританства. Все це вплинуло на розвиток пізнього англійського гуманізму і  зумовило його кризу [10, c. 54].

        У період зрілого  Відродження в англійській літературі розвивалися поетичні жанри, роман  і драматургія. Після виступу Уайета і Серрея з 50-х років почався стрімкий розвиток гуманістичної поезії, найвищим досягненням якої в останній чверті XVI ст. стала творчість Сіднея, Спенсера і Шекспіра.

        Спроби створення  жанру прозового роману в англійській  літературі припадають на XV ст. Найвизначніші  з них - друковані видання Кекстона останньої чверті XV ст., серед яких видатним твором був роман «Смерть  Артура» (1485), написаний визначним  прозаїком того часу Томасом Мелорі. його твір набув великої популярності і привертав увагу видатних гуманістичних  письменників - Спенсера, Шекспіра, але  розвитку жанру роману не започаткував, і головне місце в літературі ще довго посідала поезія [2, c. 59].

        Наприкінці XVI ст. роман  виник на новій основі і став помітним явищем у літературі. В його розвитку визначилися дві тенденції: тяжіння  до ускладнених форм, орієнтація на книжну поетику й античну літературу (Лілі, Сідней, Лодж); зображення реальної дійсності, розробка побутової тематики, послугування простим і ясним  розповідним стилем (Неш і Делоні)

        В останній чверті XVI- на початку XVII ст. провідним і найбільш розвинутим жанром англійської літератури була драма. Вона засвоїла досвід античної та континентальної ренесансної  драматургії, але цілком зберегла свій національний народний характер і нерозривний  зв'язок з народною театральною традицією. Розвитку драматургії великою мірою  сприяло швидке зростання, починаючи  з 70-х років, кількості постійних  професіональних театрів, які використовували  форму середньовічного міського масового театру, удосконалюючи її. Постійні театри стали доступними широким  колам глядачів різних суспільних верств і перетворилися на розвагу загальнонародного  характеру. Це активізувало творчість  драматургів, спонукало до поширення  тематики, пошуку нових жанрів, художнього удосконалення драми. Особливо значну роль у цьому процесі відіграли попередники Шекспіра - «університетські уми». Саме вони створили для англійських театрів багатий і різноманітний репертуар і своєю творчістю підготували геніальну драматургію Шекспіра.

        Найвищим досягненням  англійської й усієї європейської літератури доби Відродження була творчість  Вільяма Шекспіра (1564-1616). Спадщина геніального  митця набула світового значення, опліднювала творчий розвиток народів  світу усіх наступних століть, зберегла свою актуальність до нашого часу і  ніщо не говорить про можливість втрати нею своєї притягальної сили в  майбутньому [11, c. 216].

        Поеми та сонети Шекспіра ще сильно пов'язані з епічною  та ліричною книжною традицією і  ґрунтуються на ній, але водночас вони сповнені багатого гуманістичного змісту, створюють нову реалістичну поетику, відтворюють живу дійсність. Поезії Шекспіра відкривають новий, вищий етап у розвитку поезії Ренесансу. Вперше збірка сонетів була надрукована у 1609 р. видавцем Томасом Торпом [3, c. 48].

        Основним змістом  сонетів є розповідь поета  про своє глибоке почуття дружби до юнака довершеної краси і своє сповнене пристрасті кохання до «смуглявої леді». Дослідники, розглядаючи сонети як автобіографічні твори, здавна дошукуються  тих реальних осіб, які були прототипами  друга і коханої. Протягом XIX і XX ст. висловлювалися різні здогадки. Та, зрештою, рішення цієї загадки не може впливати на сприйняття шекспірівських сонетів. Вони є видатним явищем поетичної творчості і становлять невмирущу естетичну цінність, незалежно від того, хто були прототипи створених образів.

        Як підсумок, варто  зазначити, що цей період історії  англійської літератури є особливим. Адже постать Шекспіра, його сила літературного  слова та вічні образи його творів є найбільш яскравим прикладом літературної мови того періоду і одним з  найбільш видатних літературних доробків того часу. І сьогодні в школа  та університетах при вивчення англійської  мови твори Шекспіра є найбільш поширеними першоджерелом.  

        ВИСНОВОК 

        Період сучасної англійської мови є одним з  найважливіших в історії його розвитку. Точно не встановлено коли саме він почався. Деякі дослідники схильні вважати, що початок новоанглійского  періоду датується 1400-1450 рр.. Але  інші припускають, що це 1500 рік, якраз  після того, як почало відчуватися  вплив «друкованій» революції. Мова перестає бути побутовим «домашнім» і стає мовою літератури.

        Новоанглійский період - період втрачених закінчень: слабкий голосний звук у закінченні зникає - son, write, sing.

        Відбулися деякі  зміни у фонетичній системі, особливо, зміни зазнали голосні звуки, а вимова стало більш наближеним до сучасного. За океаном англійська мова поширилася під час колонізації  Америки, потіснивши своїх суперників іспанська та французька мови.

        Що стосується лексичного рівня, то новоанглійських період характеризується збагаченням словника англійської  мови за рахунок численних запозичень. Крім того, саме цей період пов'язують з появою нових варіантів словотворення: деривації, складання основ, конверсії.

        В результаті довгого  історичного розвитку відбувалося  виникнення сучасної англійської мови. Не варто забувати, що саме з новоанглійських  періодом пов'язана творчість В. Шекспіра, який збагатив англійську мову мінімум на 30 тисяч одиниць нової  лексики. 

        СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Аникст А. А. История английской литературы. -  М., 1956.
2. Антология английской поэзии / Под ред. Н. Гумилева. М.: Арт-Флекс, 2000 [английские баллады].
3. Английский сонет XVI - XIX веков: Сборник / Сост. А.Л. Зорин. На англ. яз. с параллельным русским текстом. - М.: Радуга, 1990.
4. Васильева Е.К., Пернатьев Ю.С. 50 знаменитых английских романов. - Харьков: Фолио, 2004.
5. Гуревич А.Я. Средневековый мир: культура безмолвствующего большинства.  - М., 1990.
6. История английской литературы. М.-Л., Издательство Академии Наук СССР, 1943
7. История английской литературы Учебник для гуманитарных факультетов высших учебных заведений. -  М.: Издательский центр «Академия», 1998.
8. Михальская Н.П. История английской литературы: учебник для студентов филологических и лингвистических факультетов высших педагогических учебных заведений. -  М.: Академия, 2006.
9. Мощанская О.Л. Народно-поэтическое творчество Англии средних веков. -  М., 1986.
10. Никола М.И. Английская литература XIV в.: становление национальных культурных традиций.  - М., 1994.
11. Поэты английского Возрождения.  - Спб.: Наука, 2006 (Библиотека зарубежного поэта).
12. Путеводитель по английской литературе./ Под ред. М. Дрэббл и Дж. Стрингер.  - М.: Радуга, 2003.