Ранний новоанглийский как период формирование английской литературы

        Зміст

ВСТУП……………………………………………………………………………3

1. РАННІЙ НОВОАНГЛІЙСЬКИЙ ЯК ПЕРІОД ФОРМУВАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Загальна характеристика історії англійської мови………………….4

1.2 Формування англійської літератури епохи Відродження………….7

1.3 Особливості англійської літератури гуманізму……………………10

ВИСНОВОК……………………………………………………………………..15

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….16 

        ВСТУП 

        Англійська література представляє собою потужний пласт  в світовому літературному процесі. Вона дала світу такі імена, як Вільям Шекспір, Джонатан Свіфт, Джордж Гордон Байрон, Персі Біші Шеллі, Вальтер Скотт, Чарльз Діккенс, Оскар Уайльд, Бернард Шоу і багато-багато інших. Важко уявити собі літературу без цих імен, без героїв улюблених творів, без тих добрих думок і почуттів, які охоплюють нас при читанні романів і поем, віршів і п,єс. Англійська література пройшла довгий шлях розвитку, властивий будь-якій національній літературі.

        Розвиток англійської  літератури відбувався паралельно з  розвитком англійської мови. Традиційно вважається, що англійська мова пройшла через чотири стадії протягом останніх півтори тисячі років:

• староанглійська або англосаксонська (500—1050), корені якої відносять до діалектів поселенців (ютів, саксів, англів і фризів), які захопили територію сучасної Англії;
• середньоанглійська (1050—1550), яка перебувала під впливом норманської французької мови (після завоювання в 1066 році) і церковної латини;
• рання сучасна англійська (1550—1700), що стандартизувала широкі зміни середньоанглійської;
• пізня сучасна англійська (починаючи з 1700), містить часткові зміни при поширенні сучасної англійської мови.

        В даному рефераті зроблена спроба дослідити ранній ново англійський  період як період формування англійської  літератури. Відповідно об’єктом дослідження  є рання сучасна англійська мова, зокрема йдеться про історичний період від 1550 року до 1700 року. Предметом  дослідження є періодизація формування та становлення англійської літератури.

        Відповідно до поставленої  мети роботу структуровано шляхом поділу на три підрозділу, вступу, висновку та списку використаних джерел.

1. РАННІЙ НОВОАНГЛІЙСЬКИЙ ЯК ПЕРІОД ФОРМУВАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.   Загальна характеристика історії англійської мови

        У давньоанглійський  період формування мови англійської  народності (V—XI ст.) на території Британії внаслідок розвитку діалектів північно-германських  племен (англів, саксів і ютів), що переселилися в V ст. до Британії і злилися з  кельтським населенням, виникає староанглійська  мова. В Англії зароджуються феодальні  відносини, виникають окремі королівства  і формуються місцеві діалекти. Найдавніші писемні пам'ятки (рунічні написи на Рутвельському хресті, поема «Беовульф» та ін.) датуються 7—8 ст. З проникненням до Англії християнства (6 ст.) латинський алфавіт заміняє руни. Староанглійська мова характеризується розвиненою системою голосних, дифтонгів, палаталізацією приголосних, флективною будовою, вільним порядком слів, морфологічною диференціацією частин мови, добре розвиненою системою словотворчих афіксів, продуктивним словоскладанням. Лексичний склад — в основному давньо-германський, з незначними кельтськими і латинськими запозиченнями. Після завоювання Англії Данією (1017) англійська мова поповнюється скандинавськими географічними назвами, військовими термінами, суспільно-побутовою лексикою [1, c.27].

        Середньоаглійський період розвитку мови англійської народності простягається від XI до XIV ст. В кінці XI і на початку 12 ст. в Англії посилюється процес феодалізації, якому сприяє завоювання країни норманами (1066), і норманський діалект французької мови стає офіційною мовою Англії. Але народ зберігає рідну мову. Понад два століття в Англії існує двомовність, внаслідок чого лексика англійської мови в значній мірі поповнюється запозиченнями з французької. На початку 15 ст. англійська мова витісняє французьку з основних сфер державного та політичного життя і стає панівною в країні. В цей час в Англії ще існують діалекти староанглійської мови, риси яких відбиті в писемних пам'ятках, особливо з 13 ст. Найвизначнішою пам'яткою цього періоду є твори видатного англійського поета Джефрі Чосера, які сприяли поширенню літературної англійської мови. Її особливістю на той період був поступовий перехід від флективної до аналітичної будови. Зв'язок між словами починає здійснюватися переважно за допомогою прийменникових конструкцій і службових слів. Відбувається ряд змін у системі голосних, скорочується кількість відмін, руйнується категорія роду, спрощується система класифікації дієслів. У системі дієвідмінювання виникають нові аналітичні форми, стає помітною тенденція до сталого порядку слів [8, c.23].

          В період формування англійської національної мови в Англії починається розклад феодальної системи та інтенсивний розвиток товарно-грошових відносин. Внаслідок широкої міжнародної торгівлі Англії Лондон в 14 ст. стає центром країни, а лондонський діалект набуває все більшого значення в країні і, вбираючи окремі елементи з суміжних діалектів, стає основою національної мови. Інтенсивний процес формування нації сприяв поширенню й розвитку національної мови й все більшому нівелюванню діалектів. Велику роль у поширенні норм національної англійської відіграв Вільям Кекстон, який запровадив книгодрукування в Англії (1476), чим сприяв закріпленню орфографії, яка вже й на той час не цілком відповідала нормам вимови. В літературномовних пам'ятках цього періоду відбилась епоха розвитку буржуазного гуманізму, формування національної самосвідомості англійського народу. На мові цього періоду позначається вплив широких міжнародних зносин Англії — починається новий потік запозичень з італійської, грецької, іспанської та інших мов. У фонетиці визначним явищем є так званий «зсув голосних» і ряд інших особливостей, що посилили розбіжність між орфографією і орфоепією. У морфології триває процес відпадання флексій іменників, прикметників і дієслів; виникає новий, безсуфіксальний спосіб творення слів; усталюється єдина форма множини (-s); прикметники остаточно втрачають форми узгодження, спрощується категорія сильних і слабких дієслів. У синтаксисі спостерігаються основні риси сучасної англійської мови [8, c.29].

        В новоанглійський період відбулося остаточне формування і розвиток національної англійської мови. Закріпленню сталих норм літературної мови сприяє художня література і численні граматичні праці («Коротка граматика англійської мови» У. Буллокара, «Граматика англійської мови» Б. Джонсона і ряд словників). Зусилля мовознавців були спрямовані на створення нормативної граматики і розв'язання орфографічної проблеми (остання реформа була проведена у 18 ст.). Внаслідок колоніальної експансії Англії її мова проникала (з 17 ст.) до Америки, Ірландії, Австралії, Нової Зеландії та ін. країн. В англійській мові далі розвиваються основні риси попереднього періоду, удосконалюється її аналітична будова, відношення між повнозначними словами в реченні виражаються за допомогою сталого порядку слів; слово майже не змінюється морфологічно, наприклад, прикметники змінюються лише за ступенями порівняння і цілком втратили ознаки узгодження з іменниками. Отже, на перше місце стає синтаксичний зв'язок слів у реченні.

        Хоч англійська мова протягом тривалого розвитку зазнала  значних змін, проте вона й тепер  зберігає всі основні риси групи  германських мов.

        Таким чином, англійська мова пройшла декілька історичних періодів формування та становлення і поширилася по всьому світу, починаючи з 17 століття, залишаючись завжди основною міжнародною мовою торгівлі і техніки.

2. Формування  англійської літератури епохи Відродження

        Новоанглійський, зокрема ранній новоанглійський період становлення англійської мови, мав сильний вплив на формування національної англійської літератури, зокрема слід зазначити, що хронологічно це період епохи Відродження в мистецтві, тому відповідно англійська література відзначалась особливим розвиток, розмаїттям жанрів та красою англійської мови.

          Хронологічні межі англійського Відродження - кінець XV- початок XVII ст. Але підготовка ґрунту для виникнення гуманістичної культури розпочалася раніше, ще в XIV ст. Це був час значних соціальних змін: розпочався розклад феодалізму, відбувався швидкий розвиток міст, ремесла, торгівлі. Особливо тісні зв'язки встановилися з Фландрією та Італією, звідки й почали проникати в Англію гуманістичні ідеї. Великі соціальні зрушення були зумовлені Столітньою війною (1337-1453). Вона активізувала боротьбу за зміцнення королівської влади; принесла багато злигоднів народу, але водночас сприяла його єднанню, розвитку його свідомості і почуття своєї соціальної значимості. В 1381 р. в південних частинах Англії спалахнуло Велике селянське повстання на чолі з Уотом Тайлером. Виник реформаційний рух лоллардів, що виступили проти папства і католицької церкви. Представники лоллардів Джон Уїкліф і Джон Болл, який був також одним із вожаків селянського повстання, мали великий вплив на народ [11, c.141].

        Усі ці процеси створили передумови для формування англійської  нації, культури, мови. У середньовічній Англії після норманського завоювання (XI ст.) офіційною державною мовою  була французька, нею користувалися  в аристократичному середовищі і  при дворі. Населення міста і  села розмовляло англосаксонськими  діалектами. Тільки на початку другої половини XIV ст. на основі лондонського діалекту почала формуватися англійська літературна мова.

        Видатним англійським  письменником цього перехідного  періоду був Джефрі Чосер. Найвидатнішим твором Чосера є «Кентерберійські оповідання» - збірка віршованих оповідань, створена в останній період життя. В ній поет зовсім відходить від алегоричного принципу зображення і звертається до безпосереднього змалювання життя сучасної Англії. За будовою твір подібний до «Декамерона» Боккаччо. Це також обрамована новелістична збірка, яка відкривається прологом, де описано оповідачів, а далі подано їхні розповіді. Але пролог в «Кентерберійських оповіданнях» має незрівнянно більше значення, ніж у «Декамероні» - у Чосера він є найважливішою і найцікавішою частиною збірки [2, c.84].

        XV ст. в історії  Англії - буремний і жорстокий  час, мало сприятливий для розвитку  культури. Негативні наслідки Столітньої  війни, героїчний період якої  давно вже минув, кривава династична  війна Червоної і Білої Троянд (1455-1485), внутрішній розбрат загальмували  поступ гуманізму. Він починає  розвиватися тільки на рубежі XV-XVI ст. і свого розквіту досягає  в другій половині XVI ст. Цей процес  був зумовлений рішучими змінами  у суспільному житті країни. Внаслідок  тривалої боротьби між великими  феодальними баронами за трон  похитнулась могутність родовитого  дворянства і в Англії утвердилася  абсолютна монархія. В роки правління  Генріха VII (1485-1509) і Генріха VIII (1509- 1547) сила феодального стану,  а також церкви була підірвана  остаточно. Генріх VIII порвав з  папою римським, проголосив себе  главою англійської церкви (1534) і  привласнив церковні землі. Новостворене  дворянство було зацікавлене  в буржуазному розвитку країни. Дворяни «становили зовсім нову  верству; їх звички і прагнення  були далеко більш буржуазними,  ніж феодальними. Вони прекрасно  знали ціну грошам і негайно  взялися роздувати земельну ренту,  зігнавши з землі сотні дрібних  орендаторів і замінивши їх  вівцями. Генріх VIII масами створював  нових лендлордів з буржуазії,  щедро роздаючи і продаючи  за безцінь церковні маєтки; до  того самого результату приводили  безперервно здійснювані до кінця  XVII століття конфіскації великих  маєтків, які потім роздавалися всіляким вискочкам у прямому або переносному розумінні цього слова. Тому англійська «аристократія» з часів Генріха VII не тільки не протидіяла розвиткові промисловості, але, навпаки, старалась добувати з цього розвитку посередню вигоду» [12, c.48].

        Значною силою в  країні стала буржуазія, яка швидко збагачувалась і відігравала  все більшу роль у різних сферах суспільного життя. В Англії інтенсивно розвивалися економіка, внутрішня  й міжнародна торгівля, мореплавство. Країна створила сильний морський флот, завдяки якому вона поширила свої колоніальні території і здобула  блискучу перемогу у війні з феодально-католицькою  Іспанією, розгромивши її «Непереможну Армаду» (1588).

        Капіталістичний прогрес  Англії, зростання багатства панівних класів супроводжувались посиленням експлуатації та ще більшим зубожінням народних мас, які складалися головно з  селянства. Внаслідок розвитку торгівлі вовною значна частина їх була зовсім позбавлена будь-яких засобів до існування.