Основні тенденції розвитку фундаментальних наукових досліджень в Україні за напрямками

Автор: Пользователь скрыл имя, 12 Января 2013 в 00:53, реферат

Краткое описание

Світовий досвід свідчить, що темпи розвитку тієї чи іншої держави багато в чому залежать від правильності вибору пріоритетного фінансування і підтримки розвитку науки. У структурі науки в XXI столітті різко зростає роль теоретичних і фундаментальних наук, які створюють нові знання, збагачують суспільство новими підходами, даними, технологіями, оперативними знаннями для застосування їх у виробництві.Організація фундаментальної науки в Україні потребує докорінного реформування, що це вимагає ретельного, об'єктивного дослідження наявного стану речей, тверезої оцінки можливостей держави та існуючого наукового потенціалу, з'ясування дійсних, тобто визнаних світом доробків вітчизняних науковців.

Оглавление

Вступ
1. Суть, цілі, завдання фундаментальних наук
2. Основні напрями фундаментальних наукових досліджень в Україні. Діяльність ДФФД
3. Проблеми розвитку фундаментальних наук в Україні
4. Принципи та критерії державної підтримки фундаментальних досліджень. Пропозиції щодо покращення нинішнього становища фундаментальних наук в Україні
Висновки
Список використаної літератури

Файлы: 1 файл

Вступ.docx

— 40.65 Кб (Скачать)

 

План

Вступ

1. Суть, цілі, завдання фундаментальних наук

2. Основні напрями фундаментальних  наукових досліджень в Україні.  Діяльність ДФФД

3. Проблеми розвитку фундаментальних  наук в Україні

4. Принципи та критерії  державної підтримки фундаментальних  досліджень. Пропозиції щодо покращення  нинішнього становища фундаментальних  наук в Україні 

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

Вступ

Світовий досвід свідчить, що темпи розвитку тієї чи іншої  держави багато в чому залежать від  правильності вибору пріоритетного  фінансування і підтримки розвитку науки. У структурі науки в XXI столітті різко зростає роль теоретичних і фундаментальних наук, які створюють нові знання, збагачують суспільство новими підходами, даними, технологіями, оперативними знаннями для застосування їх у виробництві.

Організація фундаментальної  науки в Україні потребує докорінного реформування, що це вимагає ретельного, об'єктивного дослідження наявного стану речей, тверезої оцінки можливостей держави та існуючого наукового потенціалу, з'ясування дійсних, тобто визнаних світом доробків вітчизняних науковців.

Без існування в суспільстві  фундаментальної науки не може йтися  ні про високий рівень вищої та середньої освіти, ні про випереджаючий  розвиток сучасних технологій. У свою чергу, фахова відсталість переважної більшості українських професорів та академіків неминуче призводить до відставання наших прикладних наук, інженерної думки, рівня технологічних  процесів та промисловості в цілому.

Тому, на нинішньому етапі  для нашої держави дуже важливо винайти напрямки та вжити певних заходів щодо покращення становища фундаментальних наукових досліджень, адже від них залежить не тільки розвиток науки, економіки, а й самої країни в цілому. Але, для початку, з’ясуємо, що ж собою представляють фундаментальні наукові дослідження та в яких саме напрямках вони розвиваються в нашій країні.

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Суть, цілі, завдання фундаментальних наук

Наука є фундаментальною, якщо вона постійно націлена на такі відкриття, які призводять до поповнення або  зміни знань про природу, до правильного  розуміння оточуючого нас світу  і нас самих. Фундаментальними прийнято називати дослідження, завдяки яким досягається така мета, тобто поповнюється запас знань про основні природні процеси, відкриваються властивості  і закономірності, які раніше не були відомі і які в тій чи іншій  мірі визначають картину світу. Наукові  праці можна підрозділити на наступні види: фундаментальні дослідження та прикладні дослідження.

Фундаментальне дослідження  являє собою пошук за допомогою  експериментальних і теоретичних  методів нових закономірностей  дійсності з метою їхнього  пізнання і практичного використання, фундаментальне дослідження звичайно не ставить яких-побудь практичних цілей прикладного характеру, їх задачею є пошук нового, невіданого. Згідно з деякими даними тільки 5-10 % фундаментальних досліджень є результативними, але вони і забезпечують загальний науковий прогрес.

Фундаментальні дослідження  поділяються на вільні (чисті) і цілеспрямовані.

Вільні (чисті) дослідження мають індивідуальний характер і очолюються визнаним вченим - керівником роботи. Характерною особливістю цих досліджень є те, що вони наперед не визначають певних цілей, але в принципі спрямовані на отримання нових знань і більш глибоке розуміння навколишнього світу.

Цілеспрямовані дослідження  мають відношення до певного об'єкта і проводяться з метою розширення знань про глибинні процеси і  явища, що відбуваються в природі, суспільстві, без урахування можливих галузей  їх застосування.

Прикладне дослідження проводиться  відповідно до запланованої програми і спрямоване на досягнення конкретної, заздалегідь визначеної практичної мети. Базою для проведення прикладних досліджень є результати фундаментальних  робіт. Але і навпаки, результати прикладних досліджень нерідко визначають проведення фундаментальних досліджень.

Ціль прикладних досліджень –– поліпшення якості виробів, розробка нових матеріалів, технологічних  процесів машин або пристроїв, підвищення ефективності устаткування, зниження собівартості.

Фундаментальні науки  в процесі пізнання прагнуть максимально  глибоко зрозуміти природні явища, пізнати закони природи в найчистішому вигляді, незалежно від їх корисності або шкідливості для людини.

Фундаментальні дослідження  ставлять перед собою завдання:

  • пізнання існування,
  • пізнання закономірностей природного або суспільного об'єкту або процесу,
  • пізнання методу, за допомогою якого найкоротшим шляхом досягається найглибше пізнання згаданих закономірностей, відкривається людині "необхідність" об'єктивного світу.

 

  1. Основні напрями фундаментальних наукових досліджень в Україні. Діяльність ДФФД

Правовою основою щодо сприяння розвитку фундаментальних  наук в Україні є Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність», Закон «Про державні гарантії розвитку фундаментальної та прикладної науки в Україні», різні постанови та розпорядження КМУ, укази Президента України, накази МОН та НАН України (наприклад, Наказ «Про затвердження Основних наукових напрямів та найважливіших проблем фундаментальних  досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук на 2009-2013 роки».

Згідно з наказом, до основних напрямів фундаментальних наукових досліджень у галузі  природничих, технічних і гуманітарних наук на 2009–2013 роки в Україні належать:

  1. Фізико-технічні і математичні науки (математика, інформатика, механіка, фізика і астрономія, науки про Землю, фізико-технічні проблеми матеріалознавства, фізико-технічні проблеми енергетики, ядерна фізика та енергетика).
  2. Хімічні і біологічні науки (хімічні науки, молекулярна біологія, біохімія, фізіологія, загальна біологія).
  3. Аграрні науки (ґрунтознавство, рослинництво, зоотехнія, ветеринарна медицина, механіко-технологічні проблеми сільського господарства, проблеми зберігання і переробки сільськогосподарської сировини та якості харчової продукції).
  4. Соціальні і гуманітарні науки (економічні науки, історичні науки, соціологічні науки, політико-правові науки, філософські науки, науки про людину (гуманітарний блок), мовознавство, літературознавство, культурологічні дослідження, сходознавство, наукова інформація).

Важливе значення для розвитку фундаментальних наук в Україні  має Державний фонд фундаментальних  досліджень (ДФФД), який у 1992 році започаткував конкурсну систему грантової підтримки наукових розробок вітчизняних учених. ДФФД – окрема юридична особа, наукова організація у сфері управління Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України.

ДФФД провів 50 різних за спрямуванням конкурсів: загальнотематичні, цільові, регіональні, інноваційно-орієнтовані, транскордонні, видавничі, гранти Президента України для підтримки наукових досліджень молодих учених, докторів наук до 45 років, міжнародні спільні  з фондами Білорусі, Німеччини, Росії, Сполучених Штатів Америки, Франції, Японії.

Про ефективну діяльність ДФФД свідчить значна кількість публікацій за результатами досліджень, яких налічується  приблизно 17,4 тисячі, видано сотні монографій, підручників, словників, отримано десятки  ліцензій та патентів. ДФФД популяризує  здобутки вітчизняної фундаментальної  науки, підтримує вивчення наукової спадщини шляхом створення науково-популярних фільмів, СD.

Кошти Фонду формуються за рахунок бюджетних коштів та добровільних внесків юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних. Можна  постежити динаміку коштів ДФФД за останні п’ять років: 2008 рік -12,3 млн. грн.; 2009 - 11,7; 2010 - 17,2; 2011- 30,0; 2012-понад 30,0. Отже, кошти, які виділяє держава на розвиток науки, зокрема фундаментальної, з кожним роком збільшуються, що є позитивним моментом.

ДФФД налагоджує співпрацю  із зарубіжними  фондами. Першим прикладом співробітництва був конкурс наукових проектів ДФФД і Білоруського Республіканського фонду фундаментальних досліджень (2004 р.). На цей конкурс було подано 162 проекти, 44 переможці з яких за результатами виконання (2005-2006рр.) опублікували понад 250 статей у провідних наукових виданнях.

Другий конкурс ДФФД-БРФФД (2007-2008): 102 поданих заявки; 47 проектів-переможців, які отримали 4500 тис. грн.; за результатами досліджень видано 16 монографій, 231 статтю, 166 тез доповідей, 17 патентів.

Третій конкурс ДФФД-БРФФД (2009-2010): 130 запитів від 657 українських нау- ковців; 64 проекти-переможці з обсягом фінансування 5672 тис. грн.; 10 монографій; 330 журнальних публікацій; 150 тез доповідей; близько 40 патентів.

Четвертий конкурс ДФФД-БРФФД (2011-2012): 185 запитів; 64 проекти-переможці.

У 2004 р. було підписано Меморандум про співробітництво у галузі матеріалознавчих наукових досліджень з Національним Науковим Фондом США, метою якого була концентрація спільних зусиль на проблемах, які становлять обопільний інтерес.

Приклади спільних матеріалознавчих проектів ДФФД и ННФ США: проект НТУ  «Харківський політехнічний інститут»  спрямований на розробку фундаментальних  основ створення нового класу термоелектричних наноматеріалів (для альтернативної енергетики); проект Інституту фізики НАН України - розробка основ моделювання нових органічних наноматеріалів (для діагностики біологічних об’єктів, дисплеїв, керованого транспорту ліків).

У вересні 2008 р. завершився  перший спільний конкурс проектів ДФФД і Російського фонду фундаментальних  досліджень відповідно до укладених  угоди та протоколу про співробітництво. Було отримано 383 запити на спільні розробки, 62,7 % з яких від академічних інституцій і 28,2% - МОН України - всього з української сторони -2222 науковці, 97 проектів-переможців упродовж 2009-2010рр. отримали від ДФФД грантову підтримку обсягом 9,5 млн.грн.

Другий конкурс проектів ДФФД-РФФД:  458 поданих  проектів  від 2718 українських учасників (26,4% за напрямом «Фізика і астрономія», 20,5% - біологія та медична наука); 96 проектів-переможців  (599 виконавців) отримали у 2011 році підтримку обсягом 6510 тис. грн.; такі ж кошти передбачені на 2012 рік.

ДФФД-РФФД-БРФФД спільно  провели 2 регіональні конкурси і  підтримали 10 екологічних проектів для Чернігівської, Брянської та Гомельської областей.

ДФФД фінансує такі фундаментальні розробки: оцінка перспектив дослідження  структурно-функціональних і молекулярно-генетичних змін у пухлинних клітинах; синтез та властивості карбонових кислот; нелінійні магнітопружні ефекти у феро- та антиферомагнетиках; важкі  йони з ультрарелятивістськими енергіями.

Наукова співпраця учених України та Німеччини на підставі міжурядових угод розпочалась у 1993 році. У рамках конкурсної діяльності ДФФД були спільні проекти та конференції  у пріоритетних наукових напрямах (нанотехнології, системи контролю довкілля, збереження біорізноманіття). ДФФД співпрацював з  Консорціумом промислових дослідних  об’єднань «Отто фон Геріке»  у галузі технологій та інновацій. Пріоритетні  розробки наукових інституцій України  були представлені на різних виставках  у Німеччині (наприклад, форум «Лазерні технології», Мюнхен). У листопаді 2009 року був підписаний «Протокол про  наміри між ДФФД і Німецьким дослідницьким  об’єднанням (DFG)» і в липні 2010 року оголошено конкурс спільних проектів за сімома науковими напрямами з грантовою підтримкою  кожної  із  Сторін. У 2011 році ДФФД профінансував два спільні проекти, на черзі ще кілька з традиційно сильних напрямів української науки (техніко-інженерні, хімічні, медичні, фізичні та математичні).

Протоколом  Другого Засідання  японсько-української  групи з  питань співробітництва у сфері  науки і технологій (17.11.2011,Токіо), виходячи із взаємної зацікавленості у таких наукових сферах як: матеріалознавство  та нанотехнології, сільське і лісове господарство (контрзаходи проти  забруднення радіонуклідами), навколишнє середовище (зокрема, очищення від радіоактивних  матеріалів), політика в сфері енергетики, передбачено продовження переговорів  між Державним агентством з питань науки, інновацій та інформатизації України та Японським агентством з питань науки і технологій, а також між Державним фондом фундаментальних досліджень України та Японським Товариством сприяння  науці з переходом до двосторонніх конкурсних проектів за вказаними пріоритетами, які отримають ґрантову підтримку вже з 2013 року.

Фундаментальні дослідження  мають бути одним з пріоритетів  науково- технічної політики держави, рівень та місце якої у світовому  співтоваристві визначає її національне  надбання -фундаментальна наука. 

 

  1. Проблеми розвитку фундаментальних наук в Україні

Україна в спадок від колишнього СРСР зберегла потужну науку світового  рівня, яка після 1991 року, однак, ніколи не належала до державних пріоритетів  і виживала завдяки заповзятливості  самих учених. Упродовж останнього десятиліття в державі був  відсутній навіть єдиний орган, відповідальний за вироблення й здійснення політики в сфері науки, технологій та інновацій  у національному масштабі.

Гострою проблемою протягом усього періоду незалежності залишалося украй недостатнє фінансування науки (Україна сумарно витрачає на дослідження  у 500 разів менше коштів, ніж США, і в 30 разів менше, ніж Росія), загальне падіння престижу наукової праці  і «вимивання» з науки талановитої  молоді (позбавлена можливості самореалізації й забезпечення гідних життєвих стандартів, вона емігрує або переходить в  інші сфери діяльності, водночас основою  більшості наукових інститутів і  університетських кафедр є сьогодні люди передпенсійного й пенсійного віку). Як наслідок, сумарне число  науковців скоротилося в Україні  після 1991 року понад удвічі, а за основними природничо-науковими  й технологічними напрямками — у 3–5 разів.

Информация о работе Основні тенденції розвитку фундаментальних наукових досліджень в Україні за напрямками