История инновационного процеса

     1. Рушійною силою прогресу у  формі циклічного розвитку є не будьяке інвестування у виробництво, а пише в інновації, тобто впровадження принципово нових товарів, техніки, форм виробництва і обміну.

     2. Уперше вводиться поняття життєвого  циклу інновацій як «процесу  творчого руйнування».

     3. Численні життєві цикли окремих  нововведень зливаються у вигляді  пучків («кластерів»).

     4. Шумпетер сформував концепцію  рухомої, динамічної рівноваги, яка пов'язана з різними видами інновацій.

     Головна особливість концепції И.Шумпетера  полягає в тому, що він концентрує увагу на інших виробничих чинниках, на відміну від тих, що традиційно розглядались економістами. Шумпетер увів чітке розмежування між процесом пристосування системи в межах її кругообігу (простого відтворення) і процесом розвитку, який перетворює структуру кругообігу (динаміка).

     Сутність  динамічних змін — це поява нових  технологій, товарів, ринків сировини. При цьому рушійною силою є підприємці, до яких належать не всі, хто займається виробництвом, а тільки ті, хто володіє особливими якостями — ініціативою, готовністю до ризику, тобто новатори. їх меншість, але вони є рушійною силою нововведень. 
 

     4. Неокласична теорія нововведень

     Подальшого  розвитку теорія нововведень набула після Другої світової війни, передусім  у США, у результаті всебічних  емпіричних досліджень і спроби теоретичного узагальнення процесів упровадження інновацій.

     Проблеми  нововведень у цей час вивчалися багатьма вченими. Найвідомішими серед них є Г.Менш, Б.Твісс, Х.Барнетт, Е.Менсфілд, Роджерс. Якщо у Кондратьева еволюційна теорія, або теорія рівноваги, показувалась плавною лінією та цикл — хвилеподібною кривою навколо неї, а у Шумпетера траєкторія рівноваги є ступінчатою. То теоретична модель Г. Менша інша. Він називає її «моделлю метаморфоз». За Меншем кожний тривалий цикл має форму S-подібної або логістичної кривої, яка описує траєкторію життєвого циклу даного технологічного способу виробництва.

     На  завершальній стадії попереднього технологічного базису виникає новий. Момент злиття двох послідовних життєвих циклів Менш називає «технологічним патом», або  точніше, структурною кризою, бо попередня S-подібна крива не зливається плавно з новою. Їх накладення породжує нестабільність. Американський дослідник Р.Фостер називає таку ситуацію технологічним розривом.

     Основний  висновок, зроблений Меншем, такий: «Поширена думка, що технічний прогрес  розвивається неперервно (гіпотеза неперервності) не відповідає дійсності, на противагу цьому гіпотеза дискретності пояснює драматичну суперечність між періодами насичення нововведень і їх недостатності.

     Динаміка  потоків, припливи і відпливи базових  нововведень визначають зміни в  економіці, які відображаються в  зміні періодів зростання і стагнації». 

     5. Теорія прискорення

     У сучасних умовах розвитку підприємництва виникла так звана теорія прискорення, або теорія інноваційного підприємництва. Представники даної концепції грунтуються на теорії довгих хвиль і розглядають розвиток підприємництва за моделлю США, яке пов’язане з новаторським ризиковим підходом (синдром Силіконової долини). Треба зазначити, що жодна країна світу не інвестує так багато коштів у новітні інформаційні технології, як США: у 2000 р. сукупні витрати на НДДКР становили 250 млрд дол., що перевищувало витрати на ці цілі Японії, Кореї, Великобританії, Франції, Німеччини, Італії і Канади разом узятих. При цьому США орієнтуються на піонерний тип інноваційного процесу, що означає лінію на досягнення світового лідерства в інноваціях. Це ілюструється великою кількістю розроблених у США патентів, орієнтацією на процесні інновації, на базі яких у країні надзвичайно швидко оновлюються старі галузі господарства і виникають нові: виробництво комп’ютерів, офісної техніки, розроблення програмного забезпечення, культорологічна продукція (ігри, візуальні ефекти тощо), які розвиваються за спіраллю з дворічним тактом. За останні менш як п’ять років зросло виробництво комп’ютерів і офісної техніки більше як на 26 %, програмного забезпечення майже на 25 %. На думку американських теоретиків, якби автомобілі змінювались так швидко, як покоління комп’ютерів, то ми могли б зараз купити «роллс-ройс» дешевше, ніж за 3 дол., і він пробігав би не менше 3 млн миль лише на одному галоні бензину.

     Білу  Гейтсу потрібно було тільки 10 років, щоб  починаючи з нуля в «Microsoft», стати  найбагатшою людиною світу. Його доходи оцінюються в 18 млрд дол. Нащадки попередніх імперій (Форд, Рокфеллер, Дюпон) отримували доходи, які становили приблизно чверть від доходів Гейтса. Жодна зі старих імперій капіталу у свій час не досягла таких успіхів за такий короткий період. Теоретики називають це — «синдром Силіконової долини» («Silikon Vallex Syndrom»), що підтверджує висновки авторів інноваційних теорій і, зокрема, теорії прискорення про зв’язок інноваційної діяльності та підприємництва, про високу віддачу інвестицій в інноваційну сферу. 

     6. Соціально-психологічна  модель

     Соціально-психологічна концепція теорії нововведень пов’язана з пріоритетом людських відносин в управлінні інноваційною діяльністю. Основне місце в ній посідають проблеми ролі особистості, поведінки, мотивації, рівень освіти, аналіз соціально-психологічних і організаційно-соціологічних чинників. Для цих теорій основним є виділення певної групи людей як особливих носіїв інновацій. Представниками цієї теорії є Х. Барнет, Є. Вітте, Е. Денісон.

     У їхніх дослідженнях головне місце  відводиться питанню про можливість високих темпів інновацій, що вирішує  теорія стимуляторів (Є.Вітте). Об'єктом дослідження тут є перешкоди, які виникають при впровадженні нововведень. Для їх усунення, згідно з даною теорією, необхідно організувати плідну сумісну роботу «владних стимуляторів» (адміністрації) та «кваліфікованих стимуляторів» (фахівців.) — своєрідну творчу групу, де фахівці створюють новинки, а адміністрація — умови для їх упровадження та усунення всіляких перешкод. 
 
 
 
 

Висновок

     Зародження  інноваційної теорії відноситься до початку ХХ століття і відображене  в працях західноєвропейських учених. Але питання пов’язані з науково-технічним  прогресом та його впливом на розвиток (трансформацію) суспільства, вивчалися і висвітлювалися в економічних теоріях, починаючи від класиків політекономії.

     А. Сміт (1723-1790) пов’язував науково-технічний  прогрес з характером розвитку і  потребами виробництва.

     К. Маркс (1818-1883) вважав розвиток продуктивних сил базисом, а науково-технічний прогрес надбудовою, тобто наслідком, а не причиною розвитку виробництва.

     Неокласична школа (1870-1930) , яка представлена В. Джевансом (1871) , А. Маршалом (1890), Л. Вальрасом (1874), розглядала науково-технічний прогрес  як заданний чинник при дослідженні ринкової економічної системи.

     Кейнсіанська  теорія, заснована Джоном Кейнсом (1883-1945), у 30-50 роках розглядала економічні процеси  в короткостроковому періоді, тому науково-технічному прогресові не приділялося  достатньої уваги, він перебував у становищі “за інших рівних умов”.

     У другій половині 50-х років представники неокласичного ренесансу – М. Абрамовиц, Р.Солоу, Е. Денісон та інші довели, що НТП є основним чинником економічного розвитку ХХ століття. Ці вчені-економісти поклали край ігноруванню нтп в економічній теорії. НТП починає розглядатись як чинник виробництва разом із капіталом і працею.

     Період  після другої світової війни став часом науково-технічної революції  та її впливу на економічний розвиток. Саме тоді об’єктивні передумови сприяли народженню нового напряму економічної теорії, спрямованому на вивчення науково-технічного прогресу. 

     Інновації відіграють надзвичайно важливу  роль у розвитку загальнолюдської цивілізації (наприклад, відомий такий феномен як «хвилі Кондрат'єва») та, зокрема, кожної окремої держави, відповідно більшість сучасних держав намагаються створити та постійно удосконалювати національні інноваційні системи для підтримки процесу створення та впровадження інновацій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  літератури

1. Горбатенко В.П.  Інноваційний  розвиток  економіки:  політико-правові  аспекти:  монографія / В.П. Горбатенко. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006. –248 с.
2. Друкер П. Энциклопедия менеджмента / П. Друкер. – М.; СПб.; К. : Вільямс, 2004. – 270 с.
3. Економічна енциклопедія: у 3т. / [ред. – упоряд. С. Мочерний]. – Львів: Світ, 2006. – 568 с.
4. Закон  України   «Про  інноваційну  діяльність»   [Електронний  ресурс]   /  Відомості  ВРУ,   2002.  – №36. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua
5. Кухарська Н.О.      Економічне     зростання    як   основа    економічного      розвитку    України / Н.О. Кухарська // Регіональна економіка, 2007. - №2 (44). – С. 22-33.
6. Загородній А.Г.  Фінансово-економічний  словник        / А.Г. Загородній,  Г.Л. Вознюк.    – Львів : Видавництво національного університету «Львівська політехніка», 2005. – 714 с
7. Федулова Л.І.   Інноваційний   розвиток   економіки:     модель,   система   управління,    державна політика / Л.І. Федулова. – К. : Основа, 2005. – 552 с.