Захист прав на компютерні програми

Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Сентября 2013 в 10:37, реферат

Краткое описание

Значимість комп'ютерних програм у сучасному суспільстві незмірно зростає. Комп'ютерні програми є не тільки основою сучасних інформаційних технологій, але й основним засобом створення, поширення, впровадження і розвитку наукомістких техологій в різних галузях економіки. В свою чергу наукомісткі технології є нині головною рушійною силою сучасного науково-технічного прогресу, технологічною основою розвитку економіки і зростання добробуту населення.

Оглавление

Вступ 2
1. Комп’ютерна програма як об’єкт авторського права 4
2. Основні принципи охорони авторського права на КП в Україні 5
2.1.Режим правової охорони комп’ютерних програм 5
2.2. Майнові та немайнові права авторів КП 8
3. Рекомендації щодо правомірного придбання КП 10
4. Порушення авторських прав на КП 13
4.1. Види порушень авторських прав 13
4.2. Ознаки контрафактності примірників КП 14
5. Форми захисту авторських прав на комп’ютерні програми 16
6. Охорона КП нормами авторського права на міжнародному рівні 19
Висновки 23
Список використаних джерел 24

Файлы: 1 файл

захист прав на комп програми.docx

— 59.63 Кб (Скачать)

3. Рекомендації щодо правомірного  придбання КП

 

Правомірне придбання примірника комп’ютерної програми - це придбання програми через укладання цивільно-правової угоди з автором, іншою особою, яка має авторське право або особою, яка має право на розповсюдження примірників даної комп’ютерної програми. Така угода повинна бути укладена в письмовій формі, тобто підтверджуватись якимись документами, у тому числі первинними бухгалтерськими (чек, накладна тощо). Правомірність придбання також має бути підтверджено контрольною маркою. Контрольна марка за законом – це спеціальний знак, що засвідчує додержання авторських і суміжних прав і дає право на розповсюдження, у тому числі шляхом імпорту, оптової та роздрібної торгівлі примірників аудіовізуальних творів чи фонограм на території України та їх експорту.

Але тільки купівля лазерного диску  з комп’ютерною програмою ще не надає права на її використання. Треба ще укласти ліцензійний  договір з автором, укладання  якого, як правило, здійснюється під  час інсталяції програми.

У практиці продажу примірників  комп’ютерних програм застосовується декілька видів ліцензій та ліцензійних договорів для надання користувачам цих програм певного обсягу прав щодо їхнього використання. Такі договори, за загальним правилом, є договорами приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу України), тобто договорами, умови яких встановлені однією зі сторін у стандартних формах, які можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Інша сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, лише на підставах, передбачених законом.

Таким чином, у практиці роздрібного продажу примірників  комп’ютерних програм пропозиція укласти  ліцензійний договір, як правило, надходить  від суб’єкта авторського права. Це зокрема означає, що коли в цьому  договорі не зазначене місце його укладення й він є зовнішньоекономічним, до його форми підлягає застосуванню право країни місця проживання суб’єкта авторського права – фізичної особи або право країни місцезнаходження суб’єкта авторського права – юридичної особи.

Розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є їх відтворенням у  розумінні ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», і тому на таке розміщення творів поширюється дія ст. 15 цього Закону. Тому, якщо комп’ютерну програму було отримано через мережу Інтернет, то для виправдання правомірного використання цієї програми необхідно мати договір з відповідним провайдером.

На практиці можуть виникнути ситуації правомірного придбання примірника комп’ютерної програми у не суб’єкта авторського права, тобто в особи, яка не мала права розповсюджувати  цю програму. На цей випадок президія Вищого Господарського Суду України  у своїх рекомендаціях від 10.06.2004 р. № 04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності» роз’яснює, що за авторсько-правовою системою охорони об’єктів цих прав захист авторам та іншим суб’єктам авторського права надається лише проти будь-якого свідомого несанкціонованого використання іншою особою охоронюваного об’єкта (крім передбачених законом випадків вільного використання творів). Тому факт позадоговірного порушення авторських прав вважається встановленим лише в разі доведення автором чи іншою особою, якій належить авторське право, відомостей про копіювання або запозичення іншою особою істотних рис або цілого твору, що був раніше введений автором у цивільний оборот.

Як приклад розглянемо процедуру придбання ліцензійних  програмних продуктів компанії Місгоsoft. Міcrosoft вважає придбання програмного  продукту придбанням ліцензій (прав) на використання цих продуктів. Тому основний принцип для ліцензійних продуктів  цієї компанії - на кожний продукт має  бути ліцензія. Умови ліцензії фіксуються в ліцензійних угодах, якими комплектуються продукти («обгорткова ліцензія»).

Microsoft здійснює продаж  своїх продуктів на різних  умовах:

1)«коробкові» версії  продуктів – Full Package Product (FPP) - можна  придбати в роздрібній мережі. Це продукт, упакований в кольорову  коробку, в якій містяться сам  носій, ліцензія та документація;

2)«передвстановлені» версії  продуктів – Original Equipment Manufacture (ОЕМ) - придбати можна лише разом  з новим комп'ютерним обладнанням; 

3)«корпоративні» ліцензії - програми ліцензування для організацій,  які передбачають використання  продукту в мережі робочих  комп'ютерів.

 При придбанні коробкових  та ОЕМ-версій підтвердженням  ліцензійності продуктів слугують  усі компоненти придбаного пакету (ліцензійна угода, носії, документація, купон реєстраційної картки, сертифікат  автентичності), а також чек/інвойс, що підтверджує факт придбання  продукту. В разі, якщо пакет укомплектований  ліцензією в електронному форматі,  її рекомендується роздрукувати  й зберігати з іншими документами  на продукт.

 При придбанні корпоративних  ліцензій підтвердженням ліцензійних  прав є іменний сертифікат.

 Збереження зазначених  документів здійснюється не тільки  для підтвердження ліцензійності  продуктів перед правоохоронними  органами, а є необхідним для  подальшого продажу продукту  іншій особі, оскільки в такому  разі всі компоненти продукту  слід передати цій останній.

4. Порушення авторських  прав на КП

4.1. Види порушень авторських  прав

При використанні комп’ютерних програм відповідно до вимог законодавства  у сфері авторських прав користувачі  зобов’язані дотримуватись певних умов, визначених в ліцензії чи в  ліцензійному договорі, або в іншому договорі щодо розпорядження майновими  правами інтелектуальної власності. Комп’ютерні програми можуть використовуватись  виключно в обсязі, формі та способом, вказаними в зазначених договорах (ліцензіях). За формами порушення  авторських прав, що зустрічаються  в процесі придбання та використання комп’ютерних програм можна виділити наступні [3]:

  • придбання контрафактних примірників комп’ютерних програм, виготовлених, наприклад, шляхом запису програм на магнітні або оптичні диски та їх розповсюдження за цінами, що значно нижчі за оригінальні примірники;
  • придбання комп’ютерної техніки з попередньо встановленим на жорсткі диски таких комп’ютерів неліцензійним програмним забезпеченням;
  • створення в організації контрафактних примірників програм як шляхом запису на магнітні диски, так і шляхом встановлення на жорсткі диски персональних комп’ютерів у об’ємі, що перевищує кількість примірників комп’ютерних програм, дозволену правовласником за умовами договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
  • піратство в сфері авторського права - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України й розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних);
  • плагіат - оприлюднення (опублікування) повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;
  • ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних).

Контрафактний примірник твору – примірник твору, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права, в тому числі примірники захищених в Україні творів, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб’єкта авторського права, зокрема з країн, в яких ці твори ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

За даними Всесвітньої  організації інтелектуальної власності, комп’ютерні програми належать до трійки категорій об’єктів авторського  права й суміжних прав, що найчастіше стають жертвами піратства. Проте в  Україні суди розглядають не більше двох десятків справ у рік, пов’язаних із незаконним використанням програмного  забезпечення. Причому зловмисники  не несуть серйозної відповідальності.  Причина цього явища полягає  не у слабкій законодавчій позиції, а у відсутності належної правозастосовчої практики. Для ініціювання кримінальної справи за фактом порушення авторського  права на програмне забезпечення необхідно не тільки задокументувати  незаконні дії правопорушника, а  й провести експертизу, в ході якої спеціалісти мають підтвердити  той факт, що комп’ютерна програма є об’єктом авторського права  і належить тій чи іншій особі. У будь-якому випадку без письмової  заяви правовласника, без встановлення шкоди, нанесеної йому незаконною діяльністю правопорушників, кримінальна справа, як правило, не порушується.

4.2. Ознаки контрафактності примірників  КП

 На практиці порушення прав на програмне забезпечення може здійснюватись у декілька способів. Найбільш поширеними з них є такі: відтворення й розповсюдження програмного забезпечення на дискетах та компакт-дисках; установка “піратського” програмного забезпечення на комп’ютер, що продається; відтворення й розповсюдження програмного забезпечення через Інтернет.

 Що до першого виду  порушень, то в такому разі  виявити порушення авторських  прав, як правило, найлегше. Фальсифікований  носій та упаковка мають інший  вигляд, ніж оригінальні. Часто  “піратське” програмне забезпечення  продається на “самописних”  дисках (CD-R), тоді як правовласники  випускають в обіг лише диски,  виготовлені промисловим способом. Упаковка фальсифікованих дисків  низької якості, а може бути  й простою ксерокопією оригінальної  упаковки. На одному “піратському”  диску може бути записаний  збірник програм, та ще й  різних правовласників, що свідчить  про безумовну контрафактність  продукту. Але трапляються й такі  “піратські” диски, які дуже  схожі на оригінальні: співпадають  образ диску, поліграфія, коробка.  Для того, щоб відрізнити “ліцензійну”  продукцію від дуже схожої  “піратської” правовласники застосовують  такі спеціальні захисні засоби, як голографічні наклейки, сертифікати  й ліцензії, виготовлені на спеціальному  папері. Отже, для вирішення питання  про контрафактність програмного  забезпечення, яке розповсюджується  на компакт-дисках і дискетах, порівнюється зовнішній вигляд  продуктів, що викликають підозру,  з оригінальними примірниками  правовласника. Ще однією ознакою  контрафактності є ціна продуктів.

 При другому виді  порушень та у випадку, коли  сам користувач вже встановив  програму на свій комп’ютер,  виявити порушення авторських  прав на програмне забезпечення  вже складніше. Але в багатьох  випадках простий аналіз програми  дозволяє виявити такі ознаки  контрафактності, як наявність  спеціальних програм “креків”  або певної нестандартної установки  програми. Водночас легальність  програмного забезпечення, встановленого  на жорсткий диск, підтверджують  оригінальні упаковки й оформлення  дискет і дисків, випущених правовласником, експлуатаційна документація, сертифікати  й ліцензії, які входили в пакет при придбанні продукту. Причому характер використання програми не може суперечити умовам, передбаченим у ліцензіях та інших експлуатаційних документах. Так, наприклад, у ліцензії має зазначатись кількість комп’ютерів, на яких можна встановити придбаний продукт. Також користувачі “ліцензійного” програмного забезпечення мають зберігати договори купівлі-продажу продуктів, бланки-замовлення, накладні й документи, що підтверджують оплату придбаних продуктів. Наявність вказаних документів навіть у разі придбання неліцензійних примірників програм свідчитиме про неумисність дій особи, яка здійснила таке придбання, за умови значної схожості контрафактного й оригінального продуктів.

 Найскладнішим завданням  є виявлення порушень авторських  прав на програмне забезпечення  шляхом розповсюдження програм  по Інтернету. Тут необхідно  з’ясовувати безпосередньо в  правовласників, чи надавали вони  дозвіл на таке розповсюдження, і яким чином користувач може  використовувати програму, яку він  “зкачав” з Інтернету. Так,  деякі правовласники розміщують  свої продукти (повністю або демо-версії) в Інтернеті й надають право  необмеженій кількості осіб використовувати  їх, але лише для власних некомерційних  цілей.

5. Форми захисту авторських  прав на комп’ютерні програми

 

Традиційно виділяють  дві основні форми захисту авторських прав.

Неюрисдикційна – передбачає дії юридичних або фізичних осіб для захисту своїх авторських прав самостійно, без звернення до державних чи інших компетентних органів. При цьому йдеться про використання лише законних засобів захисту: повідомлення порушника про існування авторських прав і пропозиція вирішення спору шляхом проведення переговорів, пропаганда дотримання авторських прав та інформування широкого кола осіб про їх існування тощо.

Юрисдикцiйна — передбачає діяльність уповноважених державою органiв стосовно захисту прав, якi порушені або оспорюються. Суть такої форми захисту полягає в тому, що особа, права якої порушенi неправомiрними дiями, може звернутися за захистом своїх прав у спецiально вповноваженi державнi органи.

Юрисдикцiйна форма захисту  прав автора може здійснюватися з  використанням таких процедур [7].

Цивільно-правова - найбiльш розповсюджена процедура вирiшення спорiв щодо прав автора на твiр. Головна мета — не покарання порушника, а вiдновлення прав i компенсацiя збиткiв. У зв’язку з цим законодавство України встановило достатньо широкий спектр способiв такого захисту:

а) визнання виняткового  права;

б) припинення дiй, якiпорушують  право;

в) вiдновлення положення, що iснувало до порушення права;

г) компенсацiя збиткiв;

д) компенсацiя моральної (нематерiальної) шкоди;

е) визнання незаконним рiшення  державного органу.

Пiдставою для притягнення  порушника до цивiльно-правової вiдповiдальностi є звернення власника авторських прав iз позовом до суду.

Адміністративно-правова. Вiдповiдно до статтi 51-2 (порушення прав на об’єкт права iнтелектуальної власностi) Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення, незаконне використання об’єкта прав iнтелектуальної власностi (зокрема, комп’ютерної програми), привласнення авторства на такий об’єкт або iнше умисне порушення прав на об’єкт права iнтелектуальної власностi, що охороняється законом, тягне за собою накладання штрафу в сумi вiд десяти до двохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян iз конфiскацiєю незаконно виготовленої продукцiї та обладнання i матерiалiв, якi призначенi для її виготовлення.

Информация о работе Захист прав на компютерні програми