Захист прав на компютерні програми

Зміст

Вступ 2

1. Комп’ютерна програма як об’єкт авторського права 4

2. Основні принципи охорони авторського права на КП в Україні 5

2.1.Режим  правової охорони комп’ютерних програм 5

2.2. Майнові та немайнові права  авторів КП 8

3. Рекомендації  щодо правомірного придбання  КП 10

4. Порушення  авторських прав на КП 13

4.1. Види порушень авторських прав 13

4.2. Ознаки контрафактності примірників  КП 14

5. Форми  захисту авторських прав на  комп’ютерні програми 16

6. Охорона  КП нормами авторського права  на міжнародному рівні 19

Висновки 23

Список  використаних джерел 24

Вступ

Значимість комп'ютерних  програм у сучасному суспільстві  незмірно зростає. Комп'ютерні програми є не тільки основою сучасних інформаційних  технологій, але й основним засобом  створення, поширення, впровадження і  розвитку наукомістких техологій в  різних галузях економіки. В свою чергу наукомісткі технології є  нині головною рушійною силою сучасного  науково-технічного прогресу, технологічною  основою розвитку економіки і  зростання добробуту населення.

Перехід до ринкових відносин, розширення міжнародних контактів, розвиток вітчизняного програмування  зумовлюють необхідність надійного  захисту комп'ютерних програм. При  цьому правове регулювання повинно  бути зорієнтовано на ринкові структури, на розвиток індустрії використання комп'ютерних програм у промисловому масштабі, на захист прав і законних інтересів авторів комп'ютерних  програм, їх виробників, національних та іноземних інвесторів, національних інтересів нашої держави.

Ефективна правова сторона  комп'ютерних програм стимулюватиме  творчі пошуки, сприятиме їх реалізації. Це тільки з першого погляду здається привабливим вільний обмін комп'ютерними програмами, їх копіювання без дозволу  правовласників. Практично ж неурегульоване вільне використання комп'ютерних програм  не стимулює творчу думку, зумовлює засилля  компілятивних розробок, запозичення  чужих ідей. Належна правова охорона зазначених об'єктів інтелектуальної власності сприятиме розвиткові торгівлі. Право на використання комп'ютерних програм є ринковим товаром. Використання комп'ютерних програм дозволяє одержувати значну суспільну користь, яка полягає в широкому їх застосуванні в життєдіяльності людини, суспільства, держави. Особливе слід відзначити важливу роль комп'ютерних програм у забезпеченні національної безпеки країни, в розвитку її економіки, підвищенні науково-технічного рівня.

1. Комп’ютерна програма як об’єкт авторського права

Серед багатьох об’єктiв  авторського права одним iз найбiльш  складних є комп’ютерна програма. Спочатку жодних проблем у використанні комп'ютерних програм не існувало, оскільки вони продавались лише разом з комп'ютерами і, відповідно, охоронялись як невід'ємна частина останніх - промислова власність. Проте після поділу ринків комп'ютерів («hardware») і комп'ютерних програм («software») з'явилась необхідність у забезпеченні ефективної охорони цих об'єктів, тим більше, що вони невпинно дорожчали. Фахівці з права інтелектуальної власності довго дискутували з приводу того, який вид охорони даних об'єктів обрати. Пропонувалося три варіанти: за допомогою патентів, тобто на праві промислової власності; за допомогою засобів авторського права; в режимі конфіденційної інформації або промислових секретів.

Висловлювалося багато аргументів за і проти. Так, прихильники охорони  комп'ютерних програм за допомогою  засобів права промислової власності  відзначали, що комп'ютерні програми не носять літературного чи художнього характеру, що режиму охорони тільки форми вираження, але не ідей, недостатньо  для комп'ютерних програм, що термін охорони авторських прав є надто  тривалим для охорони комп'ютерних  програм. Противники охорони шляхом застосування норм авторського права  підкреслювали, що користувач комп'ютерної  програми повинен мати в своєму розпорядженні  архівну копію програми, що не вписується в доктрину авторського права, і  що включення такого специфічного об'єкта, як комп'ютерні програми, до сфери дії  авторського права може призвести  конструкцію авторського права  до ослаблення й розвалу.

Врешті-решт аргументи прихильників авторсько-правової охорони комп'ютерних  програм перемогли. Було визнано, що комп'ютерні програми є творами, а  авторське право охороняє твір незалежно  від жанру, цінності, призначення  та форми вираження;  введення комп'ютерної  програми в пам'ять комп'ютера є рівнозначним відтворенням, а відображення на екрані комп'ютера - показом, отже, для комп'ютерних програм може застосовуватись модель майнових авторських прав, яке забезпечує закріплення виключних прав за автором і правовласником [5].

Вперше в світі комп'ютерну програму зареєстрували як об'єкт  авторського права в листопаді 1961 р. в США. Але американці продовжували дослідження щодо доцільності застосування моделі авторського права до комп'ютерних  програм, і лише в 1980 р. внесли відповідне доповнення до свого закону про авторське  право. На сьогоднішній день практично в усьому світі прийнята авторсько-правова модель охорони комп'ютерних програм, хоча на теоретичному рівні суперечки щодо ефективності такої охорони не вщухають. З іншого боку, в багатьох країнах комп'ютерні програми також визнаються і об'єктами патентної охорони, якщо виконуються всі умови патентоспроможності (новизна, винахідницький рівень, промислова придатність).

2. Основні принципи охорони авторського права на КП в Україні

2.1.Режим правової охорони комп’ютерних програм

Сьогодні українське законодавство  визначає комп'ютерні програми виключно як об'єкти авторського права. В Україні  комп'ютерна програма стала користуватись  охороною з набранням чинності Законом  України «Про авторське право  і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. № 3792-ХП {далі - Закон про авторські  права). Визначення цього об’єкту  містить ст. 1  “Визначення термінів”: комп’ютерна програма – набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його в дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктному кодах)[1].

 Так, ст. 8 Закону про авторські права в редакції від 09.05.2011 р., що діє на даний момент, визначає комп'ютерні програми як окремий об'єкт авторського права; разом з тим, ч. 3 ст. 6 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 15 грудня 1993 р. з наступними змінами й доповненнями визначає, що комп’ютерні програми не можуть одержати охорону згідно з цим законом. Ст. 18  Закону про авторські права в повній відповідності з міжнародними конвенціями, учасницею яких є й Україна, встановлює, що комп'ютерні програми охороняються як літературні твори незалежно від способу чи форми вираження програм. п. 3 ст. 8 Закону про авторські права стверджує, що передбачена цим законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору й не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані в творі. Це означає, що в Україні охороняються лише форма виразу програм (по-суті, вихідний та об’єктний коди), а їхні структура, алгоритми й ідеї, що лежать в основі програм, не підлягають охороні й можуть вільно використовуватись третіми особами.

Сьогодні як фахівців в  галузі права, так і розробників  програмного забезпечення цікавить, чому законодавець поєднав охорону  літературних творів та комп’ютерних програм. Пояснення існують, але  вони не є офіційними. Одне з них  полягає в тому, що відповідно до норм авторського права захищається  форма, в якій втілюється авторське  бачення тієї або іншої ідеї, проблеми, процесів тощо. За характером форми  відображення рядки літературного  твору та комп’ютерної програми мають  дещо спільне: і рядки літературного  твору, і рядки комп’ютерної програми автор поновлює символами-літерами або символами-операторами. Тотожність творчого процесу щодо створення  літературних творів і комп’ютерних програм стала підставою для  вибору форми захисту для комп’ютерних програм.

Порівняння комп’ютерних програм із літературними творами є не зовсім коректним. На відміну від літературних творів, текст комп’ютерної програми (вихідний чи об’єктний код) не мають самостійної цінності без можливості їх застосування в комп’ютері. Отже, сприйняття комп’ютерної програми, тобто власне кажучи її тексту, відбувається не безпосередньо людиною, а опосередковано, за допомогою комп’ютера.

 Розглядаючи комп’ютерну  програму як твір літератури, не можна не відзначити такої  особливості: будь-який фрагмент  будь-якої програми можна використовувати  як цитату в іншій комп’ютерній  програмі. Це дає можливість безоплатно  і безкарно тиражувати чужі  ідеї і отримувати за це  прибуток. Таке тиражування призводить  до перенасичення ринку програмного забезпечення однотипними програмами. Основою авторського права є унікальність об’єкта – неможливість незалежного створення ідентичного твору. Саме тому для визнання прав автора не потрібна обов’язкова реєстрація. Відсутність унікальності (а серед комп’ютерних програм є велика кількість аналогів, які однаково виконують ті самі функції) також суперечить основам авторського права і може розглядатися як підстава для порушення питання про правомірність віднесення програм до об’єктів авторського права.

Авторське право на комп’ютерну  програму виникає внаслідок самого факту її створення і не потребує реєстрації, спеціального оформлення, чи дотримання будь-яких інших формальностей (стаття 437 ЦК [435-15]. Первинним суб’єктом, якому належить авторське право, є автор комп’ютерної програми, тобто фізична особа, яка своєю  творчою працею створила програму і  якій належать особисті немайнові та майнові права на цю програму. Крім того, суб’єктами авторського права  можуть бути інші фізичні та юридичні особи, які набули права на комп’ютерну  програму відповідно до договору або Закону [1].

На комп’ютерні програми поширюються правила про об’єкти, суб’єкти, зміст і терміни охорони  авторських прав. Слід зазначити, що на сьогодні Закон про авторське  право встановлює досить довгий строк  охорони авторських прав – 70 років  з моменту смерті автора або останнього із співавторів. На комп’ютерні програми поширюються всі випадки вільного використання творів, крім вільного використання в особистих цілях.

2.2. Майнові та немайнові права  авторів КП

Особисті немайнові права  авторів (право: на ім’я, на заборону його використання, на псевдонім та на недоторканність  твору) тісно пов’язані з особистістю, а тому є невідчужуваними. Майновими  правами інтелектуальної власності  на комп’ютерну програму є право  на використання твору (що згідно зі статтею 441 ЦК включає права на: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад переробку, адаптацію та інші подібні  зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних тощо; продаж, передання в найм (оренду); імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо), виключне право дозволяти використання твору  іншими особами та право перешкоджати неправомірному використанню твору, у  тому числі забороняти таке використання.

Особливості режиму охорони  саме комп’ютерних програм як особливого виду творів визначає ст. 24 Закону про  авторські права. Ця стаття дає користувачу  комп’ютерної програми право зробити  й зберігати одну архівну або  резервну копію правомірно придбаної  програми, а також декомпілювати (перевести з об’єктного коду в  вихідний текст) й модифікувати програму (внести зміни) винятково для досягнення взаємодії з іншими програмами [1]. При цьому в разі, якщо подальше використання програми стає неправомірним, архівна або резервна копія має бути знищена. Наприклад, у разі продажу програми третій особі первісний власник втрачає право користуватись програмою і має стерти її зі свого комп’ютеру та знищити архівну (резервну) копію. Що до декомпіляції програм, то практично всі правовласники забороняють такі дії незалежно від їхнього призначення.

Слід звернути увагу на таке виключне майнове авторське  право, як дозвіл або заборона подання  своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця й у будь-який час за їх власним вибором (пп. 9 п. 3 ст. 15 Закону про авторські права). Цей вид використання в першу чергу застосовується до комп’ютерних програм і їхнього використання в комп’ютерних мережах, в тому числі в Інтернеті. Отже, законодавство визначає, що розміщення твору, в тому числі комп’ютерної програми, в Інтернеті без дозволу автора або правовласника є забороненим і вважатиметься порушенням авторських прав. Використання розміщеного в Інтернеті твору без дозволу автора або правовласника також є порушенням авторських прав.

Використання майнових авторських прав на твори (відтворення, публічний показ, переклад, переробка тощо), в тому числі комп’ютерні програми, третіми особами є можливим лише на підставі особливих авторських договорів. Але це правило не застосовується щодо права розповсюдження правомірно введених в обіг примірників творів. Пункт 7 ст. 15 Закону про авторські права визначає, що якщо примірники правомірно опублікованого твору законним чином введені до цивільного обігу шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їхнє повторне введення до обігу шляхом продажу, дарування тощо без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право) й без виплати авторської винагороди (так зване “вичерпання прав” автора та правовласника). Отже, будь-які заборони правовласника, видавця або продавця програм відчуджувати придбаний користувачем примірник програми не мають сили на території України. Правовласник може лише при укладенні авторського договору з усіма істотними умовами, яких вимагає законодавство, заборонити подальшу передачу авторських прав, але не перепродаж примірника програми. Пункт 7 ст. 15 Закону про авторські права також передбачає, що навіть у випадку правомірного придбання примірника твору право здавання в майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно за особою, яка має авторське право. Тобто для того, щоб здати програму в оренду, необхідно укласти авторський договір із правовласником. Використання комп’ютерних програм у комп’ютерних клубах вважається здаванням програм у комерційний найм або прокат і потребує укладення авторського договору.