Інтерактивні методики навчання на уроках інформатики

     Метод “Акваріум” є ефективним методом розвитку вмінь ведення дискусії.

     Після того як учитель розділив вас на дві-чотири групи і запропонував вам завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу, утворивши  внутрішнє коло.

     Учасники  та учасниці цієї групи починають  обговорювати запропоновану вчителем проблему. Всі інші мовчки спостерігають  за обговоренням. Групі, що працює, для  виконання завдання необхідно:

     1. Прочитати вголос ситуацію.

     2. Обговорити її в групі, використовуючи  метод дискусії.

     3. Дійти спільного рішення.

     На  цю роботу групі дається 3-5 хв. Усі  інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись у хід обговорення, спостерігають, чи відбувається дискусія за визначеними правилами. Після закінчення часу група займає свої місця, а вчитель ставить до класу запитання:

• Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?
• Чи була ця думка достатньо аргументована, доведена?
• Який з аргументів ви вважаєте більш переконливим?  

     Після цього місце в “Акваріумі” займає інша група і обговорює наступну ситуацію(проблему).

     Всі групи по черзі мають побувати в “Акваріумі”, і результати роботи кожної з них мають бути обговорені у класі.

     Правила дискусії (культура ведення дискусії).

     Дискусія  дає прекрасну нагоду виявити  різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання. Для того щоб дискусія була відвертою, необхідно створити в класі атмосферу  довіри та взаємоповаги. Тому бажано знати  правила культури ведення дискусії:

     1. Говоріть по черзі, а не всі  одночасно.

     2. Не перебивайте того або той,  хто говорить.

     3. Критикуйте ідеї, а не особу,  що її висловила.

     4. Поважайте всі висловлені думки.

     5. Не смійтеся, коли хтось говорить, за винятком, якщо хтось жартує.

     6. Не змінюйте тему дискусії.

     7. Намагайтеся заохочувати до участі  в дискусії інших.

 

2. Методичні прийоми, які впливають  на формування мотивації

     Дивуй. Найбуденніші й повсюдні явища, події, предмети можуть стати дивними, якщо на них подивитися з іншої точки зору. Здивування – початкова фаза розвитку пізнавального інтересу.

     Фантастична добавка. У цьому прийомі вчитель реальну доповнює ситуацію елементами фантастики. Наприклад, перенести навчальну ситуацію на фантастичну планету, змінити значення будь-якого параметра, який зазвичай залишається постійним або має певне значення. Біологи можуть придумати фантастичну тварину або рослину і розглянути її в реальному біоценозі. Філологи – перенести реального або літературного героя в часі. Історики – розглянути історичну ситуацію очима стародавнього грека або жителя Київської Русі.

     Універсальний підхід – написати фантастичну (прочитати  підготовлені вдома) розповідь, есе, вірші, використовуючи знання з предмета.

     Відстрочена відгадка. На початку уроку вчитель дає загадку (або маловідомий і дивний факт), відгадку на яку можна дізнатися на уроці під час роботи над новим матеріалом.

     Приклад. Економіка 

     Тема  «Маркетинг і реклама». У 1896 році в  Єкатеринбурзі один селянин побудував  великий будинок з колод. Потім  обставив його дерев’яними меблями, обклав з усіх боків полінами, облив  гасом і підпалив перед натовпом. У результаті цього він дуже розбагатів. До кінця заняття спробуйте здогадатися  – що відбулося? (Селянин винайшов протипожежний розчин. Просочене ним дерево ставало негорючим. Селянин побудував і підпалив будинок на торговельно-промисловій виставці, зробивши прекрасну рекламу своєму винаходу).

     Асоціації на дошці. Цей метод залучає власний досвід учнів, має високий рівень зацікавленості, проводиться фронтально. Його доцільно використовувати під час мотивації вивчення теоретичного матеріалу та питань методології. Залежно від змісту має три форми проведення:

     Поняття. Учитель вертикально на дошці записує основне поняття, яке мають опрацювати учні. Далі він просить учнів назвати ознаки цього поняття або асоціації, яке воно у них викликає. Обов’язковою умовою є те, щоб слова мали спільні з основними поняттями літери.

     Квітка. Учитель малює на дошці квітку (серединка та чотири пелюстки).У серединці записує основне поняття. Після цього він просить учнів назвати прояви й характеристики поняття й записує їх на пелюстках.

     Прямокутник. Учитель малює на дошці прямокутник і записує на ньому основне поняття. Потім він просить учнів назвати його синоніми, антоніми, прикметники, дієслова, що, на їхню думку, пов’язані з цим поняттям.

     Всі вони записуються на відповідних  сторонах прямокутника. Коли асоціації  закінчуються, вчитель пропонує учням  з кожної групи відібрати по три  найхарактерніші. Із відібраними асоціаціями  відбувається подальша робота.

     Показуха (скульптура). Учитель називає поняття, дію, процес або явище. Об’єднавши учнів класу в декілька груп, він пропонує представникам кожної групи через хвилину представити його у вигляді скульптури (без слів). Після демонстрації вчитель організовує обговорення за такими питаннями:

     Що  вказує на те, що саме назване поняття  представлене групою?

     Якими засобами вони його передали?

     Які ознаки поняття їм удалося передати?

     Картинна  галерея. Учитель вивішує на дошці 4-5картин (фотографій), які містять ознаки основного поняття або явища. Об’єднавши учнів у групи, він пропонує їх представникам через деякий час назвати ознаки поняття, що зображені на картинах. Після завершення роботи у групах представники називають одну ознаку. Вчитель записує їх на дошці. 

3. Методичні прийоми для перевірки домашньої роботи

     Початок уроку – це, перш за все, перевірка  домашнього завдання і налаштування на отримання нових завдань. Давайте  перевіряти домашнє завдання дуже відповідально, але в несерйозній формі. Всі  діти люблять грати, й ігрові моменти  можна провести і в п’ятому  і в десятому класах. Для них  це буде гра, а для нас – методичні  прийоми, серйозні прийоми, які ми назвемо  несерйозно.

     Інтелектуальна  розминка. Інтелектуальна розминка – це два-три не дуже складні питання для розмірковування; основна мета такої розминки – налаштування дитини на роботу.

       «Вірю – не вірю». Цей прийом можна використовувати на будь-якому етапі уроку. Кожне питання починається словами: «Чи вірите ви, що…» Учні повинні погодитися з цим твердженням чи ні.

     Бліцопитування по ланцюжку. Перший учень ставить коротке питання другому. Другий – третьому, і так до останнього учня. Час на відповідь – кілька секунд, учитель має право зняти питання, яке не відповідає темі або недостатньо конкретне. Кожний учень має право відмовитися від участі в бліцтурнірі, тому, щоб процедура не зірвалася, учитель з’ясовує наперед, хто з учнів хотів би взяти участь у цій дії.

     Як  варіант для перевірки домашнього завдання або на узагальнюючому уроці  можна запропонувати влаштувати змагання між рядами на якийсь час, тобто яка з груп, не перериваючи  ланцюжок, правильно і швидше за інших відповість на питання. При  цьому треба вибрати рефері, які  контролюватимуть правильність відповідей і час, за який учні впораються із завданням.

     Впізнай мене. Можна запропонувати учням описати роботу на комп’ютері, виконання певних операцій, не називаючи програми. А решта вгадують програму.

     Лицарський  турнір. Учень виходить до дошки і за пройденою темою ставить учителю наперед підготовлені питання, на які він хотів би отримати відповідь. У свою чергу вчитель ставить питання учню. Уся дія триває не більше десяти хвилин. Проведення турніру оголошується заздалегідь. Питання мають бути стислі, відповіді – короткі й по суті. Рефері може зняти неконкретне питання. Учні оплесками або підняттям руки (або проставляючи оцінки на аркуші) оцінюють дії учня й учителя.

     Диктант для «шпигуна». Цей методичний прийом дозволяє розвивати зорову пам’ять, тренує уважність і відповідальність за кінцевий результат.

     Клас  поділений на 5-6 команд. Текст диктанту теж ділять на стільки ж частин. Аркуші з текстом прикріплюються до стін якнайдалі від команди, для  якої вони призначені. Кожний з членів команди стає «шпигуном». Він підходить  до тексту (стільки разів, скільки  йому потрібно), читає його, запам’ятовує, повертається до команди і диктує їм свою частину. Команди змагаються, перемагає та група, яка закінчить  роботу раніше і не зробить помилок (або зробить менше за інших).

 

4. Приклади  застосування інтерактивних  методик на уроках інформатики

     Методика  групової (колективної) роботи

     Ця  інтерактивна методика навчання передбачає організацію навчального процесу, за якої навчання здійснюється в процесі спілкування між учнями (взаємонавчання) у групах. Група може складатися з двох і більше учнів, може бути однорідною або різнорідною, постійною і мобільною.

     Наприклад, вивчення такої теми, як «Комп’ютерна мережа Інтернет» можна проводити, використовуючи роботу в групах. Перед початком вивчення теми учні розподіляються в групи, кожній з яких повідомляється її тема. Кожна група отримує завдання підготувати та розкрити решті учням свою тему. Методи, форми, засоби для цього учні обирають самостійно. Вони опрацьовують теоретичний матеріал, готують презентації, підбирають тестові завдання, які потім я використовую для перевірки рівня засвоєння даного матеріалу. Роль кожного члена в групі розподіляється учнями також самостійно.

     Така  організація навчального процесу  має ряд позитивних моментів:

• в ході такої підготовки в учнів формуються навички проведення наукового дослідження та його оформлення,
• навички пошуку, використання та опрацювання інформації з різних джерел і т.д.

     Методика індивідуалізації процесу навчання

       Це організація навчального процесу,  при якій вибір педагогічних  засобів та темпу навчання  враховує індивідуальні особливості  учнів, рівень розвитку їх здібностей  та сформованого досвіду. Прикладом  методики індивідуалізації процесу навчання є проектний метод.

     Проекти можуть бути:

• особистісні, парні, групові (за кількістю учасників).
• короткочасні, середньої тривалості, довготривалі (за часом проведення).

     Короткочасні проекти використовую в межах одного уроку, наприклад, при вивченні теми «Текстовий процесор», коли за обмежений час учні повинні створити статтю в газету з певної теми та оформити її засобами Microsoft Word.

     Проекти середньої тривалості пропоную як залікові роботи в кінці певної теми. Так, після вивчення теми «Комп’ютерна анімація» учні повинні представити на оцінку анімаційний фільм з певної теми навчального предмету, або по закінченні теми «Презентації Power Point» учні демонструють свої презентації.

     Довготривалі  проекти виконували учні з високим рівнем навчальних досягнень на протязі, як мінімум, одного семестру для захисту їх на державній підсумковій атестації з інформатики в 11 класі. Це можуть бути і електронні підручники з різних навчальних предметів, і бази даних вчителів школи, учнів школи, випускників минулих літ.

     Використання  методу проектів сприяє забезпеченню умов для розвитку індивідуальних здібностей та нахилів дитини, учить творчо мислити та інтелектуально вдосконалюватись. Він орієнтує учнів на самостійну, парну чи групову діяльність та активізацію  навчання, при цьому реалізується творчий підхід до вирішення певної проблеми. Учень навчається самостійно планувати, організовувати й контролювати свої знання та дії.

     Ігрові  методики навчання.

     Ще  однією ефективною формою навчання є  ділова гра.