Поняття та форми господарсько-правової відповідальності

     б) у разі якщо вимогу не задоволено у  добровільному порядку, враховуються ціни, що існували на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

     Проте суд може задовольнити вимогу про  відшкодування збитків, виходячи з  конкретних обставин, беручи до уваги  ціни на день винесення рішення суду.

     Сторони господарського зобов'язання мають  право за взаємною згодою заздалегідь  визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

     Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися  методики визначення розміру відшкодування  збитків у сфері господарювання, проте досі такий документ Урядом не розроблений. Проте через відсутність відповідного документа Уряду може застосовуватися схвалена 21 грудня 1990 р. Державною комісією Ради Міністрів СРСР з економічної реформи Тимчасова методика визначення розміру шкоди (збитків), яка завдана порушенням господарських договорів. Разом з тим слід наголосити, що ця методика є застарілою, оскільки була розрахована на умови господарювання за планово-розподільчої економіки.

     У разі заподіяння збитків одночасно  кількома учасниками господарських  відносин кожний з них зобов'язаний відшкодувати збитки суб'єкту, якому завдано збитків, відповідно до вимог статті 196 ГК та ЦК (статті 543-544).

     Учасник господарських відносин, який відшкодував  збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

     ГК  встановлює особливості відшкодування  збитків у разі порушення грошових зобов'язань (ст. 229), передбачаючи, що:

     1) учасник господарських відносин  у разі порушення ним грошового  зобов'язання не звільняється  від відповідальності через неможливість  виконання і зобов'язаний відшкодувати  збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до встановлених законом вимог;

     2) обчислення розміру збитків здійснюється  у валюті, в якій провадилися  або повинні бути проведені  розрахунки між сторонами, якщо  інше не встановлено законом; 

     3) у разі висунення вимог щодо  відшкодування збитків в іноземній  валюті кредитором повинен бути  зазначений грошовий еквівалент суми збитків у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог.

     Відшкодування збитків застосовується в претензійно-позовному  порядку.

     Штрафні санкції (неустойка)

     Назва наступної форми відповідальності не уніфікована, оскільки законодавець по-різному її визначає:

     неустойка в широкому розумінні - традиційне визначення, що застосовувалося старим ЦК У PCP (статті 179-180, 204) і передбачається новим Цивільним кодексом України (статті 549-552, 624);

     штрафні санкції (поняття, що використовується в господарсько-правовій літературі, в Господарському кодексі (статті 230-234) і включає неустойку у вузькому розумінні, неустойку-штраф, неустойку-пеню.

     Аналіз  згаданих положень ГК і ЦК дозволяє зробити висновок про змістовну ідентичність понять неустойки за Цивільним кодексом і штрафних санкцій за Господарським кодексом.

     Штрафні санкції (неустойка) - це визначена законом або договором грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним господарських зобов'язань, що ґрунтуються зазвичай на договірних засадах.

     Позитиви  і негативи штрафних санкцій (неустойки):

     позитиви: швидкість (скорочений строк позовної давності - 6 місяців) та зручність застосування (застосовується незалежно від наявності збитків); негативи: обмежена сфера застосування - лише договірні відносини. Види неустойки (штрафних санкцій):

• за юридичними підставами: законна (передбачається в законі), договірна (передбачається в договорі), законно-договірна (передбачається в законі, її розмір коригується договором у межах, не заборонених законом);
• за співвідношенням стягнення неустойки та відшкодування збитків: залікова (стягується неустойка, а збитки - в частині, не покритій неустойкою); альтернативна (на вибір кредитора стягується неустойка або відшкодовуються збитки); виключна (стягується лише неустойка, збитки не підлягають відшкодуванню); штрафна (стягується неустойка і повністю відшкодовуються збитки). Цивільним кодексом передбачається штрафна неустойка, якщо інше не передбачено законом і договором (ч. 2 ст. 552). Разом з тим Господарський кодекс закріплює традиційне (таке, що передбачалося ще в ЦК УРСР і широко застосовується в зарубіжному законодавстві) положення, відповідно до якого загальним правилом є застосування залікової неустойки, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 232).

     Форми неустойки (штрафних санкцій):

     -в процентному відношенні до суми порушеного зобов'язання незалежного від строку прострочення (наприклад, 20% вартості поставленої продукції, що не відповідає вимогам щодо її якості);

     -в процентному відношенні до суми порушеного зобов'язання залежно від строку прострочення (наприклад, 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення);

     -в твердій сумі (застосовується рідко в зв'язку з інфляційними процесами в економіці);

     -в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

     Штрафні санкції/неустойка також стягуються в претензійно-позовному порядку. Господарський кодекс (ст. 233) передбачає можливість зменшення розміру штрафних санкцій судом у разі, якщо:

      1) належні до сплати штрафні  санкції надмірно великі порівняно  зі збитками кредитора (при  цьому має враховуватися ступінь  виконання зобов'язання боржником,  майновий стан сторін, їхні майнові  та інші інтереси, що заслуговують на увагу);

     2) якщо порушення зобов'язання не  завдало збитків іншим учасникам  господарських відносин.

     Від штрафних санкцій (неустойки) слід відрізняти господарсько-адміністративний штраф, що:

     а) застосовується лише у вертикальний відносинах (неустойка - в горизонтальних);

     б) сплачується державі (неустойка - стороні  в договорі, щодо якої не були виконані зобов'язання контрагентом);

     3) стягується в адміністративному  порядку, тобто за рішенням  уповноважених органів (неустойка - в претензійно-позовному порядку).

     Сплутування штрафних санкцій з господарсько-адміністративним штрафом зумовлене нечіткістю положень ч. 1 ст. 230 ГК, що передбачає застосування таких санкцій не лише за порушення  господарських зобов'язань (останні  можуть виникати з різних підстав, включаючи й господарський договір), а також за порушення правил здійснення господарської діяльності (подібні правила, як відомо, зазвичай встановлюються різними суб'єктами організаційно-господарських повноважень у межах їх компетенції щодо підпорядкованих їм суб'єктів).

     Оперативно-господарські санкції - це передбачені законодавством заходи оперативного впливу кредитора на боржника, спрямовані на попередження або зменшення втрат кредитора від повторень порушень з боку боржника.

     Характерні  риси цих санкцій:

• застосовуються лише в господарсько-договірних відносинах;
• застосовуються на розсуд кредитора в односторонньому порядку;
• передбачаються законом або договором;
• мета застосування - захист інтересів кредитора;
• виражаються переважно у заходах організаційного характеру;
• юридичні підстави застосування - договір;
• фактичні підстави - невиконання (неналежне виконання договірних зобов'язань).

     Відкритий перелік оперативно-господарських  санкцій, що сторони можуть застосовувати  з відповідною фіксацією в  договорі, передбачений ч. 1 ст. 236 ГК України:

• одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;
• відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;
• відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;
• відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);
• встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

     • відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.[5,c.105]

     Адміністративно-господарські санкції - це заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування у передбачених законом випадках.

     Характерні  риси цих санкцій:

• застосовуються у вертикальних відносинах;
• юридичні підстави застосування - закон (у тому числі глава 27 ГК), фактичні - неправомірна поведінка;
• відкритий перелік таких санкцій передбачений ст. 239 ГК України;
• порядок застосування - зазвичай адміністративний (за рішенням компетентних органів), у ряді випадків - судовий;
• у разі застосування санкцій законом (в тому числі ст. 249 ГК) передбачаються гарантії прав суб'єкта господарювання, зокрема: а) право на оскарження до суду рішення будь-якого органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо застосування до нього адміністративно-господарських санкцій; б) право на відшкодування в передбаченому законом порядку збитків, завданих у зв'язку з неправомірним застосуванням адміністративно-господарських санкцій;
• спеціальні строки застосування таких санкцій: відповідно до ст. 250 ГК адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення, якщо інше не передбачено спеціальними законами

         Залежно від характеру спрямування адміністративно-господарські санкції можуть бути господарсько-організаційними та адміністративно-майновими.

     Господарсько-організаційні  санкції - це передбачені законом заходи організаційного впливу (обмеження) на суб'єкта господарювання, що застосовуються компетентними державними органами або за їх ініціативою судом у передбачених законом випадках.

     До  них відносяться:

• обмеження або призупинення діяльності господарюючого суб'єкта до усунення виявлених в його діяльності недоліків (у разі недотримання вимог екологічного законодавства, санітарно-епідеміологічних правил, у передбачених ст. 246 ГК випадках тощо);
• призупинення дії ліцензії (патенту);
• скасування ліцензій (ст. 21 Закону від 01.06.2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»);
• скасування державної реєстрації (ст. 248 ГК);
• примусова реорганізація (в зв'язку з допущенням суб'єктом підприємницької діяльності - монополістом на ринку певного товару монополістичного правопорушенням);
• застосування антидемпінгових заходів (ст. 244 ГК);
• припинення експортно-імпортних операцій (ст. 245 ГК);
• зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання (ст. 243 ГК);
• застосування індивідуального режиму ліцензування;
• примусова ліквідація (у разі скасування державної реєстрації; скасування ліцензій, якщо вся діяльність господарської організації ліцензується; визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом, якщо після погашення його боргів у нього не залишилося майна, необхідного для продовження своєї попередньої діяльності).