Виникнення християнства та його поширення в Римській імперії

29

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

………………… УНІВЕРСИТЕТ

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ІСТОРИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

До захисту допустити

з попередньою оцінкою

_____________________

Керівник:.

«___»__________2011 р.

Курсова робота

з Історії Стародавньої Греції та Риму

на тему:

«Виникнення християнства та його поширення в Римській імперії»

Робота захищена                                                                               Студента курсу

з оцінкою___________                                                                 спеціальності «Історія»

«__4_»_________2011 р.                                                       

___________________                                         

2011

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Історичні умови виникнення християнства та організація церкви….7

1.1.           Причини та умови появи християнства…………………………...……...7

1.2.              Народження церкви та поява християнських писань ……….................11

Розділ 2. Етапи розвитку християнства ……………………………………..…16

2.1.              Перші віки християнства ……………………………..……………….…16

2.2.              Поширення християнства. Конфлікт із Римом……………….…………21

Висновки…………………………………………………………………………25

Список використаних джерел та  літератури………………………………….28

ВСТУП

Актуальність теми. На сьогодні особливого значення й актуальності набирає дослідження особливостей процесу становлення християнської релігії. Всебічне і глибоке вивчення витоків християнського віровчення постає як певна відповідь на низку практичних нинішніх запитів і потреб суспільства.

Донедавна дослідження кола проблем, пов’язаних із виникненням християнства, велося у нас переважно в контексті методологічних засад марксистського релігієзнавства. Відтак причини зародження релігії Євангелій виводилися передусім з суто соціально-економічних передумов. Це вже саме по собі виключало дослідження тієї духовної атмосфери, яка існувала в переддень появи християнства, а тому й не давало можливості достовірно розкрити його теоретичні джерела. Тому нині мусить бути актуальним і своєчасним дослідження саме теоретичних засад християнського віровчення, аналіз тих світоглядних форм, що складають його основу.

Дослідження ранньохристиянського віровчення на основі поглибленого прочитання творів ранньохристиянських письменників засвідчує, що сутнісні витоки цієї світової релігії не можна абсолютно пов’язувати з атмосферою палестинських іудеїв, традиційним палестинським іудаїзмом. Її джерела знаходяться переважно в елліністичному культурно-інтелектуальному середовищі. Це засвідчує порівняльний аналіз віровчення перших християн й іудаїзму. Саме він виявляє суттєві розбіжності в інтерпретації головних віроповчальних концептів обох релігій. Так, християнське вчення про Бога як абсолютне Добро, про сутність людини, про смерть і потойбічне життя, вчення про земне й небесне за своїм змістом та ідейним спрямуванням зорієнтоване здебільшого в бік античної філософської традиції.

Питанням, що стосуються першоджерел християнської релігії, на сьогоднішній день присвячено вже чимало праць як богословських, так і світських релігієзнавців. Проте й по наш час проблема витоків християнства залишається такою, що не може вважатися остаточно вивченою.

Важкість дослідження обумовлюється відсутністю до певної міри текстового матеріалу як християнського, так і нехристиянського походження датованого передусім першим століттям нашої ери, які б, при своїй наявності, заповнили собою той інформаційний вакуум, що створився навколо кола проблем, пов’язаних із зародженням віровчення християнської релігії, історії раннього її етапу.

Емпіричний матеріал, з яким приходиться працювати, досліджуючи процес зародження цієї світової релігії і її перші поступи, не віддзеркалює повною мірою справжню картину, оскільки впродовж тривалого часу і внаслідок багаторазового копіювання зазнав значних видозмін. В свою чергу це проявило себе в тому, що в ряді творів як ранньохристиянської літератури, а також і в творах античних письменників, зокрема Й.Флавія, з’явилися свідомо здійснені християнські вставки, що значною мірою також ускладнює дослідження. Відтак, з огляду на цю трудність, й понині не існує єдиної точки зору щодо висвітлення витоків християнського віровчення як, водночас, і не існує якогось усталеного погляду на стан християнства у першому столітті.

Проте слід визнати, що окремі конструктивні висновки в науковій розробці цієї проблеми все ж були зроблені цілою плеядою тогочасних вчених, серед яких помітними є праці М.Нікольського, Р.Віппера, С.Ковальова, Я.Ленцмана, Г.Францова, М.Кубланова, І.Стучевського, Н.Голубцової, П.Козика, І.Свенцицької, О.Хосроєва, А.Рановича, В.Оргіша, М.Куна, М.Єлізарової, І.Амусіна.

Водночас в них досліджувався скоріше зовнішній бік християнства, аніж глибинні корені постання його віровчення. Відтак суттєвий недолік їхніх досліджень у висвітленні питання витоків християнства полягав в тому, що майже не опрацьовувалася версія його іудео-єгипетського походження, незважаючи на окремі узагальнення й натяки, які все ж були наявними в цих творах.

По-друге, залишився поза оком дослідження вплив античної філософії на процес постання й оформлення ранньохристиянського віровчення. Така поверховість з цього питання була зумовлена здебільшого Енгельсівською тезою, згідно якої християнство виникло внаслідок «зустрічі» «монотеїстичної вульгарної філософії» з «вульгарною релігією». Відзначимо, що ця орієнтація на положення класика сама по собі вже десанкціонізувала будь-яке поглиблене дослідження специфіки цієї «зустрічі». Відтак вплив античної філософії на християнство не був з’ясованим і розкритим.

Об’єктом дослідження є Християнство, як одна зі світових релігій.

Предметом дослідження є виникнення християнства та його поширення в Римській імперії.

Метою роботи є розглянути причини появи християнського віровчення в Римі та прослідити становлення християнської церкви.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні завдання:

- з’ясувати причини та умови появи християнства;

- дослідити перші віки християнства у Римі;

- визначити етапи розвитку християнства;

- охарактеризувати організацію християнської церкви;

- дослідити питання поширення християнства;

- проаналізувати конфлікт християнства із Римом.

Методологічною основою дослідження стали методи наукового пізнання. У процесі роботи над курсовою роботою використовувалися тією чи іншою мірою всі основні принципи і методи наукового дослідження: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, узагальнення, що дало змогу забезпечити єдність історичного дослідження виникнення християнства та його поширення в Римській імперії.

Зважаючи на недостатню дослідженість у вітчизняній релігієзнавчій літературі проблеми витоків християнського віровчення, дане дослідження є спробою висвітлення проблеми витоків християнського віровчення.

Теоретичний матеріал курсової роботи може бути використаний в подальших дослідженнях раннього християнства.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та переліку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 29 сторінок.

Розділ 1 Історичні умови виникненняхристиянства та організація церкви

1.1              Причини та умови появи християнства

Перші християнські громади виникли в 60-х роках І ст. до н. є. на території Римської імперії, про що незаперечно свідчать історичні документи. Серед них — визнавана за священну книга «Апокаліпсис» (68—69 pp.), яка ввійшла до складу біблійних книг під назвою «Одкровення св. Іоанна Богослова»[2;234]. Водночас християни ретельно вивчали Старий Завіт, вбачаючи неподільну єдність між Богом-батьком і Богом-сином, що розіп'яттям на хресті спокутував гріхи людські і тим самим дістав прощення людям від Бога-батька. Наукове релігієзнавство розрізняє соціально-економічні причини та ідейні джерела виникнення християнства.

Соціально-економічні причини поширення християнства.

До них належать: криза політеїстичних релігій в Стародавньому Римі; посилення експлуатації підлеглих і поневолених Римом народів; поразки повстанців-рабів, соціальна потреба у новій релігії.

На початку нової ери Рим підкорив країни Середземноморського басейну та інші народи. Утворилася могутня, величезна імперія. Вона вимагала військової, господарської, політичної, а також ідеологічної єдності. За обставинами того часу ідеологічним інтегратором могла виступити лише релігія. У стародавній Римській імперії існували родоплемінні релігії, що мали політеїстичний характер.

Релігія «вічного міста» не могла привернути симпатії поневолених Римом народів. І Рим, і його релігія сприймалися підкореними народами як джерело їхніх бідувань і страждань. Не могла стати «рятівною» у Римській імперії і релігія поневолених народів, оскільки підкорених народів і релігій було багато, місцеві боги не мали змоги захистити ці народи від жорстокої влади Риму і тому розвінчали себе в їхніх очах. Отже, Римській імперії була потрібна нова релігія, що стала б у разі потреби релігією різних народів, усіх народів Римської імперії. На зміну існуючим національним релігіям повинна була прийти релігія космополітична.

На початку нашої ери в Римській імперії назріла криза політеїзму, яка була зумовлена двома причинами.

I. У Римській імперії сформувалася досить розвинена філософська думка. Вона була спроможною охопити єдиним поглядом весь Всесвіт, шукала і знаходила, за суб'єктивним переконанням, єдине начало всього сущого. Ним оголошувалися або одна з стихій природи (земля, вода, повітря, вогонь), або Матерія, чи Логос (закон, принцип, дух). Ця уявна єдність світу та його єдине начало теоретично (гносеологічно) не збігалися з вірою в існування багатьох богів. Єдиний світ і єдине начало могли гносеологічно вживатися лише з одним (єдиним) Богом.

II. Очолював Римську імперію, яка об'єднувала численні країни та народи, єдиний імператор. Він, реальний володар на землі, вимагав визнання того, що на небі існує, неподільно панує єдиний Бог.

Гносеологічні й соціальні передумови в своїй єдності і на досить значному для початку тривалого періоду першого століття рівні розвитку вимагали появи нової монотеїстичної релігії[4;125].

Більшість жителів Римської імперії становили знедолені люди: раби, вільновідпущеники, позбавлені волі окраїнні народи імперії. З початку І ст. до н.е. і до середини II ст. н.е. (протягом майже двох з половиною століть) в імперії одне за одним прокочуються могутні повстання рабів і поневолених народів. Однак усі повстання, навіть під проводом талановитого Спартака, зазнають поразки.

Тяжкий досвід безнадійної боротьби переконав принижених і знедолених, що звільнитися від рабства, врятуватись від нього власними силами вони не мають змоги. Не можуть, але бажання визволитися від цього не зникає. Слабкішою стає воля до боротьби, вичерпується віра в свої сили. Хто втрачає дорогу на землі, той шукає шляхи на небо.

Низи імперії почали шукати спасіння у релігійному забутті, в очікуванні спасіння від Бога. Проте існуючі боги не могли його дати. Римський пантеон поставав ворожим і ненависним, а боги національних релігій виявилися безсилими перед нещадною владою Риму. Тому низи покладали надію на появу нового Бога, нового спасителя. Захоплення релігією й очікування небесного Спасителя, пришестя у світ нового Бога в Римській імперії на початку нашої ери засвідчили численні історичні документи.

Попит породжує пропозицію. У специфічних умовах Римської імперії на початку нашої ери утворюються десятки нових, космополітичних, з богами-спасителями релігій, наприклад митраїзм, культ Осіріса, орфічні культи, культи східних воскресаючих і вмираючих богів. Серед таких релігій було християнство, яке згодом набуло статусу світової релігії.

Для перемоги християнства найважливіше значення мало те, що воно, як і будь-яка інша з нових релігій, увібрало в себе і спиралося на різноманітний та ефективний ідеологічний матеріал, який прислужився йому для формування власного віровчення і культу. Наукове релігієзнавство досить повно визначило основні ідеологічні джерела християнства.

Ідейні джерела виникнення християнства.

До них належать: іудаїзм — релігія стародавніх євреїв; релігії і міфологія народів Близького Сходу; філософія греко-римського світу.

Релігія стародавніх євреїв — іудаїзм. З його вченням про Месію, у священних текстах іудейської релігії — Біблії, в міфах про походження світу, перших людей, зла в світі тощо — християнство знайшло собі відповідь на життєво важливі питання буття.

У Біблії міститься твердження, що бог Яхве є богом єврейського, богообраного народу і в годину гірких випробувань завжди надішле йому спасителя, Месію. Біблійне вчення про Месію було безпосереднім і найближчим джерелом християнського вчення про Бога-спасителя»[2;535].

Релігії і міфологія народів Близького Сходу. З релігій і міфології народів Близького Сходу запозичена ідея про вмираючих і воскресаючих богів-спасителів — Адоніса, Аттіса, Осіріса, Митри та ін. Ці боги підкорених Римом східних народів (сирійців, персів, єгиптян, вавилонян) були в основному богами рослинного світу, який узимку «вмирав», а навесні «воскресав». Боги рослинного світу, за віруваннями народів Сходу, також вмирали і воскресали. Своєю смертю і воскресінням вони рятували не лише рослинний світ природи, а й все людство від загрози голодної смерті.