Писанки у інших народів: Українська писанка

 

Птах

Символ зародження життя, родючості, приплоду, достатку, напівземна, напівнебесна істота. Півень вважався провідником Божого сонця й сторожем проти зла, голубки - символом любові, вірності і злагоди. У християнстві птах - символ вознесіння до Бога.

 

Різновиди птахів

 

 

 

Качині лапки, божа ручка, рукавичка, дідові пальці

 

Пташиний слід також був оберегом, як відбиток руки язичницького Бога-Сонця, яке, як ми вже розповідали, в давнину асоціювалося з птахом. Подібні знаки символізували владу, заступництво, цілісність - все те, що пов'язувалося з пошаною до руки.

 

Писанка з качиними

лапками  

 

 

 

Дерево життя, або вазон   

За народними віруваннями, посеред раю стоїть велике дерево - Дерево Життя. Воно покриває собою  весь рай, має листя й плоди  всіх дерев. Саме на ньому знаходяться  три брати - Сонце, Місяць і Дощ, або їх християнські заступники - Господь і святі Петро і Павло. Позначає вісь всесвіту, яка з'єднує в собі три світи - підземний, земний і небесний, так звані казкові "три царства". Символ природи, що вічно оновлюється.

Дерево життя символізує також  розвиток роду - батько, мати і дитина. Тому, як правило, дерево має три гілочки. У християнстві - символ Божої мудрості.

 

Різновиди узору дерево життя 

  

 

Сосонки, смерічки, ялинки 

 

Вважаються символами вічної молодості, здоров'я, росту і безсмертя.

 

Різновиди узору сосенка

 

 

Дубове листя 

Дуб в українських традиціях  завжди асоціювався з силою і  могутністю. Дубове листя - улюблений  мотив у вишивці чоловічих  сорочок.

За дохристиянськими віруваннями, світовим деревом був саме дуб. В  дуба найчастіше влучає блискавка, а  тому він - ще й символ Божого грому.

 

Писанка з дубовим

  листям

 

 

ПИСАНКА В РІЗНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

 

Найвишуканіші писанки на Гуцульщині, особливо в с.Космачі. Для гуцульських писанок характерні геометричні орнаменти. Вони написані тонкими лініями. Від інших писанок їх відрізняє так зване „ільчєте” письмо – простий сітчастий візерунок із перехрещених ліній.

Гуцульські писанки  розписані яскравим різнокольоровим  орнаментом. У космацьких писанках він виконаний у жовтогарячих фарбах з використанням тваринних  символів: „оленів”, „коників”, „баранчиків”, а також церков. Давня космацька символіка була споріднена із символікою слобожанських земель, і колористика космацької писанки досить наближена до колористики писанки курської чи воронезької, тобто слобожанської. Писанки багатьох гуцульських сіл відрізняються від космацьких своїм колоритом, в якому переважають холодні зелено-чорні фарби.   

 

Писанки Лемківщини вирізняються своєю неповторністю і своєрідністю. За колоритом вони двоколірні, переважно коричневі, фіолетові, рожеві. Їх орнамент має колір шкаралупи яйця. Найбільш поширений мотив лемківських писанок – мотив Сонця. Його зображують у вигляді крапки, від якої концентрично розходяться промені, утворюючи коло. Часто трапляються хвилясті лінії, квіти з променями („сонечко з квіткою”), хрест з соснових галузок.  До основних мотивів лемківських писанок належать також ламана лінія „кривулька”. Усі символи складаються з кількох елементів: крапка, кома, пряма, хвиляста лінія, які виконані спеціальним способом.

 

Закарпаття. У розписі писанок тут використовують анілінові фарби і гуаш, які розчиняють прозорим лаком. Орнамент рослинно-квітковий з виразним силуетом. Рисунок довільний. В окремих селах трапляються і типово гуцульські орнаменти.

 

 

Писанки північної Галичини – це переважно квітчасті орнаменти на темному тлі. Їх основні мотиви: „гачковий хрест”, „решітка”, „сонечка”, „зірки”, „дубове листя”, „метелики”, „вітрячок”, „курячі лапки”. Давні яворівські писанки двобарвні. У іхніх орнаментах поєднані знаки:  „закруцьки”, „сосонка”, „змійка”, „клинці”, „звізда”, „грабельки”, „сливка”, „рожа”, „павук”, „ дубок”, „вазонок”.

 

 

Для Покуття характерні укрупнені мотиви рисунків, які розміщуються на обох половинках сфери яйця, часто це ружі”, „квітки” чи „вазончики”. Поділ усієї поверхні виконується або лінією, або орнаментальним паском. В окремих місцевостях трапляється поєднання геометричних рисунків зі стилізованими квітково-рослинними мотивами. Поширені „дубові листочки”, „хрестик з смерічкою”, „церковці”, „сорокаклинчики”, „грабельки”, „курячі лапки”. Трапляється стилізоване зображення серця-„серденько”.   

 

 

Писанки Волині, Полісся і Поділля писані грубими лініями, які виразно передають малюнок і його характер. У писанках Волині переважають два кольори-жовтий і червоний, здебільшого на темному тлі.

Найбільшу розмаїтість варіантів орнаменту та найархаїчніші його риси репрезентує Поділля. Тут домінують спіральні, хрестові, ромбічні елементи, геометризовані „вазони”, трапляються також гострокінцеві „заячі зуби”. На подільській писанці бачимо дубові листки, баранячі роги, круки, крутороги, клинці. Колорит червоно-жовтий з білим на чорному тлі. На схід і південь від Поділля деталі візерунків дрібнішають, поширюється зелений колір, який інколи переважає на Подніпров’ї, Полтавщині, Чернігівщині.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кольори Київщини на писанках рожево-червоні, деколи жовті на темно-бордовому, коричневому, або зеленому тлі. Писанки мають багато символів сонця (подвійна свастика) і символи сили баранячих рогів (8 баранячих рогів).

 

 

 

 

Чернігівська писанка колористично насичена і багата квітчастими орнаментами. Є також чернігівські писанки з білим тлом.

 

 

Знаменитий полтавський безконечник, виписаний великими, грубими, крутими лініями, творить орнамент, у якому лінії ніколи не перехрещуються. Вони немов відтворюють весняний танець дівчат, що, взявшись за руки, йдуть ланцюжком і співають: „Ми кривого танцю йдемо, кінця йому не знайдемо”.

 

 

У писанках Півдня  багато зеленого кольору, є жовтий, червоний, чорний. Для давніх писанок з Одещини характерне рожево-червоне тло з лаконічним білим малюнком. Серед символіки- „сосонка”, „крапка”, „вужик”, „свастика”, „ламаний хрест”, „трилист”. Овіяна легендами писанка з Одещини „Сорокопуть” або „Козацькі левади”, яку, за переказами, чумаки брали з собою, їдучи в Крим по сіль. В основі її орнаменту є дві сварги, накладені одна на одну під кутом. Херсонська писанка має багато різновидів безконечників. Цікавим використанням геометричного мотиву є писанка, яка має назву „сорок клинців” і складається із сорока восьми трикутників. Чергування зелених і чорних трикутників із червоними квітами в кожному з них, на думку дослідників, створює настрій весняного свята. У давніші часи кожний трикутник призначався для сповнення одного бажання. З приходом християнства сорок клинців символізують сорок днів посту, сорок мучеників або сорок днів перебування Ісуса в пустелі.

 

 

 

На Сході України, у сучасних її межах, відродження писанкарства має свої особливості. Тут зустрічаються такі орнаменти, як „грабельки”, „вітрячки”, „дуб”, „дубовий лист”. Через міграцію населення і занепад місцевого писанкарства набули поширення мотиви, привнесені з Галичини. На Слобожанщині їх виконують у характерному місцевому колориті, а на Луганщині писанкарство в наш час розвивається в техніці травлення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗБЕРЕЖЕННЯ  ТРАДИЦІЙ ПИСАНКАРСТВА

 

Найбільші і найдавніші колекції українських писанок  зберігаються у Державному музеї етнографії та художнього промислу Львівського відділення НАН України, Київському державному музеї українського народного декоративного мистецтва на території Києво-Печерської Лаври, Полтавському краєзнавчому та Харківському історичному музеях. Ці колекції нараховують тисячі примірників і репрезентують всю Україну.  

 

У 1987 р. в місті Коломия  збудовано єдиний у світі музей писанки. Частиною музею є пам'ятник писанці, висота якого сягає 13,5 метрів.

Тут експонуються писанки  не лише з України, а й Білорусі, Польщі, Чехії, Румунії, Пакистану, Шрі-Ланки, Китаю, Індії, Канади та США. Найдавніші збережені українські писанки датуються кінцем ХІХ століття. Вони походять з села Острів на Львівщині та села Слобідка на Поділлі.

 

На противагу радянській Україні, де з 1930-х по 1960-і роки писанкарство переживало занепад, а місцями і  забуття, серед українських емігрантів традиція  писанкарства не переривалася. Вона і тепер зберігається в країнах, де живуть великі українські громади. Це  Румунія, Угорщина, Словаччина, Німеччина, Франція, США, Канада, Польща. У Вінніпезі (Канада) зберігається понад 8 тисяч писанок, які  виставляються в музеї. Великі збірки писанок належать музеям Вашингтона, Лондона, Санкт-Петербурга.

Про непересічне значення цього  феномена народного мистецтва в  житті і традиції українців свідчать пам’ятники писанці, встановлені у  Канаді в провінції Альберта,  і на Україні - в м.Запоріжжі на о.Хортиця та пам’ятник язичницькій писанці у м.Львові.