Основні етапи розвитку документознавства

Основні етапи розвитку документознавства

Документознавство належить до розряду молодих наук, воно ще остаточно не сформувалося як наукова дисципліна, що узагальнює сукупність знань про документ. Ця наука виникла не одразу, вона пройшла у своєму розвитку кілька етапів.

Історично першою в цьому ряді стоїть документаційна наука, що виникла в кінці XIX ст. і отримала міжнародне визнання в першій половині XX ст. Під цією назвою розвивалася наука, предметом якої була документаційна діяльність, що включає процеси збору, систематизації, зберігання, пошуку і розповсюдження (а з середини 1940-х років - і створення) документів у всіх сферах суспільного життя. Ця наука ще мала назву "книго-архіво-музеєзнавство".

Основоположником документаційної науки є Поль Отле. Він пропонував назвати науку, що вивчає документну діяльність, бібліологією або документологією, що було пов'язано з ототожненням книги та документа.

З часом в процесі диференціації в якості самостійних наукових дисциплін виділилися теорія класифікації документів, теорія документних потоків, теорія індексування й реферування.

Історія документаційної науки виявилася короткою. В середині XX ст. (50-60-і роки) процеси комунікації починають розглядатися не тільки в ракурсі одного з їхніх засобів - документа, але й більш широко - як інформаційні. Поняття "документ" поступається місцем поняттю "інформація", оскільки перше є похідним від другого. Початкові уявлення про предмет документаційної науки були модернізовані й придбали інформаційний й кібернетичний зміст.

З початку 1960-х років починають розвиватися наукові напрямки під назвою документалістика та документознавство. Перша розглядається як прикладна галузь кібернетики, що займається оптимізацією управління документних систем всіх типів - від образотворчого мистецтва до канцелярського діловодства. З цією метою документалістика вивчає структуру і властивості матричних документів, методи і засоби автоматичної обробки, зберігання, пошуку та використання їх, документні потоки та документні масиви для оптимізації управління, головним чином, багатоканальними документними системами. Однак документалістика не відображає всього діапазону досліджень документа, проблем його виробництва, розповсюдження та використання і не може бути узагальнюючою наукою про документ.

В цей час документознавство розвивається як науковий напрямок, в завдання якого (по К.Г.Мітяеву) входить вивчення в історичному аспекті розвитку способів, окремих актів і систем документування явищ об'єктивної дійсності і його результату - створення документів, їх комплексів і систем. Пізніше під документознавством стали розуміти науку про правила оформлення адміністративних документів і ведення документаційного господарства. Документознавство ототожнюють з діловодством і розглядають як розділ архівознавства. Таке вузьке трактування документознавства збереглось і до наших днів. Природно, що в такому розумінні документознавство не могло претендувати на роль узагальнюючої науки про документ, т. к. воно обмежене управлінською сферою. За його межами виявляються інші сфери людської діяльності - наука, техніка, культура, соціальне життя і т. д.

В кінці 1960-х років з розвитком інформатики (А.И.Михайлов, А.И.Черный, Р.С.Гиляревский) переосмислюються значною мірою досягнення документаційної науки, існування останньої у вигляді автономної наукової дисципліни фактично припиняється. У 1973 р. робляться рідкісні спроби (Г.Г.Воробьев, К.Н.Рудельсон) узагальнити теоретичні відомості про документ, розробити його концептуальні основи за допомогою інформаційного аналізу. Частина питань, пов'язаних з класифікацією документів, створенням інформаційних моделей документа, дослідженням документних інформаційних потоків, увійшли у відповідні розділи бібліотеко-, бібліографо-, архівознавства та інформатики.

Аж до середини 1980-х років узагальнюючими науками про документ вважалися документалістика й інформатика. Однак інформатика займається вивченням і документної, і недокументної інформації. Поза її поля зору знаходиться документ у його матеріальній іпостасі, умови виробництва, зберігання, організації роботи з документами. Тому, як і документалістику, використовувати інформатику в якості узагальнюючої науки про документ досить складно.

До другої половини 1980-х років усвідомлюється той факт, що саме узагальнююче поняття документа найбільше адекватно відображає предмет професійної діяльності співробітників бібліотек, органів інформації, архівів, музеїв, книжкових магазинів і т. д. Цьому сприяло впровадження в професійну діяльність комп'ютерної техніки та машиночитаних носіїв інформації.

Подальший розвиток загальнодокументаційних підходів пов'язане з іменами Д.Ю.Теплова, А. В. Соколова, Ю.Н.Столярова, О.П.Коршунова, в роботах яких поняття "документ" виступає як самостійна лексична одиниця. Авторами найбільш фундаментальних робіт, присвячених аналізу поняття "документ", класифікації документів, є Ю.Н.Столяров, Г.Н.Швецова-Водка, С.Г.Кулешов. З появою їхніх робіт у становленні і розвитку документознавства починається якісно новий етап. Проблеми документознавства здобувають міждисциплінарний характер, ними займаються бібліотеко-і бібліографоведи, фахівці в галузі інформатики, книгознавці.

На початку 1990-х років відчувається необхідність у створенні науки про документ або комплексу наукових документознавчих дисциплін. Для узагальнюючої назви науки про документ починає використовуватися ряд назв: інформаційно-комунікаційна наука (А.В.Соколов), документаційно-інформаційна наука (Г.Н.Швецова-Горілка) і т. д. Ядро такого комплексу наук про документ складають бібліотеко- , бібліографо-, книго-, архів-, музеєзнавство й інформатика. Спільним для них є дослідження документа як об'єкта, створеного спеціально для передачі інформації.

Кожна з цих областей знання має свої спеціальні завдання, форми і методи роботи з документами, однак теорія та історія документа є загальними для них. До загальнотеоретичної проблематики відноситься, насамперед, функціональний аналіз документів, вивчення їхніх особливостей як матеріальних об'єктів із зафіксованою в них інформацією, питання класифікації та типологізації документів. Вивченням загальнокументних питань необхідно займатися документознавству.