Галицько-Волинське князівство. Данило Галицький

   Про архітектуру князівства відомо небагато. Писемні джерела описують переважно церкви, не торкаючись світських будівель князів чи бояр. Даних археологічних розкопок також не вистачає для точної реконструкції тогочасних споруд. Залишки храмів Галицько-Волинського князівства в поєднанні з записами літопису дають змогу стверджувати, що на західноруських землях залишалися міцними традиції руської архітектури Київської доби, але відчувалися нові віяння західноєвропейських архітектурних стилів.

   Образотворче мистецтво князівства знаходилось під сильним впливом візантійського. Галицько-Волинські ікони особливо цінувалися у Західній Європі. Чимало з них потрапило до польських храмів після завоювання князівства. Мистецтво іконопису галицько-волинських земель мало спільні риси з московською іконописною школою 14 — 15 століть. Хоча православні традиції не заохочували розвиток скульптури через її зв'язок з ідолопоклонством, на сторінках Галицько-Волинського літопису згадуються скульптурні шедеври у Галичі, Перемишлі та інших містах, що ймовірно свідчить про католицькі впливи на майстрів західноруських земель. Моду у декоративному мистецтві, особливо у обробці зброї і військових знарядь, диктували азійські країни.

   Починаючи з 13 століття на території князівства поширилася нова для Русі культура західноєвропейського лицарства. Відомо, що галицько-волинські князі і бояри неодноразово проводили лицарські турніри, які називалися «іграми». Разом з різними запозиченнями у військовій справі, розвитком міждержавної торгівлі та проведенням активної зовнішньої політики, на руських землях поширились латина, універсальна мова західноєвропейського цивілізаційного простору.

Розвиток культури в Галицько-Волинському князівстві сприяв закріпленню історичних традицій Київської Русі. Протягом багатьох сторіч ці традиції зберігались в  архітектурі, образотворчому мистецтві, літературі, у літописах та історичних творах. Проте водночас західно-руські землі потрапили під культурний вплив Західної Європи, де галицько-волинські князі і знать шукали протидію агресії зі Сходу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Джерела та література

Джерела:

1.Галицько-Волинський Літопис. Іпатіївський список

2.Галицько-Волинський Літопис. Іпатіївський список

3.Галицько-Волинський Літопис. Острозький (Хлєбниковський) список

4.Галицько-Волинський Літопис. Переклад Л.Махновця

5.Литовсько-білоруські літописи

6.Список городів руських дальніх і близьких

7.Ілюстрації з "Chronicon Pictum"

8.Перелік джерел за "Крип'якевич І. Галицько-волинське князівство. Київ, 1984"

9.Болеслав-Юрий II, князь всей Малой Руси: Сборник материалов и исследований. — Санкт-Петербург, 1907.

Література:

1.Андрияшев А. М. Очерки истории Волынской земли до конца XIV ст. Киев, 1887.

2.Галицкий исторический сборник, 1854, вып. 2.

3.Греков Б. Д. Древнейшие судьбы славянства в Прикарпатских. областях // Вестник АН СССР. 1940. № 11-12.

4.Греков Б. Д. Крестьяне на Руси. — Москва,1952.

5.Иванов П. А., Исторические судьбы Волынской земли с древнейших времен до конца XIV века, Одесса, 1895.

6.Крип'якевич І. Галицько-волинське князівство. Київ, 1984.

7.Коваленко В. Чернігів і Галич у ХІІ — ХІІІ ст. // Галичина та Волинь у добу Середньовіччя. — Львів, 2001. — С.154-165.

8.Котляр М. Ф. Данило Галицький. — Київ, 1979.