Чисельність війська запорозьких козаків

У статті автор розглядає питання про чисельність війська запорозьких

козаків, яке 1621 р. під Хотином спільно  з коронними та литовськими си-

лами  взяло участь у боях проти армії  турецького султана Османа ІІ. Автор проаналізував як основні історіографічні версії, так і відповідні джерела, на-

самперед  декілька козацьких компутів 1621 р. Автор зробив висновок про те, що запорозьке військо досягло своєї максимальної чисельності на полі Хотинської битви 4 вересня, коли після зосередження всіх полків воно разом із козацькою молоддю (пахолками, джурами) налічувало понад 45–47 тис. осіб. 

У 2011 р. виповниться 390 років одному з наймасштабніших воєнних зітк-

нень  в Європі XVII ст. – Хотинській війні 1621 р. Як вважає автор статті, це повинно стати стимулом для активного вивчення істориками цієї проблематики, яка на даний час значною мірою закрита на рівні історіографічних поглядів, ідей та дослідницьких методик ХІХ–ХХ ст. Також потребує переосмислення питання про чисельність війська запорозьких козаків, які воювали проти армії турецького султана Османа ІІ. Хоча це і не є новим для фахівців,проте ступінь дослідження автор вважає не зовсім задовільним. Прояснити це питання вочевидь можна тільки на основі ретельного вивчення інформації надійних джерел.

       Отже для написання статті  Сас Петро Михайлович – доктор історичних наук, провідний науковий співробітник. Інституту історії України

НАНУ  використовує певні історіографічні  версії.

       У ХІХ – на початку ХХ ст. у працях вітчизняних істориків  зустрічаються данні про 40 тис. запорожців – учасників Хотинської війни 1621 р.

Траплялися  данні в працях деяких істориків і про 30 тис. козаків, які взяли

участь  у цій війні. Але незалежно від конкретних цифр чисельності війська, на яких зупинялися різні дослідники, їх висновки в більшості  зроблено  без досить складних обґрунтовуючих  процедур – у кращому разі це могло бути лише посилання на певні писемні джерела, а в гіршому – нічим не підтверджена авторська теза.

      У 1908 р. був опублікований «Реєстр полковників Війська Запорозького на турецьку експедицію під Хотин у 1621 році». Проте автор дивлячись на сумарні данні не згодний з цим підрахунком і вважає його помилковим . Також в історіографії з*явились  нові версії про 4200 військо.Причому багато хто з істориків не помічав ,а навіть можливо ігнорував,присутній у «Реєстрі полковників Війська Запорозького на турецьку експедицію під Хотин у 1621 році» неправильний підрахунок, тобто, безпосередньо, спиралися на нього як на базу доказів своїх суджень про чисельність запорозького війська.

          Автор вважає,що М.Грушевський досить високо оцінив «Реєстр полковників Війська Запорозького на турецьку експедицію під Хотин у 1621 році» і зазначав те, що джерельна вартість цього документу вища ніж, польські першоджерела. Автор статті вважає ,що через властивий документу специфічний стиль викладу Грушевський сформулював цю думку нечітко і можливо навіть двозначно, адже в межах одного речення він наводить факти з польських джерел, а з іншої, як окрему думку, причому без авторського коментаря, навів дані про його чисельність згідно з відомостями «Реєстру полковників Війська Запорозького на турецьку експедицію під Хотин у 1621 році».

         У сучасній українській історіографії  немає спеціальних досліджень  чи - сельності війська,які б мали висновки зроблено з враховуванням сукупності важливих документів, присвячених цьому питанню. Більшість дослідників, які торкалися його у своїх працях, наводили різні точні цифри чисельності запорозького війська під Хотином, подавали щодо цього приблизні дані, або просто обмежувалися наведенням кількості козацьких полків. Навіть у працях деяких дослідників,які спеціально вивчали Хотинську війну 1621р. це питання висвітлене досить стисло і не завжди послідовно. Автор статті наводить приклад на монографію М. Алекберлі «Хотинська війна (1621 р.)». Причому в цьому випадку Алекберлі не зробив ні одного посилання на джерела.

       Слід зазначити,що ще в українській  історіографії також були спроби  проаналізувати зміст певних джерел,пов*язаних із Хотинською війною,тобто саме тих ,які власне стосувались питання про кількісний склад запорожців під Хотином.У своїй книзі «Запорозьке козацтво»В.Голобуцький не підкріпив свої висновки посиланням на джерела,тому автор вважає,що за даними важко судити про його обґрунтованість.Автор схиляється до думки,що Голобуцький слабко уявляв,що собою являло військо,тому що у жодному відомому джерелі немає поєднання даних про кількісний склад козацького війська та артилерії.На основі «Реєстру полковників Війська Запорозького на турецьку експедицію під Хотин у 1621 році» Голобуцький  зробив власні підрахунки –проте історик допустився помилок і додав до кількості війська близько 7000,автор статті назвав цей пасаж плодом фантазії Голобуцького,звичайною вигадкою.

              Автор схиляється до того,що в «Реєстрі полковників Війська Запорозького на турецьку експедицію під Хотин у 1621 році» неможливо простежити справжній,тобто реальний,поділ козацького війська на кавалерію та піхоту,а також визначити чисельність особового складу артилерії та обозів.

              У новому виданні своєї книги  Голобуцький спробував пом*якшити  деякі свої сумнівні ствердження.Проте  водночас історик залишив недоторканною  стару пояснювальну схему структури  та особового складу козацького  війська.

              Увагу автора привертає специфічна спроба радянського історика Н.Рашби проаналізувати деякі джерельні дані про чисельність сухопутних сил запорожців у Хотинській війні 1621 р. Він виходив із того, що достовірність повідомлень  вірменського  хроніста  Аксента  про  прихід  на  початку  вересня 1621 р. під Хотин 45-тисячного козацького війська підтверджують дані цього джерела.Але не зважаючи на це історик не задовольнився цією версією. Він доводив, що існує джерельна інформація, яка розвіює всі сумніви щодо чисельності  козаків,  які  брали  участь  у  Хотинській  війні.

                   Певну увагу для з*ясування  кількості козаків у Хотинській  війні приділяють сучасні дослідники:Ю.Мицик  мав за мету спростувати твердження  деяких польських дослідників,щоправда не зазначив,яка саме чисельність запорожців є найбільш вірогіднішою;В.Щербак використав джерело, що його раніше не використовували вітчизняні дослідники- компут Війська Запорозького від 6 липня 1621 р.

                   Останніми роками вийшли у світ ще деякі монографії, в яких розглянуто чисельність запорозького війська у Хотинській війні. Так, А.Палій у своїй книзі «Гетьман Сагайдачний» на засадах плаґіату позичив, зокрема, уривок із монографії В.Голобуцького «Запорозьке козацтво», в якому проаналізовано серпневий 1621 р. компут Війська Запорозького. Щоправда, при такому опрацюванні чужого тексту А.Палій упустив один із

помилкових  підрахунків В.Голобуцького. Проте невдовзі А.Палій виправив цей недогляд, що він його припустив при копіюванні чужих текстів – зробив він це разом з О.Чувардинським у новому, майже не зміненому, виданні книги «Гетьман Сагайдачний».

                    О.Гуржій та  В.Корнієнко  гадають,що були сформовані 3 полки кінноти та 10 полків піхоти,історики спирались на підрахунки за даними в «Реєстрі полковників Війська Запорозького на турецьку експедицію під Хотин у 1621 році».Проте автора статті вражає непідтверджені нічим твердження авторів про неймовірно високу, як на той час, загальну чисельність «важкої» та «легкої польової» артилерії у запорожців – понад 100 гарматних стволів.

             Вітчизняні  історики, які вивчають  різні цифрові дані  джерел

про чисельність  козацького війська у Хотинській війні, надають перевагу

більшим  цифровим даним ,а от зацікавлені  такою  проблематикою  польські  дослідники  зазвичай   серед  доступних їм  джерельних  повідомлень  як  найбільш  достовірні  обирають  менші  показники  чисельності запорожців. Наприклад Л.Подгородецький зауважував,що на шляху до Хотина козаки зазнали втрат у боях, багато з тих козаків, котрі розійшлися по Молдавії, так і не повернулися до свого війська, та ще й частина запорожців билися з турками на морі. Ю.Третяк вважав чисельність їх війська більшою,він стверджував це тим,що таку кількість подав,на його думку, найбільш вірогідний свідок подій,які відбулись – Якуб Собеський у своїх «Записках про Хотинську війну».

            Проте навіть серед польських  істориків нема єдності,щодо того,яка   все ж була чисельність війська  під Хотином 1621р. У польській історіографії проступає критична налаштованість дослідників на рахунок даних реєстрів козацького війська та інших джерел про майже 40 тис. запорожців, мобілізованих на турецьку війну. Польські історики вважають реальними менші цифри чисельності козаків у Хотинській битві – приблизно 25–30 тис. осіб. Аналізуючи данні українських дослідників, особливо останніх десятиліть, то вони розглядають дані джерел про не менш, ніж 40-тисячне запорозьке військо. Причому особливу довіру в них викликають сумарні дані серпневого компуту.Проте значною мірою через відсутність комплексного підходу при вивченні та оцінці відповідної джерельної інформації, цифри чисельності козацького війська, що їх обстоюють вітчизняні дослідники, не завжди мають достатньо переконливу доказову силу. 
 

           Також  Сас Петро Михайлович  використовує деякі джерела про чисельність запорожців 1621 р. під Хотином.

          Автор прагне привернути увагу на більш вірогідну інформацію,що все проливає промінь світла на це питтаня. При визначенні чисельності запорозького війська, яке взяло участь у Хотинській війні 1621 р., важко переоцінити значення тогочасної військової статистики. Запорожці

проводили військові пописи, тобто огляди війська з фіксацією осо-

бового  складу у спеціальних списках  – компутах або реєстрах.Метою цих пописів було військовоорганізаційне  і  структурне  впорядкування  війська,  мобілізованого  на  турецьку війну. Звісно, що під час проведення таких внутрішніх заходів не могло бути того крутійства, до якого нерідко вдавався особовий склад затяжних польських підрозділів, щоби підтвердити своє право на жолд. Запорожці ухвалили, що жолд отримають тільки добре озброєні козаки, ті, які декілька разів ходили у морські походи, тобто були загартованими й досвідченими воїнам.Так у 1621 р. запорожцям не було ніякого сенсу спеціально завищувати чисельність свого війська в надії на те, що введена таким чином в оману польська влада додатково виділить їм кошти.

           Автор подає інформацію про 3 компути,які були складені через

відносно невеликі часові проміжки – у червні, липні та серпні 1621 р.

             Козацький компут, складений у середині червня 1621 р. до наших днів дійшли у фраґментарному вигляді.Йде мова про 50000 військо,це  повідомлення подав Іов Борецький.

             Про липневий облік особового складу запорозького війська,  є порівняно ширша інформація.Згідно з цим компутом у запорозькому війську

було  п’ятнадцять полків, в яких налічувалося 42 900 козаків.Увагу автора привертає поданий у документі перелік запорозьких полковників. У джерелах до липня 1621 р. імена більшості з них не зустрічаються.Автор вважає,що тут наведено хибний підрахунок загальної чисельності запорозького війська, ця сума повинна бути більшою.Авторові складно пояснити таку грубу помилку, винним був копіїст документа, який чомусь неправильно зафіксував суму війська.Так автор наводить,що в таких актах помилки були радше правилом, аніж винятком. Хоч би там як, а при визначенні чисельності за даними компуту від 6 липня 1621 р. потрібно орієнтуватися не на помилкову калькуляцію,а на правильну суму, здобуту шляхом додавання кількісних показників особового складу п’ятнадцяти полків.

               Як уже зазначено, під час червневого попису козацького війська у ньому було 50 600 осіб,автора статті турбує питання кого саме з  козаків включили до компуту від 6 липня.Отож до нього ввійшли запорожців, які отримали «затяжні» гроші, згідно з критеріями, визначеними ними на червневій раді над Кагарликом,та ще до війська влилися добровольці. Практика попередніх десятиліть неодноразово підтверджувала, що до затяжного козацького війська приєднувалися чимало охочих, які воліли воювати за власний кошт, сподіваючись на військову здобич. Відомості стосовно цього подав земський підскарбій Криштоф Нарушевич у листі до литовського гетьмана,де застерігав свого адресата щодо небезпеки не- контрольованого збільшення чисельності козацького війська.

                     К.Нарушевич  прогнозував  лавиноподібне  зростання  чисельності козаків навколо їх відносно невеликого затяжного підрозділу,проте автор вважає ,що наведені ним цифри явно перебільшені. К.Нарушевич правильно відзначив загальну закономірність, що проявлялася при найманні затяжного козацького війська, а саме – збільшення його чисельності за рахунок охочих.Причиною збільшення могло бути ,те що запорожці йшли воювати із силами Османа ІІ, і не мали жодних підстав рап-