Античний Рим: економічні причини розквіту і занепаду

Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Ноября 2011 в 15:57, доклад

Краткое описание

Історія Риму — яскрава сторінка розквіту і загибелі рабовласницького господарства у своїй класичній формі. Його еволюція відповідала трьом етапам розвитку Римської держави: перший (VIII—VI ст. до н. е.) — царський; другий (509—31 pp. до н. е.) — республіканський; третій (31 p. до н.е. — 476 p. н. е.) — імператорський. Перший період — це епоха переходу різних племен Апеннінського півострова від родової общини до рабовласництва. Першими цей процес здійснили етруски (IX—IV ст. до н. е.). В економічному житті стародавньої Італії вирішальна роль належала землеробству. Землю обробляли плугом, використовували волів, коней. Етруски культивували пшеницю, виноград, оливки, льон, відгодовували стада свиней. Високого рівня розвитку досягли ремесла, особливо керамічне, залізоробне, а також будівництво з каменю. Торгували з Південною Італією, Сицилією, Афінами, Карфагеном. З середини V ст. до н. е. карбували монети. У VII—VI ст. до н. е. відбувався розклад родового ладу, в етруському суспільстві формувалися рабовласницькі відносини. Однак історія їх утвердження пов'язана не з етрусками, які не зберегли свого панування, а з розвитком римської общини на території Лації.

Скачать в ZIP (29.44 Кб) Сколько стоит заказать работу?
Файлы: 1 файл

Античний Рим економічні причини розквіту і занепаду.doc

— 31.75 Кб (Скачать)

 Економічний  занепад охопив також ремесло  і торгівлю. Зменшилося населення  міст. Ремісники і купці, професії  яких стали спадковими, закріплювалися  за колегіями, державні замовлення  для них стали обов'язковими. Ремесла  поступово переміщувалися з міст  у села. Ремісничі майстерні виникали  у маєтках великих землевласників. Вілли і латифундії перетворювалися  на економічно замкнені господарства. Скоротилися внутрішня і зовнішня  торгівля, грошовий обіг. Римська  імперія втратила свою відносну  економічну єдність. Посилилися  суперечності між Римом і провінціями.  Зросло втручання держави в  господарське життя. Реформи імператорів  Діоклетіана (284—305 pp.) та Константина  (306—337 pp.) дещо стабілізували становище  в державі. Було реорганізовано  фінансову систему. Все населення,  крім громадян Риму, чиновників, пауперів, обкладалося подушним  і поземельним податками. Одиницею  оподаткування було ярмо (упряж  волів) з певною кількістю землі  залежно від її якості та  вирощуваних культур. Поборами обкладали ремісників і торговців. Фіксувалися ціни на товари, заробітки ремісників. Робилися спроби упорядкувати грошовий обіг випуском повноцінної золотої та срібної монети, але вони швидко знецінилися. Держава була неспроможна регулювати економіку країни.

 Отже, для господарства Римської імперії  в III—V ст. н. е. визначальним  стали розклад античної власності,  поступова втрата рабством свого  виробничого значення, натуралізація  і аграризація економіки, послаблення  економічних позицій міст, дестабілізація  грошової системи, посилення фіскального  гніту. Велике землеволодіння  зберігалося, однак тенденція  його розвитку полягала в зміцненні  невеликого індивідуального виробництва,  що стало раціональнішою формою  ведення господарства. Невелика  земельна власність і вільні  селяни зберігалися, особливо  на периферії, але вони потрапляли  в різні форми залежності від  великих землевласників: під патронат, ставали прекаріями, перетворювалися  на колонів. Значення колонату  постійно зростало. Сформувалися  рентні відносини. Розширилися  господарська самостійність рабів,  які отримували землю, в економічному  відношенні ставали залежними  колонатного типу.

 У  сучасній науковій літературі  немає єдності в оцінці пізньоримської  економіки. Деякі вчені розглядають  її як феодальну. На думку  інших дослідників, в надрах  рабовласницького господарства  виникали лише елементи феодальних  стосунків.

 Пізня  Римська імперія переживала глибоку  і всебічну кризу рабовласницького  суспільства. Боротьба імператорів  за престол, сепаратизм провінцій,  грабіжницькі та спустошливі  війни зумовили політичну нестабільність. Загострювалися соціальні суперечності. Не припинялися народні повстання.  Натиск варварів постійно посилювався  і загрожував романському світові.  Східна і Західна частини імперії  роз'єдналися щодо адміністрування  та управління. Столицю було перенесено  з Риму на схід у Візантію. В 476 p. н. е. Західна Римська  імперія перестала існувати.

Информация о работе Античний Рим: економічні причини розквіту і занепаду