Лікарські препарати групи похідні фенантренізохіноліну

Цей метод  дозволяє визначати від 0,2 до 4 мг морфіну  в пробі.

 

 

Кількісне визначення.

1. Ацидиметрія в неводному середовищі, в присутності меркурію (II)ацетату, індикатор — кристалічний фіолетовий, Е = М. м.

  Близько 0,15г  препарату (точна  наважка) розчиняють в 5 мл  розчину  меркурію(II)ацетату, попередньо  нейтралізованого 0,1 н. розчином хлорної кислоти за кристалічний фіолетовий,  додають  10 мл  безводної  оцтової кислоти і титрують з тим же індикатором 0,1 н. розчином хлорної кислоти  до  переходу фіолетового забарвлення в зелене. 
 1 мл 0,1 н. розчину хлорної кислоти  відповідає  0,03218 г морфіну гідрохлориду, якого  в перерахунку  на  суху речовину  повинно  бути не менше  98,5

2. Аргентометрія за методом Фольгарда, Е = М. м. індикатор – залізо  – амонійний галун  NH4Fe(SO4)2 * 12 H2O, підкислений нітратною кислотою.

Зберігання. У добре закритих банках із темного скла, у захищеному від світла місці.

Застосування.Морфін є основним представником групи аналгетичних речовин, тобто засобів, що викликають зниження больової чутливості без виключення свідомості і істотних змін інших видів чутливості. Він чинить слабкий снодійний ефект, більш виражений при порушеннях сну, пов'язаних з больовими відчуттями. Аналгезуюча дія супроводжується розвитком ейфорії, що обумовлює можливість виникнення хворобливої ​​пристрасті (наркоманії), що веде до хронічного отруєння (морфінізм).

Морфін надає гальмівний вплив  на умовні рефлекси, знижує суммаційну здатність центральної нервової системи (В. В. Закусов), посилює дію наркотичних, снодійних та місцево анестезуючих засобів. Він знижує збудливість дихального і кашльового центрів. Малі дози викликають зменшення частоти і збільшення глибини дихальних рухів, великі дози викликають подальше зменшення частоти і зменшення глибини дихання зі зниженням легеневої вентиляції. Токсичні дози викликають появу періодичного дихання типу Чейн-Стокса і подальшу зупинку дихання.

Морфін викликає збудження центру блукаючого нерву з можливою появою брадикардії. Він викликає також збудження блювотного центру.

Під впливом морфіну гальмується  секреторна активність шлунково-кишкового  тракту, підвищується, тонус сфінктерів сечового міхура, посилюються скорочення жовчовивідних шляхів і матки, підвищується тонус мускулатури бронхів.

Морфін швидко всмоктується як при  прийомі всередину, так і при  підшкірному введенні, дія розвивається через 10-15 хвилин при введенні під  шкіру і через 20-30 хвилин після  перорального введення. Дія однократної  дози триває 3-5 годин.

Застосовують морфін як болезаспокійливий  засіб при травмах і різних захворюваннях, що супроводжуються  сильними больовими відчуттями (злоякісні  новоутворення, інфаркт міокарда тощо), При підготовці до операції та в  післяопераційному періоді, при  безсонні, пов'язаної з сильними болями, іноді при сильному кашлі, при  сильній задишки, пов'язаної з гострою  серцевою недостатністю.

Морфіном користуються в рентгенологічній практиці при дослідженні шлунка, дванадцятипалої кишки, жовчного міхура. Введення морфіну підвищує тонус  шлунка, підсилює його перистальтику, прискорює його спорожнення і викликає розтягування дванадцятипалої кишки контрастною речовиною.Це сприяє виявленню виразки і пухлин шлунка і виразки дванадцятипалої кишки. Викликається морфіном скорочення м'язи сфінктера Одді створює сприятливі умови для рентгенологічного дослідження жовчного міхура.

  Призначають морфін під шкіру (дорослим зазвичай по 1 мл 1% розчину), всередину (0,01-0,02 г в порошках або в краплях), іноді у вигляді свічок (0,01 г). дітям старше 2 років призначають залежно від віку по 0,001-0,005 г на прийом.

При застосуванні морфіну можуть спостерігатися нудота, блювання (особливо після наркозу), запор, пригнічення дихання. Для  зменшення побічних явищ одночасно  з морфіном часто призначають атропін (або інші холіноблокуючі засоби).

Вищі дози для дорослих(всередину і під шкіру): разова 0,02 г, добова 0,05г . дітям до 2 років морфін не призначають.

Форми випуску: порошок, таблетки по 0,01 г і ампули по 1 мл 1% розчину.

Зберігання: список А, В добре закупорених банках з оранжевого скла, таблетки і ампули - в захищеному від світла місці.

 

ЛІКАРСЬКІ ПРЕПАРАТИ МОРФІНУ

• Долтард 
  Міжнародна назва: Морфін (Morphinum);
• Морфілонг 
  Міжнародна назва: Морфін(Morphinum);
• Морфіну гідрохлорид 
  Міжнародна назва: Морфін (Morphinum);
• Морфіну сульфат 
  Міжнародна назва : Морфін (Morphinum);
• МСТ контінус 
  Міжнародна назва: Морфін (Morphinum);
• М-Еслон 
  Міжнародна назва: Морфін  (Morphinum);
• Омнопон 
  Міжнародна назва: Кодеїн + Морфін + наркотин + Папаверин + тебаїн((Codeinum+Morphinum+Narcotinum+Papaverinum+Tebainum) ;
• Скенан 
  Міжнародна назва: Морфін (Morphinum) .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.2 КОДЕЇН .

КОДЕЇНУ ФОСФАТ

               

ВЛАСИТИВОСТІ

• Молекулярна маса: 317,39
• Хімічна формула: C18H21NO3*Н2О
• Номенклатура ІЮПАК: (5R6S)-N-метил-3-метокси-4,5епоксиморфін-7-ен-6-ол моногідрат
• Розчинність. Розчинний в киплячій воді, легко розчинний у спирті 96%.
• Опис. Кодеїн — безбарвні кристали або білий кристалічний порошок без запаху, гіркий на смак. Малорозчинний у воді, легкорозчинний у спирті, хлороформі, розбавлених кислотах.

 

 

  

 

 

• Молекулярна маса: 406,4
• Хімічна формула: C18H21NO3*Н3РО4*1/2Н2О
• Номенклатура ІЮПАК: (5R6S)-N-метил-3-метокси-4,5епоксиморфін-7-ен-6-ол фосфат(1:1) напівгідрат

Розчинність. Легкорозчинний у воді, малорозчинний у спирті, дуже малорозчинний в ефірі та хлороформі.

• Опис . Кодеїну фосфат — білий кристалічний порошок без запаху, гіркий на смак. На повітрі вивітрюється.

Ідентифікація :

Кодеїн:

1. ІЧ-спектр субстанції , знятий в диску з калію бромідом , в області від 4000 до 400см^-1 за положеням смуг поглинання повинен відповідати спектру стандартного зразка  кодеїну.

2. 0,01 г субстанції поміщають у мірну колбу місткістю 100 мл, розчиняють у воді , додають 10 мл 1 М розчину натрію гідроксиду і доводять об'єм розчину водою до мітки , УФ- спектр поглинання отриманого розчину в інтервалі довжин хвиль від 250 до 350 нм повинен мати тільки один макси-

мум при 284 нм .  

3. Температура плавлення : 155—159 °С

4. Питоме обертання: від-142 до -146

5. До 0,01 г субстанції додають 1 мл сірчаної кіслоти концентрованої і 0,05 мл 1,3% розчину заліза (ІІІ) хлориду і нагрівають на водяній бані , утворюється синє забарвлення , додають 0,05 мл азотної кислоти   концентрованої, розчин стає червоним

6. З реактивом Маркі - синьо-фіолетове забарвлення , яке посилюється при стоянні.

7. З кислотою нітратною концентрованою – оранжеве забарвлення.

Фосфати:

1. За реакцією на фосфати з  розчином срібла нітрату ,за утворенням жовтого осаду , колір осаду не змінюється при кип′ятінні . Розчинний в надлишку аміаку.

PO4 ^3- + 3AgNO3 → Ag3PO4 ↓ + 3NO3 ^-

 

2. За температурою плавлення основи кодеїну, виділеного під дією NaОН (154—157 °С).

Кількісне визначення.

Кодеїн як сильну основу визначають ацидиметрично у водно-спиртовому середовищі, індикатор — метиловий червоний, Е = М. м.:

 

Кодеїну фосфат кількісно визначають:

а) ацидиметрично в неводному середовищі, Е = М. м.;

 0.250 г субстанції розчиняють у 10 мл кислоти оцтової безводної, додають 20 мл діоксану Р і титрують 0,1 М розчином кислоти хлорної, як і ндикатор використовують 0.05 мл розчину кристалічного фіолетового.

б) алкаліметрично в присутності спирто-хлороформної суміші (1:2), індикатор фенолфталеїн.

 

Зберігання. У добре закупорених банках із темного скла.

Застосування. Анальгезуючий (наркотичний) і протикашльовий засіб. Для лікування очей як протизапальний засіб.

ЛІКАРСЬКІ ПРЕПАРАТИ КОДЕЇНУ

• Каффетин 
  Міжнародна назва: Кодеїн + Парацетамол + Пропіфеназон + Кофеїн (Codeinum+ + Propyphenazonum+ Paracetamolum + Caffeinum);
• Кодеїн 
  Міжнародна назва: Кодеїн (Codeinum);
• Коделак 
   
  Міжнародна назва: Кодеїн + Натрію гідрокарбонат + коріння Солодки + трава термопсису (Codeinum + Sodium hydrocarbonatis+ radiсesGlycyrrhizae herbat  Thermopsidis);
• Кодіпронт 
  Міжнародна назва: Кодеїн + Фенілтолоксамін (Codeine + Phenyltoloxamine);
• Кодтерпін 
  Міжнародна назва: Кодеїн + Натрію гідрокарбонат + Терпінгідрат Codeinum+Sodium hydrocarbonatis+Therpinhydratae); 
• Ко-кодамол 
  Міжнародна назва: Кодеїн + Парацетамол(Codeinum+Paracetamolum);
• Нео-кодіон  
  Міжнародна назва: Кодеїн + Іпекакуана (Codeinum+Ipecacuanhae);
• Но-шпалгин  
  Міжнародна назва: Кодеїн + Парацетамол + Дротаверин  (Codeinum+Paracetamolum+Drotaverinae);
• Нурофен  плюс 
  Міжнародна назва: Кодеїн + Ібупрофен(Codeinum+Ibuprofen);
• Панадеін 
  Міжнародна назва: Кодеїн + Парацетамол(Codeinum+Paracetamolum);
• Солпадеїн 
  Міжнародна назва:  Кодеїн  +  Парацетамол  +  Кофеїн (Codeinum + Paracetamolum +Caffeinum) та ін..

Висновок

Алкалоїди - азотовмісні органічні основи, що зустрічаються найчастіше в рослинах і володіють активною біологічною дією. Вони широко використовуються в медицині в лікуванні багатьох захворювані , тому їх вивчення є  важливим  і необхідним .

Похідні фенантренізохіноліну  входять в  склад багатьох лікарських препаратів , таких як Долтард ,Морфілонг ,Морфіну гідрохлорид ,Морфіну сульфат  , Омнопон ,Скенан , М-Еслон , Нео-кодіон , Но-шпалгин , Нео-кодіон , Но-шпалгин та ін.

В основному ці препарати  застосовуються  як:

• аналгетичні (наркотичні) ;
• протизапальні ;
• спазмолітичні ;
• протикашльові та ін.

 

 
 

 

 

 

 

Список літератури

1)   О .Безуглий (Вінниця 2008) «Фармацевтична хімія» ;

2)   П. В.Г. Беліхов (Москва 2007) «Фармацевтична хімія».

 

3)  Державна  фармакопея України ( 2- ге видання  );

 

4)  Государственная   Фармакопея Х ;

 

5)  Государственная   Фармакопея ХІ ;

 

7)  А.П Орехов (Москва 1955) «Хімія алкалоїдів»

8)  М.Д. Машковский (Москва 1972) «Лікарські засоби» 7 вид., ч. 1 ;

 

9)  http://www.ftchemistry.dsmu.edu.ua/farm_him/lek_1.html

10)http://pharmacologia.narod2.ru/chastnaya_farmakologiya/sredstva_tsns/analgetici/opioidnie_analgetiki/