Энзимотерапия

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра біотехнології мікробного синтезу

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Сучасні напрями в біотехнології» на тему:

«Ензимотерапія»

Роботу виконав:                                       студент групи           

                                                                  Крохмалюк О.А.

Перевірив:                                                       

КИЇВ 2012

Зміст

Вступ                                                                                                      стор.

1.                      Энзимотерапия………………………………………………………6

1.1                      Как давно энзимотерапия применяется в медицинской практике……………………………………………………………………..……7

1.2                      Состав препаратов для системной энзимотерапии……...........9

1.3                      Транспорт энзимов, входящих в препараты СЭТ, из ЖКГ в сосудистую систему…………………………………………………………......11

1.4                       Механизмы защиты организма от антигенного влияния экзогенных энзимов в процессе их внутрисосудистого транспорта……………………………………………………………………....13

1.5                      Транспорт энзимов к очагу поражения………………………14

1.6                       Цитокины и какова их роль в организме……………………16

1.7                       Причины аутоиммунных заболеваний………………………18

1.8                       Возможности СЭТ в лечении аутоиммунных заболеваний………………………………………………………………………19

1.9                       Патогенез воспалительного процесса……………………........20

1.10             Роль СЭТ в поддержании адекватного воспалительного ответа на повреждение……………………………………………………………………...21

1.11             Нарушения в системе гемостаза и их влияние на риск развития осложнений беременности…………………………………………………...…23

Литература

Вступ

Успіхи сучасної біохімії в з'ясуванні фундаментальної природи життя і молекулярних основ патології, включаючи спадкові хвороби людини, а також у визначенні структури та функції білків і нуклеїнових кислот в значній мірі обумовлені широким впровадженням в біохімію досягнень фізики, хімії та математики.

Цей союз з точними науками дозволив не тільки розробити методологічні підходи для більш глибокого вивчення будови і функцій індивідуальних хімічних компонентів живої матерії на молекулярному рівні, але і сприяв розвитку нових напрямків у біохімії, включаючи молекулярну біологію, біоорганічної хімію і ензимології

Вчення про ферменти - ензимології - перетворилося на самостійно і інтенсивно розвивається область знання. Російські вчені (академіки В.А. Енгельгардт, А.Е. Браунштейн, С.Р. Мардашев, І.В. Березін та ін) внесли великий вклад у світову науку в галузі вивчення структури і функцій ферментів, механізмів ензиматичного каталізу і регуляціїактивності та синтезу ферментів; це сприяло суттєвому поліпшенню методів діагностики, лікування та профілактики захворювань людини.
Перш ніж торкатися медичних проблем ензимології, коротко перерахуємо основні функції ферментів не тільки в організмі людини і тварин, а й в окремій живій клітині. Основний і, можливо, головною функцією ферментів є їх здатність різко підвищувати (в десятки і сотні мільярдів разів) швидкість хімічних реакцій, тобто ферменти виконують роль каталізаторів величезного числа хімічних реакцій, здійснюваних щомиті у всіх живих системах. Більш того, ферменти є регуляторами швидкості хімічних реакцій, строго контролюючи процеси синтезу і розпаду індивідуальних хімічних компонентів клітки і всього організму в цілому. Завдяки цій властивості ферментів живі системи зберігають постійність внутрішнього середовища (так званий гомеостаз), вони відрізняються від сучасних великих промислових виробництв не потужністю або навіть не вантажопідйомністю, а високою ефективністю, економічністю, раціональністю та ювелірної точністю результатів у мікропросторі клітини (ніяких побічних продуктів, ніяких відходів, що забруднюють навколишнє середовище).
Ферменти виконують важливі захисні функції, знешкоджуючи як екзогенні (які надходять із зовнішнього середовища), так і ендогенні (що утворюються в самому організмі) токсичні речовини; останні піддаються під дією ферментів різних реакцій окислення, відновлення і, нарешті, розпаду на продукти, що втрачають свої токсичні властивості . Ця область дослідження отримала назву ксенобіохіміі.

Ферменти використовуються, крім того, в якості інструментів для здійснення тонкого хімічного органічного синтезу в легкій, харчовій, мікробіологічної та фармацевтичної промисловості (виробництво кормового білка, гормонів, антибіотиків та інших лікарських препаратів і L-амінокислот), а також у геноінженерний дослідженнях та біотехнології.
Торкаючись медичних проблем вчення про ферменти, слід, перш за все, підкреслити, що один з перспективних напрямків дослідження ферментів - медична ензимології - з'явилося логічним розвитком загального біологічного вчення про ферменти. До теперішнього часу отримані переконливі докази, що сучасна біологія та медицина розмовляють мовою ензимології і що можливості застосування ферментів у медицині теоретично безмежні. Зокрема, чітко визначилися три основних напрямки досліджень в галузі медичної ензимології: ензімопатологія, ензімодіагностіка і ензимотерапія. За цим проблемам скликаються національні та міжнародні конференції, симпозіуми і конгреси, видаються наукові журнали (наприклад, "Питання медичної хімії"), публікуються щорічні збірники (Advanses in Clinical Enzymology, Annual Reports in Medical Chemistry) і т.д.Відзначимо також, що в кожній із зазначених областей медичної ензимології є не лише власні цілі та конкретні завдання, але й особливі методологічні підходи, і методичні прийоми. Нижче будуть коротко викладені наші уявлення про перший напрямку медичної ензимології, зокрема ензімопатологіі, і більш докладно про використання ферментів для діагностики органічних і функціональних уражень організму та окремих органів при патології.

Ензимотерапія

Системна ензимотерапія (СЕТ) - самостійний метод лікування спеціально підібраними сумішами гідролітичних ензимів (гідролаз) - має порівняно недавню історію, що почалася в другій половині XX століття з циклу фундаментальних досліджень Макса Вольфа, Хелени Бенітез, а потім продовжену Карлом Рансбергером.
Результатом багаторічних досліджень стало створення оптимально підібраних комбінацій протеолітичних ензимів рослинного і тваринного походження, що впливають регулярно на різні процеси в організмі, зокрема, на дві еволюційно зазначені системи - імунітет та гемостаз.
Ефект, одержуваний при прийомі ензимних препаратів, виявився затребуваним при багатьох захворюваннях. Це привело до широкого застосування методу СЕТ в Німеччині, а потім і в інших країнах світу.В Росії початок застосування СЕТ відноситься до 1990-х років. За 15-и річний період метод завоював широке визнання у лікарів різного профілю: від терапевтів до «вузьких фахівців».

Системна ензимотерапія (СЕТ) - це самостійний напрям медикаментозного лікування, що використовує комплексний вплив на організм ензимів (ферментів) рослинного і тваринного походження, включених до тог чи іншої ензимний препарат.
Багатосторонній або системний ефект ензимів забезпечується їх прямим впливом на діяльність основних органів і систем організму або через активізацію роботи власних ферментних систем.
Принципова відмінність препаратів системної ензимотерапії від ферментних препаратів для місцевих аплікацій полягає в тому, що при пероральному прийомі лікувального комплексу ензими з тонкої кишки надходять безпосередньо в судинну систему і надають лікувальний ефект через вплив на імунітет, гемостаз, реологію крові, тобто через вплив на гомеостаз в цілому.

1.1.                Як давно ензимотерапія застосовується в медичній практиці?
Досить інтенсивне застосування ферментів в лікуванні окремих захворювань належить до ХХ століття. Ензими (трипсин, лидаза, ронідаза та інші) частіше призначали у вигляді місцевих аплікацій, в тому числі, за допомогою методів фізіотерапії. Метод фізіотерапевтичного впливу ензимами використовують і в даний час.

З середини 30-х років минулого століття в Німеччині були зроблені спроби парентерального і перорального введення ензимних препаратів, що опинилися недостатньо успішними. Справжня революція в області ензимотерапії пов'язана з ім'ям німецького вченого Макса Вольфа. Його інтерес до ензимам розпочався з вивчення гідролаз, присутніх в крові здорових людей, як факторів захисту при онкологічних захворюваннях. У заснованому ним Нью-йоркському науково-дослідному інституті біології протягом ряду років проводилося вивчення впливу різних комбінацій з рослинних і тваринних ензимів на перебіг пухлинних, дегенеративних і запальних процесів. Ці суміші отримали назву ВОБЕ-ензими. Назва була пов'язана з прізвищами творців лікувальних комбінацій ензимів - Макса Вольфа і його співробітниці Хелени Бенітез. Ці суміші ензимів сьогодні носять назви «Вобензим» і «Вобе-мугос».
В кінці 1950-х років до досліджень з впливу ензимів на організм приєднався Карл Рансбергер, що став найближчим учнем і послідовником Макса Вольфа. Сфера його наукових інтересів значною мірою включала імунологічні аспекти ензимотерапії, але він також виявився блискучим практиком, відповідно до сучасного визначенням, - менеджером, який зумів після смерті Макса Вольфа не тільки зберегти напрямок ензимотерапії, а й розширити і вдосконалити складну технологію виробництва пероральних ензимних препаратів для лікування широкого спектру захворювань.

1.2.Склад препаратів для системної ензимотерапії

Препарати для системної ензимотерапії (СЕТ) містять комбінації декількох гідролаз високої активності тваринного і рослинного походження. Після перорального прийому вони впливають на систему імунітету, систему гемостазу, реологічні властивості крові і метаболічні процеси.

Доведені наступні основні ефекти СЕТ: імуномодулюючий, протизапальний, фібринолітичний, дезагрегантної, гіпокоагуляціонная, протинабряковий і вторинний аналгезуючий. Препарати СЕТ сприяють видаленню імунних комплексів з кровотоку і мембранних депозитів з тканин, а також - елімінації з тканин і вогнища запалення детриту, білкових, токсичних компонентів і інших продуктів, що утворюються при гострому або хронічному запальному процесі.

Препарати СЕТ впливають на систему гемостазу: сприяють нормалізації агрегаційної активності тромбоцитів, знижують коагуляційний потенціал і активують систему фібринолізу. Все це сприятливо впливає на плинність крові (реологічні властивості).

Всмоктування ензимів відбувається в тонкій кишці. Тому, для кращого засвоєння, препарати СЕТ рекомендують приймати за 30-40 хв до їди, запиваючи достатньою кількістю води.

Таблетки ензимних препаратів СЕТ покриті спеціальною кислотостійкої оболонкою, що захищає ензими від дії агресивного середовища шлунка, обмежує ензими від небажаних взаємодій і забезпечує доставку і всмоктування препарату в кишечнику.Необхідно інформувати пацієнтів, що таблетки ензимних препаратів слід приймати цілими (ковтати не розкушувавши).

1.3. Транспорт ензимів, які входять в препарати СЕТ, із шлунково-кишкового тракту в судинну систему

Ензими являють собою макромолекули, тому їх резорбція з тонкої кишки здійснюється за тими ж механізмами, що й резорбція інших макромолекул (наприклад, токсинів ентеробактерій, а також - безлічі інших ензимів, що входять до складу харчових продуктів рослинного і тваринного походження).

Механізми резорбції макромолекул ензимів були розкриті в серії експериментальних та клінічних досліджень, виконаних у 1970-1980 роки. Було встановлено, що транспорт макромолекул ензимів з тонкої кишки в судинну систему здійснюють специфічні ентероцита (М-клітини). Ці клітини тонкої кишки містять мікроворсини, тісно пов'язані з імунокомпетентними клітинами організму: в базальної частини ентероцитів і між ними знаходяться Т-лімфоцити, а під епітелієм кишки розташовані макрофаги і В-лімфоцити. Тому специфічні ентероцита не тільки забезпечують транспорт макромолекул, але і контролюють надходження макромолекулярних комплексів, що володіють чужорідними для організму антигенними властивостями.