Сучасні інформаційні технології та комп'ютерне авторське право

Суб'єктом авторського  права — творцями програм, баз даних та інформаційних систем може бути як громадянин України, так й іноземець. За громадянами України авторське право визнається незалежно від того, з'явився їх твір вперше на території України чи за кордоном.

Вочевидь, слід вести розмову  про можливість охорони інформаційних систем на території України у випадках, якщо ці твори вперше вийшли в світ на території України або не випущені в світ, але знаходяться на території України в будь-якій об'єктивній формі і якщо вони охороняються відповідно двосторонніх угод, так само, як передбачено для програм і баз даних. Подібні угоди слід укласти між Україною та іншими країнами. Інформаційні системи авторів цих країн повинні охоронятися в Україні в межах встановлених термінів охорони незалежно від часу та місця їх появи, а використовуватися повинні тільки за згодою авторів або їх правонаступників.

Якщо при створенні  інформаційної системи з'являються  елементи технічної творчості, про що йшлося у попередній главі, то можливо говорити про суб'єктів винахідницького права. Не зупиняючись детально на питанні, яке вважається лише перспективним для вирішення, треба наголосити, що суб'єктами винахідницького права можуть бути їх автори, а також інші суб'єкти цивільного права в силу закону чи договору. їх склад аналогічний з тим, який зустрічається в авторському праві.

Особа стає суб'єктом права  на програми, бази даних та інформаційні системи як автор, як правило, за умови:

• творчого технічного рішення;
• кваліфікації цього рішення у встановленому порядку з боку держави у формі видачі авторського свідоцтва, патенту на винахід.

Особа, яка створила інформаційну систему, не може бути суб'єктом названого права до відповідного визнання з боку компетентного органу. Це, одначе, не заважає вважати його автором відповідної ідеї, яка отримала зовнішнє вираження в описі і без визнання прав. Але подібне авторство ще не надає авторові всіх прав. Тільки винахідники, які отримали авторське свідоцтво, мають право на винагороду. А інші права і пільги, передбачені Законом про винахідництво, також належать лише авторам, які отримали зазначені документи. Складність охорони винахідницьким правом є основною вадою для застосування її до об'єктів інформаційних відносин, які потребують такої охорони відразу після їх появи. Тому ведеться розмова про суб'єктів винахідницького права лише у плані перспективного вирішення питання про створення ефективного механізму охорони інформаційних систем як за допомогою методів авторського, так і винахідницького прав.

Сумісна творча праця по створенню колективного твору за загальним правилом ґрунтується на попередній угоді співавторів. Але у ряді випадків відносини співавторства можуть виникнути й за відсутності такої згоди. Так, співавторство може бути встановленим в судовому порядку, якщо і не було попередньої угоди.

У випадку створення серйозних  розробок для державних потреб інформатизації доцільним буде виникнення відносин співавторства в результаті сумісної праці творчої групи, спеціально сформованої для розробки наукової проблеми.

Згідно з законодавством співавтори — це особи, які творчо приймали участь у створенні твору. Таким чином, під твором, створеним у співавторстві, слід розуміти твір, створений у співпраці двох або більше авторів, при якому вклад кожного автора є невід'ємним від вкладу іншого автора або авторів. У таких випадках твір охороняється в особі всіх його творців. У результаті сумісної творчої діяльності створюється інформаційна система, яка характеризується єдністю форми і змісту, або необхідним внутрішнім зв'язком двох або більше форм, обумовленим єдиним змістом (інформаційні ресурси та програмне забезпечення). Співавторство, як відомо, має місце як у випадку, коли твір є одним нерозривним цілим, так і в тому випадку, коли твір складається з частин, кожна з яких має самостійне значення. В першому випадку має місце нероздільне співавторство, у другому — роздільне. Останній більш притаманний інформаційній системі як об'єкту авторського права.

Особи, які надавали технічну допомогу, не визнаються співавторами. Зрозуміло, що як і раніше, при використанні ЕОМ для роботи інформаційної системи, а тим більше для такої, що працює в єдиній мережі (районній, міжрайонній, регіональній), необхідні спеціалісти для інформаційного аналізу матеріалу і запитів, механічного або традиційного відтворення їх змісту, для підтримки технічної працездатності системи. Це означає, що крім творчих осіб, авторів таких проектів, створення сучасної інформаційної системи неможливо уявити собі без інженерів, операторів та іншого технічного персоналу, який допомагає автору. Тому якість створеної інформаційної системи буде залежати від кваліфікації спеціалістів, їх оперативності й доброчинності.

Не слід забувати, що сьогодні йдеться про те, що інформаційна система є не тільки продуктом  інтелектуальної діяльності, але  й продуктом матеріального виробництва і може безпосередньо використовуватись в процесі ринкових відносин.

Особливе місце серед  учасників відносин у сфері використання інформаційних систем слід відвести користувачу (або споживачу) інформації, який звертається до інформаційної  системи чи до посередника з метою отримання необхідної йому інформації і користується нею, а також користувачу інформаційною системою, технології та засобів її забезпечення.

 

 

 

3 ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ УЧАСНИКІВ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН

 
Не можна не відмітити, що цивільно-правові  норми самі по собі не породжують цивільних  правовідносин, цивільних прав і  обов'язків, які входять до її складу. Необхідним є виникнення конкретних суспільних відносин за таких обставин, з якими закон пов'язує настання правових наслідків.

У законодавстві дається  перелік основних юридичних фактів, з якими цивільне законодавство  пов'язує виникнення цивільних прав і обов'язків, а юридичними фактами  називаються обставини, з настанням яких норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

До них, крім багатьох інших, відносяться і створення творів науки, літератури і мистецтва, винаходів та ін., що має безпосереднє відношення до об'єкту, що досліджується.

Слід зазначити, що з моменту створення інформаційної системи її автор або автори набувають суб'єктивні немайнові та майнові права.

Поняття й сутність суб'єктивних авторських прав базуються на єдиному  розумінні суб'єктивного права  як передбаченої законом можливості певної поведінки уповноваженого суб'єкта.

Для виникнення, визнання і здійснення авторського права на названі об'єкти не вимагається виконання будь-яких формальностей, включаючи депонування або реєстрацію. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може, починаючи з першого випуску в світ програми, бази даних чи інформаційної системи використати знак охорони авторського права, який розташовується на кожному примірнику інформаційної системи і складається з трьох елементів: © — літери С у колі, імені особи, яка має авторське право і року першого випуску інформаційної системи у світ.

 
Право авторства  на програми, бази даних та інформаційні системи.

Правом авторства на програми, бази даних та інформаційні системи, як і на будь-який інший об'єкт авторського права, є забезпечена законом можливість особи вважатися автором даного твору і вимагати від інших осіб виконувати вимоги авторського права (визнавати права авторства) відповідно до існуючого законодавства.

Назване право може належати лише творцеві програми, бази даних та інформаційної системи, а не будь-кому іншому і закріплює той факт, що дана особа своєю творчою працею створила конкретний твір. Його виникнення не залежить від того, чи опубліковане твір і чи є підстави для отримання винагороди. Право авторства не відчужується і не передається за договором, воно не переходить у спадщину, тобто є безстроковим. Воно не підлягає майновій оцінці і є невід'ємним від автора правом.

 

Право співавторства  на програми, бази даних та інформаційні системи.

Треба наголосити, що для  створення програми, бази даних та інформаційної системи на сьогодні більш характерним є наявність  співавторів, яким авторське право  повинно належати сумісно, а взаємодія співавторів з приводу створеної інформаційної системи може визначатися договором між ними. Кожний зі співавторів зберігає авторське право на створену ним частину, якщо вона має самостійне значення і вправі розпорядитися такою частиною за власним розсудом (наприклад, творці операційної системи, опису програм, допоміжних матеріалів, баз знань) і повинні користуватися всім комплексом відповідних правомочностей самостійно і незалежно один від одного.

Більш складним може виявитися  вирішення питання про авторство, якщо одна інформаційна система — назвемо її базовою — надає можливість для створення цілого покоління інформаційних систем з широким діапазоном використання. Творці вихідних інформаційних систем можуть докладати значних зусиль стосовно адаптації базової інформаційної системи, пристосування її для вирішення комплексу нових проблем і виконання нових функцій. Зрозуміло, в цих умовах не можна позбавити творців базової інформаційної системи відповідних прав, оскільки нові інформаційні системи суттєво залежать від першої.

 

Право на авторське  ім'я (назву).

Зазначення імені автора при використанні твору обов'язкове в усіх випадках. Існують винятки, хоча до програми, бази даних та інформаційної  системи вони навряд чи можуть мати відношення.

З правом авторства нерозривно пов'язано право на авторське  ім'я, яке по суті є конкретизацією права авторства і представляє  собою забезпечену законом можливість опублікувати твір під своїм ім'ям, під умовним ім'ям (псевдонімом) або  без зазначення імені (анонімно). Автор, який створив програму, базу даних, інформаційну систему, здійснює право на ім'я, випускаючи її у світ.

Без згоди автора ніхто  не може вносити до програми, бази даних, інформаційної системи будь-які  зміни у позначені його імені. Можливим є варіант, коли група співавторів домовиться між собою випускати інформаційну систему без зазначення імен авторів, використовуючи спеціальну назву.

 

Право на недоторканість твору і контроль за його дотриманням.

Право на недоторканність  твору визначається як право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора.

Це означає, що при виданні  або будь-якому іншому використанні твору, забороняється без дозволу  автору (авторів) та його правонаступників вносити будь-які зміни як до самого твору, так і до його назви та позначення імені автора.

Таким чином, право на недоторканність (цілісність) програми, бази даних, інформаційної  системи слід визначити як право  на захист як самих цих понять, так і їх назви від всілякого роду перекручень, спотворень або інших посягань, що може завдавати шкоди честі та репутації автора. Наведене підтверджується п. 4 ст. 13 Закону «Про авторське право і суміжні права».

Слід зазначити, що право  на недоторканність програми, бази даних, інформаційної системи згідно Закону є особистим немайновим правом, але спадкоємці також наділяються цим правом, а особи, які використовують твори, що стали суспільним надбанням, зобов'язані також дотримуватись вимог недоторканності твору.

Право автора на недоторканність  полягає і в тому, що переклад програми, бази даних, інформаційної  системи з однієї мови на іншу з  метою випуску у світ слід дозволяти  лише за згодою автора або його правонаступників і на підставі договору. При цьому  переклад може здійснюватися лише за умови збереження цілісності та змісту твору.

 

Передача  майнових прав на програми, бази даних  та інформаційні програми за договором

У законодавстві, присвяченому правовій охороні прав на програму, базу даних, інформаційну систему, так само як для програм та баз даних, слід передбачити можливість передачі майнових прав на інформаційні системи повністю або частково іншим фізичним або юридичним особам за договором.

Майнові права можуть відчужуватись  автором та іншими суб'єктами авторського права (ліцензіаром). Ліцензіар може видавати ліцензію іншій особі (ліцензіату) на використання творів відповідно до такої ліцензії. Відчуження авторських майнових прав і видача ліцензії оформлюється на підставі авторського договору. Особисті немайнові права автора при цьому не можуть передаватися іншим особам.

Договір повинен укладатись в письмовій формі і має  встановлювати такі суттєві умови:

• обсяг і способи використання інформаційної системи;
• порядок виплати і розмір винагороди;
• термін дії договору.

Важливим є той факт, що майнові права на інформаційну систему можуть переходити у спадок у встановленому законом порядку.

Що стосується майнових прав на інформаційні системи, створені в  порядку виконання службових  обов'язків або за завданням роботодавця, то вони будуть належати роботодавцю, якщо у договорі між ним і автором не передбачено іншого.