Структура конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами

Право громадян України брати участь в управлінні державними справами в системі політичних прав є головним, пріоритетним і співвідноситься з іншими політичними правами як пріоритетне політичне право. Основною кваліфікаційною ознакою, що відокремлює його від інших політичних прав, є особиста, безпосередня участь кожного окремого громадянина України у здійсненні безпосереднього народовладдя, вирішенні державних справ у сфері законодавчої, виконавчої та судової влади, місцевого самоврядування.

За своїм змістом дане право є політичним – громадяни України, реалізуючи його, виступають у якості владарюючих суб’єктів – носіїв влади народу,  здійснюють належну їм політичну владу, тобто воно є їх правом на участь у здійсненні безпосереднього народовладдя, державної законодавчої, виконавчої і судової влади та місцевого самоврядування. У цьому контексті можна вважати, що термін „ управління державними справами ” не зовсім відповідає правовій природі ролі громадян у вирішенні державних справ, звужує їх правові можливості у здійсненні влади народовладдя.

За структурою дане право є загальним, комплексним правом, яке включає політичні права, що мають самостійне значення: право брати участь  у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, право рівного доступу до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, брати участь у здійсненні правосуддя.

За формами реалізації – безпосереднім і представницьким.

За формою участі – індивідуальним (особистим) і колективним.

Процес становлення і розвитку права громадян України брати участь в управлінні державними справами на українських землях відбувався поступово на протязі сторіч в різних формах безпосередньої і представницької демократії відповідно до політичних режимів у загальному процесі українського державотворення, який можна поділити на три основних етапи: перший – від   Київської Русі (ІХ-ХІІ ст.) до відновлення національної держави – Української народної рес­публіки (1917-1918 рр.); другий –  радянський – 1917 – 1991 рр.;  третій – сучасна незалежна Україна.

На перших двох етапах були закладенні передумови для формування демократичного права участі громадян у вирішенні державних справ. Як самостійний конституційно-правовий інститут, узагальнюючий  можливості громадян України брати участь у здійсненні влади безпосередньо, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, воно склалося лише на третьому етапі – в умовах сучасної незалежної Української держави.

Громадяни України в процесі реалізації в індивідуальних та колективних формах права участі в управлінні державними справами фактично беруть участь у здійсненні різних форм політичної влади, вступають для цього у конституційно-правові правовідносини з суб’єктами політичної системи України (державою, політичними партіями, громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування), виступають об’єктивно необхідними суб’єктами цих відносин, які є складовою відносин  політичної системи України. Тому громадянин України є безумовним її суб’єктом.

Особливості гарантування конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами обумовлені його політичним змістом, комплексною структурою. Воно забезпечуються системою загальних і спеціальних гарантій, передбачених законодавством України, яка складається із правових гарантій, що забезпечують реалізацію права участі громадян України як конституційно-правового інституту і гарантій кожного з конституційних політичних прав, що входять до його складу. Вони складають дві основні групи: нормативно-правові та організаційно-правові.

Під гарантіями конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами слід розуміти сукупність передбачених Конституцією і законами України умов, засобів та способів, що забез­печують безперешкодну реалізацію громадянами України права брати участь у здійсненні усіх видів публічної влади, вирішувати державні справи безпосередньо або через своїх представників в органах державної влади і місцевого самоврядування, його охорону і захист через правові форми діяльності держави, її органів, органів місцевого самоврядування, правозахисних організацій та самих громадян.

Чинні виборчі закони, закони про державну службу і  про службу в органах місцевого самоврядування, про судоустрій України не містять в собі норм, які б безпосередньо пов’язували їх з правом участі громадян України у здійсненні влади, в управлінні державними і місцевими справами. Законодавче вирішення цього питання стане важливою нормативно-правовою гарантією досліджуваного права.

Список використаної літератури

1.      Конституція України.

2.      Закон України «Про державну службу»

3.      Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування»

4.      Нормативні акти Президента та Кабінету Міністрів України щодо врегулювання питань державної служби.

5.      Государственная служба: теория и организация. Курс лекций / Под общ. ред. Охотского Е.В. - Ростов н/Д: Феникс, 1998. - 640 с.

6.      Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Монографія / Кол. авт.; За заг. ред. - проф. О.Ю. Оболенського. - Хмельницький: Поділля, 1999. - 570 с.

7.      Дубенко С. Державна служба в Україні. - К.: Вид-во УАДУ, 1998. - 168 с.

8.      Дубенко С. Курс державної служби як складова підготовки державних службовців //Вісник державного управління при Президентові України. - 1996. - № 1. - С.116-117.

9.      Лаврінчук І. Особливості правового регулювання проходження служби державними службовцями // Право України. - 1998. - №3. - С.71-76.

10. Леліков Г., Оболенський О. Державна служба: конституційні засади, завдання та принципи // Парламентар. - 1998. - №3. - С.10-13.

11. Оболенський О. Завдання розвитку державної служби в контексті адміністративної реформи // Вісник державної служби України. - 1997. - №3. - С. 73-78.

12. Авер’янов В.В. Законодавче регулювання державної служби: стан та проблеми //Вісник державної служби України. -1995. - № 1. - С.25-27.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».