Автор: Пользователь скрыл имя, 12 Марта 2012 в 16:25, контрольная работа
Конституція України проголошує нашу країну демократичною державою, в якій конституційний лад ґрунтується на визнанні народу джерелом влади. Серед правових можливостей участі громадян України у здійсненні народовладдя основним і пріоритетним визнається передбачене ст. 38 Конституції України право брати участь в управлінні державними справами, яке юридично забезпечує включення їх у сферу політичного життя країни.
Вступ
3
1.
Характеристика конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами
4
2.
Структура конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами
8
3.
Гарантії права громадян України брати участь в управлінні державними справами
13
Висновки
17
Список використаної літератури
20
ЗМІСТ
| Вступ | 3 |
1. | Характеристика конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами | 4 |
2. | Структура конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами | 8 |
3. | Гарантії права громадян України брати участь в управлінні державними справами | 13 |
| Висновки | 17 |
| Список використаної літератури | 20 |
Вступ
Конституція України проголошує нашу країну демократичною державою, в якій конституційний лад ґрунтується на визнанні народу джерелом влади. Серед правових можливостей участі громадян України у здійсненні народовладдя основним і пріоритетним визнається передбачене ст. 38 Конституції України право брати участь в управлінні державними справами, яке юридично забезпечує включення їх у сферу політичного життя країни. Без реальної участі громадян у здійсненні народовладдя неможлива побудова демократичної, правової держави. У сучасних умовах розбудови демократичної та правової Української держави проблема прав та свобод людини і громадянина має важливе значення. Конституція і законодавство України закріплюють достатньо широкий обсяг прав та свобод, серед яких суттєва роль відводиться політичним правам, зокрема праву громадян на участь у здійсненні державної влади. Закріплене в національному законодавстві України право громадян на участь у здійсненні державної влади цілком відповідає міжнародним стандартам. Однак проголошене право є декларативним без наявності тих правових засобів, які зможуть його реалізувати, перенести з суто теоретичної площини в саму практику суспільних відносин. Про це переконливо свідчать непоодинокі негативні явища політико-правової дійсності (неприхована конфронтація гілок влади, формальне відношення посадових осіб до забезпечення реалізації прав громадян тощо), які фактично усувають громадян від процесу реалізації влади, спотворюючи їх дійсне волевиявлення, нівелюючи соціальну цінність ідей народовладдя та демократії. На сьогодні право громадян на участь у здійсненні державної влади потребує вдосконалення та відпрацювання механізма реалізації, завдяки якому можливо було б вирішити нагальні практичні завдання: сприяти свідомому, активному, вільному вибору громадянами власної політичної позиції, сформувати у них відповідальне ставлення як до власних, так і суспільних та державних інтересів, забезпечити включення у сферу прийняття та реалізації державних рішень.
1. Характеристика конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами.
Право участі громадян в управлінні державними справами є узагальненим конституційним політичним правом, інтегруючим наступні політичні права: право брати участь у референдумах; право обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; право рівного доступу до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування; право брати участь у здійсненні правосуддя. Основним критерієм віднесення їх до складу цього узагальненого права є безпосередній, особистий і вирішальний прояв волі громадян у вирішенні таких державних справ як формування виборних органів держави та органів місцевого самоврядування, прийняття законів та інших загальнозначущих рішень на референдумах, здійснення законодавчої, виконавчої, судової влади у складі державного апарату та апарату органів місцевого самоврядування; здійснення правосуддя в якості народних і присяжних засідателів.
Право громадян України брати участь в управлінні державними справами - це передбачена Конституцією і законами України можливість кожного громадянина, який досяг 18 років і є дієздатним, а також відповідає вимогам, встановленим законодавством для участі у відповідній сфері політичної діяльності, безпосередньо або через обраних представників брати участь у здійсненні безпосереднього народовладдя, державної влади, місцевого самоврядування шляхом участі у виборах і референдумах, рівного доступу до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, участі у здійсненні правосуддя з метою сприяння виконанню функцій суспільства і держави.
Конституції України не обмежується власне державними справами, а включає в себе й участь громадян через форми безпосередньої демократії в реалізації установчої влади народу. Конституція встановлює, що вибори і референдуми є формами безпосередньої демократії, громадяни мають право рівного доступу до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, що народ бере участь у здійсненні правосуддя. Тобто у самій Конституції закладено, що громадяни України беруть участь у здійсненні безпосереднього народовладдя, державної влади і місцевого самоврядування. Таким чином, право на участь громадян в управлінні державними справами за своєю суттю є правом на участь у здійсненні народовладдя. Громадяни України, реалізуючи дане право, виступають у якості владарюючих суб’єктів – носіїв влади народу, здійснюють належну їм політичну владу.
За сферою дії воно є загальним конституційним політичним правом, оскільки охоплює усі відносини, що пов’язані з участю громадян України у здійсненні народовладдя. За формами реалізації – безпосереднім і представницьким. За формою участі – індивідуальним і колективним.
Становлення даного права в Україні було поступовим. Починаючи з вічового права Київської Русі, за всіх історичних періодів існування різних форм державності на українських землях, а в багатьох випадках за відсутності української держави, населення брало участь в управлінні державними справами через окремі його форми, притаманні кожному з державних утворень відповідно до рівня їх історичного розвитку і політичного режиму. Можна виділити три основних етапи становлення і розвитку даного права: перший – від Київської Русі (ІХ-ХІІ ст.) до відновлення національної держави – Української народної республіки (1917-1918 рр.); другий – радянський – 1917 – 1991 рр.; третій – сучасна незалежна Україна.
Перший етап, який охоплює значні історичні періоди станів українського суспільства і державності, характеризується тим, що ця участь здійснювалася в умовах класово-станових відносин феодалізму і раннього капіталізму здебільше на основі норм звичаєвого права і на місцевому рівні. Особливе значення на даному етапі для становлення досліджуваного права має період Козацької Республіки (Війська Запорозького) і Гетьманської держави, де вперше у державно-правовій практиці було реалізовано право участі козацтва в управлінні державними справами на основі військової демократії. Але значним правовим і політичним досягненням українського конституціоналізму у розвитку даного права на цьому етапі було проголошення Українською народною республікою вперше на конституційному рівні у 1918 р. права громадян України брати участь в орудуванні державним і місцевим життям через активну і пасивну участь у виборах до законодавчих установ і органів місцевого самоврядування.
Важливе значення для становлення і розвитку даного права мав його другий (радянський) етап, на якому, в залежності від завдань побудови соціалістичної державності, існували різні конституційні підходи до визначення його змісту – від виключно класового до загальнонародного. Тут вперше в українському конституційному законодавстві закріплюється право громадян брати участь в управлінні державними і громадськими справами, як складне політичне суб'єктивне право, з визначенням правових форм його реалізації. Але воно було неповним, оскільки не визнавало місцевого самоврядування, і декларативним – його демократичний потенціал не міг бути реалізований в умовах режиму адміністративно-командної системи управління суспільством за керівної ролі і необмеженої влади Комуністичної партії.
Остаточно право участі громадян в управлінні державними справами склалося на 3-му етапі, який відповідає сучасній незалежній Україні, і отримало юридичне закріплення у ст. 38 її Основного Закону.
Якщо проаналізувати співвідношення права громадян України брати участь в управлінні державними справами та інших політичних справ, то можна зробити висновок, що основною їх ознакою є участь громадян України у здійсненні народовладдя, в управлінні державними справами, тобто це можливість кожного громадянина у формах і порядку, передбачених Конституцією і законами України, брати участь у політичному житті і політичній діяльності, здійсненні належної народу політичної влади, вирішенні державних і місцевих справ, впливати на визначення і здійснення засад внутрішньої і зовнішньої політики держави. Право громадян України брати участь в управлінні державними справами можна розглядати як основне, визначальне, пріоритетне відносно до інших політичних прав, якими є: право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації; право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації; право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Воно співвідноситься з іншими політичними правами як пріоритетне політичне право.
Однією з основних ознак, що відрізняють дане право від інших політичних прав, є особиста, безпосередня участь громадянина України у вирішенні державних справ, де він виступає у відносинах з державою як рівноправний і обов’язковий за законом суб’єкт, без якого вирішення таких державних справ як формування виборних державних органів та органів місцевого самоврядування, прийняття рішень на референдумах, формування апарату державних службовців і службовців органів місцевого самоврядування, прийняття рішень з окремих справ органами судової влади неможливе.
Громадянин України є самостійним поряд з державою, політичними партіями, громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування суб’єктом політичної системи України. Громадянин України, реалізуючи належні йому політичні права, виступає основним системоутворюючим елементом інститутів політичної системи, відповідно до законодавства в індивідуальних і колективних формах бере участь у здійсненні безпосереднього народовладдя, державної влади і місцевого самоврядування, вступає у конституційно-правові відносини з суб’єктами політичної системи України – державою, державними органами, політичними партіями, громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування, які є складовою частиною відносин політичної системи. Тому він є безумовним суб’єктом політичної системи України.
2. Структура конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами.
Конституційне право громадян України брати участь в управлінні державними справами складається з права громадян України обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, права громадян України брати участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, права доступу до державної служби громадян України.
Найважливішою формою участі громадян України у здійсненні народовладдя, реалізації установчої влади народу з формування органів публічної влади визнається їх право обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Участь громадян у виборах є обов’язковою умовою і гарантією існування Української республіки.
Формами реалізації громадянами цього права відповідно до етапів виборчого процесу є:
1) участь у формуванні виборчих комісій;
2) участь у роботі виборчих комісій в якості їх членів;
3) участь у висуванні кандидатів на виборні посади державних органів та органів місцевого самоврядування;
4) самовисування на виборні посади державних органів та органів місцевого самоврядування;
5) уповноважені представники партії (блоку) і кандидатів на пост Президента України, довірені особи кандидата на пост Президента України;
6) участь у збиранні підписів на підтримку кандидата на пост Президента України;
7) підтримка кандидата на пост Президента України шляхом підпису у підписному листі;
8) участь у передвиборчій агітації;
9) офіційні спостерігачі за ходом виборчого процесу від кандидатів та партій (блоків), що висунули кандидата;
10) виборці.