Правова охорона нетрадиційних обєктів права інтелектуальної власності

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ

ЧДУ ім.. ПЕТРА МОГИЛИ 
 
 

      Кафедра цивільного та кримінального права  та процесу 
 
 
 
 
 

Реферат з права інтелектуальної власності

на тему:

«Правова охорона нетрадиційних об’єктів права інтелектуальної власності» 
 
 
 
 
 
 

      Виконав: студент 551 групи

Афанасіаді  Микола 
 
 
 

Миколаїв-2011 

План

Вступ

1. Наукове відкриття
2. Компонування інтегральних мікросхем
3. Раціональзаторська пропозиція
4. Сорти рослин, породи тварин
5. Комерційна таємниця

Висновок

Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

      Актуальність  даної теми полягає у тому, що останнім часом підвищується інтерес  до цієї теми не тільки у науковому  а й в економічному і навіть політичному середовиші. Урядом підтримується  курс на Євроінтеграцію, а для цього  наше законодавство має відповідати високим європейським стандартам. І багато в чому це стосується саме нормативних актів, що регулюють відносини у сфері охорони нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності, до яких відносяться наукове відкриття, раціоналізаторські пропозиції, компонування інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин, комерційна таємниця.

Адже  ні для кого не секрет що наразі ці питаня в нашій державі врегульовані недостатньо, а більш законів  прийняті лише з метою виконання вимог Європейського Союзу, і, існуючи лише на папері, в практиці майже не використовуються.

      Метою даної роботи було вивчення нетрадиційних  об’єктів інтелектуальної власності, дослідження їх правової охорони.   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Наукове відкриття

 

     Наукові відкриття в Україні до прийняття нового ЦК не мали правової охорони. Проблема надання правової охорони відкриттям справді досить складна. З одного боку, відкриття не може бути об'єктом виключного права, — воно визнається надбанням людства і може використовуватися кожним, хто забажає, без будь-якого дозволу і без виплати винагороди. Отже, саме відкриття не може бути чиєю-небудь власністю — це власність усього людства. Проте це не означає, що правовій охороні не підлягає авторство на відкриття, його авторський і державний пріоритет, назва відкриття та інші майнові і особисті немайнові права.

  Вважаємо, що автору чи авторам відкриття мають належати певні майнові права за умови, що вони визначені чинним законодавством тієї чи іншої держави. Автор відкриття може мати право на заохочувальну премію, на додаткову житлову площу та інші пільги. Але автор відкриття не повинен мати права на винагороду за використання його відкриття. Держава може встановлювати й інші права і пільги для авторів відкриттів за заслуги у розвитку науки.

       Саме відкриття не може бути об'єктом будь-якого виключного права будь-яких осіб чи держав. Проте права на пріоритет відкриття, право авторства, назви тощо, безперечно, підлягають правовій охороні, як і будь-яке інше право. Цей висновок грунтується на міжнародному визнанні відкриттів. Відповідно до Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ст. 2 Визначення, п. VIII) наукові відкриття включено до об'єктів інтелектуальної власності [11;165].

  В Україні склалася досить парадоксальна ситуація: основна міжнародна угода з питань інтелектуальної власності наукові відкриття визнає об'єктом інтелектуальної власності, а в самій Україні правова охорона цих відкриттів була відсутня.

       Відкриттям прийнято визнавати  встановлення раніше невідомих  об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, що вносять докорінні зміни у рівень пізнання.

  Отже, об'єктами відкриттів є закономірності, властивості та явища матеріального світу. Кожен із названих об'єктів відкриттів може бути визнаним відкриттям окремо. Проте закономірність, явище чи властивість можуть бути визнаними відкриттям лише за умови, що зазначені закономірність, властивість чи явище не були відомі раніше — вони виявлені вперше у світі.

       Закономірність як об'єкт відкриття  — це прояв дії об'єктивного закону. Зазначена закономірність у природі існувала, існує і буде існувати завжди. Об'єктом відкриття вона стає лише тоді, коли про існування цієї закономірності людина взнала, встановила її, виявила її об'єктивне існування. Зазначена закономірність стає об'єктом відкриття з моменту, коли її вперше було сформульовано.

       Отже, закономірність матеріального  світу як об'єкт відкриття —  це невідомий раніше, але об'єктивно  існуючий і такий, що вносить  докорінні зміни у рівень пізнання, істотний і стійкий зв'язок між явищами або властивостями матеріального світу.[11;156]

       Більш повно цей зв'язок характеризується  такими особливостями: це істотний, внутрішньо притаманний явищам  або властивостям зв'язок та  їх взаємна зумовленість. Він  не повинен мати випадкового характеру. Закономірний зв'язок не проста констатація зв'язку яких-небудь явищ чи властивостей, а й встановлений його причинно-наслідковий характер; це певний стійкий зв'язок між явищами і властивостями. Він виражає таке відношення, за яким зміна одних явищ чи властивостей зумовлює цілком визначені зміни інших. У такому разі залежність між явищами чи властивостями виражається, як правило, певною математичною або функціональною залежністю; зв'язок повинен мати універсальний характер і задовольняти вимогу узагальнення і можливості поширення його на інші однорідні об'єкти. Явище матеріального світу як об'єкт відкриття — це невідома раніше об'єктивно існуюча і така, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, форма прояву сутності об'єкта матеріального світу (природи).

       Явище і сутність перебувають  в органічній єдності. Проте  єдність сутності і явища не  означає їх збігу, сутність  зазвичай прихована за явищем. Внаслідок розкриття сутності  стає можливим наукове пояснення  самого явища. Сутність і явище об'єктивні, тобто вони існують незалежно від волі і свідомості людини. Немає такої сутності, яка б не проявилася зовні і була непізнаною, як нема і явища, яке не містило б у собі яку-небудь інформацію про сутність.

       Властивість матеріального світу  як об'єкт відкриття — це невідома раніше об'єктивно існуюча якісна сторона об'єкта матеріального світу. Кожний об'єкт має багато різноманітних властивостей як істотних, так і неістотних. Сукупність істотних властивостей об'єкта складає його якісну визначеність, що відрізняє його в цілому від інших об'єктів. Саме якісна визначеність виражає те спільне, що характеризує весь клас однорідних об'єктів. Які властивості проявляють даний об'єкт залежить від того, з якими об'єктами він вступає у взаємодію. Тому встановлення існування раніше невідомої властивості — необхідний, але недостатній елемент змісту відкриття. При цьому має бути доведено, чим викликана виявлена властивість, що вона спричиняє і при яких взаємодіях проявляється. Вимагається науково обґрунтована інтерпретація, що полягає у встановленні сутності цієї властивості і її закономірного характеру.

 Отже, виявити нову істотну властивість  об'єкта — означає встановити  існуючу незалежно від волі  і свідомості людини невідому  раніше якісну визначеність об'єкта  щодо інших об'єктів, з якими він вступає у взаємодію. 
 
 
 
 
 
 

2. Компонування інтегральної мікросхеми

 

   Новим об'єктом інтелектуальної власності, на який поширюється правова охорона, є компонування інтегральної мікросхеми (далі — КІМС).

   Під компонуванням інтегральної мікросхеми як особливим об'єктом правової охорони слід розуміти зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними.

     ЦК (ст. 471) визначає вимогу для придатності  КІМС для набуття права інтелектуальної власності на нього — оригінальність. Вимоги до оригінальності базуються на Вашингтонському договорі про інтелектуальну власність по відношенню до інтегральних мікросхем 1989 p., відповідно до якого оригінальним є будь-яке компонування, створене в результаті творчої діяльності автора, до того часу, доки не буде доведено зворотне.

     Набуття права інтелектуальної власності  на КІМС засвідчується свідоцтвом, яке діє протягом 10 років від  дати подання заявки до ДДІВ.

     Обсяг правової охорони КІМС визначається його зображенням на матеріальному носієві.

     Суб'єктами права інтелектуальної власності  на КІМС є автор та інші особи, які  набули відповідних прав за договором  чи законом.

     До  майнових прав на КІМС належать: право  на використання компонування інтегральної мікросхеми; виключне право дозволяти використання КІМС; виключне право перешкоджати неправомірному використанню КІМС, у тому числі забороняти використання та інші права. Вказані майнові права є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації за умови підтримання чинності, протягом 10 років, що обчислюються від дати подання заявки.

   Особливістю правової охорони КІМС є збереження права попереднього користувача, який до дати подання заявки або заявления  пріоритету добросовісно використовував КІМС або здійснив значну і серйозну підготовку до такого використання, на безоплатне використання КІМС. 
 
 

3. Раціоналізаторська пропозиція

   За  роки незалежності в Україні відбулося  поступове зменшення кількості  раціоналізаторів, а також поданих і впроваджених раціоналізаторських пропозицій, тоді як вони являють собою ефективний вид технічної творчості. Ця негативна тенденція зберігається і сьогодні. Але проблема не лише в кризовому стані економіки України, неспроможності підприємств до нововведень,  а насамперед у правовій невизначеності цього об’єкта.

   Проблемам урегулювання та охорони прав на раціоналізаторську пропозицію приділяли увагу вчені  Андрощук Г., Асіновський М.Л., Бару М.Й., Крйнєв П.П., Носов В.О., Петрищева  М.О., Підопригора О.А., Прахов Б.Г., Сергеєв О., Святоцький О.Д., Харченко В. та ін.

   Метою статті є аналіз інституту права  на раціоналізаторську пропозицію та механізму його правової охорони.

   Слово «раціоналізація» походить від латинського  слова «rationalis», що означає «розумний». Воно було відоме ще в Древньому Римі, де використовувалося для позначення розумних дій громадян у процесі забезпечення їх життєдіяльності. Це слово означає удосконалення чого-небудь, наприклад раціоналізація виробництва, техніки тощо.  Раціоналізаторська пропозиція належить до об'єктів винахідницьких правовідносин, оскільки вона в основному є творчим вирішенням завдань, що приносять користь у суспільному житті [8;45].

   Раціоналізаторська  пропозиція відома в багатьох країнах  світу, але найважливішу роль вона відіграє в таких державах, як Японія, США, Російська Федерація та Німеччина. Але жодна з країн не розглядає раціоналізаторську пропозицію як об’єкт інтелектуальної власності. Раціоналізаторська пропозиція не згадується в Паризькій конвенції з охорони промислової власності та інших важливих міжнародних угодах. Вона одержує правову охорону на підставі договірних відносин, а також регулюється національними нормативними актами, в яких містяться правові норми [8;46]. Тому, правове регулювання прав на раціоналізаторську пропозицію законодавством України залишається не визначеним остаточно.

   За  часів незалежності питання правової охорони раціоналізаторської пропозиції регламентувались лише Тимчасовим положенням про правову охорону об'єктів  прав промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні, затвердженим Указом Президента України від 18 вересня 1992 року № 479/92 [7] та гл. 41 «Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію» Цивільним Кодексом України [1]. Згідно цього Положення раціоналізаторська пропозиція відноситься до об’єктів промислової власності.