Правові режими майна подружжя: Україна, країни континентального та прецедентного права

    - спільність всього майна подружжя;

    - спільність майна, яке поширюється  тільки на рухомі речі та  на майно, придбане кожним з  подружжя після укладання шлюбу;

    - визначення нерівних прав подружжя  у спільному майні;

    - визначення, що у випадку розірвання  шлюбу один з подружжя буде  мати право вибору визначеної  частини зі спільного майна.

    Окрім цього закон визначає і загальні питання, які пов’язані з управлінням  майном подружжя. Існують, наприклад, наступні варіанти:

• спільне управління спільним майном (за взаємною згодою);
• кожний з подружжя має право діяти від імені і за рахунок іншого з подружжя;
• комбіноване управління майном (роздільне управління визначеним майном і спільне управління іншим визначеним майном).

    ФЦК передбачає ряд обмежень свободи  шлюбного договору. Так, договір не може передбачати умов, які порушують  рівноправність подружжя (зокрема, він  не повинен містити умов щодо обмеження  права кожного з подружжя на вибір  професії або певного роду своїх  занять).

    Аналогічні  норми містяться і у законодавстві  ряду країн прецедентного права. Ці норми указують, що положення  шлюбного договору не повинні порушувати рівноправність подружжя, відміняти  обов’язок взаємної вірності, допомоги та підтримки, обмежувати їх особисті права та обов’язки щодо виховання  та утримання дітей.

    У американському праві відомий розвиток також отримали так названі «дошлюбні  угоди» осіб, які вступають до шлюбу, які повинні будуватися на принципах  розумності та справедливості. В них  можуть бути урегульовані як майнові, так і відносини, пов’язані з  вихованням та утриманням дітей.  

    2.2. Законний режим  майна подружжя

    Розглядаючи законодавство країн прецедентного  та континентального права прийнято виділяти три види законних режимів  майна подружжя. 
 
 

    Режим спільного майна  подружжя

    Режим спільного майна подружжя діє  у Франції, Швейцарії, Іспанії, ряді країн Латинської Америки (є представниками континентальної системи права), восьми штатах США (є представником  прецедентного права). Законодавство  різних країн по різному підійшло до визначення складу «спільний». Так, згідно х французьким правом все  майно, яке було нажите подружжям  під час шлюбу, знаходиться у  їх спільній сумісній власності. Сюди входить майно, яке було придбане за рахунок власного заробітку, а  також доходів від роздільного  майна (ФЦК ст.1401). Такий режим  спільності отримав назву «спільність  придбань». Таким же чином дане питання  було вирішене у ряді штатів США  с тією лише різницею, що в одних  штатах (Техас, Луїзіана, Айдахо) доходи від роздільної власності включаються  у режим спільного майна, а  в інших ні.

    У Нідерландах взагалі з моменту  укладання шлюбу все майно  підлягає режиму «спільності», який поширюється  на все наявне майно, а також майно, яке буде придбане подружжям у  майбутньому.

    Законодавство, не зважаючи на проведені реформи, в  цілому зберігає привілейованість чоловіка у питанні управління подружнім  майном. У Іспанії, Бразилії та Аргентині  спільним майном управляє чоловік, згода  дружини при цьому не вимагається. У Франції певні угоди укладаються  чоловіком тільки зі згоди дружини (наприклад, відчуження нерухомого майна  і т.д.). При цьому у складі «спільності» законом виділяється «резервна» частина майна, яка складається  з майна, яке було придбане дружиною на доходи від своєї професійної  діяльності. Цією частиною майна дружина  управляє самостійно і має право  вільно нею розпоряджатися.

    Проте, якщо розглядати законодавство США, то у деяких штатах передбачається необхідність у отриманні згоди  іншого з подружжя на здійснення певних угод (частіше за все це угоди  пов’язані з нерухомістю), в інших  штатах будь-яка угода стосовно «спільності» повинна здійснюватися подружжям  спільно.

    Режим роздільної власності  майна подружжя

    Режим роздільності майна подружжя діє  в Англії і в більшості штатів США, Австралії, Новій Зеландії (прецедент  на система права), Австрії, Японії, Німеччини (континентальна система  права). Для цього режиму характерне повне відокремлення майна кожного  з подружжя. Все дошлюбне майно  подружжя, майно, яке було нажите під  час шлюбу, проте отримане шляхом дарування або спадкування, а  також всі доходи від нього  вважаються роздільною власністю подружжя і управляються окремо кожним з подружжя. Для забезпечення поточних витрат подружжя використовує свої доходи або накопичення, об’єднуючи частину свого майна, яким користуються та управляють разом.

    В результаті проведених реформ режим  роздільного майна практично  у всіх країнах був вагомо переглянутий.  Так, у силу ст. 1363 Німецького Цивільного Кодексу майно чоловіка і майно  дружини не стає спільним майном подружжя. Це правило діє і щодо майна, яке  один з подружжя набуває після  укладення шлюбу. У ст. 1360 встановлено, що подружжя зобов'язане у відповідності  зі своїм майном і роботою утримувати сім'ю. Подружжя зобов'язані надавати кошти, необхідні для утримання  сім'ї, заздалегідь, на відповідний  термін. Однак на найбільш важливі  об'єкти - житлові будинки, квартири та інше майно закон встановлює режим  спільності. Останнім часом в НЦК  були внесені зміни, згідно з якими  при розірванні шлюбу кожний з  подружжя отримує право на половину приросту майна, отриманого в період шлюбу. Законодавство Швеції, Норвегії, Данії, встановлюючи режим роздільності майна подружжя у шлюбі, теж визначає, що у разі розірвання шлюбу все  майно подружжя об'єднується і  ділиться між ними в рівних частках.

    На  відміну від країн континентального права, у законодавстві Англії та США був встановлений режим «спільності» на деякі види майна, яке знаходиться  у спільному користуванні обох з  подружжя (перш за все це стосується будинку, в якому проживає подружжя),закріплені положення, згідно з якими суд може визнати право одного з подружжя на долю в майні, яке належить на праві власності іншому з подружжя.

    Якщо  розглядати детальніше регулювання  майнових відносин подружжя законодавством США, треба зазначити, що як і інші шлюбно-сімейні відносини, законодавство  США по різному регулює майнові  відносини подружжя.  Законодавство  США регулює майнові відносини  подружжя в залежності від правової підстави укладеного шлюбу. Так, якщо шлюб укладено за нормами загального права, все майно належить чоловікові. У  шлюбах, укладених згідно із законом, діють законний і договірний режими майна.

    Законній  режим майна в США має два  варіанти. У першому варіанті виділяється  роздільне майно кожного з  подружжя і майно, яке знаходиться  у спільній власності. При цьому  цікавим моментом є та обставина, що у законі встановлюється такий  порядок задоволення вимог кредиторів, де стягнення боргів, які виникли  через зобов’язання, які забезпечують інтереси сім’ї, звертаються в першу  чергу на спільне майно, а вже  потім – на роздільне майно  того з подружжя, який є зобов’язаним.

    Другий  варіант майна подружжя існує  у штатах, законі яких сприйняли  нормі загального права. Виділяється  режим спільності майна після  укладання шлюбу. Все майно, яке  було у подружжя на законних основах, та придбане ними під час шлюбу, включаючи  спадкування та дарування, є спільною сумісною власністю, яка не спадкується, а переходить у повну власність  до того з подружжя, який пережив.

    У режим спільності майна, який був  встановлений НЦК, у 1957 році також були внесені зміни, які зводяться  до того, що майно подружжя знаходиться  у режимі роздільної власності, проте  у випадку розлучення кожний з  подружжя має право на половину різниці  між вартістю майна на момент укладання  шлюбу та вартістю на момент його розірвання, тобто подружжя має право на половину приросту майна.

    У Швейцарії Цивільний кодекс передбачає режим спільності майна подружжя, який не діє у випадку об’явлення конкурсу по відношенню майна одного з подружжя. Зі вступом у силу Закону 1984 року, який завершив реформу  сімейного права, при відсутності  шлюбного контракту законнім являється  звичайний режим майна з правом отримання рівних долей у спільно нажитому майні. Такий режим включає доходи подружжя та власне майно кожного з них. Щоб розпоряджатися спільною власністю необхідно згода іншого з подружжя, якщо подружжя не домовились про інше. 

    Режим «умовної спільності»  майна подружжя

    Режим «умовної спільності» встановлений у Німеччині, скандиванських країнах (континентальна система права), провінція  Онтаріо та Квебек в Канаді (прецедентна система права). Інколи цей режим називають системою «відкладеної спільності». Цей режим в найменшій степені був підвернений реформам. Більш того, ряд країн, які реформували своє сімейне законодавство, відмовились від режиму роздільності майна подружжя на користь режиму «умовної спільності».

    Спершу  режим «умовної спільності» був  закріплений у законодавстві  скандинавських країн і згодом сприйнятий Німеччиною. Між тим між ними є  деякі відмінності.

    У скандинавських країнах все майно  подружжя під час шлюбу є їх роздільною власністю. Коли шлюб припиняється, то все майно, яке є в наявності, а також грошові кошти об’єднуються і діляться на рівні частини. Законодавством встановлені певні гарантії додержання інтересів подружжя при управління майном. Так, на здійснення великих  угод одному з подружжя необхідно  отримати згоду іншого з подружжя. Якщо один з подружжя зловживав своїм  правом розпоряджатися приналежним  йому майном, ігнорував майновий інтерес  іншого з подружжя, то він зобов’язаний відшкодувати спричинену втрату.

    У Німеччині цей режим отримав  назву « спільності приросту». Згідно з діючим законодавством все майно  подружжя під час шлюбу є їх роздільною власністю. При розірванні шлюбу визначається приріст або  вигода, яку отримав кожний з подружжя під час шлюбу. Якщо приріст вартості майна одного з подружжя перебільшив  приріст вартості майна іншого, то перший зобов’язаний виплатити іншому різницю. При цьому не приймається  до уваги той факт, що один з подружжя не працював або його заробіток був  значно менший за заробіток іншого з подружжя.        
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Сімейний  кодекс України: чинне законодавство  зі змінами та допов. Станом на 30 берез. 2011 р.: (офіц.. текст). – К.: Паливода А. В., 2011. – С. 20-34
2. Сімейне право України: Підручн. / за ред. Ю.С. Червоного. – К.: Істина, 2004. – С. 144-168
3. Ариванюк Т.А. Правове регулювання відносин власності між подружжям: Автореф. дис…. канд. юрид. наук. – К., 2002. – С. 9
4. Сімейне право України. – К., 2002. – С. 106
5. Цивільне право України. – Кп. 1. – К., 2002. – С. 419
6. Жилинкова И.В. Брачный контракт. – Харьков, 1995. – С. 23
7. Червоний Ю.С. Правовое регулирование отношений собственности в Украине // Юридический весник. – 1997. - № 1. – С. 85
8. Кодекс о браке и семне Украины: Научно-практический комментарий. – Харьков, 2001. – С. 60
9. Право власності в Україні. – К., 2000. – С. 316
10. Гражданское и торговое право зарубежных стран: Учебное пособие / Под общей редакцией В.В. Безбаха и В.К. Пучинского. – М.: МЦФЭР. 2004. – С. 622-627
11. Гражданское и торговое право зарубежных государств: учебник / Отв. ред. Е.А. Васильев, А.С. Комаров. – 4-е изд., перераб. и доп. В 2-х т. – Т. 2. – М.: Междунар. отношения, 2008. – С. 534-540