Поняття та сутність усиновлення

     Таким  чином, усиновлення породжує певні правові наслідки:  припиняються особисті а майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням, за певними винятками; виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, онуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням; усиновлювачі одержують правовий статус матері, батька, а усиновлені - правовий статус дитини (сина, дочки). 
 

                               Висновки

     Таким чином, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадків, передбачених законодавством. Усиновлення дитини провадиться в її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Усиновленою може бути дитина. У виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування.

     При  усиновленні  потрібна  згода  дитини, згода  батьків, згода опікуна, піклувальника на  усиновлення  дитини. Усиновлення можливе без згоди батьків, якщо вони значною мірою втратили зв'язок з дитиною. Процедура усиновлення на сьогодні регулюється ЦПК.

     Усиновлення є однією із важливих форм влаштування дітей, що позбавлені батьківського піклування. Усиновлення - акт великої соціальної ваги, прояв гуманізму та жертовності, а також реалізація природної потреби материнства і батьківства та водночас захист від самостійності. Усиновлення не може вважатися актом, який задовольняє інтереси дитини,  а також відповідає інтересам усиновлювачів. Більше того, усиновлення покликане служити інтересам і майбутніх поколінь, забезпечуючи їм можливість бути, як усі: мати, не лише мати і тата, але і бабусю та дідуся, мати родину.

     Подальший розвиток і вдосконалення інституту  усиновлення у сімейному праві  України, через приведення українського законодавства з питань захисту  прав дітей, які з тих чи інших  причин втратили сім'ю, у відповідність  з Конвенцією ООН про права дитини та функціонування української держави, займає далеко не другорядне місце серед заходів щодо захисту прав дитини. Це дозволяє говорити про актуальність вдосконалення системи усиновлення на сучасному етапі становлення і розвитку сімейного законодавства в Україні, як дієвого механізму захисту інтересів та прав дітей. Слід переглянути законодавчі акти щодо санкцій до батьків, які нехтують турботою про дитину.

     В органах що займаються питаннями усиновлення повинні працювати компетентні працівники, соціальні педагоги, психологи, які пройшли відповідну підготовку для такого виду діяльності. Крім того, необхідно докорінно змінити систему ведення державної статистики стосовно дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, оскільки вона побудована за відомчим принципом і не дає необхідної інформації про форми утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, та загальну кількість таких дітей у державі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                           Список  використаної літератури

     1. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947—ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002.— № 21-22.— Ст.135 (остання редакція від 05.02.2012 №  2947-III // [Електронний ресурс] // Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 . Заголовок з екрану.

     2. Цивільний Кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40, 41, 42, 43, 44, ст. 356.

     3. Постанова Харківського обласного суду з питань усиновлення   від 14.05.99 (Витяг) // Вісник Верховного Суду України. – 2000. - № 2(18). – С. 90-91.

     4. Жук С.І. Узагальнення практики розгляду Липовецьким районним судом Вінницької області  цивільних справ про усиновлення дітей (на виконання індивідуального плану судді Жука С.І. на І півріччя 2010 року) // [Електронний ресурс] // Режим доступу http://court.gov.ua/sud0213/analiz/4208/ . Заголовок з екрану.

     5. Лещенко М.О., Козьяков Ю.М. Нотаріальне оформлення цивільно-правових документів. – К: Юрінком Інтер, 1999. – 328 с

     6. Науково-практичний коментар Сімейного Кодексу України / За ред. І.В. Жилінкової. – К., Юрінком, 2008. – 986 с.

     7. Сімейне право України: Підручник / За заг. ред. В. І. Борисової та І. В. Жилінкової. – К.: Юрінком Інтер, 2004. — 200 с.

     8. Сімейне право України: Підручник / За заг. ред. B.C. Гопанчука. - К.: Істина, 2002. - 299 с.

     9. Фурса  С. Згода на усиновлення. Нотаріальна діяльність при усиновленні дітей // Юридичний журнал. – 2003. - № 3. – С.20-23.

     10. Шуляк  Н., Короленко  В. Окремі питання регулювання правовідносин батьківства сімейним законодавством України //  Юридичний  журнал. – 2003. - № 8. – С.21-23.