Освіта у галузі інтелектуальної власності

Правовідносини в сфері інтелектуальної власності в Україні регулюються окремими нормами цивільного, господарського, кримінального, митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та процесуальних кодексів.

В Україні діють 10 спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності, вона є учасницею 22 багатосторонніх міжнародних договорів, що діють у цій сфері і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Правовідносини, пов'язані з правовою охороною інтелектуальної власності, регулюються також близько ста нормативно-правовими актами. Окремі норми права інтелектуальної власності містяться також у 26 інших законах України.

Національне законодавство розвивалося з урахуванням перспектив інтегрування країни у всесвітню економічну систему. До вступу України до Світовій організації торгівлі в 2008 році була проведена значна робота стосовно забезпечення міжнародних стандартів щодо охорони прав інтелектуальної власності.

Таким чином, за 20 років розвитку відносин у сфері інтелектуальної власності в Україні створено розгалужену сучасну нормативну базу з питань правової охорони інтелектуальної власності, положення якої узгоджуються із загальновизнаними на міжнародному рівні підходами до забезпечення такої охорони, зокрема з підходами, визначеними в міжнародних договорах, які адмініструє Всесвітня організація інтелектуальної власності (далі – ВОІВ), а також вимогами Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності Світової організації торгівлі.

Процеси удосконалення та гармонізації нормативної бази в сфері інтелектуальної власності в Україні є постійними в зв'язку з необхідністю враховувати новації міжнародного правового регулювання у цій сфері, її взаємодією з іншими сферами життя суспільства, що постійно розвиваються – економікою, наукою, культурою, як на національному, так і на міжнародному рівні.

Одночасно зі створенням і удосконаленням нормативної бази в сфері інтелектуальної власності в Україні була сформована й розвинена інституційна база, необхідна для забезпечення набуття, здійсненнята захисту прав інтелектуальної власності. У теперішній час вона включає державні органи, установи та структури, що наділені прямими і непрямими функціями та відповідальністю в сфері інтелектуальної власності, та судові органи.

Центральна роль у Національній системі інтелектуальної власності належить Державній службі інтелектуальної власності України (далі – Державна служба), створеній у грудні 2010 року на базі ліквідованого Державного департаменту інтелектуальної власності, що діяв у складі Міністерства освіти і науки України, в рамках реформування державного управління в Україні.

Державна служба є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності. Відповідно до покладених завдань Державна служба: організовує в установленому порядку експертизу об'єктів права інтелектуальної власності, визначає уповноважені заклади експертизи та доручає їм проведення експертизи заявок; видає патенти/свідоцтва на об'єкти права інтелектуальної власності; здійснює державну реєстрацію та ведення обліку об'єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів; веде державні реєстри об'єктів права інтелектуальної власності; видає офіційні бюлетені з питань інтелектуальної власності; організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері правової охорони інтелектуальної власності; організовує роботу з підготовки та перепідготовки спеціалістів з питань інтелектуальної власності; здійснює атестацію представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених); визначає уповноважені організації колективного управління, забезпечує облік цих організацій, здійснює аналіз їх діяльності, знімає з обліку організації колективного управління, виключає з реєстрів організації колективного управління та уповноважені організації колективного управління, анулює відповідні свідоцтва; запроваджує заходи щодо розвитку системи збору та розподілу винагороди за використання об'єктів права інтелектуальної власності; організовує проведення перевірок суб'єктів господарювання на предмет дотримання законодавства у сфері інтелектуальної власності; аналізує стан дотримання суб'єктами господарювання всіх форм власності вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності; запроваджує заходи, пов'язані із забезпеченням відтворювачів, імпортерів та експортерів примірників, що містять об'єкти права інтелектуальної власності і суміжних прав, контрольними марками та веденням Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок; ліцензує виробництво дисків для лазерних систем зчитування, матриць; забезпечує присвоєння та визнання спеціальних ідентифікаційних кодів, нанесених на диски та/або матриці, що експортуються, або матриці, що імпортуються; погоджує видачу державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування аудіовізуальної продукції щодо дотримання авторського права і суміжних прав; запроваджує заходи з легалізації комп'ютерних програм та правомірного їх використання та веде реєстр виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення; здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на Державну службу Президентом України.

До сфери управління Державної служби входять: Державне підприємство "Український інститут промислової власності", що здійснює експертизу заявок на об’єкти промислової власності (у його складі діє Філія "Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг"); Державна організація "Українське агентство з авторських і суміжних прав", що здійснює управління правами авторів; Державне підприємство "Інтелзахист", що виконує функцію видачі контрольних марок для маркування примірників окремих об`єктів авторського права та суміжних прав.

Згідно з Указом Президента України від 8 жовтня 2013 року № 549 діяльність Державної служби координується і спрямовується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

Діяльність із навчання і розповсюдження знань в сфері інтелектуальної власності організується та реалізується державою через Міністерство освіти і науки України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Державну службу інтелектуальної власності України згідно з наданими їм повноваженнями. Ця діяльність спрямована на активізацію осмислення українським суспільством необхідності законного застосування прав інтелектуальної власності. Саме правильне застосування таких прав забезпечить розвиток економіки, буде достойно стимулювати творчу активність та інноваційний процес на благо всієї країни.

Ця діяльність орієнтована на формування необхідного рівня знань і виховання поваги до інтелектуальної праці та її результатів, які втілені в інтелектуальній власності, а також на інформування суспільства про можливі збитки та існуючи загрози для добробуту та здоров'я людей, які таять у себе контрафактні та піратські товари.

Для сприяння співпраці в сфері інтелектуальної власності з промисловістю і підприємництвом, з академічним та університетським середовищем, науково-дослідними установами, засобами масової інформації, громадськими організаціями  Державна служба постійно організовує просвітницькі заходи, радіо- та телепередачі задля підвищення рівня обізнаності різних категорій населення з питань інтелектуальної власності, формування інтелектуального потенціалу країни. З цією метою проводяться заходи, спрямовані на підвищення винахідницької активності, популяризацію прав інтелектуальної власності серед молоді, підвищення зацікавленості молоді в отриманні знань у сфері інтелектуальної власності, визначення перспектив розвитку сфери в цілому, освоєння сучасних інформаційних технологій тощо. Важливим кроком стало укладання у 2012 році договору про співпрацю у сфері інтелектуальної власності між Державною службою і Українським союзом промисловців і підприємців, який є найбільшим в Україні громадським об'єднанням організацій ділових кіл та суб'єктів економічної діяльності усіх форм власності.

Важливим аспектом підвищення обізнаності молоді у сфері інтелектуальної власності стало проведення Літньої школи "Україна-ВОІВ" для молодих фахівців і студентів на базі Національного університету "Одеська юридична академія", що вже вважається традиційним міжнародним заходом.

Ефективним засобом обміну досвідом і поширення знань у сфері інтелектуальної власності стало проведення конференцій, у тому числі і міжнародних, науково-практичних семінарів, семінарів-тренінгів, лекцій, виставок, круглих столів, нарад. Фахівці державної системи правової охорони інтелектуальної власності щорічно беруть активну участь у семінарах, конференціях, робочих зустрічах та інших заходах, які проводяться іншими організаціями в Україні.

Значну роль у цьому процесівідіграють і державні інспектори з питань інтелектуальної власності, які проводять просвітницьку роботу в регіонах України. Вони постійно взаємодіють із засобами масової інформації: публікують статті в регіональних газетах і журналах, виступають на місцевих телеканалах, публікують інформацію на сайтах облдержадміністрацій та міських рад; проводять навчально-методичну роботу для працівників правоохоронних органів і прокуратури.

Завдяки активній діяльності з просування інтелектуальної власності в Україні все більше поглиблюється процес осмислення місця і ролі інтелектуальної власності як ціннісного ресурсу та міцного інструменту розвитку творчої активності та інновацій. Поступове зростання рівня культури в сфері інтелектуальної власності потребує, за прикладом провідних країн світу, впровадження новітніх освітніх заходів із питань інтелектуальної власності в національну систему освіти на всіх її рівнях. Це передбачає більш активне залучення до цього процесу Міністерства освіти і науки України.

У той же час, в умовах інформатизації суспільства, масового розповсюдження Інтернет і вітчизняних досягнень у сфері інформаційних технологій, все більш актуальним виявляється необхідність максимального використання можливостей сучасної техніки з розповсюдження інформації та здійснення консалтингових послуг у режимі он-лайн. Поряд із значними успіхами щодо безкоштовного доступу в режимі он-лайн до інформації про заявки та охоронні документи на об'єкти інтелектуальної власності, впровадження системи використання цифрового підпису, залишаються ще реальні можливості інформаційних і комунікаційних технологій, які можуть бути реалізовані на законодавчому рівні на благо нинішніх і потенційних українських та іноземних користувачів Національної системи інтелектуальної власності: електронна подача заявок на об'єкти інтелектуальної власності, електронний документообіг тощо.

ВИСНОВКИ

Виходячи з мети роботи, можна зробити наступні висновки:

По-перше, право інтелектуальної власності є сумою тріади майнових прав (права володіти, права користуватися, права розпоряджатися) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторканість твору тощо).

По-друге,незважаючи на те, що в Україні впроваджена система освіти у сфері інтелектуальної власності, наближена до міжнародних стандартів, необхідно вирішувати комплексно на законодавчому рівні питання оптимізації юридичної освіти, зокрема у сфері інтелектуальної власності до рівня Євросоюзу. Це сприятиме посиленню не лише правової охорони інтелектуальної власності, розвитку ринкових відносин, а й значною мірою процвітанню нашої країни.

По-третє,завдяки активній діяльності з просування інтелектуальної власності в Україні все більше поглиблюється процес осмислення місця і ролі інтелектуальної власності як ціннісного ресурсу та міцного інструменту розвитку творчої активності та інновацій. Поступове зростання рівня культури в сфері інтелектуальної власності потребує, за прикладом провідних країн світу, впровадження новітніх освітніх заходів із питань інтелектуальної власності в національну систему освіти на всіх її рівнях. Це передбачає більш активне залучення до цього процесу Міністерства освіти і науки України.

Отже, за 20 років розвитку відносин у сфері інтелектуальної власності в Україні створено розгалужену сучасну нормативну базу з питань правової охорони інтелектуальної власності, положення якої узгоджуються із загальновизнаними на міжнародному рівні підходами до забезпечення такої охорони, зокрема з підходами, визначеними в міжнародних договорах, які адмініструє Всесвітня організація інтелектуальної власності (далі – ВОІВ), а також вимогами Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності Світової організації торгівлі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради України 1999. − Додаток до № 51. − Ст.112.
2. Кримінальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради. − 2001. − № 25-26. − С.134
3. Закон України «Про охорону прав на Винаходи І Корисні Моделі» // Відомості Верховної Ради. − 1994. − № 7. − Ст. 32
4. Кучкаров С.М. Цивільне право України/ В. П. Ємельянов– К.: Вид. Консум, 2006. – С. 136-149.
5. Хоменко О. В. Патентне право країн світу: історія / О. В. Хоменко .– К. : Либідь, 2004. – 736с.
6. Маслова С. О. Правовідносини в Україні: навч. посібник / С. О. Маслова, О. А. Опалов. – К.: Каравела, 2007. – 304 c.
7. Михайловський В. В. Інтелектуальна власність: посібник / В. В. Михальський. – К. : Ніка-Центр, 2007. – 296с.
8. Данильчук В. О. Захист права інтелектуальної власності в Україні: навч. посіб. / В. О. Жаров. – К. : Ін-т інтелектуальної власності, 2005 – 347с.
9. Трататус А. М. Патентные войны: пособие / А. М. Трататус. – М. : Зоря, 2005. – 462с.
10. Іванов Д. М. Влада, надана патентом: / Д. М. Іванов. – К. : Росмєн, 2004. – 231с.