Освіта у галузі інтелектуальної власності

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ ТА ІНФОРМАТИЗАЦІЇ

 

КАФЕДРА № 43

(військово-гуманітарних  дисциплін)

 

 

 

РЕФЕРАТ

з навчальної дисципліни «Інтелектуальна власність»

 

 

Тема:«Освіта у галузі інтелектуальної власності»

 

 

 

 

Виконав: курсант 106-м навч. гр.

солд.   І.В.ЛИТВЯК Перевірив:начальник кафедри №43

   п/п-к   О. Г.САЄНКО

 

 

 

 

 

 

КИЇВ 2014

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ.........................................................................................................................	3
Розділ І. Інтелектуальна власність, як результат творчої діяльності.................	4
Розділ ІІ. Освіта у галузі інтелектуального права ………………………...........	7
Розділ ІІІ.Стан розвитку сфери інтелектуальної власності в Україні………….	17
Висновки…………………………………………………………………...............	24
Список використаної літератури……………………………………………........	25

 

 

 

ВСТУП

 

 

Актуальність теми. Проблеми забезпечення захисту прав інтелектуальної власності в Україні багато в чому визначаються значною нестачею кваліфікованих фахівців з цих питань, що потребують великого обсягу спеціальних теоретичних знань та практичного досвіду. На жаль, таких фахівців в Україні недостатньо, адже система вищої освіти не забезпечує відповідності підготовки кадрів суспільним потребам. За ринкових відносин освіта з питань інтелектуальної власності є нагальною потребою ділових людей. У сучасних умовах необхідно поглиблювати фаховий рівень підготовки фахівців з інтелектуальної власності з огляду на розвиток інформаційно-аналітичної та інноваційної діяльності в Україні. Адже неможливо створювати та виробляти патентно- і конкурентоспроможну продукції без встановлення її правового статусу, фактичної вартості, можливостей пристосування до вимог споживчого ринку та конкретних споживачів, заінтересованих у її використанні.

Мета роботи: проаналізувати роль та значення освіти у галузі інтелектуальної власності.

Для досягнення поставленої мети потрібно виконати наступні завдання:

• розглянути інтелектуальну власність, як результат творчої діяльності;
• визначити значення освіти у галузі інтелектуального права;
• розглянути ;

Об’єкт роботи: освіта у галузі інтелектуальної власності.

Предмет роботи: інтелектуальна власніть.

 

 

РОЗДІЛ І.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ, ЯК РЕЗУЛЬТАТ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

 

Інтелектуальна власність у широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній областях.

Інтелектуальна діяльність - це творча діяльність, а творчість - це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим вищий інтелектуальний потенціал індивідуума, тим цінніші результати його творчої діяльності - інтелектуальна власність.

Для людини характерні два види творчості - художня і технічна. Результатом художньої творчості є літературні і художні твори. Результатом технічної творчості - винаходи, торговельні марки, комерційні таємниці тощо.

Результати художньої творчості використовуються в гуманітарній сфері для збагачення внутрішнього світу людини, формування його світогляду. Результати ж технічної творчості застосовуються переважно у сфері виробництва товарів і надання послуг. Вони сприяють підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності, забезпечують конкурентоспроможність вироблених товарів і послуг.

За сформованою історичною традицією результати технічної творчості називають об'єктами права промислової власності, або "промисловою власністю". Поняття "промислова власність" іноді помилково ототожнюється з матеріальними об'єктами промисловості - будинками, спорудами, устаткуванням. Однак це не так. Промислова власність - це вид інтелектуальної власності. Слово "промислова" у цьому словосполученні закріпилося, очевидно, у результаті того, що вона застосовується, головним чином, у промисловості, що є сектором економіки, зацікавленим в ній.

Підкреслимо, що під інтелектуальною власністю розуміють не результат інтелектуальної діяльності людини як такий, а право на цей результат. На відміну від матеріальних об'єктів, тобто таких, що можна відчути на дотик, наприклад, книги, автомобіль, право не можна відчути на дотик. Отже, інтелектуальна власність є нематеріальним об'єктом.

З цього випливає низка важливих наслідків. Наприклад, на відміну від матеріальних об'єктів, інтелектуальною власністю, у багатьох випадках, заволодіти набагато легше. Так, якщо у процесі бесіди ви розкриєте комерційну таємницю, то ця інформація перекочує до мозку вашого співрозмовника і повернути її назад, на відміну від матеріального об'єкта, неможливо. Відтепер обидві сторони володіють одним і тим об'єктом. Відмінності спостерігаються також під час обміну. Так, якщо ви обмінялися з партнером комп'ютерами, то після такого обміну кожна зі сторін буде мати по одному комп'ютеру. Але якщо ви обмінялися ідеями як результатами творчої діяльності, то кожна зі сторін буде мати по дві ідеї.

Якщо інтелектуальна власність нематеріальна, то що є об'єктом власності? Об'єктом власності є право на результати інтелектуальної діяльності людини. Це право має подвійну природу. З одного боку, творець (автор) нематеріального об'єкта власності і творець матеріального об'єкта власності мають подібні права власності, тому що право на результат творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на свій розсуд, а також передавати іншим особам, тобто воно подібне до права власності на матеріальні об'єкти (майновим правом). З іншого боку, поряд з майновим правом, існує деяке духовне право творця на результат творчої праці, так зване право автора. Тобто автор має сукупність особистих немайнових (моральних) прав, що не можуть відчужуватися від їхнього власника в силу їхньої природи, та майнових прав. Іншими словами, якщо майнове (економічне право) на результат творчої праці може бути віддільним від творця (переданим іншій особі в обмежене чи необмежене користування), то моральне (немайнове) право автора невіддільне від творця і не може бути передано іншій особі.

Таким чином, право інтелектуальної власності є сумою тріади майнових прав (права володіти, права користуватися, права розпоряджатися) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторканість твору тощо).

Деякі науковці вважають, що право інтелектуальної власності - це виключне право правовласника дозволяти або забороняти іншим особам користуватися результатами творчої діяльності. Тому в подальшому ми будемо користуватися саме таким поняттям права інтелектуальної власності.

Майнові й особисті (немайнові) права на результат творчої діяльності взаємозалежні і найтіснішим чином переплетені, утворюючи нерозривну єдність. Двоякість права найважливіша особливість інтелектуальної власності.

 

 

РОЗДІЛ ІІ.

ОСВІТА У ГАЛУЗІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПРАВА

 

 

Зростання ролі та значення інтелектуальної діяльності, створення нових об’єктів інтелектуальної власності, їх впровадження і правова охорона є пріоритетними для соціально-економічного розвитку нашої країни. У цивілізованому суспільстві, яким є й наша держава, охорона об’єктів інтелектуальної власності та їх правовий захист мають відповідати сучасним вимогам, бути демократичними та ефективними. Державну політику слід здійснювати також і з урахуванням пріоритетів у розвитку освіти та науки, підтримувати найбільш важливі галузі виробництва, в яких використання новітніх досягнень техніки і технологій може забезпечити найбільший ефект та віддачу.

Визнання інтелектуальної діяльності такою, що забезпечує успішний розвиток усіх сфер суспільно корисної діяльності, зумовлює необхідність зосередити державні можливості (творчий потенціал, матеріальні ресурси, кошти тощо) на всебічному розвитку цієї сфери.

Незважаючи на активне дослідження кола проблем інтелектуальної власності, в останні роки багато питань ще не отримало адекватного вивчення. Зокрема, залишаються недостатньо визначеними роль і значення юридичної освіти в контексті забезпечення умов для активізації інтелектуальної діяльності, її розвитку, правової охорони та захисту. Потребують переосмислення питання оптимізації підготовки фахівців з питань інтелектуальної власності, поширення загальних знань, рівня культури й освіти у зазначеній сфері. Оптимізація забезпечення захисту прав інтелектуальної власності в Україні багато в чому залежить від кваліфікованих фахівців, що потребують великого обсягу спеціальних теоретичних знань та практичного досвіду. Таких фахівців в Україні недостатньо, адже система вищої освіти не відповідає сучасним потребам підготовки кадрів.

Юридичну та спеціальну освіту в сфері інтелектуальної власності необхідно орієнтувати на формування правової культури для усіх верств населення комплексно. У цьому контексті важлива роль належить сучасним телекомунікаційним засобам, які могли б забезпечити публічні інформаційні акції із роз’яснення негативних наслідків неправомірного використання об’єктів права інтелектуальної власності. На наше переконання, особливої уваги потребують заходи щодо підготовки наукових кадрів у сфері інтелектуальної власності, запровадження різних форм і методів перепідготовки й підвищення кваліфікації різних соціальних категорій - патентних повірених, керівників підприємств, установ та організацій, працівників органів державної влади, місцевого самоврядування, які в силу службових обов’язків причетні до сфери управління інтелектуальною власністю. Це і пропаганда знань у сфері інтелектуальної власності з метою охоплення навчанням різних категорій населення, насамперед шкільної молоді, й удосконалення нормативно-правової бази діяльності патентних повірених, підвищення кваліфікації суддів, які розглядають справи з питань інтелектуальної власності тощо.

Підготовка кадрів з питань інтелектуальної власності повинна відбуватися одночасно з формуванням у суспільстві високого рівня культури та освіти у сфері інтелектуальної власності. Важливим залишається питання створення умов для підготовки наукових кадрів у сфері інтелектуальної власності та удосконалення науково-методичного забезпечення освітньої діяльності для підготовки й видання наукових розробок в означеній сфері.

Аналіз сучасних тенденцій суспільно-економічного розвитку вимагає створення системи дистанційного навчання у сфері інтелектуальної власності, інформаційно-аналітичної та інноваційної діяльності, що забезпечить відповідність навчального процесу одному із сучасних принципів вищої освіти, який вимагає її доступності та наближення до робочого місця.

Що стосується гармонійного розвитку майбутнього спеціаліста-юриста, зокрема спеціаліста в сфері інтелектуальної власності, то його фаховість має бути заснована на гуманістичних орієнтирах і морально-етичних засадах, на справжній інтелігентності, яку вбачають не в наявності диплома про вищу освіту, а в оволодінні гуманітарною культурою, вмінні мислити, співпереживати, бути здатним до етичних рефлексій перебігу подій, щоб не лише розуміти їх, а й визначити своє практичне ставлення до них.

Усвідомлення навчальних проблем і необхідність їх вирішення породжує внутрішню духовну енергію й творчу ініціативу молодої людини, почуття відповідальності за розвиток нашого суспільства, почуття впевненості у своєму майбутньому. Наприклад, підготовка фахівця-юриста - це турбота не лише про високий рівень інтелекту і глибокі знання з фаху, а й про його морально-етичне виховання, про сприйняття його індивідуальною свідомістю суспільних цінностей і реалізацію їх у практичній діяльності. Це залежить не лише від об’єктивних умов, що склалися у суспільстві, а й значною мірою - від рівня освіченості, культури, особливостей стилю мислення і його морально-психологічних властивостей. Підвищене почуття професійного і морального обов’язку, почуття відповідальності за свої рішення, дії та вчинки, сувора дисципліна й повага до права, високий професіоналізм і висока моральна й правова культура - це ті риси, які повинен мати фахівець у сфері права інтелектуальної власності.

Підготовка майбутнього фахівця має сенс тільки у контексті духовно-практичних кроків у напрямі самовиховання особистості, а системність викладання фахових і гуманітарних дисциплін повинна сприяти освіченості майбутніх юристів, їх моральній досконалості, інтелігентності. Інтелігентну людину характеризує передусім повага до оточуючих, усвідомлення того, що вона знаходиться лише на шляху до знань. Тому вона постійно поповнює свої знання, особливо у галузі гуманітарної культури.

Особливу роль у розумінні морально-етичних проблем юридичної професії відіграє етика права, яка має на меті декілька цілей: а) виявлення власного ставлення студента до вже сформованих наявних уявлень про моральні цінності - честь, совість, обов’язок, гідність, справедливість, закон; б) виявлення здатності студента систематизувати отримані знання й критично оцінювати власну позицію щодо конкретних ситуацій практичної діяльності юриста; в) етичне знання тільки тоді набуває сутнісного значення, коли воно переведено «на себе», сприяє розвитку індивідуальності, вихованню.

Також юристу у процесі спілкування з різним контингентом людей необхідна не лише логіка, яка не завжди може пояснити ситуацію. Вивчення основних естетичних категорій допомагає глибше і яскравіше усвідомити навколишній світ, а також і сутність законотворення.