Правовідносини як складовий елемент механізму правового регулювання

Автор: Пользователь скрыл имя, 02 Марта 2013 в 13:14, курсовая работа

Краткое описание

Метою роботи є визначення ролі правовідносин у механізмі правового регулювання, засвоєння понять юридичного факту, оволодіти знаннями про класифікацію юридичних фактів.
Для досягнення поставленої мети визначено такі основні задачі роботи: дослідити механізм правового регулювання та правовідносини як його складову частину, засвоїти поняття юридичного факту, оволодіти класифікацією юридичних фактів.

Оглавление

ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. МІСЦЕ ПРАВОВІДНОСИН В МЕХАНІЗМІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ 5
1.1 Поняття механізму правового регулювання 5
1.2 Правовідносини у механізмі правового врегулювання 9
РОЗДІЛ ІІ. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ 11
2.1 Ознаки правових відносин 11
2.2 Суб’єкти правових відносин 14
2.3 Об’єкти правових відносин 17
РОЗДІЛ ІІІ. ЮРИДИЧНИЙ ФАКТ ЯК ПЕРЕДУМОВА ВИНИКНЕННЯ, ЗМІНИ ТА ПРИПИНЕННЯ ВІДНОСИН 18
3.1 Поняття юридичного факту 18
3.2 Класифікація юридичних фактів 19
ВИСНОВКИ 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 31

Файлы: 1 файл

Правовідносини як складовий елемент механізму правового регулювання.doc

— 156.00 Кб (Скачать)

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

Обґрунтування вибору теми та її актуальність. Механізм правового регулювання — це система правових засобів (способів і форм), за допомогою яких забезпечується впорядкування суспільних відносин, їхня відповідність вимогам правових норм. Він є необхідною складовою будь якої правової системи. Без нього неможливе нормальне функціонування права та існування держави. Найважливішою складовою цього механізму є правові відносини. Люди в процесі свого життя і діяльності вступають один з одним  у численні взаємини. Саме регламентація цих відносин є пріоритетною задачею механізму правового регулювання, оскільки від цього напряму залежатиме рівень законності в державі. Саме через важливість цього елементу механізму правового регулювання для суспільства я обрав дану тему курсової роботи.

Метою роботи є визначення ролі правовідносин  у механізмі правового регулювання, засвоєння понять юридичного факту, оволодіти знаннями про класифікацію юридичних фактів.

Для досягнення поставленої мети визначено  такі основні задачі роботи: дослідити  механізм правового регулювання  та правовідносини як його складову частину, засвоїти поняття юридичного факту, оволодіти класифікацією юридичних фактів.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є правовідносини як складова частина механізму правового регулювання.

Предметом дослідження є місце  правових відносин в механізм правового  регулювання, поняття, ознаки та сторони правовідносин, а також передумови виникнення, зміни та припинення правовідносин.

Методи дослідження. Під час написання курсової роботи я використовував низку правових та загальнонаукових методів. Основним методом для написання роботи став метод аналізу правовідносин як правового явища. Також я використовував дедуктивний метод, який зумовлює особливості побудови мого плану (спочатку надається характеристика явищу, і лише потім – його деталям). Під час опису видів юридичних фактів мені значно допоміг метод класифікації та моделювання. Також мені дуже допоміг метод дослідження монографічних публікацій.

Аналіз використаних джерел та літератури. Питання сутності правових відносин у системі механізму правового регулювання знаходиться у теоретичній площині – саме тому основою для мого дослідження стали монографії та наукові роботи вітчизняних вчених-теоретиків юриспруденції. Зокрема варто відмітити монографії з теорії держави та права під редакцією Скакун О.Ф та Марченко М.Н. Не менше інформації я отримав з монографії Ківалова С.В “Адміністративне право України”.

Обґрунтування структури роботи. Першу главу я присвятив механізму правового регулювання. В ній буде надано загальну характеристику механізму, а також визначено місце правових відносин в механізмі правового регулювання. В другій главі проведено аналіз самих правовідносин – надано поняття правових відносин та досліджено його ознаки, суб’єктний та об’єктний склад. Третю главу я присвятив юридичному факту – необхідній передумові виникнення, зміни та припинення будь яких правових відносин.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  І. МІСЦЕ ПРАВОВІДНОСИН  В МЕХАНІЗМІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

 

1.1 Поняття механізму правового регулювання

Держава забезпечує життєдіяльність  суспільства як системи через використання влади, а право — через нормативне регулювання. Останнє споконвічно покликано бути стабілізуючим і заспокійливим фактором завдяки принципам волі і справедливості, які містяться у ньому.

Правове регулювання  — це дія права на суспільні  відносини з допомогою використання певних юридичних засобів. В умовах формування в Україні основ правової держави роль і значення правового регулювання суспільних відносин набувають особливої актуальності. Адже головною ознакою моделі держави, що характеризуються як правова, виступає саме ознака високої правової урегульованості суспільних відносин. Відмітна риса правового регулювання полягає в тому, що воно має специфічний механізм. Поняття механізму правового регулювання використовується в теорії для розкриття взаємодії різних елементів правової системи, за допомогою яких здійснюється регулятивний вплив на суспільні відносини з метою їх впорядкування [8, с175].

Механізм правового  регулювання - це сукупність правових засобів, узята в єдності, за допомогою  яких держава здійснює правовий вплив  на суспільні відносини в бажаному для нього напрямку, за допомогою яких забезпечується впорядкування суспільних відносин, їхня відповідність вимогам правових норм.

У механізмі правового  регулювання виділяють структуру  правового регулювання, що характеризується, насамперед, методами і способами регулювання. Кожна галузь права має свій метод чи  сполучення методів правового регулювання. У теорії правового регулювання прийнято виділяти два методи правового впливу:

1) метод децентралізованого  регулювання, побудований на координації цілей і інтересів у суспільних відносинах і який застосовується у сфері галузей приватно - правового характеру;

2) метод централізованого, імперативного регулювання, що  базується на відносинах субординації  між учасниками  суспільних відносин і що використовується у привселюдно - правових галузях.

Способи правового регулювання  — складові елементи впорядкованих  суспільних відносин: дозволу, зобов'язування (веління), заборони.

Дозвіл — це надання  особі права на свої власні активні  дії (роби, як вважаєш за потрібне). Прикладом здійснення правового регулювання за допомогою цього способу може бути будь-яка правова норма, що надає суб'єкту право на одержання тих чи інших благ. Наприклад, права на отримання пенсії.

Зобов'язування (веління) — покладання на особу обов'язку активної поведінки (роби тільки так), наприклад, обов'язок забезпечення обвинуваченому права на захист, обов’язок своєчасного виконання договірних зобов’язань тощо.

Заборона — це покладання на особу обов'язку утримуватися від  вчинення дій певного роду (тільки так не роби). Прикладом заборони можуть бути положення норм права про заборону пропаганди війни, національної чи расової переваги одних народів над іншими. Норми Особливої частини Кримінального кодексу також є фактично заборонами, оскільки вони встановлюють відповідальність за певні дії і тим самим їх забороняють. Зобов'язання (веління) і заборони превалюють в основному в галузях, що належать до публічного права [8, с175].

Усі способи правового  регулювання пов'язані із суб'єктивними правами. При дозволянні суб'єктивне право утворює зміст даного способу правового регулювання. При зобов’язувані та забороні право вимоги належить іншим особам. Його призначення — забезпечити виконання активного (зобов'язування) або пасивного (заборони) юридичного обов'язку.

Перераховані й розтлумачені способи правового регулювання  з найбільшою ефективністю досягають  своєї мети лише в тісному взаємозв'язку один з одним. Так, дозвіл суб’єктові певної поведінки буде реальним лише за наявності обов'язків в інших суб’єктів задовольняти потреби, що виникли у цьому зв'язку в уповноваженого суб’єкта.

Отже, процес правового  регулювання в кожному конкретному  випадку різний – у залежності від виконання правових обов'язків - чи  добровільно, чи  примусово.

Істотне значення для розуміння правового регулювання має його  предмет чи сфера правового регулювання.

Зі сказаного можна  зробити висновок, що поняття механізму  правового регулювання дозволяє:

- не тільки зібрати разом явища правової дійсності – норми, правовідносини, юридичні акти й ін., що беруть участь у правовому впливі, - і оскаржити їх як цілісність, але і представити їх у працюючому, системно діючому виді, що впливає, що характеризує результативність правового регулювання;

- висвітити у зв'язку з цим специфічні функції, що виконують ті чи інші юридичні явища в правовій системі, показати їхній зв'язок між собою і взаємодію [12, с71].

Розглянута позиція  розуміння механізму правового  регулювання як сукупності правових засобів, що використовуються у процесі  правового регулювання суспільних відносин, є дискусійною, на думку В.М. Сирих. Свої погляди він обґрунтовує тим, що один з основних принципів наукового аналізу складних систем, механізмів вимагає розглядати досліджуваний об'єкт, явище у взаємозв'язку, взаємодії складових його частин. Тільки таким чином можна встановити, наскільки ефективно діють компоненти, які їхні функції і наскільки результативною є робота механізму в цілому як єдиного цілісного утворення. Вивчення ж структури механізму на рівні складових його частин є неповним. Тому, щоб одержати вірні уявлення про механізм правового регулювання, його здатності виступати в цій якості варто розглядати максимально повно всі його компоненти, а також узяти їх у взаємозв'язку і взаємодії.

При таких методологічних вимогах механізм правового регулювання можна розглядати як складну систему, що складається з правових засобів, суб'єктів, що здійснюють правове регулювання чи правову діяльність, і юридично значимих результатів їхньої діяльності. При цьому єдиний механізм правового регулювання згідно стадіям правового регулювання підрозділяється на три компоненти: механізм правотворчості, механізм реалізації норм права і  механізм державного примусу.

Кожен механізм діє на своїй стадії правового регулювання — правотворчості, правореалізації і застосуванні юридичної відповідальності – і характеризується специфічними, тільки йому властивими правовими засобами.

Таким чином, механізм правового  регулювання — це узята в єдності  система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких нормативність права переводиться в упорядкованість суспільних відносин, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок [12, с75] .

Основні ознаки (риси) механізму  правового регулювання такі:

1. Є складовою частиною механізму соціального регулювання. Його правова діяльність супроводжується політичним, економічним, етичним та іншими видами механізму соціального регулювання, переплітається з ними.

2. Збирає усі явища правової дійсності:

—  засоби (норми права, суб'єктивні права і юридичні обов'язки, рішення судів тощо, об'єктивовані в правових актах);

— способи (дозволи, зобов'язання, заборони);

— форми (використання, виконання, додержання, застосування).

3. Становить систему  правових засобів, способів, форм, що перебувають у взаємозв'язку і взаємодії. Кожна частина механізму правового регулювання знаходиться на своєму місці (як годинний механізм), виконує специфічні функції. Якість виконуваних ними функцій впливає на роботу інших частин і результат функціонування механізму в цілому.

4. Є динамічною частиною  правової системи суспільства.  Його рух виражається в стадіях,  яким відповідають свої механізми  дії. Як і правова система  суспільства, механізм правового  регулювання являє собою цілісність  правової дійсності, визначається закономірностями еволюції суспільства, рівнем розвиненості економіки, культури. Його призначення полягає в приведенні в дію необхідних елементів правової системи, забезпеченні їх «роботи». Від механізму залежать ефективність правового регулювання, відповідність поведінки учасників суспільних відносин розпорядженням юридичних норм, їх рух до задоволення своїх інтересів.

5. Результатом його  діяльності є встановлення правопорядку  в суспільстві [8, с177].

Механізм правового  регулювання складають елементи, обов'язкові на окремих його стадіях:

1) принципи права, норми  права, нетипові правові розпорядження  (спеціалізовані норми права), об'єктивовані  в нормативно-правових актах;

2) правовідносини, суб'єктивні  юридичні права і обов'язки  в їх індивідуалізації (конкретизації);

3) акти безпосередньої  реалізації прав і обов'язків;

4) акти застосування  норм права.

Кожний елемент виконує  специфічну роль у регулюванні діяльності суб'єктів і суспільних відносин, що виникають на їх основі.

 

1.2 Правовідносини у механізмі правового врегулювання

Правовідносини —  необхідний елемент механізму правового  регулювання, важлива ступінь здійснення програм, закладених у нормах права. У правовідносинах індивідуалізуються положення відповідної правової норми, конкретизуються суб'єктивні юридичні права і обов'язки певних суб'єктів, їх повноваження і юридична відповідальність. Індивідуалізація загальних моделей поведінки стосовно конкретних осіб — другий рівень правового регулювання.

Особливості прав, обов'язків, повноважень і відповідальності (а звідси й особливості правовідносин) багато в чому залежать від характеру регулюючого впливу норм права, у результаті якого складаються різні види правовідносин — регулятивні чи охоронні, активні чи пасивні.

Информация о работе Правовідносини як складовий елемент механізму правового регулювання