Основные теории возникновения государства

Слов’янофіли не проповідували ворожнечі до інших  народів, вважаючи за слов’ян всіх – не за ознаками походження крові, а за умов сприйняття духовних цінностей  православної цивілізації. В. Соловйов писав, що треба застосовувати заповідь Ісуса Христа: „Люби ближнього, як самого себе” також і до спілкування  націй: „Люби всі народи, як свій власний”.

Сьогодні прихильниками  до ідей слов’янофільства в Росії  є відомі письменники О. Солженіцин і В. Распутін. В Україні – філософ  О. Ф. Базилюк. Першочерговими завданнями слов’янських держав, вважають вони, є  відновлення традиційних цінностей  слов’ян, протистояння „ринковій психології”, надання пріоритету виробничій сфері  над комерційною, зміцнення співробітництва  слов’янських держав, створення заслону  примітивній масовій культурі. 

 

4. Особливості виникнення  держав у різних народів світу

Розвиток первісного суспільства в усіх регіонах світу  спочатку проходив приблизно однаково. Проте на стадії переходу до держави  шляхи різних первісних суспільств розійшлися.

Розрізняють два  основні шляхи виникнення держави:

європейський (Афіни, Рим, давньогерманські держави);

східний, азіатський (Єгипет, Вавилон, Китай, Індія та ін.).

На Древньому  Сході, в Азії та Африці (східний, азіатський шлях виникнення держави) перші держави  виникли в зонах поливного  землеробства ще в епоху бронзи. Проведення великих громадських  робіт із будівництва каналів  та інших іригаційних споруд зажадало збереження сільськогосподарської  общини і суспільної форми власності  на землю. Поступово суспільна власність  перетворилася на державну. Приватна власність не придбала істотного  значення.

Потреба в спорудженні  та експлуатації іригаційних систем, необхідність у надійному їх захисті  створювали природне підґрунтя для  самостійної публічної влади. Основою  її стало родоплемінне вельможне  панство — общинне «чиновництво», яке виступало організатором  виробництва і виконувало адміністративні  функції. Ця особлива група посадових  осіб створила апарат державної влади, що складався.

Східні держави  — деспотичні монархії — не мали ясно вираженої класової диференціації. Тут держава стала й організатором  виробництва, й правителем над членами  общини, їх експлуататором. Родоплемінне вельможне панство привласнювало  не самі засоби виробництва, а управління ними. Маючи у власному розпорядженні  якісь матеріальні блага, воно втрачало їх разом з утратою посади. Значення приватної власності, яка посідала певне місце в країнах Давнього Сходу, було невеликим. Раби, як правило, були власністю держави або церкви, але не приватних осіб.

Особлива роль відводилася  божественному освяченню влади. Родове вельможне панство прагнуло зберегти своє становище і владу  як дані Богом, Правитель проголошувався носієм Божої волі, посередником між  Богом і людьми. Так відбувався процес сакралізації влади — проголошення її священною, непорушною, недоторканною.

Особливості виникнення держав східного типу:

основу економічних  відносин складає державна форма  власності;

приватна власність  має другорядний характер;

державна влада  є деспотичною;

є потужний чиновницький апарат;

відбувається сакралізація (освячення) влади;

встановлюються  застій і нерухомість у суспільстві, яке протягом століть не розвивається.

На території  Європи (європейський шлях виникнення держави*) головним чинником утворення  держави було класове розшарування суспільства в зв'язку із формуванням  приватної власності на землю, худобу, рабів. У південної Європі держави  виникли в епоху заліза. Там  не були потрібні такі громадські роботи, як у разі східного (азіатського) шляху  виникнення держав. У результаті розкладання  общин виникла або приватна власність  на землю (Афіни, Рим), або приватне землекористування  зі збереженням державної власності (Спарта).

В Афінах появу держави  нерідко називають класичною  формою походження держави. Вона виникла  безпосередньо із внутрішніх, класових протиріч, які розвилися в надрах родоплемінного суспільства.

У Давньому Римі процес формування класів і держави внаслідок  цілої низки причин гальмувався, і перехідний до держави період розтягся на століття. В основному процес утворення держави в Давньому Римі був таким же, як і в Афінах, лише супроводжувався боротьбою  плебеїв (прийшлого населення) проти  патриціїв (римського родового вельможного  панства). Плебеї — особисто вільні, не пов'язані з римським родом, мали торгове і промислове багатство. Боротьбою проти патриціїв за владу вони стимулювали розкладання  родоплемінного ладу і утворення  держави.

У Давній Спарті поява  держави була обумовлена не лише внутрішньо економічними причинами, а й завойовницькими  походами, у результаті яких завойоване населення ставало не особистими рабами завойовника, а общинними  рабами (ілотами). Перевищення кількості  ілотів над спартанцями і острах загрози повстання з їх боку зумовили формування держави на підґрунті  специфічної форми землекористування. Тут приватна власність на землю  і рабів не допускалася, земля  розподілялася порівну серед  общинників на правах володіння [25].

У давніх германців  утворення держави було прискорене завоюванням значних територій  Римської імперії. Родова організація  не була пристосована для панування  над завойованими територіями. Це призвело до розвитку прафеодального (або ранньофеодального) ладу на землі колись-то могутньої  Римської

Ф.Енгельс у роботі «Походження сім'ї, приватної власності  і держави» називає три форми  виникнення держами: пфінську, римську, німецьку імперії. Шляхом виникнення прафеодальної  держави із первісного ладу йшов розвиток і держав на території Європи (Ірландія), в Давній (Київській) Русі, в Азії у арабів і т.д. У Київській  Русі формування ранньофеодальної державності  супроводжувалося запрошенням на князювання варягів.

В утворенні кожної держави має значення цілий комплекс причин — економічних, політичних, внутрішніх, зовнішніх, тому що виникнення держави у кожного народу має  свої особливості, характеризується певними  рисами.

Є чимало народів  і націй, що створили свої держави  лише у XX столітті. Внаслідок конкретних історичних причин вони або ніколи не мали власної держави, або втратили ранню державність і тривалий час входили до складу інших багатонаціональних держав, відчували національні утиски з боку пануючої влади основної нації (наприклад, Україна у складі дореволюційної Росії). Багато хто з них зуміли домогтися власної державності у XX ст. в результаті реалізації права націй на політичне самовизначення. Ця причина була вирішальною, її супроводжувала характерна для виникнення ранніх держав соціальна неоднорідність суспільства, його суперечливість. Такі держави утворилися в процесі ліквідації імперій, колоній, суверенізації державно подібних утворень.

Так, на руїнах колишніх колоніальних імперій в Азії, Африці, Латинській Америці, Океанії з середини 50-х років XX ст. виникло понад 90 нових  держав, їх кількість у наші дні  зросла. Поповнив ряди нових держав розпад СРСР. До держав, що утворилися внаслідок розпаду СРСР, належать Україна та інші країни СНД.

 

ВИСНОВКИ

Держава – це апарат, механізм, який захищає інтереси населення  певної території, регулює відносини  між членами суспільства, зокрема  за допомогою примусу.

Держава, поширює  свою владу на всіх, хто живе на її території. Державна влада передбачає можливість примусу з боку держави, застосування певних “силових” засобів. В окремих державах це спричиняє  порушення прав окремої людини, зневажання її гідності. У демократичній державі  влада, забезпечуючи інтереси суспільства  загалом, одночасно захищає права  і свободи кожної людини. Межа державної  влади в демократичному суспільстві  – забезпечити права і можливості кожного на користь суспільства.

У понятті держава  в різні історичні епохи вкладали різний зміст, так в свій час Томас  Мор твердив, що держава є змова  багатих проти бідних. Німецький  філософ Гегель говорив: держава  – дійсність розуму.

Вчені й сьогодні сперечаються щодо причин виникнення держави. Частина з них вважає, що в наслідок розвитку людського  суспільства, підвищення продуктивності праці і появи надлишків продуктів  серед людей з’явилась нерівність. Виникли неоднакові, часом протилежні інтереси різних груп людей, рабовласникам, аби примушувати до покори рабів, феодалам – селян була потрібна влада. Щоб утримати владу в своїх  руках, не вистачало власних сил, авторитету. Необхідний був певний рушій, що допомагав би керувати суспільством, примушувати, в разі потреби, до покори. Це – теорія соціально-економічного розвитку. У питанні про виникнення держави в науці є два підходи  – класовий і позакласовий.

Перші держави на нашій планеті з'явилися біля п'ятдесяти сторіч тому назад. У цей  час у юридичній науці існує  досить широке коло теорій, що пояснюють  походження держави. До числа основних з них ставляться наступні:

1. Теологічна. Першопричиною  появи держави називається "слово  боже", божественна воля з усіма  наслідками, що випливають звідси, безумовного, беззастережного, покірного  прийняття даного людям понад.

2. Патріархальна.  Прихильники цієї теорії проводять  паралель між природно необхідною  владою батька в родині (патріарха)  і повноваженнями верховного  володаря в країні, підкреслюючи, що держава є продукт історичного  розвитку родини.

3. Договірна. Передумовою  появи держави вважається "війна  всіх проти всіх" тобто "природний  стан" людей, кінець якому поклало  установу держави, як результату  договору між людьми, прояву їхньої  волі й розуму.

4. Психологічна. Ця  теорія виводить державу з  людської психіки, який властива  потреба наслідувати й підкорятися  лідерові, що видається особистості,  здатної керувати суспільством. Держава є організація для  здійснення такого керівництва.

5. Теорія насильства. Поява держави зв'язується з  війнами, властивими історії розвитку  людства як прояв закону природи,  що припускає підпорядкування  сильними слабких, для закріплення  поневолення яких і створюється  держава як особливий апарат  примуса.

6. Органічна теорія. Держава розглядається як результат  соціальної (органічної) еволюції, коли  відбувається природний добір  у ході зовнішніх воєн і  завоювань, що приводить до  появи урядів, керуючих соціальним  організмом, що вподібнюється організму  людському.

7. Історико-матеріалістична.  У вітчизняній юридичній науці  ця теорія придбала домінуюче  значення й одержала найбільш  докладне висвітлення в навчальній  літературі. Відповідно до даної  теорії, держава - це продукт природничо-історичного  розвитку суспільства. Первісне  суспільство характеризується відсутністю  держави.

Кожна з цих перелічених  теорій має своїх прихильників і  супротивників, докази за і проти. Але  все ж таки не одна з цих теорій не пояснює точно виникнення держави.

Найбільш обґрунтованою  на сьогодні з класового підходу  є соціально-економічна або марксизька теорія, яка пояснює виникнення держави  соціально-економічними причинами. Зокрема  поява металевих знарядь праці  привела до покращення обробітку  землі.

Будь-яка держава  характеризується такими ознаками: наявність  публічної (відкритої) влади, державної  території, мови, громадянства, армії, грошової одиниці і фінансової системи. Виникнення держави спричинено необхідністю між людьми регулювання відносин між ними, в суспільстві загалом, в економіці, іноді підтримання  нерівності між ними – виникає  держава.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Алексеев С.С. Государство  и право.- М., 1999.

Андрусяк Т. Г. Теорія держави і права / Фонд сприяння розвитку укр. правової думки та пропаганди державницьких  традицій "Право для України". — Львів, 1997. — 200с.

Байтин М.И. Сущность и типы государства // Теория государства  и права. Курс лекций. – М., 2005

Варфоломієва Т. В., Гончаренко В. Г., Пастухов В. П., Пенківський  В. Ф., Капелюшний В. П. Правознавство: Навчальний посібник. – К.: Український інформаційно-правовий центр. – 2002. – 385 с.

Венгеров А. Б. Теорія держави і права: підручник для  юридичних вузів. – 3 – те видання. – М.: Юриспруденція, 2000. – 528 с.

Волинка К.Г. Теорія держави і права. – К.: МАУП, 2003. – С. 34-37.

Жегуров Р.Т. Теория государства и права: Учебное  пособие.- М.,2005.

Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Шкарлупа В.К. Основи держави і  права. - К.: Паливода, 2001. – С. 14-15.

Зайчук О.В., Оніщенко Н.М.. Теорія держави і права. Академічний  курс: Підручник / – К.: Юрінком Інтер, 2006. – с. 688.

Кельман М.С..Теорія держави: Навч. посібник -Тернопіль, 2007.

Керецман В.Ю., Семерак  О.С. Правознавство. - К.: Атака, 2002. –  С.6-7.

Клименко С.В., Чичерин  А.Л. Основы государства и права, М.: Теис, 1996.

Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л. та ін.. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб.; За ред. В.В.Копєйчикова; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — Стер. вид.. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 317 с

Корельский В.М., Перевалова В.Д.. Теория государства  и права: Учебник - М., 1999.

Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005. – 592с.

Курс теории права  и государства / Под ред. И.П. Марова.- Тюмень,2004.

Матузова Н. І., Малько А. В. Теорія держави і права: Курс лекцій. – 2 – е видання., переробл. та доповнене. М.: Юристь, 2001. – 771 с.

Нечитайленко А.А..Основи теорії права: Навчальний посібник/ - Харків, 1998.

Общая теория  государства и права: Учебник /Под ред. В.В. Лазарева. - М.: Юристъ, 2007.

Общая теория государства  и права. Академический курс в 2-х  томах. Отв. редактор проф. М. Н. Марченко. – Том 1. Теория государства. – М.: Издательство “Зерцало”, 1998.

Олійник А. Ю. Гусаров  С. Д. Слісаренко О. Л. Теорія держави  і права: Навчальний посібник. –  К.: Юрінком Інтер, 2001. – 163 с.

Основы государства  и права /Под ред. В.А. Ржевского.- Ростов-на-Дону: Феникс,2006.

Політологія. Кн. Перша: Політика і суспільство. Кн. Друга: Держава  і суспільство / А. Колодій, В. Марченко, Л. Климанська, Я. Комина. – Київ: Ельга-Н, Ніка-Центр, 2000. – 584 с.

Самолюк В., Філіп’єв А., Мартинюк Р. Основи правознавства: Навчальний посібник. – Острог: Видавництво  Національного університету «Острозька академія», 2006. – 253с.

Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник / пер. з рос. – Харків.: Консул, 2001.  – 655 с.