Норма права як первинний елемент системи права

✔По суб′єктах правотворчості норми різняться ,бо видають різні органи, особи чи об′єднання :

• норми представницьких органів державної влади;
• норми глави держави;
• норми органів державного управління;
• норми встановлені громадськими об′єднаннями, трудовими колективами, загальнодержавним чи місцевим референдумом.

✔За дією на коло суб′єктів:

• загальні норми – норми,що розповсюджуються своєю дією на всіх громадян;
• спеціальні норми -  розповсюджують свою дію не на всіх громадян , а лише на певну групу суб′єктів;
• виняткові – ці норми у передбачених законом випадках вилучають ,усувають дію норм щодо певних суб′єктів.

✔В залежності від характеру актів,у яких вони містяться:

• норми законів;
• норми підзаконних нормативно-правових актів.

Така класифікація визначає місце і роль кожної норми  у загальній системі правових норм та їх ієрархію , має велике значення для підтримки принципу законності і конституційності.

✔За часом дії:

• постійні;
• тимчасові

✔За місцем дії:

• норми,що діють на всій території країни
• норми,що діють на окремих частинах ( на адміністративно-територіальних одиницях )

✔За характером та ступенем визначеності складових частин норми права:

• абсолютно-визначені
• відносно визначені
• альтернативні
• ситуаційні
• факультативні

✔За галузевою приналежністю норми є :

• цивільного
• конституційного
• кримінального
• трудового
• адміністративного
• податкового
• екологічного
• земельного та інших галузей права.

 

✔За сферою життєдіяльності норми є :

• політичні;
• економічні;
• культурні.

✔В залежності від того,яка з гілок влади встановлює їх:

• норми органів законодавчої влади;
• судові;
• виконавчої.

✔За цільовим призначенням:

• загальнозакріплюючі;
• дифінітивні;
• декларативні;
• колізійні. ₁⁹

Отже, ми бачимо, що існує  громіздка класифікація норм права  за багатьма критеріями,що підтверджує наявність великої кількості норм.

✔За структурним устроєм норми є :

• типові ( класичні )
• не типові ( спеціалізовані )

Такому виду критеріям  поділу норм права приділяється у  науковій юридичній літературі дуже багато уваги.

Висновки 

Норма права  – правова дійсність навіть в  тому випадку, коли вона

жодного разу не застосовувалась для регулювання  фактичних відносин.

Наприклад, в нещодавній історії конституційне  право союзної республіки

на вільний  вихід із складу СРСР. Визнання цього права являло собою

передумову  для визначення правового статусу  союзної республіки та для

державно-політичної практики. Тому можна зробити висновок, що праву

відомі  норми, які застосовуються безпосередньо  та опосередковано – через

інші норми. 

Таким чином, норми права – це загальне правило, яке вбирає в себе

багатство соціального досвіду суспільства  і держави, різноманітність

особливого, індивідуального, окремого. 

Норма права  являє собою науковий, об’єктивно обгрунтований припис

– модель суспільних відносин, яка відображає інтереси суспільства в

розвитку  даних відносин. 

Загальний характер норми права не виходить з її власної природи.

Загальне  в праві в кінцевому рахунку  є відображення того реального

загального, яке об’єктивно існує в чисельних  окремих матеріальних

відносинах  даного виду, які є виробничими  відносинами. 

В сучасних умовах вдосконалення норм права  йде по двом основним

напрямкам: покращення змісту норм, зміцнення  їх «істинності»,

впорядкування їх структури та системи вцілому. 

Перший  напрямок характеризується тенденцією до все більш точного

відображення  потреб суспільного життя, без чого неможливо забезпечити

зростання ефективності дії норм права як регуляторів  суспільних

відносин. Тому вдосконалення змісту стосується всього комплексу норм –

зобов’язуючих, уповноважуючих, забороняючих. Зростає  значення

рекомендаційних норм. В рамках кожної різноманітності  норм виробляються

нові, більш  ефективні методи впливу на суспільні  відносин з допомогою

всіх елементів  правової норми. 

Основними умовами, які дозволяють добитися вдосконалення норм

права, є: 

Точне відображення в правових приписах закономірностей  розвитку

державно-правової побудови. 

Відповідання  норм права умовам моралі та правосвідомості. 

Додержання  умов системності (непротиріччя) та інших закономірностей

діючої  системи права при прийняті нових  норм. 

Врахування  в процесі нормотворчості загальних  принципів регулювання і

управління  суспільними процесами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список використаної літератури :

1. Нерсесянц В.О. О понимании советского права//№7
2. ТДП.Л.В.Авраменко //Харків,2004 р.
3. Потапов М.Г. //Труды СГУ.Вып.3.М.1997
4. Гайворонская Я.В.//Правоведение -2001.№3
5. Бабаев В.К.Нормы права//ТДП/1999 г.
6. Загальна ТДП // За редакцією М.В. Цвіка/Харків,2002
7. Алексеев С.С. Общая теорія права.   Т.2.М.1982
8. Кнапп В.О.//О возможности использования кибернических методов в праве – М.1965.
9. Колошин В.//Право України.1995 №7.
10. ТДП//А.Ю.Олійник,С.Д.Гусарєв/Київ,2001.
11. Нормы советского права. Проблемы теории Под. ред. М.И.Байтина и В.К. Бабаява,1987.
12. Загальна ТДП // В.В.Копєйчиков. Київ, 2000
13. Конституція України
14. Теорія права // В.О.Котюк. Київ ,1996
15. ТДП: Академічний курс, 2-е видання//О.В.Зайчук, А.П.Заєць/Київ,2006
16. Пугинський Б.И. О норме права// Вестн. Моск. ун-та . Серия 11 – 1999,№5

 
 
 
 
 
 

Зноски:

1. ТДП.Л.В. Авраменко // Харків,2004р. ( ст. 182- 183)
2. Нерсесянц В.С. О пониманиии советского права//№7
3. Потапов М.Г.//Труды СГУ. Вып. 3 М. 1997.С. 32 и далее.
4. Гайворонская Я.В.//Правоведение – 2001 -№3 с.41-42
5. Бабаєв В.К. Нормы права //ТГП/ 1999 с.369
6. Бабаєв В.К. Нормы права //ТГП/ 1999 с.369
7. Загальна теорія держави і права //за редакцією М.І.Цвіка./Харків «Право» 2002. С.279
8. ТДП. Л.В.Авраменко//Харків,2004. С. 183
9. Алексєєв С.С.Общая теорія права. Т.2-М. 1982 – с.54
10. Кнапп В.О.//О возможности использования кибернитических методов в праве.-М.1965- с.30
11. Колошин В.//Право України.1995.№7
12. Теорія держави і права //Л.В.Авраменко/Харків 2004.с.184-185
13. ТДП //Олійник,Гусарєв/Київ.2001.с.82
14. Немає
15. Див.Нормы советского права. Проблемы теории //Под. Ред.М.И. Бойтина и В.К. Бабаева – Саратов,1987
16. ТДП.//Л.В.Авраменко. Харків,2004  с.187-188
17. Загальна ТДП//В.В.Копєйчиков. Київ. 2000. С.150
18. Теорія права//В.О.Котюк/Київ.1996.с.52
19. ТДП//А.Ю.Олійник.Київ.2001 р.с.79