Аналіз правової системи Туреччини

     Прокуратура в Туреччині повністю залежить від  виконавчої влади; усі прокурори  призначаються і зміщуються Президентом  за рекомендацією Міністерства юстиції. Прокурори порушують кримінальні  справи, контролюють хід попереднього слідства і виступають в суді як обвинувачі.

     Органи  військової юстиції відносяться  до спеціальних судів і підрозділяються  на військові і військово-дисциплінарні. У обов’язок цих судів входить розгляд справ, що стосуються: військових злочинів, здійснених військовослужбовцями; злочинів, здійснених не військовими особами і що являються, як це визначено спеціальним законом, військовими злочинами; злочинів, спрямованих проти військових при виконанні ними визначених законом обов’язків; злочинів у військових зонах, оголошених законом.

     Військові суди засновуються Міністерством національної оборони у складі двох військових суддів і одного офіцера. У судовому розслідуванні справ бере участь військовий прокурор або його помічник. Військово-дисциплінарні суди при необхідності засновуються командирами полків і вище у складі голови – військового судді і двох офіцерів відповідного рангу. В період дії надзвичайного або облогового стану з рекомендації Міністерства національної оборони урядом засновуються військові суди надзвичайного стану. Ці суди можуть функціонувати і після відміни надзвичайного стану – для завершення порушених кримінальних справ.

     Вищою апеляційною і наглядовою інстанцією по вироках і визначеннях військових судів є Вищий військовий касаційний суд (ВВКС). Його члени обираються Президентом Республіки з кандидатів, що вказуються шляхом таємного голосування по троє на кожне вакантне місце, абсолютною більшістю повного складу колегії ВВКС з числа військових суддів першого класу. Як суд першої інстанції ВВКС може розглядати також справи по злочинах, здійснених генералами і адміралами.

     Вищий військовий адміністративний суд – суд першої і останньої інстанції, що здійснює судовий нагляд за спорами, що виникають з адміністративних актів і дій, що зачіпають військовий персонал або що відносяться до військової служби, навіть якщо ці акти або дії виходять від цивільної влади. Члени цього суду обираються Президентом Республіки: що належать до класу військових суддів – з трьох кандидатів, що висуваються таємним голосуванням на кожне вакантне місце з військових суддів першого класу абсолютною більшістю повного складу суду цього класу; члени судів, що не належать до класу військових суддів, – з трьох кандидатів, що висуваються на кожне вакантне місце генеральним штабом з числа офіцерів, звання і якості яких вказуються в законі.

     До  спеціальних судів законодавство  відносить також транспортний суд, суд по торговельних спорах, суд  з кадастрових питань, виїзний  суд по земельній власності тощо.

     Суд по юрисдикційних конфліктах відповідно до Конституції уповноважений виносити остаточні ухвали по спорах між судами правосуддя, між адміністративними і військовими судами з приводу осудності або винесених ними ухвал. 3 члени цього суду обираються з числа членів секцій Вищого касаційного суду, 3 – з числа членів секцій Державної ради. При розгляді розбіжностей між карно-цивільними і адміністративними судами, з одного боку, і військовими судами – з іншою, до складу суду вводяться 2 члени з ВВКС. Головування в суді здійснюється особою, делегованим Конституційним судом з числа власних членів.

     Спеціальним органом конституційного нагляду  в Туреччині є Конституційний суд (створений в 1961 р.). Цей суд  вищої інстанції складається  з 11 основних і 4 резервних членів. Їх обирає Президент з числа кандидатів, що висуваються Вищим касаційним судом (2 основних і 2 резервних), Державною радою (2 основних і одного резервного), Військовим касаційним судом, Вищим військовим адміністративним судом, Рахунковим судом, Вищою радою за освітою (усе по одному основному), адвокатурою (3 основних і одного резервного). Членами суду можуть бути призначені юристи з 15-річним стажем роботи в судах або адвокатурі у віці не молодше 40 років [7].

     Конституційний  суд контролює відповідність  Конституції законів, постанов, що мають силу закону. Закони про зміну Конституції розглядаються і перевіряються тільки з точки зору відповідності форми. Проте в Конституційному суді не може збуджуватися справа з приводу невідповідності Конституції за формою і змістом постанов, що мають силу закону і прийнятих при надзвичайному, облоговому стані і у разі війни. Після закінчення 10 днів з моменту публікації закону не може збуджуватися справа про його анулювання у зв’язку з невідповідністю його Конституції за формою; така вимога не може висуватися і шляхом опротестовування.

     Як  Верховний суд Конституційний суд  може розглядати справи по злочинах, пов’язаних з обов’язками Президента Республіки, членів Ради міністрів, голів і членів Конституційного суду, Вищого касаційного суду, Державної ради, Вищого військового касаційного суду і Вищого військового адміністративного суду, їх головних прокурорів, заступника головного прокурора Республіки, голови і членів Вищої ради суддів і прокурорів і Рахункового суду. Обов’язки прокурора у Верховному суді виконує головний прокурор Республіки або його заступник.

     Рішення Конституційного суду остаточні  і оскарженню не підлягають. При  цьому Конституційний суд, відміняючи повністю або частково закон або  постанову, що має силу закону, не може діяти як законодавець, встановлювати норми, здатні призводити до нової практики.

     Рахунковий  суд, хоча і знаходиться в Конституції в розділі «Судова влада», фактично є органом адміністративно-фінансового контролю (аналог рахункових палат парламентів в інших країнах). У його функції входять перевірка і контроль усіх видів прибутків, витрат і стану майна підприємств, організацій і установ, що фінансуються за рахунок загального і додаткового бюджетів, і затвердження звітів по них. 

     Висновки 

     Нині  Туреччина входить в романо-германську правову сім’ю, займаючи в ній відособлене місце. Цю правову систему характеризують такі ознаки, як єдина ієрархічно побудована система джерел писаного права, домінуюче місце в якій займають нормативні акти (законодавство); головна роль у формуванні права відводиться законодавцеві, який створює загальні юридичні правила поведінки; суддя та адміністративні органи покликані лише точно реалізовувати ці загальні норми в конкретних правозастосовних актах; писані конституції, що мають вищу юридичну силу; високий рівень нормативних узагальнень досягається шляхом кодифікування нормативних актів; вагоме місце займають підзаконні нормативні акти; ділення системи права на галузі; правовий звичай і юридичний прецедент виступають допоміжними, додатковими джерелами; на першому місці знаходяться не обов’язки, а права людини і громадянина.

     До  теперішнього часу Туреччина зберігає стійку прихильність принципам світської  держави і права; будь-які спроби поставити питання про перегляд цих принципів рішуче присікаються урядом.

      Список використаних джерел 

1. Алексеев  С.С. Общая теория права / С.С.Алексеев. – М. : Юристъ, 1995. – 413 с.
2. Ататюрк М.К. Избранные речи и выступления / М.К.Ататюрк / пер. с тур., ред. и вступ. статья проф. А.Ф. Миллер. – Режим доступа : www.vistatat.ru.
3. Бержель Ж-Л. Общая теория права / Ж-Л.Бержель / под общ. ред. В. И. Даниленко ; пер.с фр. – М. : NOTA BENE, 2000. – 371 с.
4. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р.Давид, К.Жоффре-Спинози / пер. с фр. В.А.Туманова. – М. : Международные отношения, 1999. – 352 с.
5. Лазарев В.В. Теория государства и права / В.В.Лазарев, С.В.Липень. – М. : Спарк, 2000 – 382 с.
6. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах : Общая и Особенная части : учеб. пособ. / К.Осакве – М. : Дело, 2000 – 254 с.
7. Основні цивільно-правові системи сучасного світу та тенденції їх розвитку. – Режим доступу : www.buklib.net/component/option,com_jbook.
8. Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник / отв. ред. А.Я. Сухарев – М. : Норма, 2000 – 264 с.
9. Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира : справочник / Ф.М.Решетников – М., 1993 – 325 с.
10. Холматов А.Х. Турция : государство и рыночные отношения / А.Х.Холматов. – М. : Нар. акад. культуры, 1992. – 215 с.