Туризм у Німеччині

У безпосередній близькості від  пам'ятника знаходиться камінь Наполеона. На цьому місці 18 жовтня 1813 Наполеон розташував свою ставку. Монумент і камінь Наполеона нерідко вважаються частинами загального комплексу, присвяченого Битві народів.

Деякі автори пов'язують конструкцію  пам'ятника з масонською ідеологією. На їхню думку, при його створенні за основу була взята планування Храму Соломона — Притвор, Зал і Свята святих. Присутні і безліч інших символів масонства.

За часів НДР влада подумувала знести пам'ятник, який їм здавався прославлянням німецького націоналізму (у 30-40 роках нацисти широко використовували цей меморіал у пропагандистських цілях). Але врешті-решт він був залишений як символ «російсько-німецького братства по зброї». Тим не менш, жодних заходів щодо його збереження не робилося. У 2003 р. почалися роботи з відновлення монумента, які повинні завершитися до його сторіччя в 2013 р. Витрати на відновлення, за прогнозами, складуть близько 30 мільйонів євро. Джерелами фінансування є фонд «Пам'ятник Битві народів», земля Саксонія, місто Лейпциг та пожертвування.

 

Піраміда Карлсруе — кам'яна піраміда на Ринковій площі (нім. Marktplatz) Карлсруе і символ міста. Піраміда була зведена з пісковика в 1823 р. архітектором Фрідріхом Вайнбреннером над гробницею маркграфа Карла III Вільгельма. Раніше останки маркграфа покоїлися в Церкві Конкордії, що стояла на цьому місці і знесеної в 1807 р. Після зносу церкви на кілька років, необхідних для зведення нової усипальні, над гробницею була споруджена тимчасова дерев'яна піраміда.

У 1940 р. права власності на піраміду перейшли від дому баденськіх великих герцогів до міської влади. Але і зараз вхід в піраміду можливий тільки з дозволу нащадків маркграфа.

Епітафія на піраміді говорить:

«Тут, де колись в тіні Хартвальдського  лісу маркграф Карл шукав спокій і  повелів звести місто, що носить його ім'я, і де він знайшов останній спокій, йому присвячений цей пам'ятник, попіл, що укрив його. У вдячній пам'яті, Людвіг Вільгельм Август, великий герцог, 1823 р.»

 

2.2.2  Пам’ятки археології

 
Гозекське коло - неолітична споруда в Гозеку, округ Бургенландкрайс, земля Саксонія-Ангальт, Німеччина. Складається з кількох концентричних ровів діаметром 75 метрів і двох палісадних кілець з воротами в певних місцях. В наш час^[Коли?] Гозекське коло вважається найдавнішою відомою у світі сонячною обсерваторією епохи неоліту і бронзи. Перші повідомлення про Гозекське коло опубліковані в серпні 2003 року. Німецькі журналісти охрестили це місце «Німецьким Стоунхенджем», хоча використання слова «хендж» навряд чи коректно за межами Британії. Відноситься до археологічної культури накольчатої кераміки. 
Вперше коло було виявлене в 1991 р. в ході дослідження місцевості з літака, коли на тлі пшеничного поля був виявлений цілий силует. Розкопки почали Франсуа Берта ( en: Francois Bertemes) і Петер Біль ( en: Peter Biehl) з Університету Галле-Віттенберга в 2002 році. При зіставленні з даними GPS археологи виявили, що два південних проходи відзначають настання літнього та зимового сонцестояння. 
При розкопках також виявлені сліди вогнищ, кістки людей і тварин, а поблизу південно-східних воріт - обезголовлений скелет, можливо, результат жертвопринесення.

Слідів пожеж або інших руйнувань  не виявлено, причини того, чому коло було покинуте, невідомі. Пізніші мешканці цих місць спорудили захисний рів навколо старих канав.

Небе́сний диск із Небри — бронзовий диск діаметром 31-32 см, вагою близько 2 кг, покритий патиною кольору аквамарину, з вставками із золота, які зображують Сонце, Місяць і 32 зірки, в тому числі скупчення Плеяд; а також відрізки лінії горизонту на момент зимового сонцестояння. За даними спектрального аналізу вік диска дорівнює 3600 років, археологічно він відноситься до Унетицької культури Центральної Європи (бл. XVII ст. до н. е.). Диск вважається видатною археологічною знахідкою минулого століття. 
В червні 1999 два шукача-аматора, 32- та 39-річний чоловікі^[1] займалися «пошуком скарбів»^[2] в лісах Саксонії-Ангальт, озброївшись магнітними металошукачами. Після того як датчик показав наявність в землі металу, шукачі почали бити затверділу породу кувалдою, їз-за чого диск отримав деякі пошкодження. Після цього знахідка побувала в руках декільків торгівців та скупників краденого, поки швейцарська поліція не затримала перепродавців разом із знахідкою в лютому 2002 в одному з отелів Базеля. Цінний предмет був переданий за місцем походження - до археологічного музею при університеті міста Галле, а мисливці за старожитностями засуджені до кількох місяців тюремного ув'язнення.

Знахідка диска викликала безліч суперечок в науковому середовищі. Звістку про виявлення доісторичного небесного диска було зперва скептично сприйнято археологами, особливо в Німеччині. На перших порах багато хто вважав його за підробку. З приводу патини Петер Шауер із Регенсбурзького університету зауважив:

«Якщо ви помочитесь на шматок бронзи і закопаєте його на пару тижнів, то отримаєте таку саму патину».

Проведена пізніше мікрофотографія корозійних кристалів підтвердила давній вік знахідки, і нині більшість вчених приймає диск в якості справжнього артефакту.

В ході судового розгляду продавці диска  показали, що він був в 1999 році знайдений  ними за допомогою металошукача в містечку Небра (земля Саксонія-Анхальт, 60 км на захід від Лейпцига). З того ж поховання вони витягли два бронзові мечі, два топірця, долото, а також фрагменти спіралеподібних браслетів. В ході розкопок у Небрі археологи, дійсно, виявили сліди присутності бронзи. З'ясувалося також, що ґрунт з місця розкопок у точності відповідає тому, сліди якого були знайдені на диску.

Якщо припустити, що диск використовувався для вимірювання кута між точками  сходу і заходу сонця під час сонцестоянь, його слід визнати найдавнішим переносним пристроєм для такого роду вимірювань. На астрономічну функцію диска вказує додавання з правого і лівого краю дугоподібних пластин, виготовлених із золота іншого походження, ніж знаки Сонця, Місяця і зірок. Дуги описують кут у 82 градуси, що відповідає куту між положенням сонця під часлітнього та зимового сонцестояння на широті Небри. При накладенні цих пластин дві зірки виявилися прихованими під ними, а одну зірку довелося перенести в бік. Нині ліву пластину втрачено.

Деякий час по тому до нижньої  частини диска було прикріплено  ще одну дугоподібну золоту вставку, щодо значення якої немає ясності. Це зображення тлумачиться як сонячний човен (із численними поперечними подряпинами, що символізують весла), Чумацький шлях або веселку. Крім того, до моменту поховання диска на його колі було просвердлено 39-40 отворів діаметром близько 3 мм кожний.

 
2.2.3 Пам’ятки архітектури  
 
Ню́рнберзька форте́ця (нім. Nürnberger Burg) — пам'ятка середньовічної архітектури на півночі Нюрнберга, Баварія. Належить до числа найвидатніших архітектурних і культурних пам'яток Німеччини.

Розташована на північ від річки  Пегніц на вершині скелі, що підноситься  над Зебальдським Старим містом (Sebalder Altstadt). Складається з Імператорської фортеці (Kaiserburg) у західній і Бургграфської фортеці(Burggrafenburg) та будівель Імператорського міста ("Reichsstädtische Bauten") у східній частині.

Під час археологічних досліджень поховань на території фортеці були знайдені сліди поселень, заснованих раніше 1000 року. Було виявлено фундамент круглої сторожової вежі з товщиною стін понад два метри, який представниками Баварського управління культурної спадщини був датований близько 1000 року н. е.

Перша згадка про місто датується 1050 роком, коли Генріх III відвідав місто. Замок постає у документах лише у 1105 році. У 1140 році король Конрад III почав будівництво другого замку на місці заснування королівської резиденції.

У ХІІІ столітті Нюрнберг став Імператорським вільним містом і на нього були покладені обов’язки утримання замка. У 1377 році розпочато зведення Спостережної вежі (нім. Luginsland).

На початку XIX століття фортеця  знаходалась у занедбаному стані, тому у другій чверті століття були вжиті заходи із збереження пам'ятки.

Фортечні споруди були пошкоджені під час бомбардувань Нюрнберга силами союзників у Другій світовій війні (1944-1945). Після війни під керівництвом Рудольфа Естерера та Юлія Лінке фортеця була відновлена в історичному вигляді, у тому числі вежа Luginsland, яка була повністю зруйнована.

Сьогодні східні муніципальні будівлі замку (Kaiserstallung і Luginsland) використовуються як хостел.

Південніше підніжжя скелі знаходиться будинок Альбрехта Дюрера, у якому відомий художник народився і провів частину свого життя.

 
Берлінський кафедральний собор

 

Берлінський кафедральний собор (нім. Berliner Dom) – найбільша протестантська церква Німеччини (входить в ЕКД). Розташована на Музейному острові Берліну. 
Туристам, які прибули до Берліну для того, щоб ближче познайомитися з його історією, необхідно відвідати цей величний собор. Він являє собою архітектурний пам'ятник кінця XIX – початку XX століття, побудований в стилі епохи Відродження. За рішенням кайзера цей собор був покликаний стати головним оплотом протестантизму в Європі. Творці цього нетлінного творіння, архітектори Отто та Юліус Рашдорфф представили свій варіант бачення собору, який трохи відступає від протестантських традицій. Центральна частина собору увінчана 85-метровим куполом. З боків до неї примикають дві каплиці. У крипті собору поховані прусські королі й представники відомої династії Гогенцоллернів. 
Берлінський собор ніколи не був собором у фактичному значенні цього терміна, оскільки Берлін, не кажучи вже про цей собор, ніколи не був місцем перебування єпископа католицької церкви. Коли в 1930 році Святий Престол вперше створив католицьку єпархію в Берліні, Берлінський собор вже давно був протестантською церквою. Собор Святої Ядвіги служить місцем перебування митрополита Берліну. Функції й посаду єпископа включає регулярні протестантські проповіді в церкві Святої Марії, яка є місцем проживання єпископа. Меморіальна церква кайзера Вільгельма – друге місце його перебування. 
Собор будувався з 1894 по 1905 рік за проектом Юліуса Рашдорфа в якості головної церкви прусських протестантів й придворної церкви правлячої династії Гогенцоллернів. Собор виконаний в стилі бароко. Спочатку багато прикрашений будинок з сілезького граніту досягав разом з куполом висоти 114 метрів. Після Другої світової війни, була проведена реконструкція серйозно потерпілого собору, й тепер він має більш скромну висоту в 98 метрів. На урочистому відкритті 6 червня 1993 собор вбив своїм пишним внутрішнім оздобленням, яке швидше нагадувало вбрання католицької церкви. Для відвідувачів відкрито також склеп династії Гогенцоллернів, де представлено 70 з 89 збережених поховань, серед них – розкішний саркофаг Великого курфюрста та його дружини Доротеї. 
Орган для собору був побудований відомим німецьким органним майстром епохи романтизму Вільгельмом Зауером.

 

Бранденбурзькі  ворота 
У кінці бульвару Унтер-ден-Лінден височать відомі всьому світу Бранденбурзькі ворота (Brandenburger Tor). Їх вік перевалив за 200 років. В об'єднаній Німеччині вони вважаються символом єдності раніше розділених частин однієї держави. Згідно з існуючим ритуалом, кожному гостю, який прибув до Берліну, пропонується пройти крізь ці ворота. Своїм створенням цей пам'ятник історії як символ миру зобов'язаний Фрідріху Вільгельму II. Саме за його вказівкою в 1791 році, за аналогією з Пропілеях афінського Акрополя, були встановлені ці ворота. Для того, щоб продемонструвати всю велич німецької армії, на самому верху споруди була встановлена квадрига – робота відомого скульптора епохи класицизму Йоганна Готфріда Шадоу. Квадрига свого часу так зачарувала Наполеона, що після перемоги французів над Пруссією вона опинилася в Парижі, і пробула там цілих два роки.

Своїм північним блоком Бранденбурзькі ворота примикають до Рейхстагу 
 
 
Замок Шарлоттенбург

Одним з найбільш визначних пам'яток архітектури, виконаних в стилі барокко, є замок Шарлоттенбург (Schloss Charlottenburg). Він являє собою реальне втілення в життя мрії першої королеви – Софії Шаролтте, дружини Фрідріха I. Спочатку передбачалося, що замок буде служити літньою резиденцією королівської родини. Однак, у результаті він отримав назву «німецький Версаль». У замку розміщена колекція робіт німецьких художників-романтиків. Серед них чимало художніх творів, що належать пензлю самого Фрідріха. 
Меморіальна церква кайзера Вільгельма 
Меморіальна церква кайзера Вільгельма (нім. Kaiser-Wilhelm-Gedächtniskirche або коротко Gedächtniskirche - Гедехтніскірхе) - протестантська церква в Берліні, розташована на площі Брайтшайдплац (нім. Breitscheidplatz) від якої починається вулиця Курфюрстендамм, один із символів столиці Німеччини та одна з найулюбленіших церков берлінців. 
Меморіальна церква була споруджена за проектом архітектора Франца Швехтена в 1891-1895 рр. на честь першого німецького кайзера Вільгельма I за наказом його онука, останнього кайзера Німеччини Вільгельма II. Довгий час вона була найвищою церквою Берліну (її висота становила 113 м). 
Однак у середині XX ст. церкві судилося стати меморіалом руйнування й творення. 23 листопада 1943 року в церкві йшла проповідь на тему «Все минає!», а через кілька годин храм був зруйнований в результаті бомбового нальоту союзників. 
Коли після війни виник план побудувати на місці зруйнованої церкви нову будівлю, тільки одна з численних берлінських газет отримала понад 47 тисяч гнівних листів протесту. Опір здобув успіх. Руїни колись 68-метрової башти були збережені на спеціально сконструйованій платформі. Навколо руїни архітектор Егон Айерман створив нові деталі будівлі. Церква стала однією з прикмет післявоєнного Берліну. Щогодини з висоти «полого зуба», як берлінці називають вежу старої церкви, звучить дзвін. 
Туристи назвали відновлену й оновлену Гедехтніскірхе «Синьою церквою» через те, що вітражі церкви світяться синім кольором. Секрет світіння криється в архітектурі: джерела світла між двома стінами, що знаходяться на відстані 2,70 м один від одного, висвітлюють скла, вставлені в незліченні бетонні «соти», забарвлюючи скла в таємничий синій колір. Над вівтарем церкви нависає фігура вознесіння Христа, створена Карлом Хемметером, висотою в 4,60 м і вагою майже 6 центнерів, виконана зі сплаву міді та цинку. 
Берлінська стіна

Не можна оминути своєю увагою й легендарну Берлінську Стіну. Вона проіснувала більше 28 років, побудована в 1961 й зруйнована в 1989. Загальна протяжність Берлінської Стіни становила 155 кілометрів. 

2.2.4 Етнографічні ресурси 
Перші поселення на територіях Південної й Центральної Німеччини з'явилися на початку кам'яного віку, що підтверджується виявленням поблизу міста Гейдельберга найдавніших у Європі решток кісток людини. Історичний період, протягом якого Німеччина формувалась як цілісна держава, суттєво вплинув на формування своєрідно німецької етнокультури.

Головні німецькі свята:

1. Релігійні свята: 11 листопада  наступає сезон різдвяних свят, що отримав назву “п'ятої пори  року”. Один з найбільш відомих 25 грудня – Різдво (Вайнахт). 6 січня – Богоявлення. Пасха. 7 червня – Свято тіла Христова. 27 жовтня – день Реформації. День Реформації – особливе свято протестантів всього світу. Він святкується на честь реформації церкви Мартіном Лютером в XVI ст. 21 листопада – День молитви і покаяння. 25 серпня – паломництво до храму св. Варфоломея (Берхтесгаден).

2. Ярмарки: Листопад – різдвяні ярмарки в Нюрнберзі. Щорічно на ярмарок до Нюрнберга приїжджають більше 2 млн. туристів. Середина лютого – міжнародний ярмарок (Франкфурт-на-Майні). Березень – весняні ярмарки. Охоплюють всі міста Німеччини. Особливо відрізняються Аугсбург, Мюнхен, Нюрнберг, Гамбург, Штутгарт. 16-20 квітня – щорічний ярмарок «Ганновермессе» (Ганновер). Листопад – ярмарок «Winter Dom» (Гамбург, Хайлігенгайстфельд).

3.Карнавали: 20 лютого – карнавал (Кельн, Майнц, Фрайбург, Мюнхен, Дюсельдорф, Бонн). Зимовий карнавал охоплює всю Німеччину. Варто відзначити карнавали, що проходять в Кельні та Мюнхені.

4. Фестивалі: Початок лютого – кінофестиваль (Берлін). Триває десять днів. Березень – Тюрінгській Фестиваль Баха. Квітень – джаз-фестиваль (Штутгарт). Травень-липень – фестиваль «Гамбургське літо» (Гамбург). Травень – міжнародний травневий фестиваль (Вісбаден). Триває цілий місяць. 2–4 червня – рок-фестиваль “Rock im Park1” (Нюрнберг). Найбільший в Німеччині рок-фестиваль просто неба. Виступають найпопулярніші рок-колективи Європи і США. 29 червня – 8 липня – фестиваль мисливців «Шотценфест» (Ганновер). Червень – місячний фестиваль Моцарта (Вюрцбург). Серпень –фестиваль Вагнера (Байрейт). Входить в трійку найбільших європейських оперних фестивалів. Проходить протягом місяця в театрі Фестшпільхаус, побудованому баварським королем Людвігом II. Вересень-жовтень – осінній фестиваль (Берлін). Збирає багато виконавців класичної музики, опери. Вересень –фестиваль Бетховена (Бонн). Кінець вересня – початок жовтня – пивне свято Октоберфест (Мюнхен). Щорічно він збирає більше 6 млн. гостей. Початок листопаду – джаз-фестиваль (Берлін). Початок липня – винне свято (Фрайбург).