Озера та їх поширення на земній кулі

     Різноманіття  байкальських вітрів відбито в їхніх  місцевих назвах (більш 30). Вікові спостереження  місцевих жителів дозволили виділити ряд закономірностей для кожного вітру. Верховик (Ангара) – так називають північний вітер, що дує уздовж усього Байкалу з півночі на південь. Верховик – сухий вітер, у ясну, сонячну погоду він дує спокійно, без різких поривів. Нерідко такий вітер утримується безупинно більше 10 днів. Перші тривалі верховики спостерігаються на Байкалі із середини серпня. Наприкінці листопада – початку грудня верховик розгойдує Байкал важкими крутими хвилями до 4-6 метрів. Баргузин – могутній вітер, оспіваний у пісні «Славне море – священний Байкал», дує з Баргузинської долини поперек і уздовж Байкалу. Цей вітер дує рівно, з поступово наростаючою міццю, але його тривалість помітно уступає верховику. Цей вітер приносить із собою сонячну стійку погоду. Култук – вітер, що дує від південного краю Байкалу уздовж всього озера. Култук несе із собою жорстокі шторми і погану дощову погоду. Цей вітер не буває таким тривалим, як верховик. Горная – північно-західний бічний байкальський вітер, що раптово зривається з гір. Це самий підступний і рвучкий вітер. Він починається зненацька і швидко набирає силу. Сарма – різновид гірської, найдужчий і страшний з вітрів на Байкалу. Вітер виривається з долини ріки Сарма, що впадає в Мале море. Швидкість його перевищує 40 м/с. Улітку вітер може раптово початися і також раптово скінчитися, восени сарма іноді дує цілу доба. Провісником сарми є хмари над Триглавим гольцем Прибайкальського хребта.

     Озеро впливає на клімат. Величезні водяні маси озера в літній період прогріваються  до глибини 200-250 метрів і, як акумулятор, накопичують велику кількість тепла. Тому зима на Байкалу більш м'яка, а літо прохолодніше, ніж на іншій території Сибіру. Різниця температури повітря між Іркутськом і узбережжям Байкалу в денні години може досягати 8-10°С.

     13,2% прихідної частини водного балансу припадає на опади. Становить 294 мм на рік. Ще 82,3 % річного притоку річок. Становить 785 мм на рік.

     13,2% витратної частини водного балансу  припадає на випаровування і  становить 294 мм. Ще 86,8% річного притоку річок. Становить 1934 мм.

     Байкал–озеро  ультрапрісне.Солоність його становить 94,2 мг⁄л.  
 

                                          Озеро Вікторія 

     У центрі Екваторіальної Африки, на дні  велетенського прогину, вдавленого могутніми тектонічними силами в  поверхню вулканічного плоскогір'я, лежить африканське озеро Вікторія. Воно розташоване на межі трьох африканських країн: Танзанії, Уганди і Кенії. Танзанії належить південна половина водойми, Уганді – північна, у Кенії невелика ділянка північно-східного узбережжя.

     Озеро Вікторія має форму неправильного овалу; велика його вісь витягнута з південного заходу на північний схід майже на 350 кілометрів, довжина малої осі – 200 кілометрів. Найбільша глибина озера – 80 метрів, середня – 40 метрів.

     Площа 68 тис. км², довжина 337 км, найбільша ширина 275 км. Є частиною водосховища Вікторія. Безліч островів. Впадає багатоводна річка Каґера, витікає річка Білий Ніл. Озеро судноплавне, місцеві жителі займаються рибальством.

     У часи глибокої геологічної давнини, багато мільйонів років тому, озеро  займало значно більшу площу, порівняно з тією, яка відведена йому природою в сучасну епоху.

     Стародавня  водойма, виникнувши в третинний  період, розширилась у вологий  четвертинний період, коли її води вкривали всю територію нинішньої Уганди, а на схід розпросторювалися майже до озера Рудольфа.

     Підняте горотвірними і вулканічними процесами  на висоту 1134 метри над поверхнею  океану та обрамлене плоскими порізаними берегами, озеро відкрите для всіх вітрів континенту. Його не захищають  високі схили гір чи стіни провалів, як інші великі водойми Східної Африки, і тому над неозорим водним простором Вікторії вільно гуляють вітри, проносяться урагани, закручуються спіралі велетенських смерчів. Недарма район озера Вікторії вважається однією з ділянок земної кулі, де найчастіше бувають бурі.

     Кліматичні  умови цього району несприятливі для європейців. Тут панує спека, спостерігається висока вологість  повітря, тропічні зливи чергуються з посухами, життя ускладнюють  отруйні комахи, різні хвороби.

     Середньорічна температура у цьому районі понад 25 градусів, а температура води близько 22 градусів.

     Берегова  лінія озера дуже звивиста й утворює  численні бухти, затоки, миси й півострови. Бухти й затоки зручні для стоянки  суден, захищені від вітрів. У затоках  і гирлах річок водяться крокодили, бегемоти. По узбережжю щедро росте папірус, тростина, очерет.

     В озері багато населених островів. Найбільші – Укереве, Сесе, Мансоме, Рувондо, Коме.

     Береги  в озера плоскі, часто заболочені, з буйними заростями папірусу. Трапляються ділянки тропічного лісу, подекуди, можна побачити поля бавовнику, кавові плантації, гаї бананових пальм.

     Інший вигляд має південно-західне узбережжя. Тут близько до озера підходить  платоподібна височина, яка обривається  до води крутими схилами.

     Озеро живиться водами численних річок, які течуть з навколишніх гір. Це переважно невеликі водотоки. З-поміж них виділяється лише повноводна Кагера, яку прийнято вважати за витік Нілу.

     Коливання горизонту води впродовж року незначні, у межах 20-40 сантиметрів. Але розмах вікових коливань рівня озера досягає 2-3 метрів. Періодично спостерігаються значні підвищення рівня води, пов’язані з надто великими опадами.

     Озеро оточене тропічною саваною, а  з північно-західного боку підступають  джунглі екваторіального тропічного лісу.

     На  озері гніздяться фламінго, вінценосний журавель та сила-силенна іних птахів. У водах Вікторії водиться багато крокодилів.

     Багатий і різноманітний рибний світ озера; тут налічується понад 100 видів  риби, причому багато з яких зустрічаються  тільки в озері Вікторія.

     Найпоширеніша риба – хроміса (із ряду окунеподібних),а найважливіша в промисловому відношенні тілапія, особливо її різновид – балта (по місцевому «нгеге»). Ловлять також усача, або барбель (по місцевому – «ксінджа»).

     Відкрив озеро і назвав його в честь Королеви Вікторії британський мандрівник Джон Хеннінг Спік в 1858 році.

     Північне узбережжя озера перетинає екватор. Озеро при максимальній глибині 80м відноситься до досить глибоких озер.

     Озеро отримує величезна кількість  води від дощів, більш ніж від всіх своїх приток.

     В околицях озера проживає 30 мільйонів  чоловік. На південних і західних берегах озера живе народ хайя, який умів вирощувати каву ще задовго до приходу європейців.

     У його водах водиться величезна кількість крокодилів, а також тут до цих пір живе риба ланг, що жила тут 300 мільйонів років тому.

     На  території озера знаходяться  знамениті заповідники і Національні  парки. Найцікавіший Національний парк острова Рубондо (450км.²). Унікальність Рубондо в тому, що тут не можна переміщатися на машині (в цілях збереження навколишнього середовища).

     На  острові немає хижаків, тваринний і рослинний світ Рубондо надзвичайно багатий. Поєднання густого лісу, саванни і болот створило ідеальні умови для життя найрізноманітніших тварин. Деякі з яких – унікальні. Наприклад, сітатунґа зустрічається в Танзанії практично тільки на острові Рубондо. Сітатунґа – це незвичайна антилопа, що живе на болотах. Крім того, тут мешкають слони, носороги, жирафи, бегемоти, крокодили, шимпанзе, зелені мавпи, дикобрази, мангусти, пітони, які можуть проковтнути невелику антилопу, мамби, кобри, гадюки, метелики і багаточисельні птиці: соколи, орли, цаплі-голіафи, ібіси та королівські зімородки.

     Зростання чисельності  населення на узбережжі озера  Вікторія.

     Динаміка  зростання чисельності населення  на узбережжі озера Вікторія в  порівнянні з динамікою зростання  чисельності населення Африки

     Екологічний стан озера знаходиться в серйозній  небезпеці через інтенсивне зростання  чисельності місцевого населення, суцільної вирубки лісів по всьому узбережжю, надрозвиненої рибноекспортной індустрії і, як наслідок, зникнення більше 50 % місцевої риби (раніше тільки видів окуня-пеструна налічувалося близько 400), гіпертрофованого зростання водоростей і зливу неочищених стічних вод підприємств і каналізаційних вод прибережних поселень.

     З метою збільшення поголів'я риб  у води озера був випущений нільський окунь, що привело до зникнення багатьох видів місцевих риб. Заподіяний збиток величезний і в значній частці непоправний. Традиційний громадський спосіб життя з його привласнюючим господарством на озері був зруйнований і мало-помалу сходить нанівець.

     Окрім евтрофізації та зливу стічних вод, за інтенсивне висихання озера відповідальні також водні лілії. Ці прісноводі рослини, що відрізняються надзвичайною стійкістю і інтенсивним розмноженням, були завезені до Африки на початку XX століття як прикраси. З тих пір вони інтенсивно поширюються. В кінці 1990-х водні лілії стали причиною різкого скорочення поголів'я риби в озері Вікторія, оскільки водні лілії поглинають з води значну кількість кисню. Крім того, їх вусики і листя блокують притоки і відтоки вод з озера, ускладнюють рибальство і судноплавство.

     У зв'язку з падінням рівня води в  озері Вікторія, на початку 2006 року представник «Організації по зменшенню наслідків стихійних лих при ООН» повідомив, що Уганда споживає більше води з озера, чим це передбачено відповідним міжнародним договором, підписаним 50 років тому.

     86% прихідної частини водного балансу припадає на опади.Становить відповідно 1453 мм на рік. Ще 14% складає річний дохід річок.Становить 237 мм.

     81,6% витратної частини водного балансу  припадає на випаровування.Становить  1374 мм на рік. Ще 18,4% складає  річний стік річок,який становить  316 мм.

     Вікторія–озеро  прісне.Солоність якого становить 90,6 мг⁄л.  

                                         Озеро Верхнє 

     Озеро Верхнє, обмежене Онтаріо, Канадою і  штатом Міннесота, США, на півночі і  Вісконсіном і Мічіганом, США, на півдні, є найбільшим з Великих озер Північної Америки. Це – найбільше прісноводе озеро в світі за поверхневою площею і третє в світі по величині прісноводе озеро за об'ємом.

     На  мові Ойібве, озеро називають «Gichigami» («велика вода»), але воно більше відоме як «Gitche Gumee», записано Генрі Уодсуортом Лонгфеллоу в Пісні Hiawatha . Озеро Верхнє згадується «Gitche Gumee» у пісні «Аварія Едмунда Фітжеральда», Гордона Лайтфута.