Моделювання інструментів фондового ринку та аналіз перспектив розвитку ринку цінних паперів в Україні

   З початку 2000 року перелік цінних паперів, які допущені до котирування на Українській  фондовій біржі, поповнився цінними  паперами 101 емітента. Станом на кінець І кварталу 2000 року цей перелік налічував цінні папери 2676 емітентів, серед яких цінні папери 24 емітентів знаходяться у відділенні офіційного котирування, решта - у відділенні позаофіційного котирування біржі.

   В порівнянні з першим кварталом 1999 року структура біржового ринку за відповідний період 2000 року відчутно змінилася. Найбільш питому вагу, у біржовому обігу займає ринок приватизації - 77,9% від загального біржового обігу (в І кварталі 1999р. цей сектор займав лише 39% загального обігу). Вторинний ринок займає 12,8%, ринок векселів - 9,3%.

   Як  ми бачимо, ринок цінних паперів  набирає оберти з виходом на нього акцій промислових підприємств. Інвестиції в цінні папери приватизованих підприємств використовуються для участі у діяльності підприємств з наступним можливим отриманням довготермінового прибутку від зростання курсової вартості.

   Подальший розвиток нашого національного фондового ринку стримується рядом об’єктивних і суб’єктивних факторів. Основними з них являються:

• відставання існуючої законодавчої і нормативно-правової бази функціонування фондового ринку від розвитку реальних процесів
• недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів;
• недовіра населення і його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;
• відсутність необхідного захисту інтересів дрібних інвесторів з боку держави.

   Перш  за все для України важливо закінчити процес приватизації, шляхом корпоратизації і акціонування приватної власності.

   Що  стосується виходу на світові ринки  цінних паперів українських компаній, то тут знову ж таки постають питання законодавчого характеру. Проте є і інші. Серед них один з найголовніших конкурентноздатність наших цінних паперів. Звичайно, що на Заході будуть цікавитися тільки акціями високорентабельних і перспективних компаній. У нас же таких поки що дуже мало.

   Національні фондові ринки світу все більше інтернаціоналізуються. Це очевидно, адже капітал взагалі має інтернаціональний характер і вільно переміщається у ті країни і регіони, де його оборот дає найбільший приріст. Це стосується і обертання капіталу у вигляді цінних паперів. Тому дуже важливу роль, у законодавчому регулюванні національного ринку цінних паперів відіграють міжнародні правові акти - договори, конвенції, угоди, укладені міжнародними організаціями та фінансовими інститутами у сфері розвитку, функціонуванню тa регулювання ринку цінних паперів. Участь України в укладанні таких актів дальшій інтеграції нашої держави в міжнародні ринки капіталу.

   Зокрема Українська фондова біржа багато робить для заложення фундаменту інтеграції національного ринку  цінних паперів у Європейський і  світовий ринки. Достатньо згадати співробітництво з Організацією французьких бірж і Національним депозитарієм Франції, яке дало можливість у короткий термін створити при Українській фондовій біржі Центральний депозитарій і ввести в дію систему електронного обігу цінних паперів. Результативною є робота з Організацією сприяння розвитку фондових і фінансових ринків Східної і Центральної Європи (Німеччина), об’єднанням німецьких фондових бірж (німецька фірма АГ) і Франкфуртської фондової біржі. Ділові відносини налагодились між Українською фондовою біржею та керівництвом Федерації європейських фондових бірж, Нью-Йоркської, Чикагської, Торонтівської, Афінської, Будапештської, Празької, Варшавської, Братиславської, Литовської, Російської, Токійської, Корейської фондовими біржами. Це співробітництво сьогодні більше носить характер інформаційного обміну, що, звичайно, важливо, адже це, в першу чергу, обмін досвідом. Проте найважливішим являється те, що створено фундамент для багатогранної спільної праці і ділової інтеграції. І цей обмін досвідом, мабуть можна виділити як головне, на що варто спиратися (враховуючи особливості нашої економіки) при подальшому розвиткові ринку цінних паперів на Україні. 

   Висновок 

   Метою моєї роботи було моделювання  інструментів фондового ринку та аналіз проблем та перспектив розвитку фондового ринку в Україні.

   В роботі була надана характеристика сучасного  стану ринку цінних паперів на Україні, виходячи з якої можна зробити  висновок, що подальший розвиток національного  фондового ринку стримується  рядом обєктивних та субєтивних факторів. Найголовнішими серед яких є:

   • Кризовий стан української економіки, високий  рівень інфляції, відсутність твердої національної грошової одиниці

   • Відставання  існуючої законодавчої та нормативно правової бази функціонування фондового ринку від розвитку реальних процесів на ньому

   • Слабкість  і недостатність державного регулювання  національного ринку цінних паперів

   • Нерозвиненість первинного ринку цінних паперів,  
практична відсутність операцій з похідними від цінних паперів

   • Відсутність  гарантій по операціях з цінними  паперами, недовіра населення та його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку

   • Відсутність  гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення

   Сучасна структура фондового ринку України характеризується пріоритетним розвитком акціонерного капіталу і домінуючим положенням інституційних інвесторів. Процес становлення і розвитку фондового ринку в Україні тісно пов'язаний з процесами приватизації, які сприяють створенню акціонерних товариств, а також розвитку фондового ринку. В умовах економічної кризи, яка призвела до стагнації фондового ринку в Україні, через центри сертифікатної приватизації найбільш ефективно відбувається розподіл цінних паперів приватизованих підприємств, оскільки придбання об'єктів проходить на конкурсних засадах.

   Позитивну роль у розвиток ринку грають:

   - факт  появи на ньому акцій приватизованих  промислових підприємств, завдяки  чому збільшується обсяг “предмета  діяльності”, тобто цінних паперів;

   - значна  зміна спекулятивної спрямованості фондового ринку, що має до цього, за рахунок активізації діяльності як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів;

   - перспективи  створення інституту незалежних  реєстраторів, що значно полегшить  процес переоформлення іменних  цінних паперів, збільшить швидкість їхнього обороту та у значній мірі зрівняє права акціонерів;

   - наявність  кваліфікованих фахівців - учасників ринку цінних паперів;

   - вдосконалення  законодавства, що регулює діяльність  фондового ринку України.

   Але поки не будуть врегульовані хиби ринку цінних паперів законом з одного боку, і не налагоджені до автоматизму за допомогою ринку і конкуренції, з іншого боку, то залишається лише сподіватися на поліпшення ситуації в даному питанні. А це можливо лише при одночасному налагодженні економіки України у всіх її сферах без винятку. І лише після цього ринок цінних паперів зможе адекватно й органічно влитися в налагоджену економіку. В першу чергу ринкові перетворення повинні відбутися в інвестиційній сфері, яка грає ключову роль в економіці.

   Комплекс  галузей і виробництв, які утворюють  інвестиційну сферу повинен забезпечити  стабілізацію економіки. Суттєво на процес відтворення повинен вплинути інвестиційний ринок, який в Україні тільки-тільки починає формуватися та розвиватися. Успішне проведення ринкових реформ в Україні неможливо без ефективної структурно-інвестиційної політики перетворення економіки з метою створення сприятливого інвестиційного клімату. В умовах ринкового розподілу національного багатства необхідно змінити діяльність інвесторів. Нові організаційно-правові відносини між субєктами інвестиційної діяльності вимагають глибоких теоретичних та практичних знань для ефективного здійснення інвестицій у всьому різномаїтті їх форм: фінансових, реальних, інтелектуальних інновацій. З розвитком ринкових відносин в Україні найголовніша державна задача інвестиційної політики є закріплення звязків кредитної системи з кінцевими результатами розширеного промислового виробництва. В цих умовах істотно поширюються роль та функції субєктів кредитної системи в підвищенні ефективності інвестицій, скороченні термінів їх окупності, зростання прибутків на об'єктах, які були введені в дію, оборотності інвестиційного капіталу та реінвестуванні.

   Для подальшого ефективного розвитку фондового ринку в Україні необхідно здійснити ряд першочергових заходів:  
• забезпечити зосередження торгівлі цінними паперами тільки на організаційно оформленому біржовому та позабіржовому ринках  
• розширити сферу діяльності інвестиційних інвесторів в Україні шляхом удосконалення нормативної бази діяльності інститутів спільного інвестування  
• створити систему спеціалізованих організацій інфраструктури фондового ринку, зокрема національного депозитарію, зберічачів цінних паперів та розрахунково-клірингових установ  
• забезпечити сприятливі умови для обігу цінних паперів іноземних емітентів на теріторії України і цінних паперів резидентів за її межами  
• поліпшити механізм залучення вільних коштів субєктів господарювання через систему внутрішніх місцевих позик  
• удосконалити законодавчу й нормативну бази оподаткування операцій із цінними паперами на первинному та вторинному ринках. 

   Список  літератури:

1. Мозговий О. М. Фондовий ринок: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 1999 р. – 316 с.
2. Шелудько Валентина Миколаївна. Фінансовий ринок: Підручник. — К. : Знання, 2006. — 536с.
3. Закон України ”Про цінні папери і фондову біржу” від 18.06.1991 №1201-ХІІ.
4. Фондовий ринок України: особливості формування та перспективи розвитку: Дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / О.В. Любкіна; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2003. — 173 с.: