Моделювання інструментів фондового ринку та аналіз перспектив розвитку ринку цінних паперів в Україні

   МОДЕЛЮВАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ФОНДОВОГО РИНКУ ТА АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ 

   План:

   Вступ ……………………………………………………………………………………………………1

1. Моделювання інструментів фондового ронку в Україні…………………………………………..2
2. Аналіз перспектив розвитку ринку цінних паперів в Україні……………………………………..4

   Висновки……………………………………………………………………………………………….

   Список  літератури 

   Вступ 

   У старій енциклопедії Брокгауза та Єфрона є таке визначення: “З найдавніших  часів у всіх культурних народів  усюди, де з’являлися … потреби  зосередити продаж продуктів щоденного вжитку в одному або кількох центральних пунктах, створювався ринок, куди на визначений час сходилися продавці й покупці”. Термін “ринок” з часом набув ширшого значення, і тепер цим терміном називають систему товарно-грошових відносин виробників і споживачів матеріальних благ і послуг.

   Фондовий  ринок — це також ринок, з усіма  його позитивними й негативними  якостями. Зрозуміло, що фондовому ринку  притаманні й власні специфічні риси. Словом “фонд” широко користуються для визначення різних за змістом економічних понять, але найчастіше — для визначення суми грошових або матеріальних цінностей, що мають цільове призначення (основні та оборотні фонди, фонд заробітної плати, фонд розвитку виробництва, фонд накопичення, амортизаційний фонд, пенсійний фонд тощо). Так само називають і сукупність цінних паперів. Відтак ринок, на якому обертаються (продаються й купуються) цінні папери, називається фондовим.

   Латинське fundus, французьке fond — це підстава, грунт. Понад триста років тому цей термін запозичила економіка. Спочатку його застосовували як назву капіталу, що має певне (цільове) призначення. Наприклад, в Англії фондові капітали (funds) спрямовувалися спочатку на погашення державних позик, а пізніше вони використовувалися на утримування урядових установ. У Німеччині і Росії в ХІХ ст. термін “фонди” набрав нового значення: так стали називати білети державних позик, облігації і взагалі папери, що дають постійний відсотковий дохід. Згодом ця назва поширилася на акції та взагалі на всі цінні папери: терміни “фондовий ринок” і “ринок цінних паперів” стали майже синонімами. Проте фондовий ринок є структурованим: ринок акцій, ринок облігацій, ринок опціонів тощо. Зрозуміло, що ця структура має значною мірою формальний характер, але вона існує і навіть дає підстави для дальшої термінологічної творчості. Не лише в економічній літературі, а й у нормативних документах натрапляємо на “ринок фондових цінностей”, “ринок капіталів”, “ринок фіктивного капіталу”, “ринок позичкового капіталу”, “ринок фінансових активів”, “фінансовий ринок”, “грошовий ринок”, “фондовий ринок”, “ринок цінних паперів” та, без перебільшення, на десятки інших визначень.

   Слід  визнати, що це пояснюється не тільки багатою фантазією економістів, а й певними об’єктивними обставинами. Атрибутами фондового ринку є цінні папери різних типів, видів і різновидів, економічні суб’єкти, ринкова технологія, інфраструктура та ін. Кожний з цих атрибутів можна покласти в основу класифікації. Наприклад, якщо сукупність цінних паперів розділити на документи, що підтверджують участь або членство в організації-емітенті (перша група), на боргові документи (друга група) і на засоби платежу (третя група), то відповідниками такого поділу будуть “ринок фінансових активів”, “ринок боргових зобов’язань” і “ринок платіжних засобів”. У свою чергу, ринок фінансових активів підрозділяється на “ринок акцій”, “ринок привілейованих акцій” тощо, а ринок боргових зобов’язань — на “ринок короткотермінового кредиту” і “ринок довготермінового кредиту”.

   Фондовий  ринок — це дуже важлива складова ринкової економіки. В Україні, як і в інших країнах з перехідною економікою, оборот цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери, без якої даремно сподіватися на нормальне функціонування складного механізму ринкової економіки. Як відомо, реформування власності супроводжується структурною перебудовою народного господарства і зумовлює створення фондового ринку, а останній (як зворотний зв’язок) сприяє закріпленню результатів цього реформування.

   У нашій країні початок фондового ринку датується ХVІІІ ст. Одеську фондову біржу було відкрито 1796 р. (більше, ніж на 40 років раніше відкриття такої в Москві). Фондові біржі в Петербурзі, Одесі та Москві вважалися ліберальними (наприклад, до участі в біржових операціях допускалися жінки), але й досить вимогливими: папери на біржу допускалися лише після ретельної перевірки їхнього власника, за неправдиві відомості притягали до кримінальної відповідальності, дії маклерів контролював біржовий комітет, урядові комісії стежили за котируванням паперів. Це, як писали тоді, спрямовувалося “не проти біржі, а проти недобросовісних банкірів і біржовиків”

   Предметом торгівлі на фондовому ринку виступають цінні папери. Сам термін «цінний папір» тлумачать по-різному: це боргове зобов’язання, що його можна перевідступити комусь іншому, забезпечуючи в такий спосіб постійний рух коштів; це документ, що засвідчує право власника документа на частку майна емітента цього паперу; це документ, що має ряд обов’язкових реквізитів, свідчить про майнові (боргові) відносини між сторонами і визначає право однієї сторони на майно (кошти) іншої; це документ, котрий забезпечує відповідні майнові і немайнові права його власника, може самостійно обертатися на ринку як об’єкт купівлі-продажу та інших операцій, і бути джерелом регулярного або одноразового доходу; це документ, що засвідчує право власності, позичкові відносини тощо.

   Для об’єктивного висвітлення великого значення цінних паперів як таких  і їхнього обігу на фондовому  ринку, не потрібно занадто довго шукати слів. Досить просто сказати: без цінних паперів, так само як і без грошей, економіка існувати не може. Випуск акцій дає підприємствам доступ до потрібних для них грошових ресурсів. Випуск облігацій закриває прорив, що утворився в державному бюджеті. 

   1. Моделювання інструментів фондового ронку в Україні 

   Нині  світовий фондовий ринок розвивається в трьох основних напрямах. По-перше, відбувається дальша автоматизація  фондових операцій — окремі комп’ютерні  системи поєднуються у всесвітню  мережу електронної комунікації. По-друге, триває робота над створенням нових видів і модифікацій цінних паперів (передовсім безпаперових), у тім числі гібридних і паперів другого та наступних порядків. По-третє, збільшується інтернаціоналізація фондової діяльності, відповідно до загального процесу економічної інтеграції країн.

   До  цих трьох напрямів Україні треба  додати ще кілька своїх, актуальних тільки для неї напрямів розвитку фондового  ринку, а саме: своєчасне становлення  системи державного регулювання  фондового ринку, сприяння підвищенню рівня організованості позабіржового ринку, створення сучасної інфраструктури фондового ринку, у тім числі депозитарію, забезпечення умов для конкуренції в середовищі посередників у фондовій діяльності, розвиток вторинного ринку цінних паперів, передовсім у рамках системи фондових бірж України.

   Кожному, хто займається впорядкуванням та групуванням  цінних паперів, доводиться вже вкотре впевнюватися в їхній величезній різноманітності. Досвід світового  фондового ринку свідчить, що ця різноманітність з роками збільшується. Ринкова економіка, ускладнюючись, потребує все нових і нових видів цінних паперів, їх модифікацій, що уможливлюють розв’язання нових завдань фондового ринку.

   Фондовий  ринок України перебуває в  стадії становлення й формування, тому освоєння цінних паперів (нових для України і нових узагалі) — завдання першочергове. Воно вирішується (принаймні має вирішуватися) за двома напрямами: 
по-перше, потрібно продовжувати використання зарубіжного досвіду, репродукування його в наших умовах, згідно з нашими традиціями і можливостями; 
по-друге, слід самим розробляти нові, прийнятні для нашої країни види цінних паперів.

   Передумовою успішного просування в обох названих напрямах повинно бути моделювання  цінних паперів, основою якого є  їх систематизація з наступною класифікацією. Необхідно чіткіше вичленити реквізити, що виражають їхні властивості та ознаки, упорядкувати термінологію, ув’язати реквізити з цілями випуску й обігу цінних паперів та з інтересами учасників фондового ринку. Далі потрібно виділити й проаналізувати класифікаційні ознаки, на цій підставі визначити контури групування цінних паперів і, нарешті, розробити типові класифікатори. Визначаючи сумісність і несумісність ознак, слід створити технологію моделювання цінних паперів за заданими ознаками та з урахуванням вимог ринку, скласти каталог цінних паперів, підготувати їх типологію, а відтак і розробити макети нових видів цінних паперів.

   Проблема  систематизації цінних паперів є  багатоплановою, багатоетапною і  потребує тривалого й грунтовного вивчення. Нині першочерговою є сама проблема вивчення, способи її вирішення. У межах постановки завдання можна коротко визначити суть систематизації цінних паперів, а саме: 
виявлення, формулювання й групування класифікаційних ознак цінних паперів; 
  виявлення й формулювання стану за кожною ознакою; 
  індексацію (числове шифрування) ознак вивчення стану; 
  розроблення глобального (наскрізного) класифікатора цінних паперів; 
  розроблення збільшених класифікаторів цінних паперів; 
  розроблення класифікаторів за видами цінних паперів; 
  розроблення блочних класифікаторів цінних паперів; 
  розроблення пошукових систем; 
  розроблення аналітичних систем; 
  комп’ютеризацію класифікаторів і систем.

   Для вирішення поставлених завдань  необхідно постійно орієнтуватися на цілі, що їх належить досягти в процесі систематизації цінних паперів. Їх варто розподілити на дві групи: цілі, зв’язані з обслуговуванням законодавчих органів країни, і цілі, зв’язані з обслуговуванням учасників фондового ринку. Перша група включає:

   - Виявлення  прогалин у нормативно-правових  та інструктивних документах  щодо формулювань і характеристик  цінних паперів та їх різновидів.

   - Виявлення  неузгодженостей і суперечностей  у вказаних документах.

   - Усунення  різночитань нормативних та інструктивних положень, які повинні мати лише однозначне (безальтернативне) тлумачення.

   - Уточнення  термінології стосовно цінних  паперів. Усунення або впорядкування  синонімів та омонімів.

   - Вибір  класифікаційних ознак і стану  цих ознак для включення їх  у назви та визначення цінних паперів. Уніфікація (структуризація) назв і визначень цінних паперів, а також їхніх характеристик та описів.

   - Упорядкування  описів цінних паперів різних  видів, застосовуваних у світовій  практиці, зокрема тих, які можуть  бути використані в Україні.

   - Уточнення  вимог до грошових (боргових) документів, котрі уможливлювали б класифікацію  їх як цінних паперів.

   - Виявлення  засобів для проведення й підвищення  ефективності контролю за процесом  обігу цінних паперів.

   - Вироблення  рекомендацій щодо формування складу реквізитів цінних паперів та їх документального оформлення із застосуванням бланків та електронних систем.

   -Моделювання нових видів цінних паперів із заданими властивостями.

   Друга група включає:

   - Надання учасникам ринку цінних паперів відомостей, які містять повну характеристику цінного паперу того чи іншого різновиду.

   - Роз’яснення можливостей, які відкриваються продавцеві і покупцю цінного паперу певного виду, а також пояснення характеру й рівня ризику, зв’язаного зі зміною власності.

   - Систематизація й видача інформації про права та обов’язки сторін, що беруть участь у фондових угодах.

   - Підбір  цінного паперу для емісії — рекомендація для емітента.

   - Підбір  цінного паперу для інвестиції — рекомендація для інвестора.

   - Використання картотек і баз даних цінних паперів під час розроблення бізнес-планів для інвестиції.

   - Підготовка формалізованих вихідних даних під час підготовки навчально-методичних посібників з питань фондового ринку.

   - Консультативна робота під час надання клієнтам інформаційних послуг з питань обігу цінних паперів. Організація консультацій на основі програмно-комп’ютерної системи, опрацювання доходів для підвищення якості консультацій.

   Є й третя група цілей, зв’язана з обслуговуванням економічної  науки, яка користується результатами систематизації цінних паперів для досліджень фондового ринку. Можна також переслідувати суто комерційні цілі, наприклад, продаж пакета класифікаторів цінних паперів як “ноу-хау” консультативним фірмам інших країн.

   Кількість ознак цінних паперів не є постійною. Її можна збільшувати або зменшувати, об’єднуючи (роз’єднуючи) окремі ознаки.

   Дуже  важливо, щоб інструменти фондового ринку були правильно названі, правильно перекладені, тоб-то, щоб було зрозуміло про що йде мова. Також не можна забувати про відповідне впорядкування  цінних паперів в системі. Існує ще проблема несумісності ознак і станів цінних паперів.

   Систематизація  цінних паперів є першим етапом здійснення системного підходу до розроблення  методології фондового ринку  України. Наступні етапи, які можуть виконуватися паралельно, стосуються систематизації інших елементів фондового ринку, а саме:

• технології випуску й обігу цінних паперів (склад етапів, їхній зміст, послідовність і взаємозумовленість);
• масиву угод купівлі-продажу цінних паперів (класифікація угод, прав і зобов’язань сторін);
• суб’єктів фондового ринку (функції основних учасників і посередників у рамках технології випуску й обігу цінних паперів); 
  стану нормативно-правових актів (документографічна та фактографічна системи).