Введение в физиологию

 

зміст

Вступ ………………………………………………………………………………3

І. Огляд літератури………………………………………………………………7

ІІ. Завдання,методи та організація дослідження виховання силових здібностей у дітей старшого шкільного віку………………………………….12

      2.1 Завдання розвитку силових здібностей…………….…………………..12

      2.2 Методика та методи дослідження…………….………………………14

     2.3 Організація дослідження………………………………………………24

ІІІ. Результати дослідження……………………….……………………………25

Висновки…………………………………..……………………………………..26

Використана література……………………………...………………………….28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Розробка найбільш ефективних засобів розвитку рухових якостей є однією з  найважливіших завдань фізичного  виховання дітей шкільного віку і, особливо, учнів старших класів, для яких завдання підвищення фізичної підготовленості набуває конкретний соціальний зміст - підготовку до праці  і захисту держави .

 Незважаючи на достатню  кількість спеціальної та методичної  літератури, що висвітлює різні  аспекти розвитку основних рухових  якостей у дітей шкільного  віку на уроках фізичної культури, дана проблема повністю не  вирішена.

 Нерідко ставиться  ще під сумнів сам факт ефективності  педагогічного впливу на розвиток  рухових якостей в умовах дворазових  уроків фізичної культурою на  тиждень, тим більше, що на уроці  необхідно вирішити й інші  завдання.

 Вирішенню різних сторін  фізичного виховання юнаків старших  класів з метою їх більш  якісної фізичної підготовленості  присвячені численні дослідження  .

Більшість досліджень спрямоване на експериментальне обгрунтування  методики проведення визначених і позакласних  форм занять, спрямованих на розвиток окремих рухових якостей. Рідше  зустрічаються роботи, в яких розглядається  питання комплексного розвитку рухових  якостей.

Застосування на уроках фізичної культури швидкісно-силових і вправ  на витривалість більшою мірою сприяє вирішенню педагогічних завдань  щодо вдосконалення фізичних і морально-вольових якостей випускників загальноосвітніх шкіл .

У зв'язку з цим, метою  роботи стало обгрунтування доцільності  використання на уроках фізичної культури вправ силового і швидкісно-силового характеру з юнаками IX і Х класів.

Об'єкт дослідження - показники фізичної підготовленості (силового і швидкісно-силового) характеру юнаків X і ХІ класів в умовах шкільного уроку фізичної культури.

Розвиток рухових (фізичних) якостей полягає в тому, щоб  у процесі занять фізкультурою розвивати  в учнів швидкість, силу, спритність, витривалість. Цей процес тісно пов'язаний з формуванням рухових навичок  і зумовлений обсягом і характером рухової активності дитини. Від рівня  розвитку рухових якостей залежать результати виконання таких природних  рухів, як біг, стрибки, метання, плавання та ін.

Виконання будь-якого руху або збереження якої-небудь пози тіла людини обумовлено роботою м"язів. Величину зусилля, що розвиває при цьому, прийнято називати силою м'язів.

Предмет дослідження: сучасні засоби і методи розвитку силових здібностей школярів.

Сила – це здатність переборювати зовнішній опір або протидіяти йому за допомогою м’язових зусиль. В якості опору можуть виступати, наприклад, маса обтяжень предметів, спортивного знаряддя; опір партнера; опір навколишнього середовища; реакція опори при взаємодії з нею; сили земного тяжіння, які дорівнюють масі тіла людини тощо. Чим більший опір, тим більше потрібно сили для його подолання.

При виконанні тої або  іншої рухової дії м’язи людини можуть виконувати чотири основні різновиди  роботи: утримуючу, долаючу, поступливу і комбіновану.

Утримуюча робота виконується внаслідок напруження м’язів без зміни її довжини, наприклад, утримання штанги на прямих руках (ізометричний режим напруження).

Долаюча робота виконується внаслідок зменшення довжини м’яза при його напруженні (міометричний режим напруження). Вона надає можливість переміщувати власне тіло або якийсь вантаж у відповідних рухах, а також долати сили тертя або еластичного опору.

Поступлива робота виконується внаслідок збільшення довжини напруженого м’яза (поліометричний режим напруження). Завдяки поступливій роботі м’язів відбувається амортизація в момент, наприклад, приземлення у стрибках, бігу і т. д.

Найчастіше м’язи виконують комбіновану роботу, яка складається з почергової зміни долаючого і поступливого режимів роботи, наприклад, у циклічних фізичних вправах.

Види силових здібностей розрізняють за характером поєднання  режимів напруження м’язів: власне силові здібності і швидкісно-силові здібності. Одним із різновидів швидкісно-силових  здібностей є здібність, яка отримала назву «вибухова сила». «Вибухова  сила» – це здатність людини проявляти  великі величини сили за найменший  проміжок часу. Вона має вельми суттєве  значення в ряді швидкісно-силових  дій, наприклад, при старті в спринтерському бігу, в стрибках, метаннях, ударних  діях у боксі тощо.

Залежно від режиму роботи м’язів розрізняють статичну (коли м’язи напружуються, а переміщення  тіла, його ланок чи предметів, з  якими взаємодіє людина, відсутнє) і динамічну (коли подолання опору  супроводжується переміщенням тіла, чи окремих його ланок у просторі).

Для кількісної оцінки силових  здібностей користуються динамометрами  різної конструкції (кистевий і становий динамометри), а також виконання  силових вправ з обтяженнями (піднімання штанги, гирі).

Цілісні показники зовнішніх  проявів силових здібностей визначаються на основі комплексу спеціальних  контрольних вправ і відповідних  тестів, які мають місце в програмі фізичного виховання школярів, наприклад, стрибки в гору і довжину, метання  гранати і м’ячика, підтягування у висі і т. ін.

Отже, головним фактором у  прояві сили є м’язове напруження. Разом із тим, не останню роль при  цьому відіграє і маса тіла людини. В зв’язку з цим розрізняють  абсолютну м’язову силу і відносну.

Абсолютну силу оцінюють за подоланням предметного обтяження максимальної ваги (штанги) або за показниками динамометра.

Відносну силу оцінюють за тими ж параметрами, але з розрахунку на 1 кг унку на 1 кг ваги власного тіла.

У деяких видах спорту (наприклад, у метаннях) успіх забезпечується великою абсолютною силою, в тих  видах спорту, де збільшення ваги обмежується  ваговими категоріями або де потрібно багаторазово переміщувати тіло (наприклад, виконання комбінації на гімнастичному  приладі), успіх забезпечує відносна сила.

Прогресивний розвиток силових  якостей людини відбувається до 25-30- річного віку і характеризується гетерохронністю. Це означає, що одні вікові періоди характеризуються низькими темпами розвитку силових якостей, а інші – високими. Так, наприклад, загальний розвиток сили м’язів до 9-10- річного віку у дівчаток і  до 10-11- річного віку у хлопчиків  незначний. Віковий період від 9-10 до 16-17 років характеризується найбільш високими темпами приросту абсолютної сили м’язів. У подальшому темпи  зростання сили поступово уповільнюються.

 

 

І. Огляд літератури

 

Фізична підготовленість  є результатом фізичної активності людини, її інтегральними показниками, тому що при виконанні фізичних вправ  у взаємодію вступають практично  всі органи і системи організму  .

Для дослідження фізичної підготовленості дітей шкільного  віку використовуються ізольовані рухові тести, спрямовані до конкретного рухового якості та нормативи його оцінки, і  комплекси рухових тестів з нормативами  оцінки кожного тесту, а також  всього комплексу тестів .

 Правильно підібрані  тести і показані в них результати  служать не тільки критеріями  оцінки рівня розвитку рухових  якостей, а й визначають рівень  функціонування основних систем  і організму в цілому, як показника  фізичного здоров'я дітей, підлітків  та юнаків .

 Під нормою фізичної  підготовленості у фізичному  вихованні розуміють результат  фізичних вправ, відповідний оцінним  вимогам фізичної підготовленості. 

Аналіз наукової спадщини з питань фізичної підготовленості  показує, що вимоги держави до фізичної підготовленості населення на кожному  історичному етапі розвитку змінювалися.

 В історичному аспекті виділяють наступні періоди наукових досліджень з фізичної підготовленості:

1-й період - 1920-1940 р. р. - період масових вимірювань з  метою вивчення основних показників  рухової підготовленості дітей  та підлітків. 

2-й період - 1946-1960 р. р. - подальше вивчення рухової підготовленості  в залежності від морфофункціональних  особливостей дітей та підлітків. 

3-й період - 1961 р. - по теперішній  час - період комплексних масових  досліджень в залежності від  кліматично особливостей регіонів  з застосуванням сучасних методів  обробки наукових досліджень.

Складність вивчення проблеми фізичної (рухової) підготовленості  дітей та підлітків полягає в  тому, що рухова функція дітей виявляється  в численних, різнохарактерних видах рухів, що вимагають розвитку до певного рівня багатьох фізичних якостей.  

 Методи дослідження  фізичної підготовленості дітей  і підлітків поділяють на три  групи: педагогічні, медико-біологічні  та психологічні .

Зупинимося на педагогічних методах визначення фізичної підготовленості.

Серед найбільш фундаментальних  робіт, присвячених визначенню фізичної підготовленості дітей та підлітків, необхідно скасувати дослідження .В даний час фізична підготовленість учнів значно відстає від середніх соціально-необхідних норм. Особливо значне відставання спостерігається у випробуваннях, пов'язаних з проявом швидкісних здібностей і швидкісної витривалості .

Аналіз рухової підготовленості  учнів, виявив так само, що більш  ніж у 20% з них вона на низькому рівні. Ці учні ледь виконують нормативні вимоги шкільної програми з фізичної культури і швидко втомлюються, мають  більш низькими функціональними  здібностями організму .

На підставі досліджень, В.П.  Філін довів, що в основі всебічної  фізичної підготовленості, лежить взаємозумовленість усіх якостей: розвиток одного з них, позитивно впливає на розвиток інших  і навпаки: відставання у розвитку одного або декількох якостей  затримує розвиток інших.  Критерієм  належної норми фізичної підготовленості  школярів буде та, яка забезпечує високий  рівень здоров'я, між рівнем фізичної підготовленості і рівнем здоров'я  існує залежність .

 В учнів з низьким рівнем розвитку фізичних якостей, особливо низький рівень витривалості, відзначається виражене негативне вплив на здоров'я. Учень не здатний виконати тест на витривалість або показує низький результат, більш схильний до захворювань серцево-судинної системи і має меншу професійної працездатністю.  В учнів з оптимальним або належним рівнем розвитку фізичних якостей, відзначається позитивний вплив на стан здоров'я.  Учні з високим рівнем розвитку фізичних якостей, (відповідає вимогам великого професійного) спорту, на якому зазначається напруження всіх систем організму.

 В останні роки досліджуються  різні аспекти проблеми фізичної  підготовленості: фізичний розвиток  і рухова підготовленість дітей  шкільного віку в залежності  від впливу різних факторів ,індивідуальні,  статеві та вікові особливості  школярів у вихованні рухових  якостей, вивчаються рухові можливості  у зв'язку з їх оцінкою, досліджується  взаємозв'язок між фізичною підготовленістю  школярів та їх вмінням керувати  своїми досягненнями , проводяться  динамічні спостереження за розвитком рухових якостей у школярів. У той же час необхідна експрес-оцінка рівня фізичної підготовленості учнів, так як це дозволяє удосконалювати методику диференційованого підходу, розробляти індивідуальні програми фізкультурно-оздоровчих занять, а також за величиною і спрямованості зрушень у фізичній підготовленості коригувати весь педагогічний процес .

 Великої уваги заслуговує робота в якій дано результати масового обстеження населення центральної зони Україні, що характеризують фізичний розвиток і фізичну підготовленість населення 80-х років. Отримані результати при масовому обстеженні фізичної підготовленості дітей дошкільного, шкільного віку, учнів професійно-технічних училищ і середніх навчальних закладів, студентів вузів і дорослого населення можуть служити вихідними даними для подальших досліджень і порівнянь, а так само для розробки науково-обгрунтованих засад національної системи фізичного виховання населення України.

У 1996 році Кабінет Міністрів  України прийняв постанову "Про  Державні тести І нормативи оцінкі фізічної підготовленості населення  України". Державні тести є нормативними вимогами до фізичної підготовленості  населення і є критеріями фізичного  здоров'я, життєдіяльності та здатності  до високопродуктивної праці і захисту  держави .Програма складається з 14 видів  різних тестів для всіх верств населення, починаючи з 6-ти річного віку.

 Певний внесок у вивчення даної проблеми вносять зарубіжні дослідники. Так, в 1993 році Рада Європейського комітету в розвитку спорту, затвердив батарею тестів для визначення фізичної підготовленості дітей та молоді .Тести фізичної підготовленості "ЕВРОФІТ" - складаються з 8 тестів - на рівновагу, частоту рухів рук, гнучкість, ремінець на силу, швидкісно-силовий тест, витривалість, силова витривалість.