Проблеми сучасного олімпійського руху

Корупція  – теж одна з головних проблем  сучасного олімпійського руху. Особливо це стосується суддівських скандалів. З необ’єктивністю арбітрів стискалися ще стародавні греки, в яких такі випадки вважалися особистою образою. Суддями олімпійських змагань, як правило, призначалися громадяни Еллади, котрі славилися своєю чесністю. Однак навіть вони іноді впливали на підсумок турніру. Так, 67 року до н.е. рефері одноголосно проголосили героєм Ігор імператора Нерона. При цьому вони дискваліфікували всіх, хто не злякався коронованої особи й не відмовився від участі у змаганнях.

Не бракує подібних випадків суддівської корумпованості й на Іграх сучасності. На Олімпіаді-1912 у Стокгольмі арбітри відверто допомагали господарям змагань. Особливо це було під час борцівського турніру, коли найсильніших суперників вони одразу змушували боротися один проти одного й за рівного рахунку обом зараховували поразку. Чимало протестів тоді викликало й суддівство змагань тенісистів, вершників, веслувальників та фехтувальників.

Можна взяти й ближчі приклади. На Іграх-2004 в Афінах чемпіоном зі спортивної гімнастики став американець  Поль Хамм. Однак, за свідченнями фахівців значно яскравіше й краще виступив кореєць Тає Єнг Янг. Коли ж ця «помилка» була встановлена – результат залишився незмінним. І такий випадок, що стався в Афінах також на гімнастичному турнірі. За виступ на перекладині судді надто занизили оцінку росіянину Олексію Немову. Вболівальники з цього приводу влаштували абструкцію, що тривала майже чверть години, поки сам Олексій їх не заспокоїв. Тож арбітри змушені були під цим тиском переглянути своє попереднє рішення і виставити гімнасту більш високу оцінку.

Перше місце серед суддівських  скандалів у зимових видах  спорту посідає фігурне катання. Ще 1908 року на Іграх у Лондоні  від необ’єктивності арбітрів у  довільній програмі постраждав Микола Панін-Коломенкін з Росії. Хоча він був поза конкуренцією, проте олімпійським чемпіоном у цій дисципліні не став. А найграндіозніший скандал спалахнув на Іграх-2002 у Солт-Лейк-Сіті. Там у парному катанні перемогли росіяни Олена Бережна і Антон Сіхарулідзе. Після цього раптом подала протест канадська делегація... І в результаті сталося так, що другий комплект золотих медалей було вручено їхньому дуету Джемі Сале і Давіду Пелетьє.

Наступна проблема – агресія  і жорстокість. Ще у 70-х роках минулого століття серед фахівців, які вивчали  психологічний стан радянських футболістів, ходив такий жарт: «Гравець отримує велике задоволення, коли б’є не по м’ячу, а по нозі суперника».

Мають місце випадки нечесної гри  і в інших видах спорту. Траплялося, що у взуття підкладалося бите скло, підрізалися «блискавки», псувалися ребра на ковзанах тощо.

Однією зі складових концепції  сучасного олімпізму є гуманістична ідея – рівність людей незалежно  від кольору шкіри, расової чи національної приналежності та соціального  статусу. Боротьба з апартеїдом у  спорті має давню історію. Так, упродовж багатьох років це негативне явище спостерігалось у ПАР, де панувала система організованої дискримінації темношкірих африканців. Реакцією МОК на таку політику був його вердикт про позбавлення ПАР права брати участь в Іграх 1964 та 1968 років. А 1970-го НОК ПАР узагалі був виключений з олімпійського руху.

Актуальна й проблема шовінізму. Приміром, усім пам’ятний епізод фінального матчу чемпіонату світу-2006 з футболу  між збірними Італії і Франції, коли Марко Матерацці облаяв Зінедіна Зідана, зачепивши його національну приналежність. У відповідь капітан французької команди вдарив італійця і був за це вилучений з поля. Той неетичний вчинок Матерацці та нестриманість Зідана ще й досі на вустах прихильників футболу.

На жаль, спортсмени та інші суб’єкти олімпійського руху не завжди дотримуються принципів «Fair play». І все ж маємо констатувати, що понад столітня історія сучасного олімпізму насичена й значною кількістю прикладів моральної поведінки. Аби ці приклади стали нормою, слід активно популяризувати гуманістичні цінності спорту серед широких верств населення, і передусім серед дітей, підлітків, молоді. Величезну роль у розповсюдженні та пропаганді принципів «Fair play» мають зіграти спільні дії педагогів, тренерів, спортсменів, державних та громадських організацій, мас-медіа. Саме їхні дії повинні бути спрямовані на популяризацію ідеалів олімпізму. А одним з головних факторів, що дозволяють протидіяти негативним проявом у спорті, є широке впровадження у практику олімпійської освіти.

Екологічний маркетинг на сторожі  «зелених» Ігор

У діяльності МОК екологічний аспект виник у відповідь на заклик враховувати  у своїй діяльності принципи усталеного розвитку, що пролунав 1992 року на Конференції  ООН з довкілля в Ріо-де-Жанейро. А двома роками потому на ювілейному Олімпійському конгресі екологія була визнана «третім стовпом» олімпізму разом зі спортом та культурою. Тоді й було створено Комісію МОК «Спорт і довкілля», внесено відповідні зміни до Олімпійської хартії. Починаючи з Ігор-2000 у Сіднеї, екологічні критерії при оцінці успішності головних спортивних форумів стали застосовуватися повсюдно. І зимова Олімпіада-2006 у Турині продемонструвала ефективність економічних механізмів, зокрема маркетингового підходу до вирішення природоохоронних проблем.

Що ж це таке – екологічний  маркетинг в олімпійському спорті (ЕМОС)? За словами доповідача з даного питання на континентальному семінарі кандидата педагогічних наук, старшого викладача НУФВСУ Олени Ярмолюк, під цим поняттям слід розуміти сукупність ринкових механізмів керування діяльністю головних органів олімпійського спорту з охорони довкілля у процесі підготовки та проведення літніх і зимових Ігор. А основні категорії ЕМОС – це екологічно орієнтована послуга (тобто Олімпіади), її виробники (Міжнародний і Національні олімпійські комітети та спортивні федерації, оргкомітети Ігор) та споживачі (спортсмени, тренери, судді, офіційні особи, представники мас-медіа, глядачі). Причому слід підкреслити, що мета ЕМОС не в отримані прибутків од комерційної діяльності, а у створенні та реалізації екологічно орієнтованої послуги олімпійського спорту для задоволення соціальних потреб споживачів та підвищення іміджу її виробників.

Відповідно до економічної теорії, були визначені п’ять принципів  ЕМОС: пріоритет споживача, реальність (спрямованість на досягнення кінцевого практичного результату виробничої діяльності, одержання максимального прибутку завдяки реалізації природоохоронної політики), відповідність стратегічним цілям (орієнтація не лише на поточний, але й на довгостроковий результат, що має особливе значення для прогнозних досліджень виробництва та спортивного ринку, – тобто проведення екологічно орієнтованих Ігор), комплексність (застосування різноманітних маркетингових механізмів, методів та стратегій як системи взаємозалежних заходів з охорони довкілля при підготовці та проведенні Олімпіад), гуманізм (відповідність істотним потребам суспільства – перебування людини у якомога кращих природних умовах для виявлення різних форм життєдіяльності, якою і є спорт у цілому, та забезпечення адекватного стану довкілля для майбутніх поколінь).

За допомогою методу аналогій визначено  основні функції ЕМОС: інформаційну, прогнозуючу, адаптаційну, регулюючу  та стимулюючу. Інформаційна базується  на використанні спеціальних маркетингових механізмів для отримання необхідної інформації про основні характеристики споживачів, ринок збуту екологічно орієнтованої послуги, діяльність конкурентів та нові природоохоронні технології у галузі олімпійського спорту. Прогнозуюча функція – вироблений завдяки маркетинговому інструментарію спеціальний масив інформації для формування екологічної свідомості споживача. До адаптаційної функції входять методи маркетингу, що дозволяють ефективніше проникати і діяти на спортивному ринку, швидко пристосовуватися до нових вимог та потреб споживачів екологічного продукту, вести економічну боротьбу з конкурентами. Регулююча функція – це коли застосування маркетингу дозволяє оптимізувати використання ресурсів керівних органів олімпійського спорту, підвищити ефективність діяльності, впливаючи на організацію та керування виробництвом екологічно орієнтованої послуги. Нарешті стимулююча функція складається з того, що маркетинг стимулює швидке приведення до відповідності поточних цілей організації в залежності від зовнішнього середовища (діяльність конкурентів, стан спортивного ринку, особливості споживачів та новітніх природоохоронних технологій).

На основі системного аналізу визначені  основні компоненти механізму екологічного маркетингу в олімпійському  спорті. Це набір маркетингових інструментів, якими оперують його керівні органи для вирішення природоохоронних завдань на цільовому ринку. Згадані інструменти можна умовно об’єднати в чотири групи: продукт, ціна, місце продажу та провадження. Їхнє комплексне використання – механізм ЕМОС – має власний алгоритм. До його складових входять: розробка маркетингової стратегії природоохоронної діяльності, проведення маркетингових досліджень, вибір цільового ринку, розробка екологічно орієнтованих послуг, політика ціноутворення, маркетингова комунікація (реклама, стимулювання збуту, формування громадської думки), система мониторингу та контролю.

На першому  етапі визначаються місія, цілі та завдання організації, розраховується господарчий  портфель і обирається стратегія подальшого розвитку.

Другий  етап алгоритму – проведення маркетингових  досліджень. Це – систематичне збирання інформації, її аналіз та розробка на його основі рекомендацій. Визначають такі принципи маркетингового дослідження: системність, комплексність, регулярність, об’єктивність, точність, економічність та оперативність. Його етапи: постановка цілі, відбір джерел інформації, її збирання та аналіз, представлення отриманих результатів. Основний же об’єкт досліджень у системі екологічного маркетингу в олімпійському спорті – ринок.

Третій  етап маркетингової діяльності характеризується вибором цільового ринку та його сегментацією. Остання – це розподіл усієї маси споживачів на певні групи  або сегменти, які характеризуються спільністю головних рис, основних вимог, а також спільною мотивацією до придбання екологічно орієнтованої послуги. Як відомо, показником конкурентоспроможності товару для багатьох сегментів спортивного ринку є його екологічність. Основними критеріями таких послуг олімпійського спорту слід вважати такі: процес їхнього виробництва (проведення Ігор з найменшим антропогенним впливом на довкілля), будівництво та експлуатація спортспоруд відповідно до екологічних стандартів, екологічність транспортної системи в Олімпійському селищі, розробка та впровадження природоохоронних технологій, створення маркетингових проектів з охорони довкілля.

Четвертий етап алгоритму – це розробка екологічно орієнтованої послуги, що є результатом  спільної діяльності учасників олімпійського  руху і спрямована на задоволення соціально-економічних потреб населення. Вона характеризується складною структурою, що містить у собі такі компоненти, як культурно-світосприймальний, комунікативний, політичний, видовищний та екологічний. А критеріїв екологічності дотримуються завдяки діяльності олімпійських спонсорів та постачальників у процесі виробництва супутніх товарів екологічного призначення.

Згідно  з економічною теорією, екологічно орієнтована послуга олімпійського  спорту проходить життєвий цикл, у  якому можна виділити п’ять етапів: розробка, впровадження на ринку, зростання, зрілість та спад. Розробка такої послуги «зелених» Ігор починається за вісім років до їхнього проведення, тобто після обрання міста-організатора Олімпіади та утвердження її оргкомітету. Попервах визначається основна концепція такої діяльності, пріоритети проведення спортивного форуму з позицій охорони довкілля. Цей етап, якому притаманні значні інвестиції та майже повна відсутність прибутку, вимагає дослідження ринків – спортивного та новітніх технологій, залучення експертів і фахівців з різних галузей для обробки отриманих даних та побудови моделей і концепцій нової екологічно орієнтованої послуги.

Як правило, за чотири роки до початку Ігор їхній  оргкомітет уже має чітку концепцію  природоохоронної діяльності. Відтоді починається другий етап – впровадження на ринок. І хоча вже спостерігається зростання збуту згадуваної послуги, проте прибутку та підвищення іміджу оргкомітету ще немає. Це вже стає помітним двома роками потому на етапі зростання, коли відбувається активне її сприйняття споживачами. Надходження зростають, і керівні органи олімпійського спорту, спонсори та постачальники екологічних товарів можуть розширити існуючий ринок. Шляхи тут такі: вдосконалення якості товарів або послуг, проникнення та охоплення нових сегментів, використання нових каналів розподілення екотоварів, переорієнтування частини реклами на стимулювання збуту продукції, своєчасного зниження цін для залучення додаткової кількості споживачів.

Етап зрілості екологічно орієнтованої послуги характеризується порівняно коротким двотижневим терміном, що охоплює процес безпосереднього проведення Ігор. На цей етап припадає її економічний пік функціонування з найвищим соціальним ефектом та підвищенням іміджу виробників. Нарешті по завершенні Олімпіад настає етап спаду з різким зниженням уваги споживачів.

П’ятий  етап алгоритму маркетингової діяльності спирається на політику ціноутворення, що має специфічний характер. Під  час дослідження ринку спортивно-видовищних послуг були виявлені риси його неоднорідності з переважно монополістичним типом конкуренції. Надходження від проведення екологічно орієнтованих Ігор складаються з коштів реалізації спонсорських угод, продажу прав на телетрансляцію, реалізацію квитків та надання супутніх послуг. Саме на останні дві категорії й розповсюджується політика ціноутворення. Її основні напрямки: встановлення цін на квитки для відвідування змагань, транспортні перевезення (до, під час і після проведення Олімпіади), продукти харчування (у період Ігор), на ліцензійні товари з олімпійською символікою, проживання у місті-організаторі спортивного форуму чотириріччя.

Враховуються  такі фактори ціноутворення, як постановка завдань та обрання стратегії. Цілі – завоювання лідерства на частку ринку (максимально можливе зниження цін характерне для олімпійського руху 80-х років минулого століття); максималізація поточного прибутку (стало пріоритетом після 80-х років у зв’язку із загальною тенденцією комерціалізації в спорті), завоювання лідерства за якістю товару (встановлення високих цін завдяки екологічному компоненту з кінця ХХ століття й донині). А основною стратегією ціноутворення на екологічно орієнтовані Ігри було «зняття вершків». Тобто встановлення максимально високої ціни на послугу для отримання найбільшого прибутку.