Основні завдання ЛФК при плевритах

Спорожнення плевральної порожнини від гною іноді може наступити в результаті самовільного його прориву через грудну стінку (empyema necessitatis), але зазвичай це досягається в результаті лікувальних пункцій або дренування. Якщо після евакуації гною в процесі лікування не створюються умови для розправлення легені і облітерації плевральної порожнини, формується хронічна емпієма плеври, при якій легке фіксується швартами в частково спав стані, а в залишковій плевральній порожнині тривало тече гнійний процес, загострюється при порушенні відтоку гною через бронхо-шкірні або бронхо-плевральні свищі. При невеликих розмірах залишкової порожнини та вільний відтік гною через свищі стан хворих може бути задовільним, а наявність свища і та чи інша ступінь обмеження дихальної функції бувають єдиними проявами захворювання. Однак при великій порожнині і постійному або тимчасовому порушенні відтоку з неї хворі поступово стають індвалідами. Наявні постійно або виникають при загостреннях лихоманка і інтоксикація ведуть до поступового виснаження. Уражена половина грудної клітини зменшується в обсязі, міжреберні проміжки звужуються. З'являються зміни в паренхіматозних органах (токсичний нефрозонефрит, амілоїдоз нирок).

 

РОЗДІЛ ІІІ. ЛФК ПРИ ПЛЕВРИТАХ

 

Лікувальна фізична культура є одним із обов'язкових складових частин комплексного лікування хворого, котрий страждає экссудативним плевритом (крім захворювань карциноматозной етіології).

 

3.1. Основні завдання  ЛФК при плевритах

Основними завданнями лікувальної фізичної культури:

1) ослаблення нерво-рефлекторних явищ та своєчасне відновлення хворий функцій нерво-регуляційних механізмів, управляючих дихальним апаратом: боротьби з інспіраторним становищем грудної клітини, поверховим диханням, скутість рухів, парезом дихальних м'язів на хворий боці й т. п.;

2) поліпшення у хворого порушеного крово- і лімфо-обігу у легенях і плеврі, боротьби з мерехтливим процесом в щілинах, збереження при ньому функцій дихального апарату;

3) загальне зміцнення  і підвищення опірності організму хворого.

 

 

 

 

3.2. Клінічні показання  по призначенню лікувальної гімнастики

У гострому періоді хвороби, коли запальний процес ще “виражений”, застосування лікувальної гімнастики протипоказано, і хворому має надаватися повний спокій, тому що раннє застосування рухів може супроводжуватися загостренням хвороби.

Як засвідчили клінічні спостереження, лікувальну гімнастику доцільно вводити у єдиний комплекс лікування хворого (режим, дієта, медикаментозна терапія) не тоді, коли в хворого вже утворилися міцні спайки,. тоді, коли лише починають розвиватися. На початку застосування лікувальної гімнастики у період результати лікування виходять кращі, і в їх щастить домогтися збереження функції дихального апарату,

Показанням для занять лікувальною гімнастикою можна вважати наступ III періоду хвороби, коли в хворого затихає гострий запальний процес і розпочинається період одужання. Клінічними ознаками затихання запального процесу початку організації экссудата є: зниження температури до меж нормальної або непохитно субфебрильної, зменшення экссудата, поява шуму тертя плеври. Підвищений хворий РОЭ перестав бути протипоказанням до початку занять лікувальної фізичної культурою. Що стосується загострення хворобливого процесу (підвищення, збільшення экссудата), лікувальну гімнастику слід тимчасово припинити до затихання запальних спалахів. За даними спостережень, наявність зменшуваного экссудата в порожнині плеври перестало бути протипоказанням до початку лікувальної гімнастики.

Експерементальними даними встановлено, що всмоктування в плевральну порожнину колоїдних речовин відбувається виключно лімфатичними капілярами при стінках плеври, у яких є найбільш розвинена мережа щілин і «люків». При вдиху «люки» розтягуються, створюються мікровакууми, у яких і рухається плевральна рідина.

 

Дихальні руху найбільше виражені в нижніх відділах грудної клітини. У тих самих відділах сконцентрована найпотужніша мережу всмоктувального апарату. Тож для посилення всмоктування экссудата потрібно завжди використовувати вправи, які б сприяли максимальному розширенню грудної клітини у її нижній апертурі. Ця обставина враховувалася для розробки методики лікувальної гімнастики для хворих экссудативным плевритом.

Під впливом своєчасного застосування в комплексне лікування лікувальної гімнастики в хворих спостерігалося швидше розсмоктування і зникнення экссудата. При лікуванні хворих плевритом з уповільненим розсієнням экссудата, і з осумкованим плевритом зазвичай рекомендується виробляти відкачування экссудата. Наші клінічні дані показують, що збір у єдиний комплекс лікування хворих лікувальної гімнастики зумовлювало швидкому зменшенню і зникненню экссудата, у результаті потреба у його відкачуванні відпадала.

Роздратування вісцеральної плеври не веде до больових відчуттів, при подразненні ж чутливих закінчень пристінкової плеври, навпаки, у хворих виникає різка біль.

Наявність у хворого болю під час вдиху і рух в ураженому боці грудної клітини, за даними спостережень, перестав бути протипоказанням до початку занять лікувальної гімнастикою. Проте відчуття хворими під час занять лікувальної гімнастикою болю на повинне рухатися дальше, ніж до почуття натягу та легкої хворобливості. Після перших процедур лікувальної гімнастики в хворих спостерігається деяке посилення болю, але надалі вони швидко зменшуються і зникають, що можна пояснити розсіянням і розтяганням спайок.

Фізичну реабілітацію хворих экссудативним плевритом потрібно проводити якомога швидше, одразу після нормалізації температури і зменшення экссудата.

 

3.3. Завдання ЛФК  при плевритах

Завдання ЛФК:

• загальнозміцнюючий вплив на організм хворого;
• посилення резорбції экссудата;
• запобігання плевральних зрощень;
• профілактика деформацій клітини, і хребта;
• відновлення функції апарату зовнішнього дихання.

3.4. Методика ЛФК  при плевритах

У разі стаціонару методику лікувальної фізкультури умовно можна розділити на 2 періоду: вступний (1—5 днів) і тренувальний (основний), тривалість якого залежить від тяжкості захворювання.

• Вступна частина

1. Вправи для малих і середніх м'язових груп рук і ніг. 2—3 хв.

Мета: підготовка організму до виконання вправ більшості.

2. Дихальні вправи.

     - Основна частина

1. Вправи для тулуба  разом із глибоким диханням. Тривалість 12-20 хв.  
Мета: відновлення нормальних функцій нервово-ругляційних механізмів і ліквідація патологічних рефлексів.

2. Дихальні вправи.

Мета: боротьби з мерехтливим процесом, тренування дихального апарату, зміцнення організму хворого.

2. Ходьба.

 

1. Заключна частина
2. Вправи для дрібних м'язових груп рук і ніг. 2—3 хв.

Мета: поступовий спад навантаження.

2. Дихальні вправи. Тривалість процедури — 16—26 хв.

Вправи лікувальної гімнастики (ЛГ) виконують у в. п. лежачи на хворому боці, на здоровому, і, якщо кількість экссудата незначна, то й у в. п. сидячи.

Процедура ЛГ має складатися переважно з дихальних вправ, що сприяють розтяганню плеври, особливо у боці ураження.

При задовільному стані хворого й задовільною реакцією серцево-судинної і дихальної систем додаткове фізичне навантаження можна призначати вже у вступний період.

Під час занять ЛГ в хворих не повинне виникати почуття болю. Це може бути не різко виражена болючість, почуття натягу, тяжкості в ураженої половині грудної клітини.

У вступний період процедури застосовують переважно найпростіші гімнастичні вправи для рук і ніг, з їх постійним збільшенням амплітуди і темпу руху, разом із дихальними і спеціальними вправами для тулуба. Піднімаючи руку за поразки, хворий має робити глибокий вдих, що сприятиме натягу плеври, розкриттяю «люків» і найбільш швидкому розсіянню экссудата і розпрямленню легенів. При зменшенні экссудата руку на хворому боці піднімати можна з допомогою гімнастичної палиці і рекомендується хворому здійснювати при глибокому вдиху невеличкий нахил тулуба на здорову бік (до появи легкої хворобливості). Вправи слід виконувати (по 3-4 рази) щогодини до зникнення экссудата. Такий натяг плеври сприяє поліпшенню у ній крово- і лімфообігу, що обумовить ліквідацію залишкових явищ запалення, профілактику спаєчного процесу освіти шварт.

Перші 3-5 днів із початку курсу тривалість процедур ЛГ за середнього рівня тяжкості захворювання становить 8-10 хв., потім її збільшують до 12-18 хв.

У тренувальний період процедури робити в зимовий період у кабінеті ЛФК, а влітку на спеціально обладнаних майданчиках.

Комплекси ЛГ включають гімнастичні, дихальні і спеціальні вправи, що виконуються без снарядів, зі снарядами (палиці, медицинболи масою 1-3 кг) і на снарядах (на гімнастичної лаві, стінці) у в. п. сидячи і стоячи.

У цей час необхідно використовувати дихальні вправи зі становищем рук вище голови, чи з підніманням їх догори в фазі вдиху. Нахил тулуба на здоровий бік із диханням сприяє кращому випрямленню легенів й попередженню патологічних і фізіологічних ателектазов.

Посилення дихання найбільш виражено в нижніх відділах легенів за піднятої чи зафіксованої руки при нахилі тулуба вправо чи вліво.

Дихальні вправи слід виконувати ритмічно, із форсуванням як вдиху, так і видиху.

Загальне навантаження на організм хворого при сухому плевриті трохи більше, аніж при экссудативному плевриті, тривалість процедури — 20—25 хв. Після ліквідації основних явищ сухого плевриту призначають греблю, спортивні ігри, в зимову пору року при безвітряній погоді — лижі і ковзани.

Наприклад, коли у стаціонарі хворі перенесли як экссудативний, так і сухий плеврит, слід рекомендувати регулярні фізкультурні вправи вдома, особливо тими видами, що сприяють зміцненню дихального апарату. Взимку - це катання на ковзанах і ходьба на лижах, літом - спортивні ігри, веслування, плавання, туризм. Обсяг фізичного навантаження призначають у залежності від віку, фізичного розвитку та загального стану хворого, і навіть умов праці та побуту.

Плеврит часто обумовлюється охолодженням організму, тому з профілактики проводять курс загартовування.

Перший етап (1 місяць) - часткове обтирання, другий (1 місяць) - обтирання половини тіла. Потім переходять на обтирання всього тіла.

Дуже корисні повітряні ванни тривалістю від 5 до 30 хв.

Обов'язковими умовами досягнення позитивних успіхів у лікуванні плевритів є сувора поступовість у збільшенні навантажень, і навіть регулярність при застосуванні ЛГ, елементів фізичної культури та загартовуючих впливів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

Березовський Б.А. «Лікувальна фізкультура при захворюваннях дихальних шляхів та легенів» Київ «Здоровье»1988 рік.

Лепорский А.А. «Лікувальна фізкультура при захворюваннях органів дихання» Москва «Медгиз» 1955 рік.