Походження держави та права

Міністерство освіти і науки України

Запорізька державна інженерна академія

Кафедра українознавства

 

 

Контрольна робота

З дисципліни «Правознавство»

 

на тему «Походження держави та права»

 

 

 

Виконав

студент ______ курсу,    групи ______________

 

____________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

Перевірив:

__________________________________________________________________

(оцінка, дата, підпис викладача)            (прізвище, ім’я, по батькові викладача)

 

 

 

 

м. Запоріжжя, 20__ р.

2

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………….……………………..………...31. Визначте поняття політичної системи суспільства та її елементів. ....….........5

1.1Формування суспільств......................................................................................…5

1.2 Політична організація суспільства...........…......................………….....……6

1.3 Ознаки структурних елементів системи……………………………………….8

1.4 Складові політичної організації суспільства(держава,партії,громадські        організації …………………………………………………………………………..12

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……...………….………....……..............25

ДОДАТКИ..................................................................................................................26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

Вступ

 

Актуальність теми. дослідження зумовлена недостатністю вивченості та спрацьованості проблеми становлення i розвитку політичної системи суспiльства, взаємодія її інститутів та їх протидія в умовах посттоталітарної трансформації суспільства та європейської інтеграції України.Об'єктом дослідження є сутність поняття політичної системи суспільства,його елементів та узагальнений аналіз на основі теоретичної бази фактичної політичної системи України.Предмет дослідження є системний аналіз об'єкта дослідження через призму загальнолюдських принципів верховенства права, гуманізму, пріоритету суспільства над державою.Мета дослідження полягає у комплексному опрацюванні всіх явищ, що виникають при здійснені політичної влади, спираючись на теоретичний і фактичний матеріал.

Огляд літератури. Поняття «політична система суспільства» запроваджене відносно недавно — на тому етапі історичного розвитку, коли поряд із державними інституціями почали діяти політичні партії, громадські об'єднання, рухи. Означене поняття не народилося на терені філософії політики, а запозичене з царини соціології в середині XX століття для поглибленої характеристики як певної цілісності інституалізованого, досить непогано пізнаної й освоєної людьми сфери їхнього політичного буття. Заслуга розробки поняття «політична система суспільства», саме як одного з наріжних понять політології, належить двом класикам політологічної думки — американсько-канадському політологу Д. Істону (нар. у 1917), відомому своїми книгами «Політична система», «Рамки політичного життя», написаними в 50—60-х роках XX століття, та не менш знаному американському політологові цього ж періоду Г. Алмонду.[1-2]

Вперше це поняття було вжите Д. Істоном у 1953 р. Вже тоді Д. Істон і Г. Алмонд наголошували, що політична система об'єднує не тільки свідомо й чітко організовані формоутворення політичного життя, а й такі чинники, як політичні ідеї, свідомість і

4

світогляд. Системою ж означену мережу політичних відносин, ідей, інститутів і взаємодій вони назвали, власне, зовсім не тому, що вона охоплює суспільство як цілісність. А насамперед — враховуючи те, що вище перелічені явища політичного життя перебувають у взаємозумовленості й зміна котрогось із них призводить до трансформації політичної системи загалом.За радянської доби поняття «політична організація суспільства» дослідники розглядали з найширших позицій І включали до нього також систему державно-правових інститутів та установ. У Конституції СРСР 1977 р. також зазначалося, що Комуністична партія Радянського Союзу була ядром політичної системи суспільства, а не держава і не державна влада. У реальному житті Комуністична партія СРСР дійсно була керівною і спрямовуючою силою суспільства і держави, займалась підбором і розстановкою керівних кадрів, здійснювала і розробляла внутрішню і зовнішню політику держави та суспільства, формально виражала потреби та інтереси народу тощо. В Україні правові основи взаємовідносин держави і об'єднань громадян закріплені в Законі від 16 червня 1992 р. «Про об'єднання громадян», визначені статтями 36, 37 Конституції України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

 

1.1 Формування суспільства

Суспільство з'явилося, коли люди виділилися з світу тварин. Людина - його головна передумова і первинна клітина, бо, як говорив ще Арістотель1, людина є істота суспільна. Тому найважливіша риса суспільства полягає в тому, що воно являє собою систему взаємозв'язків розумних істот. Взаємодіючи з суспільством, людина розвивається сама і розвиває свої соціальні, сутнісні властивості і сили і тим самим стає особистістю і стимулює прогрес суспільства.

Початок формування громадянського суспільства[1] у країнах Європи і Америки припадає на XVI—XVII ст.ст.

Можна виділити три етапи становлення громадянського суспільства, кожний із яких супроводжувався істотними змінами економічних відносин, суспільного і державного ладу, розвитком свідомості індивіда і суспільства, культури народу і нації, перетворюваннями суспільної ідеології:

I (XVI—XVII ст.ст.): процес визрівання  передумов (економічних, політичних, ідеологічних) розвитку буржуазного суспільства, усунення юридичної нерівності, обмеження політичної влади правом;

II (кінець XVII — кінець XIX ст.ст.): формування громадянського суспільства  в найбільш розвинутих буржуазних  країнах на засадах загальної  юридичної рівності, вільного підприємництва  і приватної ініціативи.

Формальна рівність відкриває можливості для прояву індивідуальності: з'являється громадянин як самостійний суб'єкт, що усвідомлює себе індивідуальним членом суспільства. Він конституційне наділений певним комплексом прав, свобод і водночас несе відповідальність перед суспільством. Держава все більше віддаляється від виконання функцій власника. Розвиваються правові механізми, що стримують політичну владу, підкоряють її закону. Відбувається становлення представницької демократії — постійно діючих представницьких загальнонаціональних установ парламентського типу зі суворо позначеними повноваженнями затверджувати податки і приймати закони;

6

III  (рубіж XIX — XX ст.ст.): розвиток постіндустріального суспільства з машинним виробництвом, фабричною організацією праці, загальнонаціональним ринком; відокремлення влади від власності; перехід управління громадськими справами практично до рук вчених-спеціалістів (менеджерів) із збереженням інститутів традиційної демократії та політичного плюралізму; розширення і поглиблення рівноправності людей.[ 3-4]

 

1.2 Політична організація суспільства.

 

Політична організація суспільства — це система всіх державних і недержавних організацій, громадських об'єднань і трудових колективів певного суспільства. Політичну організацію суспільства ще інколи називають політичною системою суспільства у вузькому розумінні.

Закон України “Про об'єднання громадян” передбачає наявність двох видів таких об'єднань. Це політичні партії та громадські організації.

Право громадян на об'єднання в політичні партії та громадські організації закріплено в Конституції України, у законах України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 р. і «Про політичні партії в Україні» від 5.04.2001 р.

У ст. 36 Конституції зазначається, що громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Громадські об'єднання розрізняють:

1)за порядком утворення  і формами діяльності — громадські  організації, політичні партії, органи  громадської самодіяльності, громадські  рухи;

2)за умовами членства  — об'єднання з формально фіксованим (документованим) членством, об'єднання  з формально нефіксованим (недокументованим) членством;

7

3)за кількістю членів  — масові й елітарні;

4)за внутрішньою організаційною  структурою — централізовані  і нецентралізовані;

5)за соціальною сферою діяльності — політичні, економічні, наукові, екологічні та інші;

6) за територією діяльності  — місцеві, загальнодержавні, міжнародні;

7)за соціально-правовим статусом — легальні, долегальні, нелегальні;

8)за соціальною значимістю для існування і розвитку суспільства — прогресивні, консервативні, реакційні.

За типом залежно від політичного режиму виділяють наступні види політичних систем:

1. Демократичні.

2. Тоталітарні.

Залежно від суспільно-економічної формації:

1. Політичні системи рабовласницьких  суспільств.

2. Політичні системи феодальних  суспільств.

3. Політичні системи буржуазних  товариств.

4. Політичні системи соціалістичних товариств.

Залежно від географічного положення:

1. Європейська політична  система.

2. Північноамериканська політична система.

3. Азіатська політична  система і т.д.

Алмонд і Пауел залежно від ступеня культурної диференціації та секулярізованності політичних систем запропонували наступну класифікацію:

1. Традиційні політичні системи - диференційована політична структура, люди знаходяться "поруч" з політичною системою.

2. Сучасні політичні системи - люди беруть активну участь у функціонуванні політичної системи.

За характером взаємодії політичних систем із зовнішнім середовищем:

8

1. Закриті (СРСР).

2. Відкриті (Великобританія, Франція і т.д.).

Серед базових моделей політичних систем виділяють:

1. Командна, орієнтована  на використання примусових, силових  методів в управлінні.

2. Змагальна, основною домінантою  існування якої служить протистояння, протиборство різних політичних і соціальних сил.

3. Соціопримирна, націлена на підтримку соціального консенсусу та подолання конфліктів

СИСТЕМА – це сукупність елементів, що перебувають у відносинах і зв’язках один із одним, яка утворює певну цілісність, єдність. Головною особливістю соціальних систем, на відміну від природних чи технічних, є те, що вони пов’язані з вольовою, свідомою, цілеспрямованою діяльністю людей та їх різноманітних об’єднань.[5-7]

 

1.3 Ознаки структурних елементів системи

 

– прямий, безпосередній зв’язок елементів системи зі структурою та їх якісна визначеність.

– однопорядковість, однорідність і субстанційна сумісність структурних елементів.

– вияв структурних елементів як мінімальних за своєю внутрішньою будовою і змістом компонентів даної системи стосовно обраного способу поділу.