Нормативно-правові засади іпотечного кредитування

  Не досить прийнятним видається інше обмеження на право користування зазначеною податковою пільгою, згідно з яким право на включення до складу податкового кредиту суми надається платнику податку не частіше одного разу на 10 календарних років починаючи з року, в якому об'єкт житлової іпотеки придбається або починає будуватися. Така норма не враховує виникнення нагальної необхідності поліпшення власних житлових умов у випадках збільшення чисельності сім'ї. Такими, зокрема, можуть бути: одруження дитини, необхідність поселення хворих батьків, які потребують догляду, збільшення сім'ї внаслідок народження дитини тощо. Крім того, може виникнути ситуація, за якої існуватиме потреба вирішення житлової проблеми внаслідок вимушеної зміни місця роботи, що супроводжується необхідністю зміни території (міста, регіону) проживання.

  Висновок.

  Серед інших перспективних напрямів удосконалення чинного законодавства у сфері іпотечних відносин можна відзначити такі основні. Насамперед, законодавчого врегулювання потребує питання удосконалення механізмів захисту прав фізичних та юридичних осіб-вкладників грошових коштів у будівництво житла. Згідно з чинним законодавством громадяни мають можливість вкладання коштів у будівництво житла через численні компанії-забудовники. житлові кооперативи та інші організації.

  Водночас недосконалість чинного законодавства створює об'єктивну підставу для формування значних ризиків, передусім для фізичних осіб, пов'язаних із самостійною зміною забудовниками вартості житла в процесі будівництва, технічних характеристик та розмірів житлових приміщень, використанням ними будівельних матеріалів, не передбачених проектом будівництва, що в кінцевому підсумку призводить до подорожчання новозбудованого житла, порушення строків будівництва. Чинне ж законодавство досить слабо регулює сферу взаємовідносин між учасниками реалізації житлових проектів, залишає поза межами законодавчого регулювання сферу прав та обов'язків сторін у договорах між компанією-забудовником, організатором і виконавцем житлового проекту та громадянином-інвестором. Зазначені чинники виступають вагомим гальмом на шляху прийняття рішення щодо інвестування коштів у будівництво житла, в тому числі, і передусім, шляхом залучення для цих цілей іпотечного кредиту. Ризик втрати заставленого майна в такій системі неврегульованих дво- та тристоронніх відносин є надзвичайно високим для інвестора.

  Наявність таких обставин зумовлює гостру необхідність законодавчого врегулювання порядку та умов реалізації житлового проекту, визначення умов і повноти розкриття інформації, що стосується житлового іпотечного кредитування.