Управління оборотним капіталом. Фінансово-економічні потреби. Комплексне управління поточними активами та пасивами

·        за характером фінансування            

 Валові оборотні  активи  

•             Чисті оборотні активи  
•              Власні оборотні активи

 

  за видами оборотних активів:              

 Запаси сировини, матеріалів та півфабрикатів   

•              Запаси готової продукції  
•              Дебіторська заборгованість  
•              Грошові активи  
•              Інші види оборотних активів

 

 ·        за характером участі в операційному процесі              

 Оборотні  активи, що обслуговують виробничий  процес             

 Оборотні  активи , що обслуговують фінансовий  цикл підприємства 

·        за періодом функціонування оборотних активів            

• Постійна частина оборотних активів             
• Перемінна частина оборотних активів

   Управління  оборотними активами пов”язане з  конкретними особливостями формування його операційного циклу, або кругообігу   

 Операційний цикл – період повного обороту всієї суми оборотних активів, в процесі якого проходить зміна окремих його видів.

     Основною  характеристикою операційного циклу  підприємства, яка визначає обсяг, структуру  та ефективність використання оборотних  активів, є його тривалість. Вона включає період часу з моменту використання грошових коштів на придбання запасів до надходження грошей від дебіторів за реалізовану продукцію.   

 Принципова  формула визначення тривалості  операційного циклу:                            

       Тоц = Ог + Озс + Огп + Од

Топ – тривалість операційного циклу;

Ог – тривалість обороту грошових коштів;

Озс – тривалість обороту запасів сировини та матеріалів;

Огп – тривалість обороту запасів готової продукції;

Од – тривалість обороту дебіторської заборгованості.                                                                              

      В процесі управління оборотними активами в рамках операційного циклу виділяють  дві основні його складові: 

Виробничий цикл підприємства 

Фінансовий цикл підприємства  

Рис. Схема  взаємозв’язку операційного, виробничого  і фінансового циклів.  

     Виробничий  цикл – період повного обороту  матеріальних елементів оборотних  активів, що використовуються для обслуговування виробничого процесу. Його тривалість визначається ( Твц ) :                                  

 Твц  = Озс + Онв + Огп   

Онв –  тривалість обороту середнього обсягу незавершеного виробництва. 

      Фінансовий  цикл – період повного обороту грошових коштів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за сировину і закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості. Його тривалість визначається (Тфц ):                                                  

  Тфц = Твц + Од  – Ок 

Ок – тривалість обороту кредиторської заборгованості    

      Політика  управління оборотними активами –  частина загальної фінансової стратегії  підприємства, яка формує необхідні  обсяги і склад оборотних активів, раціоналізує та оптимізує структуру джерел їх фінансування. 

      Процес  формування політики управління оборотними активами пов”язаний з проведенням попереднього грунтовного аналізу характеру їх використання на підприємстві. Предметом такого аналізу є:

·        Обсяг і внутрішньо річна динаміка господарської діяльності підприємства, в першу чергу – обсяг виробництва і реалізації продукції;

·        Тривалість виробничо-комерційного циклу підприємства в цілому і з окремих його стадій;

·        Динаміка обсягу і складу оборотних активів підприємства на протязі року;

·        Оборотність окремих видів оборотних активів і її відповідність середній тривалості окремих стадій виробничо-комерційного циклу;

·        Рентабельність оборотних активів;

·        Рівень ліквідності оборотних активів і його річна динаміка;

·        Рівень втрат окремих видів оборотних активів в процесі їх використання

·        Структура джерел фінансування оборотних активів.    

Політика  управління оборотними активами розробляється  згідно наступних основних етапів:

1)     аналіз оборотних активів в попередньому періоді  

2)     Визначення принципових підходів до формування оборотних активів підприємства

Теорія  фінансового менеджменту визначає три підходи до формування оборотних  активів: Консервативний ,   Помірний,   Агресивний  

3)     Оптимізація обсягу оборотних активів; 

4) оптимізація  співвідношення постійних і перемінних  частин оборотних активів  

1)     Забезпечення прискорення оборотності оборотних активів  

З метою ефективного  управління оборотністю оборотних активі їх поділяють на:  

 Високооборотні   

Оборотні активи з нормальним періодом обертання   

Низькооборотні  оборотні активи 

2)     Забезпечення росту рентабельності оборотних активів.  

3)     Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів в процесі їх використання

     Характер  використання окремих видів оборотних  активів має суттєві особливості. З врахуванням цих особливостей в практиці фінансового менеджменту  диференціюються завдання і методи управління трьома основними групами  оборотних активів:

·        Запаси товарно-матеріальних цінностей;

·        Дебіторська заборгованість;

·        Грошові активи  

В розрізі цих  груп оборотних активів конкретизується  політика управління ними, яка є  складовою загальної політики управління оборотними активами.

сукупних витрат.

Політика  управління необоротними активами:

     Необоротні  активи – сукупність майнових цінностей  підприємства, що багаторазово використовуються в процесі господарської діяльності підприємства і переносять на новостворену продукцію використану вартість частинами.

До їх складу відносять:

·        Основні засоби;

·        Нематеріальні активи;

·        Незавершені капвкладання;

·        Довгострокові фінансові вкладання;

·        Інші види необоротних активів.

     Мета управління необоротними активами – забезпечення умов своєчасного поновлення і підвищення ефективності використання необоротних активів.  

Для досягнення цієї мети і спрямоване формування і реалізація політики управління необоротними активами. 

Політика управління необоротними активами підприємства передбачає:  

·        забезпечення своєчасного поновлення необоротних активів в процесі їх використання;

·        визначення розміру потреби в прирості необоротних активів;

·        визначення форм задоволення потреби в прирості необоротних активів;

·        забезпечення підвищення ефективності використання необоротних активів;

·        формування оптимальної структури джерел фінансування необоротних активів

     Відновлення необоротних активі підприємства здійснюється на простій та розширеній основі, представляючи  собою процес простого і розширеного  їх перевиробництва.    

 Результати  поновлення необоротних активів  відображаються в деяких показниках, а саме: 

коефіцієнт надходження необоротних активів                                            

коефіцієнт вибуття 

коефіцієнт поновлення необоротних активів

швидкість поновлення необоротних активів 

Потреба   в необхідному прирості визначається як:

ПРна = Пона – Ано + Ановп 

Прна – приріст  необоротних активів

Пона – загальна потреба в необоротних активах

Ано – фактичні необоротні активи

Ановп – планова  сума вибуття необоротних активів  в процесі їх фізичного і морального зносу  

Потреба в прирості може бути реалізована двома основними способами: 

·        шляхом придбання нових видів

·        шляхом оренди на певний період

Підходи до фінансування необоротних активів не є багатоваріантні, може існувати два варіанти фінансування:  

1)     лише за рахунок власного капіталу; 

2)     змішане фінансування 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

12 тиждень  

Лекція  6. Антикризове управління фінансами підприємства 
 
 

1.Оцінка  ефективності антикризового   фінансового управління

2.Методи  прогнозування  імовірності банкрутства 
 

1.Оцінка  ефективності антикризового  фінансового управління 

        Політика антикризового фінансового  управління являє собою частина  загальної фінансової стратегії  підприємства, що полягає в розробці  системи методів попередньої  діагностики погрози банкрутства  і „включении" механізмів фінансового оздоровлення підприємства, що забезпечують його вихід із кризового стану.

Реалізація  політики антикризового фінансового  управління підприємством при погрозі  банкрутства передбачає:

1. Здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку.

2. Визначення  масштабів кризового стану підприємства. 
3. Дослідження основних факторів, що обумовлюють кризовий розвиток підприємства. 
4. формування системи цілей виходу підприємства з кризового стану, адекватних його масштабам.

5. Вибір  і використання діючих внутрішніх  механізмів фінансової стабілізації  підприємства, що відповідають масштабам  його кризового фінансового стану.

6. Вибір  ефективних форм санації підприємства. 
7. Забезпечення контролю за результатами розроблених заходів щодо висновку підприємства з фінансової кризи. 
         Діагностика банкрутства являє собою систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, що генерують погрозу його банкрутства в майбутньому періоді. 
         У залежності від цілей і методів здійснення діагностика банкрутства підприємства підрозділяється на дві основні системи: 
1) систему експрес-діагностики банкрутства; 
2) систему фундаментальної діагностики банкрутства. 
Експрес-діагностика банкрутства характеризує систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, здійснюваної на базі даних його фінансового обліку по стандартних алгоритмах аналізу. 
Основною метою експрес-діагностики банкрутства є раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і попередня оцінка масштабів кризового його стану.