Автор: Пользователь скрыл имя, 26 Октября 2013 в 18:21, контрольная работа
Якщо звернутися до словника фінансових та юридичних термінів, то можна дізнатися, що короткострокові фінансові вкладення - це фінансові вкладення підприємства на строк не більше одного року в дохідні активи,
Короткострокові фінансові вкладення відносяться до категорії активів, найбільш легко реалізованих. Зазвичай такі операції використовуються для найбільш ефективної прокрутки тимчасово вільних грошових коштів.
ЗМІСТ …………………………………………………………………………..2
ЗАВДАННЯ 1 Способи розрахунку доходу при короткострокових фінансових вкладеннях ………………………………………………………………3
ЗАВДАННЯ 2 Вплив структури капіталу на на вартість підприємства .…10
ЗАВДАННЯ 3 Види і методи фінансового аналізу на підприємстві………23
ЗАВДАННЯ 4 Задачі………………………………………………………….28
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………....33
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра економіки, організації та управління підприємствами
Контрольна робота
з дисципліни: «Фінансовий менеджмент»
варіант по списку №26
ЗМІСТ
…………………………………………………………………………..
ЗАВДАННЯ 1 Способи розрахунку доходу при короткострокових фінансових вкладеннях ………………………………………………………………3
ЗАВДАННЯ 2 Вплив структури капіталу на на вартість підприємства .…10
ЗАВДАННЯ 3 Види і методи фінансового аналізу на підприємстві………23
ЗАВДАННЯ
4 Задачі………………………………………………………….2
СПИСОК
ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………
КОРОТКОСТРОКОВИХ ФІНАНСОВИХ ВКЛАДЕННЯХ
Якщо
звернутися до словника фінансових та
юридичних термінів, то можна дізнатися,
що короткострокові фінансові
Короткострокові фінансові вкладення відносяться до категорії активів, найбільш легко реалізованих. Зазвичай такі операції використовуються для найбільш ефективної прокрутки тимчасово вільних грошових коштів.
Існує також категорія інших
короткострокових вкладень. До них
можна віднести видані на
Порівняно недавно в побуті
з'явилося поняття грошових
У балансі поточні фінансові вкладення (інвестиції) відображаються в складі оборотних активів підприємства за статтею «Поточні фінансові інвестиції». Поточне фінансове інвестування може здійснюватися також у рамках політики рефінансування дебіторської заборгованості.
Оскільки поточні фінансові інвестиції розглядаються здебільшого як ліквідні резерви, для підприємства принципове значення має їх загальна ринкова вартість, тобто обсяг грошових коштів, які можна отримати в результаті реалізації портфеля поточних фінансових інвестицій.
На відміну від довгострокових фінансових інвестицій, поточне інвестування не потребує наявності відповідних фінансових джерел, зокрема прибутку, інших позицій власного капіталу чи довгострокових позичок. Основою прийняття рішень про поточні фінансові інвестиції є інформація, наведена в оперативному фінансовому плані (бюджеті ліквідності). Якщо з плану випливає, що в окремих періодах у підприємства очікується тимчасовий надлишок грошових коштів, то слід прийняти рішення стосовно їх раціонального використання, зокрема вкладення в легколіквідні прибуткові інвестиції.
Управління
поточними фінансовими
прогнозовані доходи від поточних фінансових інвестицій;
накладні витрати, пов’язані із здійсненням інвестицій і дезінвестицій;
величину втрачених доходів у разі зберігання залишків коштів на рахунку в банку (за відсутності інвестицій).
Для порівняння та оцінки акцій, що обертаються на ринку і є об’єктом інвестицій, використовують ряд показників, суть яких наведено нижче.
Дохід у розрахунку на одну просту акцію позначають усталеним показником EPS (earning per share), який визначається як чистий прибуток на одну акцію (у разі, якщо в статутному фонді емітента є привілейовані акції, слід зменшити суму прибутку, яка розподіляється, на суму виплат за привілейованими акціями).
Поєднання суб’єктивних очікувань багатьох інвесторів формує ринковий попит на акції, унаслідок чого можна визначити співвідношення між їх ринковою ціною та річним доходом на акцію (price to earning ratio, P/E), яке є визначальним для пошуку недооцінених акцій і визначається співвідношенням ринкової ціни акції до її показника EPS.
Крім цих двох показників, для власників суттєвим є показник дивідендного покриття (dividend cover, DC), яке визначається співвідношенням EPS до суми дивіденду на одну просту акцію.
Для оцінки ефективності фінансових інвестицій використовують поняття дохідності інвестицій (simple rate of return, SRR; probability of investments), який є досить простим і тому використовується часто для оцінки діяльності:
SRR= NP/ TIC*100%,
де NP — чистий прибуток за певний інтервал часу;
TIC — інвестиційні витрати (вкладення) за цей інтервал часу.
Порівнюючи цей показник із планованим рівнем дохідності, інвестор має можливість зробити висновок, чи справдились його очікування щодо інвестування.
Недоліком цього показника є те, що він не враховує вартості грошей у часі, а також час виникнення грошових потоків та їх узгодженість.
Серед боргових зобов’язань, що перебувають в обігу, найбільш значну групу складають цінні папери (надалі - ЦП), що дають фіксований прибуток (fixed income securities). Прикладами подібних ЦП є облігації, депозитні сертифікати та деякі інші види зобов’язань. До цього виду цінних паперів можна також віднести і привілейовані акції (preferred stocks), якщо за ними регулярно виплачується фіксований дивіденд.
Як правило, будь-який борговий ЦП має такі основні характеристики: номінальна вартість (par value, face value), купонна ставка прибутковості (coupon rate), дата випуску (date of issue), дата погашення (date of maturity), сума погашення (redemption value). Найважливішу роль в аналізі цінних паперів відіграють дата і ціна їх придбання, а також середня тривалість платежів (duration).
Номінальна вартість — це сума, вказана на бланку ЦП, або в умовах випуску. Під час погашення боргового ЦП власникові повертається його номінальна вартість та, як правило, сплачується процентний дохід. Однак поточна ціна ЦП може не збігатися з номіналом і залежить від ситуації на ринку. Якщо ціна, сплачена за ЦП, нижча за номінал, говорять, що облігація продана зі знижкою або з дисконтом (discount bond), а якщо вище — з премією (premium bond).
Купонна норма прибутковості — це процентна ставка, за якою власникові облігації виплачується періодичний прибуток. Відповідно сума періодичного прибутку дорівнює добутку купонної ставки на номінальну вартість облігації і виплачується кожного купонного періоду (раз у рік, півріччя або квартал).
Дата погашення — дата викупу облігації емітентом у її власника (як правило, за номіналом). Дата погашення вказується в умовах випуску облігації. На практиці в аналізі важливу роль відіграє загальний термін обігу (maturity period) облігації, а також дата її купівлі (settlement date).
Для короткострокових боргових ЦП їх розміщення часто здійснюється за ціною, що менше їх номінальної вартості, а погашення — за номінальною вартістю. У цьому разі ЦП на ринку буде продаватися з дисконтом. Норма прибутковості, яку отримає інвестор, залежить від різниці між ціною купівлі — Р і номінальною вартістю N (ціною погашення). Оскільки номінал облігації відомий (або може бути взятий за 100 %), для визначення прибутковості операції досить знати дві величини — ціну купівлі P (або курс K) на дату проведення операції і термін до погашення в днях — t.
Розрахунок ціни придбання P дисконтних облігацій здійснюється з урахуванням простих процентів за річною ставкою Y (у будь-який момент до дати погашення, на первинному або вторинному ринку):
P= N/(1+ Y* t/ В),
де t — число днів до погашення;
Y — річна ставка процентів;
N — номінал;
В — часова база (360 для звичайних; 365 або 366 для точних процентів).
Розглянемо приклад: Яку ціну готовий заплатити інвестор за дисконтну облігацію з номіналом у 1000,00 грн і погашенням через 90 днів, якщо бажана норма прибутковості 12 % річних?
P = 1000 / (1 + 0,12 · 90/365) = 971,2 грн.
Отже, процес оцінки вартості дисконтної облігації полягає у визначенні сучасної величини елементарного потоку платежів за формулою простих процентів виходячи з необхідної норми прибутковості (ринкової ставки) Y.
Тоді курсова вартість (курс) дисконтної облігації в будь-який момент часу обчислюється за формулою:
К=1/(1+ Y* t/ В),
де t — число днів до погашення на дату оцінки;
Y — річна ставка процентів;
В — часова база (тривалість календарного року — 360 або 365/366 днів).
Ціна
процентного боргового зобов’
P1= (N+S)/(1+ Y* t/ В),
де t — число днів до погашення.
При Y = r ринкова вартість зобов’язання на момент випуску буде рівна номіналу (тобто Р1 = N). При Y > r, відповідно P1 < N, і борговий ЦП буде розміщуватися з дисконтом, а у випадку Y < r — з премією (тобто P1 > N). Оскільки випуск облігацій передбачає реєстрацію умов їх випуску із заздалегідь оголошеною дохідністю, на практиці часто трапляються випадки, коли у зв’язку зі змінами на дату реалізації облігацій норми прибутковості, якої вимагають інвестори, процентні облігації навіть у випадку первинного розміщення розміщуються не за номінальною вартістю, а з дисконтом (якщо вимагається вища дохідність від оголошеної) або з премією (якщо інвестори задовольняються дохідністю, нижчою від оголошеної).
На дату, що не збігається з датою початку розміщення, ринкова вартість боргового ЦП з урахуванням накопиченого доходу може відхилятися від номінальної вартості. Подібні відхилення на дату операції заведено котирувати у процентах до номінальної вартості ЦП. При цьому оголошена ставка доходу за зобов’язанням r показується окремо. Курсова вартість K боргового зобов’язання визначається при цьому як:
К=(1+ S/ N)/ (1+ Y* t/ В),
де t — кількість днів до погашення;
N — номінальна вартість;
S — абсолютна величина доходу, накопичена до дати здійснення операції.
Оскільки величина S може бути знайдена зі співвідношення:
S= N* Y* t1/ В,
де t1 — кількість днів від моменту випуску до дати операції, повна ринкова вартість Р1 боргового ЦП може бути також визначена як сума номінальної вартості ЦП N та накопиченого процентного доходу S:
P1= N* ((1+Y* t1/ В)/ (1+ Y* t/ В)),
Розрахунок
дохідності короткострокових облігацій,
які розміщуються з дисконтом, здійснюється
за формулою простих процентів. У
цьому випадку формула для
визначення прибутковості