Документирование ликвидации предприятия

33

ВСТУП

Актуальність обраної теми полягає в тому, що у конкурентній боротьбі перемагає тільки той, хто швидше за інших реагує на зміни в бізнесі і приймає більш вірні рішення. Саме інформаційні технології допомагають керівникам промислових підприємств у вирішенні цих складних задач.

Мета написання роботи полягає в вивченні питань, пов’язаних з структурою і складовими частинами інформаційних систем, особливостями використання інформаційних систем на підприємствах різних галузей.

Предмет дослідження – етапи розвитку інформаційні системи на підприємстві.

Об'єкт дослідження - процес впровадження та застосування інформаційних систем на підприємстві.

Основними завданнями роботи є вивчення  та узагальнення теоретико-методологічних засад з питань інформаційних технологій.

В роботі розкриті наступні питання:

1.      Структура комп’ютерних інформаційних систем підприємства

2.      Характеристика складових частин інформаційних систем

3.      Функціональні задачі стадій управління промислового підприємства

4.      Галузеві особливості застосування інформаційних систем

1. локальні системи

               2. фінансово-управлінські системи

               3. інтегровані системи

               4. спеціалізовані системи

         5. Гальмуючи фактори впровадження інформаційних систем

         6. Аналіз причин неефективної роботи інформаційних систем

7. Функціональні задачі стадій управління промислового підприємства

8. Основні принципи реалізації проекту впровадження

Робота складається  з 3 розділів. У 1 розділі розглянуто питання теоретичні  основи складових частин інформаційних систем. Цей розділ  включає такі  частини як: сучасний стан розвитку інформаційних систем, характеристику складових частин інформаційних систем, гальмуючі фактори впровадження інформаційних систем та аналіз причин неефективної роботи інформаційних систем. У 2 розділі розглянуто функціональні задачі стадій управління промислового підприємства. Цей розділ включає також галузеві особливості застосування інформаційних систем. У 3 розділі розглянуті основні  принципи реалізації проекту впровадження.

Перехід до ринкових відносин в економіці та науково-технічний прогрес надзвичайно прискорили темпи впровадження в усі сфери соціально-економічного життя суспільства останніх досягнень у сфері інформатизації.

У розвинутих країнах проходять одночасно дві революції: в інформаційних технологіях і в бізнесі, взаємно допомагаючи одна одній. Інформаційні технології існували давно, з розвитком комп’ютерів і засобів зв’язку почали з’являтися різні назви: «інформаційні і комунікаційні технології», «комп’ютерні інформаційні технології» та інші.

Сучасний етап розвитку економіки і бізнесу характеризується широким застосуванням для обробки інформації та комп’ютерної підтримки рішень новітніх засобів інформаційної технології, основним вираженням яких є інформаційні системи різного призначення і різної проблемної орієнтації. У загальному вигляді інформаційну систему можна визначити як автоматизовану людино-машинну систему, визначальною особливістю якої є те, що вона забезпечує інформацією користувачів з різних організацій. Для проблематики економіки і бізнесу використовуються здебільшого інформаційні системи організаційного типу. 

Сучасні методи управління інформаційною діяльністю на підприємствах і в організаціях базуються на концепціях інформаційного менеджменту, його основних методах і засобах.

Сучасний стан інформатизації в Україні характеризується тим, що сформована і реалізується державна інформаційна політика, активно створюється нормативно-правова та нормативно-технічна база сфери інформатизації та інформаційної діяльності, зокрема прийнято Закони України "Про інформацію", "Про Національну програму інформатизації", "Про Концепцію Національної програми інформатизації", ряд інших нормативних актів Кабінету Міністрів України та Указів Президента України.

При написанні роботи автором були використані підручники, монографії, аналітичні статті вітчизняних і зарубіжних фахівців з інформаційних технологій.

1. ТЕОРИТИЧНІ  ОСНОВИ  СКЛАДОВИХ  ЧАСТИН  ІНФОРМАЦІЙНИХ  СИСТЕМ

1.1 Характеристика складових частин інформаційних систем

Будь-яка АІС поділяється на функціональну та забезпечуваль­ну частини (ФЧ та 3Ч), які, у свою чергу, поділяються на прос­тіші елементи — підсистеми, котрі також припускають подаль­ший поділ.

До ФЧ належать ті елементи системи, які визначають її функ­ціональні можливості, а саме: призначення, виконувані управлін­ські функції та функції з обробки інформації.

До ЗЧ системи належать об'єкти (матеріальні та інші засоби, інструментарій), з допомогою яких виконуються функції систе­ми, тобто реалізується функціональна її частина.

Додатково виокремлюють забезпечувальні підсистеми, кож­на з яких об'єднує певний вид ресурсів, а також умови їх організації. Ці підсистеми розкривають сутність і склад ресурсів, не­обхідних для функціонування АІС, тому їх перелік є типовим і практично однаковим для різних АІС.

До складу забезпечувальної частини належать підсистеми техні­чного, математичного, лінгвістичного, правового, інформаційного, організаційно-методичного та ергономічного забезпечення.

Підсистема технічного забезпечення — ТЗ, у свою чергу, складається з чотирьох елементів.

1. Технічні засоби — комплекс технічних засобів — КТЗ, використовуваних для одержання, вводу, підготовки, перетво­рення, обробки, зберігання, реєстрації, виводу, відображення, ви­користання та передавання даних і реалізації керівних дій.

2. Методичні та керівні матеріали щодо КТЗ.

3. Технічна документація, що стосується КТЗ.

4. Персонал, який обслуговує КТЗ.

Підсистема математичного забезпечення — МЗ — сукуп­ність застосовуваних математичних методів, моделей і алгоритмів.

Підсистема програмного забезпечення — ПЗ — об'єднує програми постійного користування (системні програми, пакети прикладних програм (ППП), СУБД тощо).

Підсистема лінгвістичного забезпечення — ЛЗ — сукуп­ність мовних засобів для формалізації природної мови, опису ін­формації та інших елементів ІС .

Підсистема правового забезпечення — ПРЗ — охоплює правові норми й нормативи, які пов'язані з функціонуванням АІС, застосовуються для юридичного обґрунтування її створення й функціонування, а також визначають юридичний статус результатів такого функціонування.

Підсистема інформаційного забезпечення — ІЗ — містить у собі використовувані дані та правила їх отримання, зберігання, оновлення, а також організації структури й змісту інформаційних суку­пностей (інформаційну базу). Остання поділяється на позамашинну та машинну (власне інформація на паперових і машинних носіях). Ця підсистема охоплює інформаційні ресурси, а також засоби їх опрацювання, зокрема структуризації і систематизації інформації (класифікатори, типові моделі, формати документації тощо).

Підсистема організаційно-методичного забезпечення — ОМЗ — це набір прийомів, правил, документів, інструкцій і по­ложень, які забезпечують створення системи та взаємодію її складових у процесі функціонування всієї системи. Зокрема, ОМЗ містить сукупність документів, які визначають організацій­ну структуру об'єкта й системи автоматизації і є необхідними для виконання конкретних функцій (інструкції, положення тощо), а також для оформлення результатів діяльності.

Підсистема ергономічного забезпечення — ЕЗ становить множину взаємопов'язаних вимог, спрямованих на узгодження психологічних, антропометричних, фізіологічних особливостей і можливостей людини, з одного боку, і технічних характеристик засобів автоматизації, параметрів робочого середовища на робо­чому місці (вологість, температура, зашумленість, освітлюва­ність, опромінюваність тощо), з іншого.

У ФЧ АІС вирізняють такі елементи: функціональні підсис­теми, блоки, або комплекси задач та окремі задачі.

Функціональна підсистема — це відносно самостійна частина системи, яку виокремлено за певною ознакою, що відповідає конкретним функціям і завданням управління. Цю підсистему мож­на розглядати як самостійну систему, що характеризується пев­ним цільовим призначенням, підпорядкованістю, відокремленіс­тю інформаційної бази, методичною спрямованістю обчислень економічних показників і спеціалізацією робіт.

Здійснювати декомпозицію ФЧ АІС — поділяти цю систему на підсистеми, комплекси задач і окремі задачі — можна як за окремими ознаками, так і за їх сукупністю.[1]

Найчастіше функціональні підсистеми утворюють за такими ознаками:

1) стадіями управління (прогнозування, планування, облік тощо);

2) елементами виробничого процесу (праця, матеріали, гро­шові кошти тощо);

3) апаратно-організаційною ознакою (структурні підрозділи);

4) функціональною (виконувані функції) ознакою.

Рис. 1.1 Загальна структура АІС

Загальну структуру кож­ної АІС унаочнює рис. 1.1.

ФЧ може реалізуватися на різній технічній базі та з різною (централізованою, децентралізованою і мішаною) технологією об­робки даних.

У разі централізованої технології завдання (зокрема й щодо розв'язування задач обчислювального характеру) виконують без­посередньо в обчислювальному центрі — ОЦ у повному обсязі фахівці служб інформатики.

Децентралізована технологія реалізується на системах малих, зокрема й персональних, комп'ютерів у вигляді АРМ. Мішана технологія передбачає, що частина задач і операцій виконується на АРМ, а інша (це, здебільшого, узагальнювальні операції) — на ОЦ.

Як показує досвід, децентралізована обробка даних у АІС ефективніша за централізовану, оскільки забезпечує прямий до­ступ користувача-фахівця до ЕОМ, тобто уможливлює обробку даних без посередників (оператор, програміст, математик та ін.), котрі можуть вплинути на правдивість і правильність інформації, а також знизити оперативність виконання відповідних завдань.

Забезпечити прямий доступ і організувати децентралізовану обробку даних можна двома способами: обладнати велику ЕОМ виносними пультами і встановити їх на робочих місцях користувачів-фахівців або встановити на зазначених робочих місцях пер­сональні комп'ютери. В обох випадках функціональними еле­ментами АІС є функціонально-спеціалізовані АРМ— ФСАРМ.

Отже, АРМ слід розуміти як цілком певний набір персональ­них термінальних пристроїв, котрі завдяки залученню обчислю­вальних потужностей великої ЕОМ дають змогу виконувати на робочому місці інформаційне обслуговування користувача-фахів­ця в обсязі та режимі, які потрібні для виконання його виробни­чих (службових) функцій. Можлива й інша інтерпретація: АРМ — це сукупність ПК і спеціального програмного забезпечення, що зорієнтоване на певну сферу використання і забезпечує безпосе­реднє інформаційне обслуговування користувача-фахівця в по­трібних і достатніх для його діяльності обсязі та режимі.

Отже, ФЧ АІС підприємства є сукупністю функціональ­но-спеціалізованих АРМ, перелік і кількість яких залежать від об­раної технології та поділу функцій між виконавцями. На практиці всі операції пов'язані між собою єдиною технологією, котра зумовлена такими чинниками: специфікою операцій; спеціа­лізацією окремих груп працівників і підрозділів підприємства; поділом обов'язків між ними. Ці чинники й визначають конкретну множи­ну ФСАРМ, кількість яких в АІС різних підприємств різна. [2]

Насамкінець зазначимо, що кожна АІС, незалежно від функціо­нальних можливостей (останні можуть бути істотно різними: від розв'язування однієї задачі або їх комплексу до виконання всієї сукупності завдань щодо діяльності об'єкта), містить у собі всі головні структурні елементи. Так, у будь-якій АІС неодмінно прису­тні функціональна та забезпечувальна частини, елементи техніч­ного, програмного й іншого забезпечення. При цьому АІС не створюється водночас і повністю, вона постійно розвивається і модернізується, що висуває певні вимоги до її створення.

1.2 Сучасний стан розвитку інформаційних систем

Для сучасних умов характерне застосування високоефективних внутрішньофірмових систем інформації, що грунтуються на використанні найновіших інформаційних технологій, зокрема єдиної локальної комп’ютерної мережі. Управлінська внутрішня інформаційна система представляє собою сукупність інформаційних процесів для задоволення потреб в інформації на різних рівнях прийняття рішень. Інформаційна система включає компоненти обробки інформації, внутрішні і зовнішні канали передачі.

Інформація, особливо її автоматизована обробка, і тепер залишається важливим фактором підвищення ефективності діяльності будь-якої організації. Важливу роль у використанні інформації відіграють способи її реєстрації, обробки, нагромадження і передачі; систематизоване збереження інформації і її видача в потрібній формі; виробництво нової числової, графічної та іншої інформації.

В сучасних умовах у великих організаціях створені і ефективно діють інформаційні системи, які обслуговують процес підготовки і прийняття управлінських рішень і вирішують наступні задачі: обробку даних, обробку інформації, реалізацію інтелектуальної діяльності з метою створення інформації. Управлінські інформаційні системи послідовно реалізують принципи єдності виробничого процесу та інформаційного процесу супроводу через застосування технічних засобів збору, нагромадження, обробки і передачі інформації в поєднанні з використанням аналітичних методів математичної статистики і моделей прогнозно-аналітичних розрахунків та інших необхідних прикладних засобів. У виробничо-господарській структурі підприємства забезпечується узагальнення інформації “знизу - вверх”, конкретизація інформації “зверху - вниз”, а також уніфікується інформаційний процес, спрямований на отримання науково-технічної, планової, контрольної, облікової і аналітичної інформації.