Політика  виплати дивідендів повинна відображати також інформаційний (сигнальний) зміст і ефект клієнтури. Гіпотеза інформаційного змісту стверджує, що інвестори розглядають зміну дивідендів як сигнал про майбутні прибутки, що прогнозуються керівництвом фірми. Ефект клієнтури дозволяє передбачити, що будь-яка фірма залучає до себе тих інвесторів, яким подобається її політика виплати дивідендів, і, отже, будь-яка зміна цієї політики приводить до зміни складу акціонерів.

     Стратегія високої частки виплати дивідендів може зменшити агентські витрати, оскільки вона змушує фірму частіше виходити на ринки капіталу і відповідно періодично зазнавати перевірок «ззовні».

     На  практиці більшість фірм старається дотримуватися політики виплати  дивідендів, що постійно збільшуються. Цей підхід забезпечує інвесторам стабільні  надійні прибутки і, якщо вірна сигнальна теорія, дає інформацію про очікуване керівництвом зростання прибутку.

     Більшість фірм застосовують модель виплати дивідендів за залишковим принципом, яка дозволяє фірмі задовольняти свої потреби  у власному капіталі за рахунок нерозподіленого прибутку.

     План  реінвестування дивідендів дозволяє акціонерам автоматично перелічувати дивіденди на придбання додаткових акцій своєї фірми. Подібні плани користуються популярністю серед тих інвесторів, які не потребують отримання поточного прибутку, оскільки вони дозволяють акціонерам придбавати додаткові акції без виплати звичайних брокерських комісійних.

При визначенні політики виплати дивідендів менеджери враховують і інші чинники, наприклад юридичні обмеження, інвестиційні можливості, доступність і ціну інших джерел, податки. 
 
 

Перелік використаної літератури:

1. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом. – М.: Финансы и статистика, 1994. – 692  с.
2. Білик М.Д. Управління фінансами підприємств. – К.: Знання, 1999. – 362 с.
3. Бойчик М. І., Харів П. С., Хопчан М. І. Економіка підприємства. – Львів: Сполом, 1998. – 212 с.
4. Бригхем Ю., Гапенски Л. Финансовый менеджмент: Полный курс: В 2-х т. / Пер. с англ. под ред. В. В. Ковалева. СПб. : Экономическая школа, 1998. Т. 1. – 497 с.
5. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. - К.: КНЕУ, 2000. – 392 с.
6. Глухов В., Бахрамов Ю. Финансовый менеджмент.–СПб: Питер, 1995.– 628 с.
7. Короленко М.В. Дивідендна політика акціонерного товариства // Фінанси України. – 2000. – №2. – С. 58-63.
8. Крайник О.П., Клепикова З.В. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. – Львів: Інтелект, К.: Дакор, 2000. – 260 с.
9. Максимовский С.Д. Акционерные общства. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 473 с.
10. Основы предпринимательской деятельности (Экономическая теория Маркетинг Финансовый менеджмент) / Под ред. В. М. Власовой. – М.: Финансы и статистика, 1994. – С. 372-465.
11. Основы предпринимательской деятельности / Под ред. Ю.Осипова.– М.: Прогресс 1992. – 432 с.
12. Петрович Й.М. Економіка виробничого підприємництва. – К.: Знання, 2001. – 462 с.
13. Покропивний С.Ф.,Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. – К.: КНЕУ, 1998. – 352 с.
14. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. Вид. 2-ге, доповн. і переробл. – Луцьк: Ред. - вид. відд. "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. – 456 с.
15. Суторміна В.М. та ін. Фінанси зарубіжних корпорацій. – К.: Знання, 1993. – 304 с.
16. Фінансова діяльність підприємства. – К.: Либідь, 1998. – 546 с.