Види сучасних грошей

                                         

 

                                           Індекс цін          Індекс цін

                                           цього року  -  минулого року

         Темп інфляції = -------------------------------------- х 100%

                                          Індекс цін минулого року

До найважливіших інфляційних причин зростання цін можна віднести наступні:

• Диспропорційність - незбалансованість державних видатків і прибутку -  т. з. дефіцит державного бюджету.
• Iнфляційно небезпечні інвестиції - здебільшого мілітаризація економіки.
• Відсутність чистого вільного ринку і досконалої конкуренції як його частини.
• Імпортована інфляція з іншої країни.
• Iнфляційні очікування - виникнення в інфляції самопідтримуючого характеру.

Розглядаючи темпи зростання цін, можна виділити наступні види інфляції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1)Помірна інфляція. Помірна інфляція характеризується повільним зростанням цін. Можна умовно кваліфікувати її так: щорічний темп інфляції вимірюється однозначним числом. Коли ціни відносно стабільні, то “люди довіряють грошам” і охоче нагромаджують гроші, тому що через місяць чи рік гроші матимуть таку саму купівельну спроможність, як і сьогодні. Люди охоче підписують довгострокові контракти у грошовому вираженні (номінальна ціна), оскільки вони впевнені, що рівень цін не підніметься надто високо від того, за якого вони зараз продають і купують. Люди не втрачають часу чи коштів, намагаючись розмістити своє багатство в “реальних” активах, а не в “грошових“ чи “паперових”, тому що вірить, що їхні грошові активи збережуть свою реальну вартість.

2)Галопуюча інфляція. Інфляція, що вимірюється двозначними чи тризначними числами – 20, 100 чи 200 % за рік, називається галопуючою. Галопуюча інфляція інколи спостерігається і в розвинених країнах, наприклад в Італії. Багато латиноамериканських країн, зокрема Аргентина і Бразилія, зазнавали темпів інфляції від 50 до 700 % на рік у 70-80-ті роки.

Слід зазначити, що у 80-ті роки галопуюча  інфляція спостерігалася в декількох  країнах Латинської Америки та Південної  Азії. В післявоєнний період капіталізм пережив дві великі хвилі інфляції: 1945 –1952 р.р. при переході від воєнної економіки та в 1974 –1981р.р. під апливом нафтових шоків.Але західним країнам вдалося зменшити інфляційні процесси.

3)Гіперінфляція. Коли економіка, здається, витримує галопуючу інфляцію, виникає третій і смертельний вид інфляції – гіперінфляція. Нічого хорошого не можна сказати про ринкову економіку, в якій ціни зростають на мільйони чи навіть мільярди процентів на рік.

Аналіз  виявляє декілька характерних рис  гіперінфляції. По-перше, реальний попит  на гроші, виміряний як відношення запасу грошей до рівня цін, падає дуже різко. Під кінець гіперінфляції в Німеччині  реальний попит на гроші становив лише 1/30 від рівня дворічної давності. По-друге, відносні ціни стали дуже нестабільними. За нормальних умов реальна  заробітна плата індивіда змінюється лише на процент, а то і менше із місяця у місяць. У1923 р. реальна зарплата в Німеччині змінювалася в  середньому на третину (вгору чи вниз) щомісяця. Ці неймовірні коливання  у відносних цінах і реальний заробітній платі – несправедливості и спотворення, що спричинені цими коливаннями,–  іллюструють головну втрату від інфляції.

Прикладом гіперінфляції може бути Германія після першої світової війни (1923р.) – рівень росту цін рахувався 10 – 12–значними цифрами, ціни підвищувались  декілька разів протягом дня.

Зростання грошової маси в Україні в 1992 г. в більш  ніж  в 16,9 разів свідчить про те, що гiперiнфляція в нашій країні є реальністю. Причини інфляції в нашій країні мають багаторічну структуру. До них можна віднести:

• народногосподарські диспропорції;
• надзвичайна мiлiтаризація економіки;
• штучне обмеження грошової маси; 
• вилучення зайвих грошей з обігу за допомогою імпорту і алкоголю;
• скорочення валютних надходження;
• розгортання соціальних програм, не підкріплених реальними матеріальними ресурсами;
• директивне управління грошовою масою.

Уряду кожної країни, що знаходиться в кризі, має  проводити антиiнфляційну політику. Засоби боротьби з інфляцією можуть бути як прямі, так і непрямі.

Непрямі засоби включають:

• регулювання загальної маси грошей шляхом управління ними центральним банком.
• регулювання позикового і облікового процесу комерційних банків через управління ними центральним банком.
• обов'язкові резерви комерційних банків, операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.
• операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.
• регулювання процентних ставок комерційних банків через управління ними центральним банком.

Непрямі засоби не можуть працювати  в нашій економіці на повну  потужність по причині її недостатньої "ринковості". Повноцінний ринок цінних паперів, в тому числі ринок державних зобов'язань у нас відсутній, а відповідно центральний банк не може впливати на грошову масу крізь куплю-продаж цінних паперів.

Прямі засоби регулювання покупної спроможності грошової одиниці, тобто боротьби з інфляцією, включають в собі:

• пряме і безпосереднє регулювання державою кредитів і тим самим - грошової маси.
• державне регулювання цін.
• державне (по угоді з профспілками) регулювання заробітної плати.
• державне регулювання зовнішньої торгівлі, операцій з іноземним капіталом і валютного курсу.

Грошова реформа є одним з  радикальних прийомів грошово-кредитного регулювання. Вона стає необхідною у  випадках:

• зміни державних устроїв;
• глибоких економічних криз фінансової системи;
• економічних потрясінь, коли гроші і в цілому фінанси перестають виконувати свої функції;
• поглиблення дефіциту бюджету й інфляційних процесів;
• падіння ролі грошей, розрахунків, кредиту. (10,с.9)

Залежно від того, яке завдання намічається  вирішити з допомогою грошових реформ, їх слід відрізняти таким чином:

• створення нових платіжних засобів;
• часткову заміну грошових платіжних засобів шляхом випуску грошей в обіг з новим найменуванням, або з заміною масштабу цін;
• стабілізація грошового обігу через механізм стримання інфляції.

Із  розпадом Радянського Союзу 1991 р. Україна  здобула державну незалежність, це зумовило необхідність запровадження  повноцінної національної грошової одиниці (валюти). Тому у вересні 1996 р. проведено грошову реформу  із відродженням національної грошової одиниці з традиційною назвою – "гривня". (9, с.14)

У 1992 р. грошовий обіг в Україні було введено тимчасову  валюту, розраховану на перехідний період – український карбованець, або купоно-карбованець. Саме ця грошова  одиниця взяла на себе всі удари  високої інфляції 1992-1995 рр., зумовленої економічної кризою перехідного  періоду. 25 серпня 1996 р. Указом Президента України було проголошено проведення в нашій державі грошової реформи. (5, с.152)

Три макрозавдання, як зазначає Ющенко В.А., мала вирішити реформа: 

• введення нової грошової одиниці;
• деномінація як елемент реформи;
• досягнення фінансової стабільності. (11, с.11)

І як підкреслювалося  ним же, грошова реформа в Україні  проведена на засадах:

1. випереджаючого впровадження монетарної політики стабілізаційного типу з відповідним застосуванням ринкових механізмів самоорганізації грошового ринку та збереженням за Нацбанком лише непрямих засобів впливу;
2. безумовного виконання державою всіх прийнятих зобов'язань, що обумовило безконфіскаційний характер грошової реформи;
3. прозорості всіх основних операційних процедур реформи.(8, с.3)

Стабілізації  грошового обігу через механізм стримання інфляції займає нині найважливіших напрямок і, як показує досвід, досягає своєї мети лише в системі науково обґрунтованого управління. (10,с.11)

Перехід нашої економіки на ринкові відносини  різко підвищив значення грошей. Проблеми грошового господарства стають основними  і в практичних заходах по реконструкції  народного господарства, і в теоретичних  дослідженнях.

Інфляція - стійка тенденція до підвищення загального рівня цін. Під цим поняттям розуміють знецінення грошової одиниці і систематичне зростання цін. Цей процес властивий більшості економічно розвинутих і країн, які розвиваються.      

Це поняття супроводжується порушенням законів грошового оберту, отже головною причиною розвитку є прагнення витрачати суспільством більшого, ніж передбачено економічним балансом держави. Як наслідок перевищується обсяг максимального видобутку продукції в зв'язку з чим відбувається підвищення цін на неї.                                                                                                                                                  Рівень інфляції - відносна зміна середнього(загального) рівня цін визначається різними ціновими індексами: індексом Ласпейреса, індексом Пааше та індексом Фішера.

  Індекс Ласпейреса (або аґреґатний індекс цін) показує, як змінюються ціни за два періоди, що порівнюються, якщо структура виробленого ВВП залишається незмінною. Вагами в цьому випадку є товарна структура виробництва базисного періоду, а тому зміни у виробництві та споживанні, пов'язані з науково-технічним прогресом, не враховуються.

Індекс має вигляд:

Індекс Пааше частково усуває обмеженість індексу Ласпейреса, оскільки вагами в даному випадку є товарна структура виробництва поточного року.

 

 

Індекс має вигляд:

де      - обсяг виробництва в поточному періоді.

Індекс Фішера, як середнє геометричне значення індексів Ласпейреса і Пааше, усуває їхню обмеженість:

 

 

Отже, інфляція поділяеться на:

• нормальна
• помірна
• галопуюча
• гіперінфляція

 

Також є прямі  і не прямі засоби боротьби з інфляцією. Також рівень інфляції можна визначити  різними ціновими індексами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2 Інфляційнї процесси в Україні

 

2008 року Україна була європейським  лідером за рівнем інфляції. У  І півріччі це пояснювалося  зовнішніми чинниками, адже зміцнювалася загальносвітова тенденція до зростання цін на енергоносії та продовольство.

         У квітні третій місяць поспіль відбувалось уповільнення інфляційної динаміки. Зростання споживчих цін вперше за останні сім місяців не перевищило одиниці і становило 0,9% (у квітні 2008 року – 3,1%).

За січень-квітень інфляція становила 6,9%, що суттєво нижче ніж у відповідному періоді 2008 року, коли через інерційне продовження тенденцій другої половини 2007 року споживчі ціни зросли на 13,1%.

Рис. 1. Динаміка індексу споживчих цін у 2008 - квітні 2009 роках (у % до попереднього місяця) Джерело: Держкомстат

Рис. 2. Динаміка індексу споживчих цін у 2008 - квітні 2009 роках (у % до грудня попереднього року) Джерело: Держкомстат

Одним з основних чинників низхідного інфляційного тренду стало зменшення споживчої активності населення та зайняття вичікувальної позиції в умовах збереження певної невизначеності щодо власних перспектив у найближчому майбутньому. Окрім того, загальний інфляційний фон в економіці також знизило і зменшення негативного цінового впливу девальвації національної валюти. В свою чергу, процеси імпортозаміщення, які набувають поширення після значної девальвації, стають стимулом зростання національного виробництва і створюють умови для подальшого розширення сукупної пропозиції.

Антиінфляційним чинником на початку року виступає і зниження споживчого кредитування. У загальному обсязі кредитів сектору домашніх господарств частка кредитів на споживчі потреби протягом І кварталу 2009 року зменшилась на 6,7 в.п. до 59,7%, а безпосередньо обсяг споживчих кредитів скоротився на 5,1%.