Види сучасних грошей

Неповноцінні гроші — це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. Основними формами неповноцінних грошей є білонна (розмінна) монета, паперові гроші (казначейські зобов'язання), банківські зобов'язання (банкноти), депозитні вклади, квазігроші.

Кредитні гроші. Кредитними називаються гроші, рух яких здійснюється шляхом перерахунків у кредитних установах.

          Паперові гроші — це нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законодавче обов'язковими до приймання у всі види платежів. По суті, це — завершена форма знака вартості, яка відірвалася не тільки від субстанціональної вартості грошей, а й від реальних потреб обороту. Мірилом їх емісії стає не потреба обороту в платіжних засобах, а потреба держави у фінансуванні бюджетного дефіциту. Такі гроші називають ще декретними, або казначейськими.

Банкноти — банківські білети, кредитні знаки грошей, безтермінові грошові зобов’язання емісійного банку. Банкноти — грошові знаки, які випускаються в обіг центральними емісійними банками. Класичні (розмінні) –це банкноти, що підлягають розміну на золото чи срібло, випуск яких дозволяється лише при умові наявності у емісійного банку металевого забезпечення (золотий запас банку).

Казначейський білет — короткострокова (до одного року) державна облігація, що не дає офіційного відсотка. Прибуток реалізується у вигляді різниці дисконтної ціни, за якою білет продається, і номінальною вартістю, за якою його викуповують у момент погашення.

         Білонна монета – це розмінна монета, яка карбується з недорогоцінного металу.

       Нерозмінні банкноти -- банківські квитки, які не розмінюються на золото.

     Депозитні гроші — це різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб'єктів у банках. Вони не мають речового виразу і використовуються для платежів у безготівковій формі. Рух їх здійснюється по рахунках у банках і не виходить за межі банківської системи. А приводяться вони в рух за допомогою технічних інструментів — чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо.

Електронні гроші — це різновид депозитних грошей, коли переказування грошових сум по рахунках у банках здійснюється автоматично з допомогою комп'ютерних систем за безпосередніми розпорядженнями власників поточних рахунків.

Квазігроші», або майже гроші, — це специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм. Таке відхилення можливе з кількох причин:

коли  в стандартних формах значно послаблюється грошова суть. Так, при розміщенні грошей у довгострокові вклади вони зберігають звичайну форму депозитних грошей, проте при цьому дещо знижується їх ліквідність, здатність бути платіжними засобами; коли грошові функції виконують нестандартні форми, які не можна віднести до жодної з зазначених вище.

        Вексель - це боргове зобов'язання, що дає право власнику по закінченні терміну вимагати від боржника сплати вказаної суми. Вексель поступово набував стандартизованої форми та, маючи здатність передаватись іншій особі, приймає деякі риси грошей і розповсюджується в якості платіжної форми в обігу.

Чек є письмовий наказ власника поточного рахунка в банку про виплату зазначеної суми визначеному обличчю, чи кому обличчя накаже, чи пред'явнику чека. Використовується як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. На відміну від векселя, він є безстроковим зобов'язанням. Для того щоб чек мав силу законного боргового зобов'язання, він повинний мати:

1. указівка  на той, хто має право одержати  ці гроші;

2. суму  платежу цифрами і прописом;

3. назва  і місцезнаходження банку;

4. підпис  чекодавця.

Чеки  підрозділяються на: іменні – з  правом передачі третій особі та без  права передачі третій особі; пред'явницькі

Довгостроковий депозит (зобов'язання, якщо кошти зараховані на відкритий у банку рахунок, чи вимога, якщо кошти розміщені  в іншому банку) - кошти інших банків, суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб, які внесені на депозитний рахунок у банк, строк погашення якого більше ніж один рік.

 

Грошовий обіг – це рух грошового капіталу в процесі розширеного суспільного відтворення, безпосередньо включає рух грошей на стадіях розподілу та обміну. (7, с.35) Грошовий обіг пронизує і охоплює всі сфери діяльності ринкових структур: виробництво, обмін, споживання, банки, біржі; сфери побуту, поступу товарів до споживача; бюджетні, позабюджетні стосунки. Він впливає на всі стадії суспільного відтворення.

Система грошового обігу взаємодіє з  усіма економічними механізмами, узгоджується з балансами фінансовими, матеріальними, трудовими. Такий підхід забезпечує ефективне функціонування грошового  обігу.

По формі  грошей, що здійснюють обіг, грошовий обіг поділяється на готівковий і безготівковий. Ці дві сфери між собою тісно  пов'язані, переплітаються, реалізуються через механізм взаємозаміни однієї форми в іншу. Але вони підвладні  економічному закону: обґрунтованої  пропорціональності, де безготівковий  обіг має займати домінуючу частку. Разом вони утворюють єдиний грошовий обіг.

Безготівковий  грошовий обіг – частина грошового обороту, в якому рух грошей здійснюється в вигляді перерахунку сум по рахункам в банку або заліку взаємних вимог, тобто без готівкових грошових знаків. (7, с.35)

Більша  частина загального грошового обороту  здійснюється  в безготівковій  формі. Це обумовлено тим, що безготівковий  обіг має суттєві переваги перед  готівковим і тому більш ефективний як для суспільства в цілому, так  і для кожного окремого економічного суб'єкта:

1. значно зменшується суспільні витрати обігу;
2. створює необхідні умови для державного регулювання грошового обігу;
3. покращується економічний стан суб'єктів грошового обігу, так як прискорюється обіг їх грошових коштів, забезпечується тісний їх зв'язок з банками та грошовим ринком в цілому.

Тому  всім учасникам сфери обігу повинно  бути економічно вигідно розраховуватись  по своїм зобов'язанням в безготівковій  формі через банки (за виключенням  платежів на невеликі суми). Безготівкові гроші знаходяться на рахунках банків і підкоряються дії законів і  правил, законодавчих і нормативних актах уряду.

        Великий досвід використання грошей навчив економістів жорстокій істині – грошей в країні повинно бути саме стільки, скільки потрібно для нормального розвитку торгівлі та виробництва, - не більше не менше.

Грошовий  обіг в його різноманітних формах регулюється економічним законом, який виражає економічну залежність між масою товарів, рівнем їх цін  і швидкістю обертання грошей. Закон вартості і форми його прояву в сфері його обігу – закон грошового обігу – характерний для всіх суспільних формацій, в яких існують товарно-грошові відносини. Закон грошового обігу виражає економічну взаємозалежність між масою товарів, що обертаються, рівнем їх цін та швидкістю обігу грошей.

Аналізуючи  шляхи розвитку форм вартості і грошового  обігу, К.Маркс визначив, що кількість  грошей, необхідних для виконання  функції засобу обігу, повинно бути рівно сумі цін реалізуємих товарів, поділеної на число оборотів (швидкість обігу) однойменних одиниць. Із цього закону витікає принцип грошового обігу – обмеження грошової маси реальними потребами обороту. К.Маркс проаналізував умови і закономірності підтримування грошової рівноваги, яка визначається взаємодією двох факторів: потребами господарств в грошах та фактичним надходженням грошей в оборот. (7, с.48)

 

 

  _{Американський економіст  І.Фішер сформулював  рівняння:}

,

де М  – грошова пропозиція; V – швидкість  обігу грошей; Р – середня ціна товарів і послуг; Q – кількість товарів, що продаються (7, с. 48). Така формула придатна для аналізу кількості грошей до виникнення паперових грошей, тобто за періоду реальних грошей.

Дослідження дії закону грошового обігу потребує багаторазового аналізу. Оскільки грошовий обіг обслуговує товарообіг, то сума цін, товарів та послуг, що реалізуються за готівку і в кредит, служить  важливим фактором, визначаючим потребу в грошах. При цьому кількість грошей, необхідних для обігу, можливо виразити формулою (7, с. 48):

Наведена  формула, як бачимо, враховує саме існування  паперових грошей. Тобто в ній  відображено і гроші як засіб  обігу, і гроші як засіб платежу.

Прямий  вплив на кількість грошей в обігу  здійснює кількість товарів, що перебувають  в обігу та ціни їх реалізації. Зворотній  вплив на кількість грошей, необхідних для обігу, вказують:

• ступінь розвитку кредиту (чим більше товарів продається в кредит, тим менша кількість грошей потрібна в обігу);
• розвиток безготівкових розрахунків;
• швидкість обертання грошей.(7, с.49)

Зміна кількості  грошей може бути результатом як збільшення кількості грошей в обороті, так  і прискорення їх обороту. Під швидкістю обігу грошей розуміється швидкість їх обороту при обслуговуванні угод. Показник обігу швидкості грошей характеризується кількістю повторень одними і тими ж одиницями фінансових засобів платежу, обігу  в визначений проміжок часу. (6, с.51)

Згідно  закону грошового обігу кількість  грошей, необхідна для обігу, знаходиться  в оберненій залежності від швидкості  обігу. Отже, при інших рівних умовах збільшення швидкості обігу грошей рівнозначне збільшенню грошової маси і є одним із факторів інфляції. Держава може кинути в обіг будь-яку  кількість грошей, але, будучи захопленими  обігом, гроші потрапляють під  владу його іманентних законів і  стихійно регулюються згідно з реальними  народногосподарськими потребами. (6, с.52)

Зміна швидкості  обігу грошей залежить від багатьох факторів як загально економічних (циклічний  розвиток економіки, темпів економічного росту, руху цін), так і чисто монетарних (розвитку економічних операцій, взаєморозрахунків, рівня процента на грошовому ринку і таке інше). Прискоренню грошового обігу допомагає заміна металевих грошей кредитними, розвиток системи взаємних розрахунків, впровадження ЕОМ в банківську справу. (6, с.52)

За металічного  обігу кількість грошей регулювалась стихійно за допомогою грошей в функції  скарбу; якщо потреба в грошах скорочувалась, то їх надлишки (золота монета) відходили  з обігу в скарб, якщо збільшувались  – відбувався приплив грошей в  обіг з скарбів.   Отже, кількість  грошей в обігу підтримувалась на необхідному рівні.

При обігу  розмінних на золото банкнот (вільного розміну на метал) закон виключає знаходження в обігу їх надлишкової  кількості. Якщо обіг обслуговується банкнотами, не розмінними на золото, або паперовими грошами (казначейськими білетами), то обіг готівкових грошей здійснюється згідно з законами паперово-грошового  обігу: специфічний закон обігу  паперових грошей може виникнути  з відношення їх до золота тільки тому. Що вони є представниками останнього. Цей закон зводиться до того, що випуск паперових грошей повинен  бути обмежений тією їх кількістю, в  якій би дійсно оберталось символічно представлене їм золото (або срібло).

Отже, коли кількість паперових грошей буде рівна необхідному для обігу  теоретичної кількості золотих, ніякі від'ємні явища не виникнуть  – паперові гроші або нерозмінні банкноти будуть справно грати роль грошових знаків, тобто заміни золотих  грошей. Вказана вимога забезпечує стійкість грошей та має місце  в усіх суспільних формаціях, де існує  грошовий обіг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Проблеми стабілізації грошової системи. Інфляція                            3.1 Проблеми стабілізації грошової системи

 

 Історично склалося так, що найважливіша функція уряду полягає в тому, щоб стабілізувати економіку, тобто допомагати їй забезпечувати повну зайнятість ресурсів i стабільний рівень цін. Перед вченими-економiстами стоїть завдання глибоко й конкретно вивчати явища i тенденції у розвитку сватової економіки. Одно з перших місць посідає аналіз iнфляцii та факторiв, що її обумовлюють.

У процесі  розвитку сучасної змiшаної економіки ступінь державного втручання, а у рамках останнього - вибір адекватної макроекономічної політики, що дозволяє запобігти зростанню інфляції та безробіття, мають особливе значення.

Інфляція - це переповнення фінансових каналів паперовими грошима, що призводить до їх знецінювання. Інфляція - це грошове явище, але вона не обмежується знецінюванням грошей. Вона проникає у всі сфери економічного життя і починає руйнувати ці сфери. Від неї страждає держава, виробництво, фінансовий ринок, але більше за все страждають люди.

Інфляція  вимірюється за допомогою індексу  цін. Темп інфляції для даного року можна обчислити таким чином: