Видатки Державного бюджету України

     Видатки бюджету характеризуються певними ознаками. Наукову класифікацію видатків доцільно здійснювати за такими ознаками [27, с.167]: роллю у виробництві ВВП, роллю у відтворюючих процесах суспільним призначенням, рівнями бюджетної системи, рівнями повноважень, функціональним призначенням, відомчим призначенням, цільовим призначенням, програмним призначенням, формами фінансування.

     Так, за роллю і місцем видатків у виробництві ВВП видатки бюджетів можна поділити на дві групи: 1) видатки, пов'язані з розвитком виробничої сфери; 2) видатки, за допомогою яких забезпечується функціонування і розвиток сфери суспільних послуг. Обидва напрями для держави мають важливе значення і є об'єктивно необхідними. Держава у ролі організатора відносин у виробничій сфері та власника виробничих засобів зобов'язана вкладати кошти у розвиток тих підприємств та галузей, які визначають її могутність, оскільки такі затрати швидко скуповуються, сприяють значному збільшенню ВВП, що є матеріальною основою бюджету.

     Водночас значну частину бюджетних коштів держава змушена вкладати у розвиток сфери суспільних послуг, що є основною умовою її функціонування. Освіта, охорона здоров'я, культура, соціальне забезпечення, оборона, управління є тими підвалинами, які забезпечують існування та розвиток держави, якісне виконання нею своїх функцій.

     Таким чином, за допомогою видатків бюджетів держава має можливість:

• регулювати розподіл грошових коштів між виробничою сферою і сферою суспільних послуг;
• впливати на вартісну структуру виробництва;
• стимулювати розвиток пріоритетних, нових галузей та виробництв, суттєво впливаючи на зміцнення своєї економічної могутності.

     За роллю у відтворюючих процесах видатки бюджетів поділяють на поточні і капітальні. Поточними вважаються видатки, які спрямовані на забезпечення простого відтворення і стосуються фінансування поточної діяльності перехідної мережі підприємств, організацій та установ. Капітальні видатки — це видатки розвитку, пов'язані з розширеним відтворенням і фінансуванням інвестиційної та інноваційної діяльності. За використання такого поділу видатків Бюджетний кодекс України передбачає можливість формування поточного бюджету і бюджету розвитку.

     Використовуючи поділ видатків за суспільним призначенням можна виділити чотири групи: видатки на економіку, видатки на соціальні заходи, видатки на оборону та видатки на управління. Це дасть можливість забезпечити бюджетними ресурсами всі напрями суспільної діяльності держави (економічної, соціальної, оборонної та управлінської) і створити базу для розроблення функціональної класифікації видатків.

     За рівнями бюджетної системи можна виділити видатки Державного бюджету України та видатки місцевих бюджетів. Обсяги та спрямування видатків першої групи визначаються щорічними законами про Державний бюджет України [10], а другої — рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад.

     Враховуючи різні види повноважень  органів державної влади, управління  та місцевого самоврядування  видатки бюджетів ділять на  три групи: видатки на здійснення неделегованих державних повноважень (які не можуть бути передані місцевому самоврядуванню), видатки на здійснення делегованих повноважень і видатки на здійснення власних повноважень.

     За функціональним призначенням видатки бюджетів відповідно до функцій держави згідно з Бюджетним кодексом України та функціональної класифікації поділяються на десять груп: загальнодержавні функції, оборону, громадський порядок, безпеку та судову владу, економічну діяльність, охорону навколишнього природного середовища, житлово-комунальне господарство, охорону здоров'я, духовний та фізичний розвиток, освіту, соціальний захист та соціальне забезпечення. Співвідношення видатків між цими групами визначається спрямованістю бюджетної політики. У зв'язку з необхідністю соціального захисту громадян з низьким рівнем доходів у сучасних умовах найбільша частка видатків спрямовується на соціальний захист та соціальне забезпечення.

     Розроблення та виконання бюджетних програм потребують у процесі наукової класифікації застосування такої ознаки, як відомче призначення. Класифікація видатків за відомчим призначенням здійснюється відповідно до відомчої класифікації, де кількість груп залежить від кількості головних розпорядників бюджетних коштів.

     За цільовим призначенням видатки бюджетів поділяються на конкретні види відповідно до економічної класифікації. Такий підхід дає можливість забезпечувати ефективний фінансовий контроль за цільовим використанням коштів бюджетів.

     Програмне призначення передбачає поділ видатків за відповідними програмами. Такі програми можуть бути довго-, середньостроковими і річними. Перелік програм та обсяг річних видатків на їх виконання визначаються щорічно законом про Державний бюджет України, рішеннями місцевих рад про відповідні бюджети.

     Згідно з чинним законодавством України всі видатки бюджетів розподіляються між ланками бюджетної системи. Такий складний і суперечливий процес розмежування видатків має базуватися на наукових принципах і регулюватися чинним законодавством.

     Розподіл видатків між окремими ланками бюджетної системи доцільно здійснювати за такими принципами:

• значимості, який полягає у тому, що заходи державного значення фінансуються з Державного бюджету України, заходи місцевого значення - з місцевих бюджетів, тобто якого значення проводяться заходи, з бюджету такого рівня вони мають фінансуватися;
• територіальний, суть якого полягає в тому, що фінансування підприємств, організацій та установ має здійснюватися з бюджету тієї громади (чи регіону), на території якої вони знаходяться;
• відомчий, який означає забезпечення фінансування підприємств, організацій та установ з відповідного бюджету за підпорядкуванням;
• субсидіарний, за яким розподіл видатків має ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до безпосереднього споживача. (На відміну від попередніх цей принцип закріплений у Бюджетному кодексі України.)

       Однією з проблем, пов'язаних з функціонуванням механізму бюджетного фінансування, є необхідність чіткого визначення і розподілу сфери фінансування державного і місцевих бюджетів. На загальнодержавному рівні доцільно фінансувати видатки, які мають вирішальне значення для економіки України. На рівні місцевих органів влади доцільно залишити видатки, спрямовані на вирішення соціальних питань і підтримку їхнього економічного становища щодо комунальної власності. Інакше кажучи, при здійсненні механізму бюджетного фінансування необхідно чітко розподілити компетенцію між центральними органами влади та органами місцевого самоврядування і законодавчо закріпити її за ними.

     Практичне спрямування державних видатків відповідно до затвердженого бюджету здійснюється за допомогою бюджетного фінансування.

     Бюджетне фінансування — сукупність грошових відносин, пов'язаних з розподілом і використанням коштів централізованого грошового фонду держави, які реалізуються шляхом безповоротного і безоплатного надання бюджетних коштів юридичним і фізичним особам на проведення заходів, передбачених бюджетом. Основою для бюджетного фінансування є затверджений бюджет та бюджетний розпис. Процес бюджетного фінансування здійснюється у встановленому Бюджетним кодексом України порядку органами Державної казначейської служби України.

     У теорії і практиці бюджетного фінансування важливе значення має правильний вибір й обґрунтування відповідних його форм. Форми бюджетного фінансування - способи надання бюджетних коштів на заходи, передбачені у бюджеті відповідно до наукових принципів. За наведеними критеріями можна виділити три найважливіші форми: кошторисне фінансування, бюджетне інвестування та державні трансферти.

     Кошторисне фінансування — виділення державою бюджетних коштів відповідно до затвердженого бюджету та бюджетного розпису суб'єктам господарювання (бюджетним установам) на цілі, передбачені їхніми основними фінансовими планами — кошторисами. У визначенні вказується джерело коштів, документ, який регулює розподіл коштів, отримувачі коштів та основний документ, який відображає ціні, на які виділяються кошти.

     Другою формою бюджетного фінансування вважається бюджетне інвестування, пов'язане з виділенням бюджетних коштів на інвестиційну чи інноваційну діяльність. Бюджетні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді фінансування державних капітальних вкладень, проектного фінансування конкретних інвестиційних проектів, придбання частки акцій чи прав участі в управлінні підприємством. У процесі ринкових перетворень ця форма має використовуватися у першу чергу для структурної перебудови економіки, а також для створення потужної матеріально-технічної бази для соціально-культурної сфери, оборони країни та управління.

     Третя форма бюджетного фінансування полягає у наданні державних трансфертів шляхом державного субсидіювання (державні субсидії, державні субвенції, державні дотації) та державної допомоги населенню. Державні трансферти — невідплатні і безповоротні платежі з бюджету юридичним і фізичним особам, не призначені для придбання товарів чи послуг, надання кредиту або на виплату непогашеного боргу.

     У сучасних умовах застосовується такий метод бюджетного фінансування — метод єдиного казначейського рахунку. Він використовується для фінансування заходів з державного бюджету України та місцевих бюджетів. Це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідними балансовими рахунками, з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо суб'єктам діяльності.

     Необхідно підкреслити, що незадовільний стан виконання Державного бюджету негативно впливає на економічні процеси в цілому. Невиконання бюджетних зобов'язань приводить до виникнення нових неплатежів, підриваючи тим самим основи ринкового механізму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Аналіз видатків державного бюджету України

 

 

          Виконання бюджету у 2011 році відбувалось в умовах продовження політики реформ. Так, у 2011 році було введено у дію Податковий кодекс та новий Бюджетний кодекс, проводилась пов’язана з цим робота над удосконаленням нормативно-правової бази.

     Державний бюджет України на 2011 рік був спрямований на фінансове забезпечення реалізації Програми економічних реформ на 2010–2014 роки, створення належних умов для регіонального розвитку та імплементацію результатів бюджетної реформи. У бюджеті було враховано положення основних програмних і розпорядчих документів Президента України, Верховної Ради України та Уряду України.

     Незважаючи на несприятливі зовнішні умови, протягом 2011 року було забезпечене стабільне перевиконання планових показників бюджетних надходжень, що дало змогу двадцять два рази внести зміни до закону про бюджет, затвердженого Законом України від 23 грудня 2011 року. В цілому, в результаті всіх змін доходи державного бюджету були збільшені на 22,4 млрд. грн., видатки збільшені на 20,8 млрд. грн., дефіцит скорочено на 3,5 млрд. гривень ( додаток А).

Основними здобутками виконання  бюджету 2011 року стали: забезпечення стабільності фінансової системи; суттєве зменшення  дефіциту держбюджету; посилення соціального захисту громадян через підвищення соціальних стандартів, які профінансовані у повному обсязі; забезпечення збереження позитивної економічної динаміки, що створило основу для подальшого зростання економіки, а отже і підвищення рівня добробуту людей.

Достатнє наповнення дохідної частини державного бюджету  протягом 2011 року дало змогу збільшувати  як соціальні, так і інвестиційні видатки. При цьому проводилася  виважена політика видатків, зокрема  була проведена адміністративна реформа, скорочені видатки на утримання органів державної влади, здійснено обмеження непріоритетних видатків.

Видатки Державного бюджету України за 2011 рік проведені в обсязі 333459,5 млн. грн., що на 29870,7 млн. грн., або на 9,8 відсотка більше аналогічного показника 2010 року(рис. 2.1).

Рис. 2.1 Видатки Державного бюджету України за економічною класифікацією [23]

За економічною класифікацією статей видатків (додаток Б) найбільш значне зростання у 2011 році зафіксоване за такими статтями видатків (таблиця 2.1):

• на капітальні видатки – на 48,6 відсотка до 31,3 млрд. грн., що пояснюється суттєвим зростанням інвестиційних видатків, у тому числі видатків, пов’язаних із підготовкою до Євро-2012;
• на виплату процентів (доходу за зобов’язаннями) – на 47,8 відсотка до 24,6 млрд. грн., що пояснюється великим борговим навантаженням держави, сформованим у 2008–2009 роках;
• на дослідження і розробки та видатки державного (регіонального) значення – на 21,8 відсотка до 34,2 млрд. гривень.

     Ресурси державного бюджету спрямовувались, у першу чергу, на фінансування основних захищених статей бюджету (стаття 55 Бюджетного кодексу України), зокрема заробітної плати з нарахуваннями, грошового забезпечення військовослужбовців, пенсій, стипендій, придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів, оплату комунальних послуг та енергоносіїв тощо.