Суть та форми кредитування підприємств

     Після проведення розрахунків потреби  підприємства в кредитних ресурсах визначають період їх залучення. Період залучення кредитів - це час з  моменту надання банківського кредиту  до моменту його повного погашення та виплати відсотків за користування. Період залучення кредиту визначається банком. Практика свідчить, що нині в Україні у зв'язку з високою інфляцією цей строк не перевищує З місяців.

     У банківській практиці для визначення розмірів кредиту використовується метод, коли позика видається не в повному обсязі, а за мінусом визначеної частини у відсотках до заявленої величини кредиту. Ця величина для кожного підприємства може бути різною, виходячи з його кредитоспроможності і ступеня ризику кредитування. 

     1.2 Класифікація кредитів, що надаються підприємствам

     Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками:

     - за кредиторами;

     - за формами та видами;

     - за метою використання;

     - за терміном надання;

     -за  забезпеченням;

     - за порядком надання.

     Кредиторами підприємств можуть бути:

• банки та спеціалізовані фінансово-кредитні Інститути (банківський, лізинговий кредити);
• підприємства (комерційний кредит);
• держава (державний кредит, який надається через уповноважені банки);
• міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки).

 

       

     До  видів кредитів належать:

• банківський;
• комерційний;
• державний;
• лізинговий.

     Банківський кредит - це економічні відносини між  кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.

     Комерційний кредит - це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.

     Державний кредит - це економічні, кредитні відносини  між державою та суб'єктами господарювання.

     Лізинговий  кредит - це стосунки між суб'єктами господарювання, які виникають за орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит).

     Банківський та державний кредити надаються  підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний - у товарній. Банківський та державний кредити  погашаються у грошовій формі  Комерційний кредит також повертається переважно в грошовій формі. У період становлення ринкових відносин можлива його сплата як у товарній, так і у змішаній формах (товарній і грошовій одночасно). Лізинговий кредит може погашатися в грошовій, товарній та змішаній формах.

     Слід  зазначити, що традиційно в країнах  з розвинутою ринковою економікою факторингові та лізингові кредитні послуги підприємствам  надаються переважно спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами - факторинговими та лізинговими компаніями.

     В Україні кредитні послуги у вигляді  факторингу надають тільки комерційні банки. Лізингові послуги надають  переважно лізингові компанії. У  зв'язку з цим лізинговий кредит умовно віднесений до групи небанківських  кредитів. 

     Розділ 2. Кредитування підприємств. Види. 

     2.1 Комерційне кредитування підприємств

 
Комерційний кредит - це відповідна кредитна угода між двома підприємствами - продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником). Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що визначає фінансові зобов 'язання позичальника стосовно кредитора.

     Відсоток  за комерційний кредит входить у  ціну товару та суму векселя і, як правило, є меншим, ніж за кредит банківський. Погашення кредиту може здійснюватися:

     - оплатою векселя;

     - передаванням векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі;

     - переоформленням комерційного кредиту  на банківський.

     В операціях з комерційним кредитом виникають певні ризики:

     - ризик можливої зміни ціни  товарів;

     - ризик недотримання покупцем  строків оплати;

     - ризик банкрутства покупця;

     - ризик можливого подорожчання  кредиту.

     Комерційний кредит має свої переваги і недоліки. До переваг належать:

     - оперативність надання коштів  у товарній формі;

     - технічна нескладність оформлення  угоди;

     - надання підприємству ширших можливостей маневрування оборотними коштами;

     - сприяння розвитку кредиткого  ринку.

     Недоліками  комерційного кредиту є: обмежені можливості в часі та розмірах; наявність помітного  ризику для кредитора; можливість небажаного впливу банків, що дисконтують векселі.

     Нині  на практиці застосовуються переважно  три різновиди комерційного кредиту:

     - кредит із фіксованим терміном  погашення;

     - кредит із погашенням після  фактичної реалізації позичальником  одержаних товарів;

     - кредитування за відкритим рахунком, коли постачання наступної партії  товарів на умовах комерційного  кредиту здійснюється до моменту  погашення попередньої заборгованості. 
 
 
 
 
 

     2.2 Лізингове кредитування підприємств 

     Термін "лізинг" походить від англійського дієслова "to lease", що означає "брати в оренду".

     Будь-яка  лізингова операція має фінансовий (кредитний) характер. Власник майна (лізингодавець) надає користувачу (лізингоодержувачу) фінансову послугу: він купує майно у власність і за рахунок періодичних внесків лізингоодержувача покриває його повну вартість та отримує певний прибуток у вигляді лізингової маржі.

     В економічному розумінні лізинг - це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачу. Суб'єктами кредитних відносин тут виступають: у ролі кредитора - лізингодавець, позичальника - лізингоодержувач.

     З економічного погляду лізинг має  певну схожість з банківським  кредитом, який надається на придбання основних фондів. Кредитні та лізингові відносини між позичальником (лізингоодержувачем) та кредитором (лізингодавцем) будуються на умовах терміновості, оплати, повернення, матеріального забезпечення (застави). 

     Сутність  лізингу проявляється у його функціях:

• фінансовій;
• виробничій;
• збутовій.

 

     Об'єктом  лізингу може бути будь-яке нерухоме майно, що його можна віднести до основних фондів, яке не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого  немає обмежень на передачу в лізинг (оренду).

     До  об'єктів лізингу належать

• машини та обладнання;
• засоби обчислювальної техніки;
• транспортні засоби;
• виробничі будівлі та споруди;
• інші основні фонди.

     Не  можуть бути об'єктами лізингу:

• об'єкти оренди державного майна, крім окремого, індивідуально визначеного майна державних підприємств;
• земельні ділянки та інші природні об'єкти.

     Лізингодавець - суб'єкт підприємницької діяльності, у тім числі банківська (небанківська) фінансова установа, яка передає  в користування об'єкти лізингу згідно з договором.

     Лізингоодержувач - суб'єкт підприємницької діяльності, який отримує в користування об'єкти лізингу за договором.

Лізингоодержувачі – це юридичні особи, зайняті виробництвом тієї чи іншої продукції;

фізичні особи, що займаються підприємницькою  діяльністю.

     Лізинг-кредит сприяє активізації інвестицій приватного капіталу у сферу виробництва, поліпшенню фінансового стану товаровиробників, а також підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. 
 

     2.3 Державне кредитування підприємств 

     Державний кредит - це економічні відносини, які виникають між; підприємством і державою внаслідок купівлі першим державних цінних паперів (підприємство стає кредитором держави), а також унаслідок одержання бюджетних і позабюджетних кредитів (підприємство стає позичальником).

     Державне  кредитування здійснюється наданням бюджетних позик безпосередньо міністерствам, відомствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади для фінансування через банківські установи:

     * пускових об'єктів;

     * раніше розпочатих новобудов  виробничого призначення;

     * технічного переозброєння і реконструкції  діючих підприємств незалежно  від форм власності.

     Фінансування  інвестиційних потреб підприємств  буває цільовим, прямим, поворотним, терміновим, забезпеченим заставою чи гарантією (поручительством).

     Бюджетні  позики надаються на таких умовах:

     * обсяги бюджетних кредитів на  відповідний рік доводяться до  міністерств, відомств, інших центральних  органів державної влади, які  фінансуються Міністерством економіки,  після затвердження Державної  програми економічного й соціального розвитку України;

     * перелік будов і об'єктів виробничого  призначення, які фінансуються  за рахунок коштів державного  бюджету, визначає Міністерство  економіки за погодженням з  Міністерством фінансів і подає  його на затвердження Кабінету  Міністрів України у складі Державної програми економічного й соціального розвитку України на рік, що планується;

     * терміни погашення бюджетних  кредитів не перевищують трьох  років, а в окремих випадках - п'яти років;

     Організація роботи з обслуговування бюджетних  кредитів, їх обліку і проведення розрахунків з позичальниками покладається на вповноважені комерційні банки України.

     Уповноважені  банки використовують бюджетні кредити  відповідно до цільового призначення.

     Контроль  за цільовим використанням і своєчасним погашенням кредиту і відсотків за користування ним здійснює комерційний банк.

     У разі несплати підприємством суми кредиту, відсотків за користування ним чи відповідних комісійних переказ  належних сум на рахунок Фонду  здійснюється в межах вартості заставного майна, яке реалізується з доручення банку. 

     2.4 Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів 

     Нині  комерційні банки України дуже рідко  надають підприємствам довготермінові кредити. Можливість отримати такий кредит є реальнішою через кредитні лінії Світового банку і Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), що надаються уповноваженими банками.