Суть та форми кредитування підприємств

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  університет водного господарства та природокористування 

Технічний коледж 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

на  тему: " Суть та форми кредитування підприємств " 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав:

Студент  2 курсу

спец. 5.03050802

"Оціночна  діяльність"

групи 9О-2

Горбалюк  М.С.

Перевірив:

в. Пашечко  О. А. 
 
 
 

Рівне 2011р. 

Зміст

Зміст

Вступ

Розділ 1. Необхідність та сутність кредитування підприємств

1.1 Кругооборот  коштів підприємств та необхідність  залучення кредитів

1.2 Класифікація  кредитів ,що надаються підприємствам

Розділ 2. Кредитування підприємств. Види.

2.1 Комерційне  кредитування підприємств

2.2 Лізингове  кредитування підприємств

2.3 Державне  кредитування підприємств

2.4 Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів

Висновки

Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ 

     Кредит  сприяє зміцненню господарської  діяльності підприємств, так як він  є необхідною умовою кругообігу виробничих фондів і фондів обігу. В умовах розширеного відтворення, дає можливість безперервно здійснювати процес обігу і, отже сприяє виробництву і реалізації продукції.

     Завдяки кредитним відносинам відпадає необхідність обов'язкового накопичення власних  коштів і відбувається більш швидке залучення ресурсів в господарський оборот за рахунок економії часу при закупівлі сировини, матеріалів, таке інше. Таким чином сприяючи безперервності відтворювального процесу на підприємстві, кредит поряд з тим є фактором його прискорення. Звісно, кредит не може прямо вплинути на скорочення часу виробництва товарів, так як він має свої об'єктивні межі, обумовлені факторами неекономічного характеру, зокрема технологією виробництва. Його вплив на прискорення процесу відтворення реалізується за рахунок скорочення часу, що витрачається на зміну функціональних форм продукту, що в кінцевому випадку збільшує швидкість обороту фондів.

     Крім  того кредит, в силу своїх стимуляційних  характеристик виступає в якості фактора прискорення відтворювального процесу. Необхідність повернення взятих в тимчасове користування коштів примушує підприємство приймати заходи до підвищення ефективності виробництва і, отже, прискорення відтворювального процесу.

     Ступінь впливу кредиту на швидкість обороту  фондів більш помітна в сфері  обігу, де залучення в оборот кредитних ресурсів дозволяє прискорити платежі і тим самим прямо впливає на скорочення часу обороту.

     Діяльність  підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення  кредитів.

     За  допомогою кредитів підприємство, коли йому тимчасово бракує власних коштів, може розрахуватись зі своїми постачальниками.

     Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками:

     - за кредиторами;

     - за формами та видами;

     - за метою використання;

     - за терміном надання;

     -за  забезпеченням;

     - за порядком надання.

     Кредиторами підприємств можуть бути:

     * банки та спеціалізовані фінансово-кредитні  Інститути (банківський, лізинговий  кредити);

     * підприємства (комерційний кредит);

     * держава (державний кредит, який надається через уповноважені банки);

     * міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через  уповноважені банки).

     Використання  різноманітних форм кредитування підприємства прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності. 

 

     Розділ 1. Необхідність та сутність кредитування підприємств 

     1.1 Кругооборот  коштів підприємств та необхідність  залучення кредитів 

     Кредит - це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

     Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою  функціонування кредиту є рух  вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства - споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти.

     Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообороті оборотних коштів і потребою в постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів.

     Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу  відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах І появою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної угоди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини виникають за будь-якої економічної чи фінансової операції, що пов'язана із заборгованістю одного з учасників такої операції.

     Поряд з об'єктивною основою існують  специфічні причини виникнення і  функціонування кредитних відносин, що пов'язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення.

     Для розвитку кредитних відносин необхідні  певні умови. По-перше, учасники кредитної угоди - кредитор і позичальник, мають бути юридичне самостійними суб'єктами, які матеріально гарантують виконання зобов'язань. По-друге, інтереси суб'єктів кредитної угоди повинні збігатися.

     Для забезпечення всього процесу відтворення необхідно, щоб підприємства мали необхідні оборотні кошти, які вони використовують для придбання оборотних виробничих фондів. Із стадії виробничих запасів оборотні кошти переходять у незавершене виробництво, а потім у готову продукцію. У свою чергу, готова продукція, призначена для продажу, стає товаром і реалізується. Виручка від реалізації поступає на рахунок підприємства.

     За  браком власних оборотних коштів підприємства залучають банківські кредити, кошти інших кредиторів та комерційний (товарний) кредит. Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів.

     У процесі кредитування підприємств  насамперед ураховуються індивідуальні  особливості кругообороту їхніх оборотних коштів. Особливості індивідуального кругообороту коштів підприємств проявляються у розбіжності в часі між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі та авансуванням коштів у новий оборот. Такі розбіжності відбуваються, передусім, через сезонність виробництва. Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випереджаюче зростання виробничих витрат порівняно з надходженням коштів і спричиняє додаткову потребу в коштах понад ті, що є в розпорядженні підприємства. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються, збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється тимчасово вільною.

     Таке  чергування зростання додаткових потреб у коштах і створення тимчасово  вільних залишків їх на тому самому підприємстві створюють реальну економічну основу для використання кредитів на формування виробничих і оборотних фондів та погашення їх через певний час.

     Взагалі особливості індивідуального обороту  коштів підприємства зумовлюються багатьма об'єктивними і суб'єктивними факторами. До об'єктивних факторів належать:

• галузева належність підприємства;
• характер виробничого процесу;
• сезонність виробництва.

     До  суб 'єктивних факторів належать:

• рівень організації виробництва;
• рівень організації збуту й постачання;
• інші фактори.

     Розрізняють два види кругообороту коштів підприємства: відносно рівномірний і переважно  нерівномірний.

     Перший  вид властивий підприємствам  нафтової, вугільної, металургійної  та інших галузей промисловості. Для підприємств цієї групи характерна відсутність тривалого лагу (періоду) між надходженням і витрачанням коштів.

     Другий  вид характерний для підприємств  легкої, харчової, лісової промисловості, сільськогосподарських підприємств. У них завжди виникає певна  невідповідність між витратами коштів і надходженням коштів від реалізації продукції. У підприємств з нерівномірним кругооборотом коштів додаткова потреба в кредиті пояснюється сезонністю виробництва, значною тривалістю обороту оборотних коштів. Тривалість виробничого циклу може коливатися від кількох днів (виробництво деяких харчових продуктів) до кількох місяців і років (виробництво сільськогосподарської продукції, суднобудування).

     Суб'єктами кредитних відносин можуть бути будь-які  самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб'єктами є дві сторони: одна з них у рамках конкретної кредитної угоди називається кредитором, інша - позичальником. Грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати або виконана робота та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредиту.

     Основними об'єктами короткострокового кредитування в оборотні кошти є:

     - виробничі запаси (сировина, основні  й допоміжні матеріали, запасні  частини, паливо, інструмент);

     - незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва;

     - витрати майбутніх періодів (сезонні  витрати, витрати на освоєння  випуску нових виробів тощо);

     - готова продукція і товари;

     - платіжні та розрахункові операції  з постачальниками й покупцями.

     На  підприємствах виникає потреба в кредитах під виробничі запаси, якщо їх розміри перевищують власні кошти, тобто якщо створюються наднормативні запаси. Причиною таких можуть бути сезонність завезення, нерівномірна або дострокова поставка матеріальних ресурсів постачальниками та ін.

     Об'єктами довгострокового та середньострокового кредитування є капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва, та інші витрати, що приводять до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо відчувають брак власних коштів, призначених на ці цілі, а саме: прибутку й амортизаційних відрахувань.

     Використання  різноманітних форм кредитування підприємства прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності.

     Визначаючи  потреби в кредитах, підприємства виходять із загальної потреби у  коштах і наявності таких.

     Потреба підприємства в кредитах під інвестиційні проекти визначається на основі інвестиційної програми за окремими етапами її реалізації та з урахуванням власних джерел фінансування.

     Власні  кошти для фінансування інвестиційних  програм складаються з амортизаційних відрахувань, частини прибутку, яка  спрямовується на реконструкцію, технічне переоснащення, нове будівництво.